Курсова робота Вплив Російської Федерації у врегулюванні Сирійської кризи

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОЧАТОК СИРІЙСЬКОЇ КРИЗИ

1.1. Причини кризи

1.2. Фактори впливу взаємовідносин Росії та США на сирійські питання

РОЗДІЛ 2. ХІД ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

2.1. Терористичні організації в сирійській кризі

2.2. Збройні формування опозиції

РОЗДІЛ 3. МИРНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СИРІЙСЬКОЇ КРИЗИ

3.1. Вплив РФ на врегулювання кризи

3.2. Мирний порядок

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конфлікт у Сирії почався в січні 2011 року з мирних демонстрацій проти режиму президента Башара Асада, що почалися під впливом подій Арабської весни. Ці виступи були придушені, з'явилися перші жертви. Навесні напруга зросла, разом з чисельністю демонстрантів. Влітку 2011 року уряд ввів в деякі міста танки і війська, рахунок жертв пішов на сотні. Вже восени, з оформленням організованих збройних загонів повстанців, в Сирії почався збройний конфлікт. Бої йшли з перемінним успіхом: у листопаді-грудні 2011 року збройні загони опозиції захопили місто Хомс і ряд інших міст. У січні 2012 року бойовики з'явилися в околицях Дамаска.

Урядові війська зуміли перейти в контрнаступ в лютому 2012 року, повстанці були вибиті до кінця березня 2012 року з великих міст. Проте насильство в країні не припиняється і продовжує залишатися на стабільно високому рівні, хоча прем'єр-міністр Сирії Ваіль аль-Халки заявив про наближення кінця війни. Можна припустити, що до завершення конфлікту ще далеко, чому сприяє ряд як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, серйозно ускладнюють ситуацію.

Перш ніж виділити проблеми, що стоять на шляху врегулювання конфлікту, необхідно виявити його причини. В цілому можна виділити дві основні: соціально-економічна та релігійна, саме в їх переплетенні і закладені основи «сирійської кризи». Перша досить ясна - рівень життя та економічна ситуація в країні залишають бажати кращого. При цьому ситуація в Дамаску, Алеппо та інших великих містах принципово краще, що створює соціальну напруженість.

Роль Росії в процесі підтримки політичного врегулювання сирійського конфлікту є дуже важливою, тому дана курсова робота є досить актуальною.

Немає іншого шляху, як мені здається, чим спробувати досягти цієї політичної угоди. Підтримка цьому процесу дана. Дійсно важливо, щоб роль Росії в цій підтримці зберігалася.

Нагадаємо, глава Європарламенту Мартін Шульц зазначив, що Євросоюзу необхідний московський уряд, щоб вирішити проблему з Сирією. За його словами, в пошуку рішення з питань Сирії очевидно для всіх, необхідно співпрацювати з РФ.

Збройний конфлікт у Сирії триває з березня 2011 року. Урядовим військам протистоять загони бойовиків, що належать до різних збройних формувань, в яких в тому числі діють іноземні найманці. Російська влада неодноразово підкреслювала необхідність врегулювати сирійський кризу мирним шляхом через діалог обох сторін цього протистояння.

Об'єктом даної роботи є причини виникнення «сирійської кризи» та роль Російської Федерації у її мирному врегулюванні.

Мета курсової роботи - показати стратегії кризового реагування РФ в умовах міжнародних конфліктів та їх вплив на взаємини з НАТО.

Мета роботи зумовила розв'язання таких завдань:

- визначити фактори перегляду стратегічних пріоритетів РФ;

- проаналізувати зовнішні і внутрішні стратегії антикризового реагування в Сирії в нових міжнародних умовах;

- визначити можливі шляхи вирішення сирійської кризи.

Таким чином, антикризова стратегія РФ щодо Сирії не зводиться тільки до операцій з підтримки миру. Вона передбачає миротворчість лише на посткризовому етапі, тоді як об'єктом, а іноді і частиною власне «антикризових» дій є збройний конфлікт, на рубежі століть переважно носить характер інтернаціоналізування громадянської війни усередненої (низько-середньої) інтенсивності.

Виходячи з цього, зрозуміло, що співпраця з НАТО можлива для Росії лише на рівні операцій з підтримання миру. У цьому сенсі події в Сирії суттєво прояснили картину.

Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів, що Росія, принаймні, у середньостроковій перспективі, буде змушена стикатися з кризами та конфліктами, у тому числі збройними, на своїй периферії. У цих умовах роль зовнішніх сил та факторів набуває особливого значення, а розширення сфери впливу такого потужного військово-політичного блоку, як НАТО, на регіони, які мають для Росії важливий стратегічний інтерес - насамперед на країни СНД - розглядається як загроза російській безпеці, з огляду на загальну націленість Північноатлантичного альянсу на військово-силове вирішення проблем забезпечення стабільності в євроатлантичному регіоні і на його периферії.

У цілому, сирійська криза показала, що, незважаючи на свою очевидну економічну і відносну військово-політичну слабкість, Росія ще має суттєве значення як фактор світової і особливо європейської безпеки і стабільності і за певних умов здатна не лише бути вельми корисною Заходу у вирішенні його власних стратегічних завдань, а й слугувати серйозною перешкодою в їх здійсненні - в тому числі і перш за все у сфері «кризового реагування» - і, що ще важливіше, «конструктивно балансувати» неадекватні або відверто агресивні дії НАТО.

Таким чином, особлива роль Росії у припиненні сирійської кризи продемонструвала не тільки потенційні небезпеки, але й переваги, які, з точки зору забезпечення безпеки в країні, дає присутність на континенті досить потужною у військово-політичному відношенні держави, що не є при цьому членом НАТО.

1. Бжезинський 3. Велика шахівниця. / З. Бжезинський. М., 1998. – 239 с.

2. Багатур А. Д. Плюралістична однополярність і інтереси Росії / А. Д. Багатур // Вільна думка. - 1996. - # 2. - С. 25-36.

3. Жинкіна І. Ю. «Національна міць» держави як інструмент американської дипломатії США / І. Ю. Жинкіна // Канада, економіка, політика, культура, N 9,1999. – С. 83.

4. Занегін Б. М. США в регіональних конфліктах: малі війни і велика політика. США / Б. М. Занегін // Канада: економіка, полшіка, культура. N 8,1999. – С. 18-20.

5. Іванов Ю. О., Почуева Т. Ю. Адміністрація Клінтона, Конгрес США і зовнішня політика. Інформаційно-аналітичний матеріал / Ю. О. Іванов, Т. Ю. Почуева. М., 1999. – 250 с.

6. Кременюк В. А США і навколишній світ: рівняння з багатьма невідомими США / В. А. Кременюк // Канада, економіка, політика, культура, N 1,1999. – С. 98-99.

7. Основоположний акт про взаємні відносини, співробітництво і безпеку між Організацією Північноатлантичного Договору та Російською Федерацією. // Російська газета - 1997. - 28 травня. - Розділ I. «Принципи». – С. 23-26.

8. Смирнов Н. Є. Нова стратегічна концепція НАТО і місце в ній країн-партнерів. Інформаційно-аналітичний матеріал / Н. Є. Смирнов. М., 1999. – 350 с.

9. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій / С. Хантінгтон // Поліс, 1994, N 1. – С. 17-19.

10. Christman DW NATO's Military Future // Joint Forces Quarterly. - 1996. - Spring. - P. 78.

11. Declaration of Heads of State and Government Participating in the Meeting of the North Atlantic Council held at NATO HQs. 10-11 Jan. 1994 // NATO Review. - 1994. - Febr. - Vol. 42. - # 1. – Р. 105.

12. NATO Press Communique M-1 (94) 3. – Р. 17-25.

13. NATO Civil-Military Coordination (CIMIC) Doctrine AJP-09 [draft].

14. Phillips WR Civil-Military Cooperation: Vital to Peace Implementation in Bosnia // NATO Review. - 1998. -Spring. - Vol. 46. - # 1. – Р. 12-16.

15. The Alliance's New Strategic Concept. Agreed by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Rome on Nov. 7-8, 1991 р. // NATO Review.- 1991. - Dec. - Vol. 39. - # 6. – Р. 5-9.

16. The Clinton Administration's Policy on Reforming Multinational Peace Operations. Executive Summary of the Presidential Decision Directive 25. - Wash., 1994. - P. 1.

17. The Alliance's Strategic Concept. Approved by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Washington DC on 23d and 24th April 1999. Press Release NAC-S (99) 65. - 1999. - 24 Apr. - Par. 20. – Р. 98.