Дипломна робота Зовнішня політика ФНР 1945-1990 рр.
Код роботи: 5272
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Зовнішня політика
Тема: Зовнішня політика ФНР 1945-1990 рр.
Кількість сторінок: 55
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 1300 грн
Вступ
Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження
1.1. Історіографія проблеми
1.2. Джерельна база дослідження
Розділ 2. Формування зовнішньополітичної стратегії ФРН в повоєнному світі
2.1. Становлення зовнішньополітичних векторів ФРН після Другої світової війни (1945-1963 рр.)
2.2. Еволюція зовнішньої політики ФРН протягом 1963-1990 рр.
Розділ 3. Участь ФРН в європейській інтеграції і світових організаціях
3.1. Роль ФРН в європейській інтеграції
3.2. Участь і місце ФРН у світових міжнародних організаціях
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Актуальність теми визначається тим, що ФРН на сьогодні відіграє роль одного з лідерів у Європі, має доступ до прийняття рішень на міжнародному рівні та є ініціатором багатьох проектів, які мають важливе значення для підтримки миру та безпеки у світі. Оскільки існування сучасної розвиненої держави неможливе без співробітництва з іншими державами, міжнародне співробітництво, як складова європейської політики Німеччини, як показника держави, яка має високий рівень розвитку, сьогодні є важливим для вивчення.
Зовнішньополітичні пріоритети Німеччині, як і будь-якої держави, під чому визначаються географічним розташуванням. Перебуваючи в центрі європейського континенту, Німеччина являє собою свого роду кордон між її західній та східною частинами. Положення «серединної Європи» зумовило необхідність формування німецької елітою різновекторною зовнішньої політики, в тому числі і її східного напрямку.
Унаслідок Другої світової війни Німеччина була окупована військами антигітлерівської коаліції: США, СРСР, Великобританії та Франції. Доля країни була вирішена трьома великими державами США, СРСР і Великобританією на Ялтинській (лютий 1945 р.) та Потсдамській конференціях (липень-серпень 1945 p.). 5 червня 1945 р. у відповідності з Актом про капітуляцію союзні держави взяли на себе верховну владу в Німеччині.
У 1945 р. Німеччина фактично втратила свою політичну незалежність.
Майбутнє країни визначалося країнами-учасницями антигітлерівської коаліції, союзницькі відносини між якими неухильно руйнувалися. суперечності в планах наддержав щодо подальшого існування Німеччини і проблеми в узгодженні позицій сторін розділили країну на дві частини, утворивши, чином таким т.зв. «Німецьке питання» повоєнної світової політики. Протягом 1945-1960-х рр. питання був одним з найскладніших в системі міжнародних відносин і був тісно пов'язаний з розвитком і перебігом «холодної війни». Водночас політичні протиріччя між США і СРСР накладали відбиток на відносини ФРН з блоком соціалістичних країн.
Німецьке питання було темою обговорення на Лондонській і Паризькій сесіях РМЗС. Було зазначено, що кінцевою метою союзники вважають об’єднання Німеччини і створення демократичного уряду, проте через початок протистояння між обома наддержавами, яке чітко намітилося 1946 року, процес об’єднання відступає на другий план. США і Радянський Союз формують лояльні органи влади на підконтрольних територіях. 1946 р. в Східній Німеччині створили Соціалістичну єдину партію Німеччини на чолі з В. Піком і О. Гротеволем, яка формувала Німецьку народну раду.
Детальний аналіз зовнішньополітичних програмних установок і практичних заходів уряду ФРН в цей період дозволяє по-новому, більш об'єктивно підійти до розгляду процесів і подій пізнішої історії, а також породжених ними проблем, що залишаються актуальними і сьогодні.
Проблема європейської безпеки в цілому могла бути вирішена тільки при поєднанні політичних і військових аспектів розрядки озброєнь. Разом з цим у зміцненні європейської безпеки можна виділити і інше важливе напрямок: обмеження, а потім і повне виключення можливості застосування сили або загрози силою у відносинах між державами. Особливу роль відіграють у цьому зв'язку заходи, спрямовані на зміцнення довіри між державами у військово-політичній сфері, на запобігання конфліктів і ліквідацію кризових ситуацій.
Позиція Федеративної Республіки Німеччини щодо європейської безпеки протягом всього періоду 1960-1980-х років була досить суперечливою. Більш того, суперечливість і непослідовність зовнішньополітичного курсу ФРН проявилася в цій сфері особливо наочно.
Сучасна обстановка характеризується розширенням НАТО на Схід і загальним збільшенням військової та економічної потужності Альянсу. Ця тенденція вже зараз загрожує витісненням всіх інших міжнародних організацій та держав з політичного життя, або попаданням їх під вплив НАТО. Цьому передував цілий ряд змін у міжнародній обстановці – «перебудова» в СРСР, об'єднання Німеччини, розпуск Організації Варшавського договору, розпад соціалістичної співдружності і Радянського Союзу. Всі перераховані події є наслідком процесу, який розпочався ще в 1970-ті роки не без участі соціал-ліберального уряду ФРН. Цей процес являв собою протистояння двох блоків – НАТО та Організації Варшавського договору в нових умовах - в умовах розрядки міжнародної напруженості.
Об’єктом дослідження є з’ясування особливостей зовнішньої політики ФРН протягом 1945-1990 рр.
Предметом дослідження є виявлення і дослідження зовнішньополітичних поглядів німецьких дипломатів у другій половині ХХ ст. у процесі відновлення і становлення зовнішньої політики ФРН після поразки у Другій світовій війні. Особливої уваги потребує питання участі Німеччини у європейській інтеграції та світових міжнародних організаціях.
Методологічну основу дослідження складають загальні принципи логіки, історизму та об’єктивності, система загальнонаукових дослідницьких методів системного аналізу, а також історичний, логічний, порівняльний методи.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 1945 р., закінчення Другої світової війни, втратою незалежності Німеччини і до 1990 року, до обєднання Німеччини і, по суті, відновленя міжнародних прав і позицій в межах свого звичного географічного простору.
Метою даної роботи є дослідження особливостей зовнішньої політики Федеративної республіки Німеччини протягом 1945-1990 рр.
Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:
- висвітлити і узагальнити ступінь наукового дослідження та стан джерельної бази з історії зовнішньої політики ФРН другої половини ХХ ст.;
- розкрити історичний процес формування зовнішньополітичних векторів ФРН протягом 1945-1963 рр.;
- охарактеризувати еволюцію зовнішньополітичних поглядів німецьких дипломатів у 60-90-х рр. ХХ ст.;
- встановити роль і місце ФРН в загальноєвропейському інтеграційному процесі;
- показати поступовий процес входження Німеччини до світових міжнародних організацій;
- з’ясувати місце і вплив ФРН у міжнародних спільнотах та організаціях;
- по-сучасному узагальнити та проаналізувати основні тенденції зовнішньополітичного курсу ФРН протягом 1945-1990 рр.
Теоретична і практична цінність курсової роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані студентами для написання дослідних завдань, курсових і дипломних робіт, що дасть змогу глибше висвітлити історію зовнішньої політики ФРН, як держави, що потерпіла поразку Другій світовій війні, і водночас, зуміла щнову завойовувати міжнародний авторитет і зайняти основні позиції в сучасних міжнародних організаціях.
Географічні межі дослідження охоплюють території Федеративної республіки Німеччина, що була сформована і задекларована державами-союзниками протягом 1944-1945 рр., оскільки німецька демократична республіка, перебувала у сфері впливу Радянського Союзу і практично не мала вчласних зовнішньо політичних векторів. ФРН, завдяки комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, зуміла вийти із міжнародної ізоляції і зайняти одне із чільних місць в міжнародній політиці.
Структура роботи. Дипломна робота складається з титульної сторінки, змісту, вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел і літератури. У першому розділі подано історіографічний огляд джерел та літератури. В другому розділі описуються події післявоєнного зовнішньополітичного відновлення ФРН на міжнародній арені. Третій розділ присвячено з’ясуванню еволюції зовнішньополітичних векторів німецьких дипломатів протягом 60-90-х рр. ХХ ст.
Список використаних джерел становить 55 позицій. Обсяг основного тексту – 50 сторінок, повний обсяг роботи – 55 сторінки.
Висновки
Історична еволюція концептуальних підходів ФРН до реалізації зовнішньої політики засвідчує, що її ідейною основою залишається пріоритет національних інтересів та використання усіх інструментів дипломатії з метою їх захисту та реалізації. Сильними сторонами кадрової політики німецького зовнішньополітичного відомства є її чітко регламентований у законодавчому плані механізм, який забезпечує планомірність професійного росту кожного окремого дипломата і відповідно високий рівень керованості процесами функціонування його апарату загалом.
Основою впливу парламенту на німецьку зовнішню політику є законодавчий процес. Конституційна участь обох палат німецького парламенту у реалізації зовнішньої політики ФРН є не лише важливою функцією національного демократичного механізму, а й важливим структурним принципом демократизації усієї системи міжнародних відносин. Федеральний уряд Німеччини є головною ланкою зовнішньополітичного механізму. Він здійснює оперативне керівництво зовнішньою політикою, розпоряджається усім дипломатичним апаратом.
Період з 1949 по 1955 роки можна охарактеризувати як час становлення зовнішньої політики ФРН і здобуття нею формального зовнішньополітичного суверенітету. Згідно окупаційних статуту, зовнішня політика була вилучена з компетенції федерального уряду ( в ньому було відсутнє міністерство закордонних справ ) і поставлена під контроль держав-переможниць. Аденауер поставив перед собою завдання подолати міжнародну ізоляцію країни і домогтися рівноправності у відносинах з іншими державами.
Зовнішньополітичну концепцію Аденауера сформував сумний досвід німецької історії. Перший федеральний канцлер пережив за своє довге життя крах зовнішньої політики кайзерівської імперії, Веймарської республіки, Третього рейху, і був сповнений рішучості радикально переорієнтувати німецьку зовнішню політику - навіть ціною розколу Німеччини. Він якось сказав, що «неможливо жити плідно, що не розлучившись з неправдивими ілюзіями минулого». Епоха Великого німецького рейху підійшла до кінця, і нині Німеччина, на його глибоке переконання, повинна тісно співпрацювати з демократичними державами в рамках західноєвропейської спільноти. Така політика означала кінець «німецького особливого шляху» і знімала загрозу відродження німецького націоналізму.
Отже, підсумовуючи, перший період після Другої світової війни варто зазначити деякі важливі моменти. У зовнішній політиці уряд Аденауера взяв курс на європейську інтеграцію і подолання відчуження ФРН від решти Західного світу. 1952 р. західні держави підписали з ФРН Загальний договір, що скасовував окупаційний статус. На основі Паризьких угод 1954 р. ФРН було дозволено сформувати півмільйонну армію - бундесвер. 1955 р. ФРН стала членом НАТО, а її збройні сили увійшли до складу військ Північноатлантичного блоку. 1955 р. між СРСР і ФРН були встановлені дипломатичні відносини. 1957 р. ФРН стала співзасновником Європейського Економічного Співтовариства.
Починаючи з кінця шістдесятих років, особливо з часу перебування Віллі Брандта на посаді Федерального канцлера (1969-1974 рр.) основні риси зовнішньої політики були доповнені й далі розвинені врівноваженням відносин із провідними державами Європи та світу. Фундаментом німецької зовнішньої політики, що розбудовувався всіма Федеральними урядами, була і є всебічна інтеграція країни в структури багатосторонньої співпраці. На користь цього, після гіркого досвіду обох світових воєн, свідчила неодмінна воля сусідів, які бажали залучити німців шляхом інтеграції та контролю й утримати їх від ексцесів і «пошуків шляхів наодинці»; на користь цього промовляла також і елементарна потреба німців у мирі, безпеці, добробуті й демократії, так само, як і розуміння того, що інтеграція їхньої країни є передумовою для її возз’єднання.
Отже, уряд В. Брандта здійснював «нову східну політику» ФРН. Були визнані післявоєнні кордони в Східній Європі (договори ФРН з СРСР і Польщею 1970 р.), 1972 р. встановлені міждержавні відносини між ФРН і НДР, що відокремило їм шлях до ООН. 1971 р. досягнута домовленість стосовно статусу Західного Берліна, що зняло напруженість навколо цього міста.
Відмітимо, що стосунки СРСР-ФРН протягом 1970-80-х рр. крім окремих сфер, суттєво не поліпшилсь. Це пов’язано передусім із зовнішньополітичними чинниками. Крім того, на початку 80-х років намітилася нова криза, пов’язана із загостренням протистояння наддержав. Однак все змінилося, коли до влади в СРСР прийшов М. Горбачов. Його прихід на посаду генсека КПРС співпав із черговою кризою в економічному та політичному житті НДР.
Велику роль у її розгортанні відіграло недотримання основних прав і свобод східнонімецьких громадян. Прямим приводом до незадоволення стала заборона туристичних поїздок у країни Західної Європи, передусім до ФРН. Німецькі громадяни почали масово виїжджати до ФРН через Угорщину, Чехословаччину, Австрію. Радянський Союз, зайнятий своїми внутрішніми проблемами, не надавав продовольчої підтримки своєму союзнику, що ще більше погіршувало і без того велику економічну кризу.
Об’єднання Німеччини суттєво вплинуло на її зовнішньополітичні пріоритети. У нових геополітичних умовах ФРН значно розширила свою політичну вагу відповідно до економічного потенціалу. Посівши чільне місце у структурі європейської співпраці, Німеччина більше не сприймається сусідами як дестабілізуючий чинник у міжнародній системі, хоча її вплив зростає не лише на регіональному, але й на глобальному рівнях.
Об'єднання Німеччини мирним шляхом стало найважливішою подією в її післявоєнній історії. Але виникли ускладнення економічного, соціального плану при входженні НДР у ФРН. Багато підприємств НДР виявилися неконкурентоспроможними та збанкрутували, що спричинило соціальне напруження. Інтеграція східних земель потребувала значних коштів та економічної перебудови, що викликало невдоволення населення західної частини держави. Це дещо уповільнило процес розвитку ФРН. Зараз ФРН - держава площею 356 тис. км2 і населенням 80 млн. чол., наймогутніша держава Європи, одна з провідних країн світу.
Характеризуючи сучасний стан справ, варто відзначити, що повернувшись до ролі ключового учасника всіх важливих міжнародних подій, Німеччина бере участь у вирішенні світових і локальних конфліктів, в миротворчих операціях під егідою ООН, у антитерористичних кампаніях у складі різних коаліцій. Роль посередника і миротворця - це нова і важлива роль, яку відіграє сьогоднішня Німеччина на глобальній арені.
Список використаних джерел та літератури
Джерела
1. Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны. Документы и материалы. Т.1. - М., 1946-1947. – 491 с.
2. Внешняя политика Советского Союза и международные отношения. Документы и материалы. 1961-1985. – М.: Международные отношения, 1986. – 821 с.
3. Внешняя политика Советского Союза. Документы и материалы. 1945-1950. - М., 1953. – 432 с.
4. Советский Союз и берлинский вопрос. Документы. – М., 1949. – Вып. 1-2. – 521 с.
5. Советский Союз и берлинский вопрос. Документы. Вып. 1,2. - М., 1948-1949. – 621 с.
6. Советский Союз и вопрос о единстве Германии. Сборник документов. – М., 1952. – 284 с.
7. Советско-американские отношения во время Великой отечественной войны, 1941-1945: Документы и материалы. В 2-х томах. – М., 1984. – 526 с.
8. Советско-британские отношения во время Великой отечественной войны, 1941-1945: Документы и материалы. В 2-х томах. – М., 1983. – 439 с.
Монографії, посібники
9. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. Учебное пособие / Е. Авдокушин. - М.: Маркетинг. - 2001. - 264с.
10. Алексеев Р. СССР-ФРГ: прошлое и настоящее. Советско-западногерманские отношения. 1955-1980 гг. / П. Алексеев. – М.,1980. – 492 с.
11. Ахтамзян А. Объединение Германии или аншлюс ГДР к ФРГ / А. Ахтамзян. – М.: МГИМО, 1994. – 411 с.
12. Ахтамзян А. А. Объединение Германии. Обстоятельства и последствия: очерки / А. Ахтамзян. – М.: МГИМО (У) МИД России, 2008. – 392 с.
13. Богатуров А. Системная история международных отношений в четырех томах. События и документы. 1918-2003. / А. Богатуров. – М.: НОФМО, 2003 – 842с.
14. Глазунов Н. Бундесвер и НАТО: история создания и развития вооруженных сил ФРГ (1955-1978) / Н. Глазунов. – М.: Воениздат,1979. – 289 с.
15. Дудайти А. ФРГ: ближневосточная политика (1949-1983) / А. Дудайти. - Владикавказ: СОИГСИ, 2009. - 223 с.
16. Зонтхаймер К. ФРН сегодня: основные черты политической системы / Г. Я. Рудой (пер. с нем.); РАН; Ин-т всеобщей истории. – М.: Прогресс, 1996. – 404 с.
17. Истягин Л. ФРГ и НАТО / Л. Истягин. – М.: Изд-во ИМО,1963. – 320 с.
18. Кривонос Р. Німеччина у структурі європейської співпраці: монографія / Р. Кривонос. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. - 166 с.
19. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70-ті роки): Підручник / В. Манжола, М. Білоусов, Л. Гайдуков. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.
20. Наринский М. История международных отношений, 1945-1975: учеб. пособие / М. Наринский - М.: РОССПЭН. – 2004. – 652 с.
21. Новейшая история стран Европы и Америки: ХХ век: Учеб для студентов. высш. учебных заведений: ч 2 / Под редакцией А. Родригиса, М. Пономарева. - М.: Владос. - 2011. - 352 с.
22. Павлов Н. Германия на пути в третье тысячелетие: пособ. по страноведению / Н. Павлов. - М.: Высш. шк., 2001. - 367 с.
23. Павлов Н. История современной Германии, 1945 - 2005: курс лекций / Н. Павлов - М.: Астфель: АСТ. - 2006 - 510 с.
24. Павлов Н. Внешняя политика ФРГ от Аденауэра до Шредера / Н. Павлов, А. Новиков. – М., 2005. – 608 с.
25. Патрушев А. Германская история / А. Патрушев. - М.: Весь мир. - 2003. - 256 с.
26. Словник-довідник Європейського Союзу. Ред. Ю. Марченко. – К., 2001. – 152 с.
27. Степанов В. Досвід реалізації зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччина: автореф. дис. канд. наук / В. Степанов. - К., 2008. - 20 с.
28. Тимошенкова Е. П. Германский вопрос во внешней политике Советского Союза (1945-1955 гг.) / Е. Тимошенкова. – М., 2008. – 386 с.
29. Уильямс Ч. Аденауэр. Отец новой Германии / Ч. Уильямс. – М.: АСТ, 2002. – 708 с.
30. Филитов А. Германия в советском внешнеполитическом планировании 1941-1990 / А. Филитов. - М.: Наука, 2009. – 331 с.
31. Филитов А. Германский вопрос: от раскола к объединению / А. Филитов. – М., 1993. – 482 с.
32. Фрідмен Дж. Німецьке питання / Дж. Фрідмен - 2008. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://inozmi.glavred.info/articles/238.html.
33. Хакке К. Великая держава поневоле (внешняя политика ФРГ) / К. Хакке. - М.: АО Буклет. - 1995. - 230 с.
34. Эффенберг Т. История Германии в Новейшее время / Т. Эффенберг, М. Заммер. - М. - 2002. – 420 с.
Періодика
35. Бар Э. «нормализация» германской внешней политики. Полноправное партнерство с совершеннолетней страной удобного опекунства / Э. Бар // Іnternationale Politik. – 1999. – № 1. – С. 49-51.
36. Гладченко В. Німеччина в НАТО за часів «Червоно-Зеленої» коаліції / В. Гладчеко // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/ukrpolituk/6/31.pdf.
37. Гриневский О. Как начиналось объединение Германии / О. Гриневский // Россия XXI. – 2007. – №4. – С. 31-37.
38. Долгилевич Р. Советская дипломатия и Западный Берлин. 1963–1964 гг. По материалам Архива МИД РФ / Р. Долгилевич // Новая и новейшая история. – 2007. – №4. – С. 42-47.
39. Зандшнайдер Э. Координаты германской внешней политики / Э. Зандшнайдер // Людина і політика. -2002. - №6. - С. 5-11.
40. Зубок В. Отечественная историография «холодной войны»: некоторые итоги десятилетия / В. Зубок // Отечественная история. – 2003. – №4/5. – С. 26-34.
41. Кондратюк С. До питання про європейську політику ФРН // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – 2002. – Вип. № 21. – С. 42–46.
42. Кондратюк С. «Нормалізація» німецької зовнішньої політики // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – 2002. – Вип. № 19. – С. 62-72.
43. Кривонос Р. Механізми формування та реалізації зовнішньої політики ФРН / Р. Кривонос // Нова політика. – 1998. – № 2. – С. 16-24.
44. Кротюк С. Нова роль Німеччини в об’єднаній Європі: пріоритети зовнішньої політки ФРН / С. Кротюк // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.kymu.edu.ua/vmv/v/03/krotjuk.htm.
45. Кудряченко О. Нові політичні виміри поступу Німеччини / О. Кудряченко // Людина і політика. - 2007. - №2. - С. 21-25.
46. Майкова М. Этапы «восточной политики» ФРГ (1949-1973 гг.) / М. Майкова // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2008/Majkova.pdf.
47. Осадчая Е. Европейский Союз: Вчера, сегодня. Завтра: ( В политическом и экономическом плане) / Е. Осадчая // Наука и жизнь. - 2003. - № 6. - С. 2-7.
48. Палагнюк Ю. Європейський Союз: історія формування, перспективи розвитку на сучасному етапі / Палагнюк // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/posibnuku/252/7.pdf.
49. Погорельская С. Внутриполитические аспекты новой германской внешней политики // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 7. – С. 32-41.
50. Степанов В. Бундесрат і зовнішня політика ФРН. // Політика і час. – 2005. – № 8. – С. 50-57.
51. Степанов В. З іміджем «батька баварців». Едмунд Штойбер – претендент на посаду канцлера. // Політика і час. – 2002. – № 7. – С. 41-45.
52. Федорова Л. Міжнародне співробітництво як визначальна складова зовнішньої політики ФРН / Л. Федорова // [Електронний ресурс] Режим доступу http://istfak-mgu.at.ua/publ/zovnishnja_politika_derzhav_svitu_v _umovakh_globalizaciji/mizhnarodne_spivrobitnictvo_jak_viznachalna_skladova_zovnishnoji_politiki_frn/4-1-0-37.
53. Хімяк О. ФРН у міжнародній системі: динаміки зміни зовнішньої політики (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) / О. Хімяк // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2013. – Вип. 25. – С. 159-165.
54. Шварьова Г. Роль Німеччини в інтеграційних процесах Європейського Союзу / Г. Шварьова // [Електронний ресурс] Режим доступу http://intkonf.org/shvarova-gv-rol-nimechchini-v-integratsiynih-protsesah-evropeyskogo-soyuzu/.
55. Шеховцов А. В. Особливості політичної культури і електоральна підтримка нових праворадикальних партій в європейських країнах / А. В. Шеховцов // Політологічний вісник: зб. наук. пр. - К.: «ІНТАС», 2008. - Вип. 37. - С. 237-246.