Курсова робота Світогляд "нових правих" у Європі та переосмислення радикалізму

Вступ

Розділ 1. Світогляд "нових правих" у Європі

1.1. Історична спадщина: "старі праві" проти "нових правих"

1.2. Світогляд "нових правих" у Європі

1.3. Ідеї "нових правих" у порівнянні з іншими політичними течіями

Висновок до першого розділу

Розділ 2. Переосмислення радикалізму: громадянське суспільство та праворадикальний рух

2.1. Електоральна підтримка праворадикальних партій і економіка

2.2. Переосмислення радикалізму: громадянське суспільство та праворадикальний рух

2.3. Вплив нових правих на формування національного світогляду в Європі та Україні

Висновок до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

За роки незалежності України національна митна політика, митна система та митна справа істотно еволюціонували, про що свідчить міжнародне визнання України, її членство в авторитетних міжнародних інституціях, у тому числі з економічних та митних питань.

За останні три десятиліття Європа зазнала «правого повороту» в політиці. Ми бачимо докази цього зсуву в неперервному успіху радикальних правих партій на виборах у багатьох країнах Західної Європи, таких як Франція, Данія та Нідерланди. Праворадикальні партії поділяють сильну націоналістичну та антисистемну ідеологію та претензії до іммігрантів і меншин (Betz, 2003; Norris, 2005; Mudde, 1996, 2007; Hainsworth, 2000, 2008; Lubbers та ін., 2002) [8].

Широка народна підтримка таких партій турбує дослідників і політичних спостерігачів, адже праворадикальні партії становлять потенційну загрозу для соціал-демократичних принципів, таких як мультикультуралізм, соціальні права етнічних меншин і плюралізм. Проте, б’ючи на сполох через загрозу демократії в Європі, дослідники схильні посилатися тільки на західну частину Європейського Союзу (ЄС). Центрально-східноєвропейські країни (ЦСЄ), як правило, виключені з аналізу радикальних правих партій. Такий недогляд виглядає особливо дивним, якщо взяти до уваги, що відносна економічна і політична нестабільність постсоціалістичних країн має теоретично, робити ці країни плідним ґрунтом для радикальних правих рухів.

Реальні нові праві у Європі є типом духовно-світоглядній орієнтації – широким і неоднорідним рухом, проявом парадигми пошуку нового типу свідомості і сучасного стилю життя, який був би адекватний для сучасного рівня постіндустріальної та інформаційної цивілізації, для епохи постсучасності як прагнення до культурного минулого (традиції), виявлення в ньому "споконвічного" гуманістичного, духовного світосприйняття і світорозуміння.

Нові праві у Європі - невід'ємна складова сучасної дійсності, історичне явище в умовах поліцентризму, мультикультурності і виснаження тих імпульсів, які європейська цивілізація отримала від попередніх концепцій. Нові праві пропонують "переоцінку", "повернення" до нереалізірованним можливостям європейської культури, до "ірраціонального". Воно звертає увагу в першу чергу на споконвічне, відповідно різні позиції щодо кінцевої оцінки цього явища будуть представлені нижче.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми генезису, розвитку і сутності нових правих у Європі, їх історико-філософський та політичний аспекти.

Відповідно до означеної мети вирішуються наступні завдання:

1. охарактеризувати різні підходи до проблеми, що існують у сучасній політології;

2. проаналізувати філософські, релігійні та соціо-культурні умови, що призвели до становлення та розвитку нових правих у Європі як світоглядного феномена, поширеного зараз у світі;

3. простежити вплив "нових правих" на розвиток європейської духовності взагалі і української зокрема.

Об’єкт дослідження – аналіз суспільних відносин у сучасній Європі та умов, в яких виник право радикальний рух.

Предмет дослідження – знайомство з концепціями та світоглядом "нових правих".

Таким чином, європейське покоління 80-90-х рр. ХХ ст., котре деякі соціологи означили іменем “юппі” (”молоді міські професіонали”), або “нова хвиля”, залишилось вірним нормам та цінностям, що відстоювало т. з. “покоління травня 68-го року” – “нові ліві” 50-70-Х рр., а саме: права особи, а не права власності, співпраця, а не конкуренція, відкритість, відвертість, а не таємничість та приховування, задоволення, а не прагнення до цілі, самовираження, а не формальне спілкування, любов до багатьох, а не “Едипова” ревнива любов тощо.

Зараз нові праві усвідомлюють, що жорсткий авторитаризм "не спрацьовує" у сучасну епоху, де першу скрипку грає індивідуальний акт самовизначення. На відміну від давнього племені чи клану як щільно структурованого утворення з контрольованим членством тепер існують нові групи, що функціонують виключно з причини індивідуальних рішень, а варто індивідам передумати або втратити свій першопочатковий ентузіазм та рішучість, - і таке співтовариство зникає.

Тому, на думку нових правих, забезпечити більш успішне виконання їх програми може метод "нюансованої деміургії", присутній у оповідальних текстах типу жанру "фентезі" або "детективу". Здавалося б нереальні, світи "фентезі" всотуються у реальність та видозмінюють її. Відбувається своєрідна "експансія ірреального". Людина ще не погодилася з новим виміром, але їй пропонують мислити в певних термінах - і, зрештою, світ "Космічних воєн", "Сейлормун" та "Володаря кілець" стає реальним світом, його "життєві цінності" вростають в образи буття, роблять його реальним для інших, вступають у космогонічну боротьбу з інерцією наявного буття.

Саме зараз український народ здійснює такий епохальний дезетатизаційний здвиг: він вперше відокремлює себе від державної ідеї та відстоює права на необмежену свободу індивіда. Першочерговим постає освоєння "внутрішньої", "ембріональної" дійсності і прагнення до дослідження підсвідомих сфер людської психіки.

1. Кузнєцов Олександр. Стаття «Ален де Бенуа: Плюриверсум замість універсуму». – Інформаційно-аналітичний портал «Геополітика». 01.12. 2008.

2. Бірюков Сергій. «Нові праві» і «Нова Європа»: повернення ідеї. – Агентство політичних новин.

3. Гуцуляк О. Неоязичництво другої половини ХХ сторіччя як парадигма свідомості суб’єкта цивілізаційно-культурного процесу // Людина і Політика. – 2000. – ч.3. – с. 64-68.

4. Гуцуляк О. Б. "Нові праві" як характерні представники сучасного неоязичництва // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. — Івано-Франківськ: Плай, 2001. — Вип. 2. — С. 106-114.

5. Гуцуляк О. Європейські "нові праві": "Метаполітика" через "деміургію" // Людина і політика. — Київ, 2001. — № 6. — С. 64-74.

6. Гуцуляк О. Б.: Українські нові праві – наша культурна революція ще попереду. Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/politics/468eb685b9aee/

7. Дзермант Аляксей. Еўрапейская «новая правіца» і беларуская перспектыва. Режим доступу: http://old.iter-ignis.org/dziermant/eurapejskaja-novaja-pravica-i-belaruskaja-perspektyva/.

8. Полякова А. Праворадикальні партії в Центрально-Східній Європі: це економіка? / Спільне: журнал соціальної критики, №5, 2012, с. 39-52.

9. Серебряков Д. У. Біографія Олена де Бенуа. Електронний словник.

10. Історія української суспільно-політичної думки: Навч. посібн. / Укл. Морозов В. В., - К.: КНЕУ, 2006. – 180 с.

11. Кирилюк Ф. М., Батрименко О. В. Історія зарубіжних політичних вчень. Навчально-методичний посібник. – К., ТОВ "ХХ1 століття: Діалог культур", 2005. - 256с.

12. Леоненко П. М., Юхименко П. І. Історія економічних учень: Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. - 639 с.

13. Мірошниченко М. І., Мірошниченко В. І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2007. – 224 с.

14. Орач Є. М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.

15. Поплавська Ж. В. Історія економічних вчень: Навч. посібн. – Львів.: Вид-во НУ.

16. Потульницький В. А. Теорія української політології. Курс лекцій. - К.: Либідь, 1993, - 92 с.

17. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник.. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.