Курсова робота Міжмовна омонімія польської та української мов

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОМОНІМІЯ ЯК УНІВЕРСАЛЬНЕ МОВНЕ ЯВИЩЕ

1.1. Причини виникнення міжмовної омонімії

1.2. Міжмовні омоніми або фальшиві друзі перекладача

1.3. Міжмовна омонімія слов’янських мов

РОЗДІЛ ІІ. ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА МІЖМОВНА ОМОНІМІЯ

2.1. Принципи класифікації міжмовних польсько-українських омонімів

2.2. Аналіз польсько-українських міжмовних омографів і омофонів

2.3. Генетична та структурно-семантична характеристика польсько-української міжмовної омонімії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

Синхронно-зіставний аналіз лексичного складу української та польської мов не втрачає своєї актуальності, оскільки дає змогу з’ясувати особливості взаємодії споріднених мов, виявити ступінь їх близькості у різні періоди функціонування мовних систем. У цьому плані увагу привертає явище міжмовної омонімії. Наукове опрацювання проблеми міжмовної омонімії лексичних одиниць у споріднених і неспоріднених мовах має свою історію та певні перспективи вивчення. Міжмовні омоніми потребують різнопланового вивчення і структурування, системно-структурної характеристики цих одиниць, визначення місця слова в лексико-семантичній системі конкретної мови.

Такий підхід пов'язаний з реконструкцією національно-мовної картини світу, що відображає особливості матеріальної та духовної культури.

Названі вище явища ще недостатньо опрацьовані в сучасній славістиці, що й зумовлює актуальність дослідження.

Об'єкт дослідження — міжмовні омоніми в українській та польській мовах з погляду їх форми і змісту.

Метою дослідження є виявлення закономірностей функціонування польсько-українських міжмовних омонімів на синхронному й почасти діахронічному зрізах: словотвірний, етимологічний та лексико-семантичний аналіз лінгвальних одиниць та представлення типів міжмовної омонімії.

Окреслені об'єкт та мета передбачають розв'язання таких завдань:

- здійснити теоретичний огляд змісту, критеріїв та принципів виділення міжмовних омонімів, проаналізувати наявні класифікаційні підходи;

- виявити гомогенні та гетерогенні міжмовні омоніми та описати їх типи за ознакою формальної варіативності;

- проаналізувати поняття, що входять до лексичного поля омонімії.

Для розв'язання поставлених завдань використовуються такі основні методи: описовий, зіставний та компонентного аналізу.

На підставі генетичного, семантичного та словотвірного критеріїв польсько-українська омонімія може бути кваліфікована як самостійне явище лексико-семантичної системи, яка відображає становлення історично спільної, успадкованої частини слів або є результатом тісного контактування мов на певному синхронічному зрізі, конкретним виявом процесу міжслов'янських запозичень.

На основі різнопланового формального та семантичного аналізу міжмовних омонімів у польській та українській мовах здійснено опис двох основних видів омонімії — гетерогенної та гомогенної (повної та часткової), коли омоніми розмежовуються, з одного боку, за ознакою внутрішньої форми слова та типами лексичних відповідників залежно від ступеня розбіжностей їхніх сигніфікатів, співвіднесення з аналогічним явищем внутрішньомовної омонімії та полісемії, а з другого — за планом вираження, структурними відмінностями лексичних одиниць.

Основними виявами гетерогенних міжмовних омонімів є оказіональне звукове зближення слів, омофонія, зумовлена дією регулярних фонетичних процесів в обох мовах, омоформія — збіг в окремих ланках граматичної парадигми й, нарешті, зіткнення двох різних мотиваційних основ слів. Істотним джерелом міжмовної омонімії є також омонімія та полісемія в системі окремої мови.

Явище міжмовної омонімії є надвизачайно складним, про що свідчать хибні омофони і омографи, семантичні кальки й фонетичні інтонаційні вирівнювання.

1. Беднаж М. А. Польсько-українська міжмовна омонімія: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. філологіч. Наук / М. А. Беднаж. – К.: ДВПП Міннауки України, 2000. – 20 с.

2. Бобошко Т. Б. Деякі аспекти дослідження міжмовної омонімії слов’янських мов. К.: НМК ВО, 1991.

3. Кияк Т. Р. «Фальшиві друзі перекладача» як проблема міжкультурної комунікації / Т. Р. Кияк // Наукові записки. – Випуск 89 (1). – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – С. 17-20.

4. Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства / М. П. Кочерган. – К.: Академія, 2006. – 424 с.

5. Кононенко І., Співак О. Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів. - К.: Вища школа. - 343 с.

6. HANNA KARASZCZUK, OKSANA PRYJMACZOK Homonimia międzyjęzykowa (ukraińsko-polska) [Електронний ресурс] / Karaszczuk H., Pryjmaczok O. // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. Sectio FF. – 2006. – Vol. 24. – str. 157-173 – Режим доступу: http://dlibra.umcs.lublin.pl/Content/23821/czas17868_24_2006_10.pdf.