Курсова робота Освітньо-виховна система епохи середньовіччя

Вступ

Розділ 1. Освітньо-виховні системи в Європі у епоху Середньовіччя

1.1. Церковне виховання

1.2. Лицарське виховання

Розділ 2. Система навчання в країнах Сходу

2.1. Освіта на Близькому й Середньому Сході

2.2. Освіта в середньовічній Індії

2.3. Освіта в Китаї

Розділ 3. Освіта і виховання у Візантії

3.1. Шкільна освіта в ранній період

3.2. Вища освіта у Візантії раннього періоду

3.3. Візантійська освіта в VII-XII ст.

3.4. Стан освіти й виховання у ХІІ-ХV ст.

Висновки

Список використаної літератури

Термін «середні віки» виник в Італії у XIV—XVI століття в колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, намагалися відродити її. «Середніми віками» вони назвали час між античністю і своєю епохою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на стародавню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V столітті н. е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV—XVI століття), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі пов'язують не з усім періодом, а з V—XIII ст. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха — Відродження, яка охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.

Оцінка середніх віків у науці змінювалася. Гуманісти епохи Відродження (які якраз ввели цей термін) і просвітники XVIII століття (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх «темними віками», писали про глибокий занепад культури. На противагу їм романтики XIX столітті у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Визнається, що в порівнянні з античністю виявилися загубленими багато досягнень культури, але в той же час у сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.

Дане дослідження є розвідкою в минуле, а саме в освітньо-виховну систему епохи Середньовіччя. Основи навчання, які були закладені в дану епоху, є досить актуальними в наш час, адже саме тоді були створені перші університети та проблема освіченості народу була поставлена на державний рівень (наприклад, Візантія та арабські країни). В цю епоху держави розуміли, що грамотні люди є рушіями часу і від них залежить стабільний розвиток країни.

Метою дослідження є дослідити освітньо-виховну систему епохи Середньовіччя, визначити основні етапи розвитку та форми освіти в різних країнах світу в даний період.

Об’єкт: розвиток освітньо-виховної системи в V-XV ст.

Для кращої роботи з даною темою, мною були поставлені такі цілі та завдання:

- проаналізувати проблему освітньо-виховної системи в Західній Європі;

- дослідити діяльність провідних навчальних закладів та типів навчання в Європі;

- розкрити питання, щодо стану освіти та виховання в мусульманських країнах та країнах Сходу (Індія й Китай);

- дослідити діяльність медресе як вищу школу в мусульманському світі;

- проаналізувати розвиток педагогічної думки та стан освіти на теренах Візантійської імперії;

- проаналізувати місце і роль візантійської системи освіти в умовах формування гуманістичних думок в Західній Європі та вплив на Відродження в Італії.

Історіографія питання: При написанні курсової роботи були використані такі джерела та література:

Пестров И. «История средних векав», Тлумацький Н.В. «Теорія та історія світової та вітчизняної культури», Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура», Кузнецький М. «Лекції з історії світової культури», Соколов В. «Средневековая философия», Хейзинга Й. «Осень средневековья» – де можна було знайти загальні дані по даній епосі, а також розвитку культури в умовах Середньовіччя.

Валянський С. та Калюжный Д. «Из истории образования. Византийское образование» та «Из истории образования. Образования в странах Востока», Роуг В. «Университет как явление средневековой культуры» - з цієї літератури ми можемо почерпнути інформацію про розвиток освіти у Візантії, арабському світі та появу університетів в Європі. Для більш докладного розуміння цих питань потрібно використовувати педагогічну літературу, Левківського М. «Історія педагогіки». В даній курсовій було вперше висвітлено питання освіти та виховання у Візантійській імперії, мусульманському світі та країн Сходу.

Використання Інтернет ресурсу теж є не від’ємним в даній роботі, адже там (www.uk.wikipedia.org) ми можемо почерпнути загальну характеристику епохи Середньовіччя, знайти ілюстративний матеріал.

Залежно від історіософської позиції, середньовіччя як історичну епоху можна вважати або закономірним продовженням античності (і тоді важко зрозуміти безодню між ними), або новим витоком історії. Більш прийнятною є друга позиція, яка ґрунтується на концепції історичного коловороту (греко-римська цивілізація занепала, прийшли нові народи і розпочався новий цикл нової цивілізації).

Варвари, які завоювали Римську імперію, перебували на стадії становлення феодального (традиційного землеробського) суспільства. А феодалізм ще не визнавав особи. Європейський феодалізм перейняв від античності чи християнство, а християнство як релігія передбачає певну самостійність особи і орієнтована на особу, наділену свободою волі. (Релігія є носієм ідеї особистості.)

Оскільки ж за феодальних відносин особа не може реалізуватись як соціальна одиниця, вона під впливом християнства утверджується як духовна особа. Духовна особа — це своєрідний компроміс феодалізму і християнства: особа, яка не може реалізуватись у зовнішньому світі, заглиблюється в себе.

Підсумовуючи дану інформацію, можна сказати, що період Середньовіччя став важливим періодом становлення освіти в багатьох європейських країнах.

Особливу цінність становить те, що в роботі висвітлено освітньо-виховну систему Візантії та арабських країн, таким чином, вдається прослідкувати витоки Відродження та засади на яких будувалася освіта в Європі.

Роблячи висновки по даній темі, можна сказати, що основні завдання, поставлені на початку роботи, були виконані, а саме:

- ми зуміли проаналізувати освітньо-виховні системи в Західній Європі, виявити їх різноманітність (церковне виховання, лицарське, університетське та інші);

- розкрили питання, щодо стану освіти й виховання в країнах Сходу та мусульманських країнах. Прослідкували поетапний розвиток освіти в окремих країнах, їх зміни та вдосконалення на протязі Середньовіччя;

- розкрили загальний розвиток освітньо-виховної системи у Візантії.

1. Аверинцев С. Русь и Византия: два типа духовности // Новый мир – 1988 – №7 – с. 59.

2. Валянский С., Калюжный Д. Из истории образования. Византийское образование // Энергия – 2006 – №2 – с. 73-79.

3. Валянский С., Калюжный Д. Из истории образования. Византийское образование // Энергия – 2006 – №3 – с. 71-77.

4. Валянский С., Калюжный Д. Из истории образования. Образование в странах Востока // Энергия – 2006 – №4 – с. 73-79.

5. Гуревич А. Средневековый мир. – Москва – 1990.

6. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура. – Житомир: ЖІТІ – 2002. – c. 568.

7. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль – 1996.

8. Кузнецький М. Лекції з історії світової культури – Харків – 1999.

9. Левківський М. Історія педагогіки. – Житомир – 2002.

10. Левківський М., Дубасенюк О. Історія педагогіки. – Житомир – 1999.

11. Пискунов А. И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. – М: Просвещение – 1981.

12. Песторв И. История средних веков. 1 и 2 част. – М: Высшая школа – 1990.

13. Роуг В. Университет как явление средневековой культуры // Вестник высшей школы. – 1991. – № 8. – С. 97-109.

14. Соколов В. Средневековая философия. – Москва – 1979.

15. Тлумацький Н. Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Львів: Каменяр – 1992 – с. 17-20.

16. Хейзинга Й. Осень средневековья. – М: Наука – 1995.

17. www.uk.wikipedia.org.