Курсова робота Філософія освіти й науки в умовах глобалізації

Вступ

Розділ 1. Поняття про явище глобалізації

Розділ 2. Місце «філософії науки» в структурі сучасного філософського знання

Розділ 3. Філософія й наука ХХІ століття: взаємовплив ідей

Висновки

Список використаної літератури

Найвиразнішою ознакою сучасної епохи є стрімке зростання глобалізації - складного, багатогранного, загальноцивілізаційного процесу становлення єдиного взаємозалежного світу. Загальноцивілізаційні тенденції, які зародилися наприкінці XX століття, стверджуватимуться у XXI ст. і впливатимуть буквально на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Глобалізація формує нову еру взаємодії між націями, економічними і політичними системами та між людьми. Вона змінює поняття «національних кордонів» значно розширює культурно-інформаційні контакти між народами і державами, впливає на управління, виробництво, торгівлю, ринок праці, політичні утворення.

Особлива роль в умовах глобалізації належить освіті, яка є основним механізмом і засобом цілеспрямованого виховання людини, її підготовки до життя та праці. А якщо точніше визначити поняття, то освіта - це процес розвитку й саморозвитку особистості, пов'язаний з оволодінням соціально-значушим досвідом людства, втіленим у знаннях, уміннях, творчій діяльності й емоційно-ціннісному ставленні до світу; необхідна умова діяльності особистості і суспільства щодо збереження й розвитку матеріальної й духовної культури. У результаті глобалізації світ стає іншим, відповідно й іншою повинна бути підготовка особистості до життя, отже повинна змінитися сутність освіти і виховання. [2, 162]

Багато українських науковців та керівників освітньої системи висвітлювали різні аспекти даної проблеми у своїх дослідженнях, серед них: В. Андрущенко, А. Гуржій, В Литвин. С. Довгий, В. Зайчук, В. Кремень, В. Кушерець, В. Огнев'юк, В. Скотний, А. Толстоухов, В. Бех, І. Зязюн, В. Луговий, М. Лукашевич, В. Лугай, М. Михальченко, І. Надольний, Д. Дзвінчук, А. Данильєв. Л. Афанасьева. О. Дика, Т. Бабічева, Л. Лещенко, В. Опанасюк. Е. Сивцова, Є. Сірий та ін.

Проаналізувавши відповідну літературу, автори яких висловлюють різне бачення даної проблеми, спробуємо дослідити філософські основи сучасної освіти й науки, враховуючи взаємозв'язок освітньо-наукової та соціально-економічної сфер, а також національні, європейські та світові тенденції соціального та освітнього простору.

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом - одне з видатних надбань людської цивілізації та культури. Вона - не тільки візитна картка цивілізації і культури, а й їхня основа та животворний фермент. Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу самоусвідомлюючих особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх створили, не мають буття поза часом та простором. На них лежить відбиток певної епохи, країни. Це аксіома. Але в ній виражена тільки частина істини щодо походження та творців філософських ідей, шкіл і напрямів. Якби ця аксіома виражала всю істину, то філософські ідеї та школи народжувались і гинули б у часових та просторових межах окремих епох і країн. Але цього не відбувається.

Ідеї, проблеми, думки зберігаються століттями і навіть тисячоліттями і не знають просторових та часових меж. Багато у філософії належить, або належатиме, тільки історії. Серед багатьох причин філософської неперервності й універсальності не малу роль відіграють внутрішня логіка розвитку філософських знань та національні традиції у формі постановки філософських проблем, підходів до їхнього вирішення.

В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентно повторюються так звані вічні проблеми. Що таке людина? Що таке природа, або ширше - Всесвіт? Який між ними зв'язок, залежність? Чи може людина пізнати себе, природу, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання? В чому відмінність явищ і сутності матеріального і духовного, ідеального світу? Який з цих двох світів є основою для виникнення й існування другого світу? Чи вони незалежні один від одного? Що таке свобода? Чи є підстави для того, щоб людина і суспільство могли сподіватися на здобуття свободи? Що таке людські цінності - Істина, Добро, Мудрість, Гармонія? Що таке життя та смерть, яке їхнє ціннісне значення для окремої людини і суспільства? Ми навели далеко не повний перелік "вічних" філософських проблем. Але розвиток суспільства і пізнання висуває й нові філософські проблеми: про співвідношення статичних і динамічних закономірностей у науковому пізнанні, можливостей "штучного інтелекту" тощо.

Звичайно, "вічні" філософські проблеми під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов вирішуються по-новому. Досвід понад двох із половиною тисяч років історії філософської думки, як і досвід розвитку філософії в XX столітті, переконує в тому, що в філософії визначився ряд постійних, "інваріантних" функцій, які дають ключ до розуміння основних вимірів філософського пізнання, або ширше, - до осягнення природи, суспільства й людини. Саме знання цих функцій і вимірів дає змогу розкрити механізм виникнення і розв'язання філософських проблем.

1. Дротянко Л. Г. Філософія й наука ХХІ століття: взаємовплив ідей // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Сер. Філософія. Політологія. – 2006. – Вип. 76 – 79. – С. 131 – 134.

2. Морська Н. Філософія освіти й науки в умовах глобалізації // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації. – Тернопіль, 2007. – С. 162 – 166.

3. Петров Ю. А. Чтот акое философия науки? // Вестник Московского университета. Сер. Философия. – 1995. - №3. – С. 28 – 30.

4. Руденко О. До питання про місце “філософії науки’’ в структурі сучасного філософського знання // Наукові записки ТДПУ. Сер. Філософія, економіка, соціологія. – 1999. - №2. – С. 63 – 66.

5. Уйомов А. Філософія й наука в системному підході// Філософська думка. – 2001. - №5. – С. 19 – 40.

6. Філософія в сучасному суспільстві: [матеріали „круглого стола”] // Генеза. – 1994. - №2. – С. 8 – 15.