Дипломна робота Курдська проблема на рубежі ХХ-ХХІ століть: стан та перспективи розв’язання
Код роботи: 5240
Вид роботи: Дипломна робота
Предмет: Міжнародні відносини і світова політика
Тема: Курдська проблема на рубежі ХХ-ХХІ століть: стан та перспективи розв’язання
Кількість сторінок: 76
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 2000 грн
Вступ
Розділ 1. Генеза курдського питання та його еволюціяв ХХ ст.
Розділ 2. Сучасне становище курдів та проблема курдської державності
Розділ 3. Курдська проблема як джерело локальних конфліктів та фактор дестабілізації у близькосхідному регіоні
Висновки
Список використаних джерел
Актуальність теми. Однією з особливостей розвитку сучасних міжнародних відносин є зміна характеру загроз у сфері безпеки, а саме зміщення загальних загроз і викликів із глобального на регіональний і субрегіональний рівні. В цьому контексті збереження міжнародної стабільності й формування в постбіполярний період нової моделі міжнародних відносин на глобальному рівні значною мірою залежить від створення ефективної системи безпеки. Сучасний Близький Схід завжди був ареною суперництва великих країн і, в результаті, став однією з найгарячіших точок світу. Особливо нестабільною є територія, населена курдами, де склався цілий комплекс гострих проблем – геополітичних, національних, економічних, соціальних.
Курдська проблема належить до найгостріших питань міжнародного життя та знаходиться у центрі уваги світового співтовариства. Її розвиток в останній чверті ХХ ст. – на поч. ХХІ ст. та вплив на ситуацію на Близькому і Середньому Сході, а також на загальний стан міжнародних відносин, є однією з найважливіших проблем міжнародних відносин у сучасному світі. Розвиток подій в цьому регіоні свідчить, що без вирішеннякурдської проблеми неможливе створення ефективної діючої системи безпеки на Близькому та Середньому Сході.
Курди – один із найдавніших народів Близького Сходу з 2500-літньою історією. Курдистан регіон – компактного проживання курдів на південному-заході азійського материка – був розділений між чотирма країнами Близького й Середнього Сходу (Туреччиною, Іраком, Іраном та Сирією). На сьогодні, курди є найчисельнішим етносом світу, який позбавлений права на само-визначення і власну державність. У цьому контексті національно-визвольний рух курдів набув значення фактору, який дозволяє впливати не тільки на політичне життя держав західної Азії, де проживають курди, але й на динаміку міжнародний відносин в регіоні Близького й Середнього Сходу загалом. Курдське питання до певної міри є фактором міжнародної політики, враховуючи тісне переплетіння в цьому геополітично-ключовому регіоні інтересів провідних держав та їх намагання використати цей чинник для досягнення своєї мети.
Все це робить дослідження курдського питання, його витоків і причин, динаміки розвитку та перспектив розв’язання надзвичайно актуальним, при чому як з точки зору теорії розв’язання міжнародних етнополітичних конфліктів, так і з позицій його практичного значення для безпеки в регіоні Близького і Середнього Сходу.
Мета дослідження – дослідити стан і перспективи розв’язання курдської проблеми як одного з найскладніших етнополітичних конфліктів у світі на рубежі ХХ-ХХІ ст.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
- розкрити витоки курдського питання та простежити його еволюцію в ХХ ст.;
- проаналізувати сучасне становище курдів в країнах їх компактного проживання;
- дослідити конфліктогенний потенціал курдської проблеми як для розвитку національних держав, так для всього регіону Близького і Середнього Сходу;
- окреслити перспективи розв’язання курдської проблеми та місце в ньому зовнішніх акторів.
Об`єкт дослідження – курдська проблема як один із найскладнішихміжнародних етнополітичних конфліктів в історії людства.
Предмет дослідження – стан та перспективи розв’язання курдської проблеми на рубежі ХХ-ХХІ ст.
Методологічну основу дослідження складають насамперед загальні принципи наукового пізнання: об'єктивності, пріоритету фактів і практичної доцільності, які передбачають неупереджене висвітлення й аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. При аналізі джерел для виявлення загальних і особливих рис у процесах та явищах застосовано загальнонаукові методи: емпірико-аналітичний, логічний та проблемно-порівняльний, метод прогнозування, а також системний та історичний та діалектичний підходи.
Джерельна база. друкованими виданнями та інтернет-ресурсами. Публікації з проблематики цієї роботи пов’язані з іменами таких сучасних вчених, як М. Гасратян, Н. Мамедова, Ш. Мгоі, Н. Ксьондзик, Г. Мирський.
У контексті досліджуваної проблеми в сучасній російській політичній науці чільне місце посідає соціально-економічна та політична історія Курдистану. Серед робіт цього плану можна відзначити узагальнюючу колективну працю «История Курдистана» (1999) та дослідження Н. Мосакі «Курдистан: ресурси і політика», які здебільшого мають довідково-інформаційний характер. Становище курдів в Туреччині, Ірані, Іраку висвітлено в роботах О. Жигаліної, А. Семенова, М. Гасратяна. Курдська проблема в системі регіональних відносин вивчається в працях М.Лазарєва, Н. Мамедова, І. Свистунова, М. Муляра, П. Кальвокорессі, А Козловського, А. Захарченко, О. Волович, О. Васильвої, Г. Шелеста.
Вагомий внесок у вивчення курдської проблеми внесли й українські вчені М. Сергієнка та Н. Ксьондзик, в працях яких висвітлюються основні тенденції розвитку міжнародних відносин в близькосхідному регіоні. Особливе значення для розкриття теми мали роботи Є. Магди, в яких аналізується концептуальні засади та політика США, ЄС, НАТО та Росії на Близькому та Середньому Сході в цілому і щодо Іраку, зокрема. Також у цьому сенсі доцільно відзначити публікації Б. Ключкова, В. Колосова та Н. Мироненка, присвячені аналізові сучасної американської доктрини розширення демократії на Близькому Сході.
Характерною особливістю більшості досліджень курдської проблеми в країнах, до складу яких входять частину Курдистану, є їх чітка політична заангажованість. Найбільш рельєфно такий підхід простежується в турецькій політичній науці, в якій зроблена спроба заперечити існування етнічності курдів. В роботах турецьких авторів (наприклад, С. Сеферогли) здебільшого використовується поняття «курдотурки» або «гірські турки», що відображає офіційну політику Анкари щодо заперечення існування в Туреччині національних меншин.
Що стосується офіційної історіографії інших країн, які поділилиКурдистан – Іраку (періоду режиму С. Хусейна), Ірану та Сирії, то у відповідних дослідженнях хоч і не заперечується саме існування курдів як етносу, але має місце необ'єктивне, упереджене висвітлення їх політичної історії.
У цілому, більшість дослідників визнають, що курди стали об'єктом національної дискримінації та насильницької арабізації, персизації, туркізації та вважають, що вирішення курдської проблеми лежить в площині не створення незалежної курдської держави, а надання курдам культурної та адміністративної автономії в країнах проживання.
Структура роботи. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складаєтьсязі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Висновки
Історія курдського питання є досить цікавою та багатогранною. Формування курдської народності, а пізніше і нації, не супроводжувалося як у більшості інших народів становленням державності. Цьому завадили в першу чергу виключно важкі умови, в яких опинився курдський народ під час і після арабського завоювання.
Курдистан, через геостратегічне положення в близькосхідному регіоні, став ареною нескінченних війн, грабіжницьких набігів кочівників та повстань.Було зроблено чимало спроб для створення курдських династій, проте жодна з них не виявилася довговічною, і не змогла стати основою курдській державі. Найважливішим періодом курдської історії стало ХVІ ст., коли відбувся перший розподіл Курдистану за лінією турецько-іранського кордону. Після першого розподілу Курдистану відбулося декілька виступів курдів проти гніту турецьких султанів та іранських шахів, згодом всі повстання були придушені.
Після завершення Першої світової війни, за умовами укладеного Севрського договору від 10 серпня 1920 р., Туреччиною та країнами блоку «Антанта» було вирішено створити Вільний Курдистан. Але згодом, на основі Лозанського договору від 24 липня 1923 р., плани цих країн змінилися і Курдистан був розділений між чотирма країнами: Туреччиною, Іраком, Іраном, Сирією. Після розподілу курдських тереторій були здійсненні спробидобитися курдських автономій у складі відповідних держав, які проявлялися у діяльності національно-визвольного руху. У ХХ ст. такжоден з курдських регіонів не зміг отримати власну автономію, але боротьба за них не припенилася.
Станом на сьогодні становище курдів в країнах їх компктного проживання є різним. В Туреччині ведеться активна боротьба між Робітничою партією Курдистану та урядом Туреччини, які виливаються увоєнні дїї. На сьогоднішній день протистояння між сторонами конфлікти призупинено. Обидві зі сторін роблять кроки на примирення.На даний момент уряд Туреччини, у свою чергу готовий укласти мир з курдами та визнатиза ними створення Курдської автономії, на зразок тієї, що вже існує в Іраку.
В Іраку, де вже існує автономія курдів держави набуває демократичних ознак розвитку. Після встановлення автономії, Іракський Курдистан пережив стрімке економічне зростання, що посприяло підвищеню загального рівня розвитку Курдистану. Добре розвинутою галуззю промисловостівідповідно є видобуток нафти і газу. Курдистан має свій парламент та уряду, власні збройні формування, службу безпеки, сімуніверситетів, супутникових каналі. Поступово Іракський Курдистан долає на своєму шляху проблеми, що уповільнюють його розвиток, та намагається забезпечити стабільністьта комфорт проживання курдів.
Що ж стосується Ірану та Сирії, то ситуація досить не проста. Керівники Ірану зацікавлені у збереженні стабільності в країні і багатонаціональної держави як єдиного цілого. В Іранському Курдистані існує чимало проблем, які очікують свого вирішення.Існує проблема з працевлаштуванням, невистачає навчальних закладів, лікарень, нестача води, електрики, відставання сфери житлового будівництва. Але все ж таки іранський уряд наполягає на збережині єдиної багатонаціональної держави, намагаючись врегулювати ситуацію в курдському регіоні надходженням різних пропозицій соціально-економічного розвитку курдських провінцій у складі єдиної Ісламської Республіки Іран.
Становище курдів в Сирії є порівняно складним. Громадянська війна, що є частиною т. зв. «Арабської весни» – хвилі соціальних переворотів у країнах Арабського світу, що вимагали більшої політичної свободи і повалення недемократичного режиму Б. Асада. Скориставшись розвитком цих подій, курди зайняли позицію нейтралітету у протистоянні між режимом Б. Асада та повстанцями. Зараз вони працюють над ідеєю втілення плану про створення курдської автономії, за прикладом Іракського Курдистану.
Варто зазначити, що Близький Схід є складовою частина комунікаційної лінії. Він виступає важливим носієм стратегічних енергоносіїв, через, що і став об’єктом зовнішньополітичного інтересу провідних держав світу. Курдська проблема являється конфліктогенним потенціалом як для розвитку національних держав, так для всього регіону Близького і Середнього Сходу. Курдистан утворює суттєвий масив, в якому зосереджені найбільші в світі енергетичні запаси, що дає можливість стверджувати, що у найближчі два десятиліття регіон Близького Сходу стане головним пріоритетним напрямком у зовнішній політиці інших держав. Через своє географічне положення він є ареною зіткнення різних інтересів як у регіональному, так і в глобальному масштабах. Геостратегія взаємодії підсилюється загостренням проблем підтримки стабільності в регіоні, а в економічній сфері – створенням транспортних коридорів, трубопроводів, розв'язанням проблеми водних ресурсів.
Останім часом, простежується зацікавлення Російської Федерації в ситуації, що склалася в регіоні в цілому. Зокрема, до його основних проблем, особливо, до проблеми врегулювання курдського питання. Використовуючи невдачі американської політики у сфері врегулювання близькосхідного конфлікту та в арабо-мусульманському світі загалом, Росія намагається не лише відновити колишній вплив у регіоні, але й значно потіснити США з близькосхідної арени.
Також, яскраво простежується зацікавленість Європейського союзу у вирішенні конфліктівна тереторії близькосхідного регіону. У зовнішньополітичних прерогативах ЄС особливе місце займає Близький та Середній Схід, що обумовлено його значенням для енергетично залежної Європи. ЄС контролює вирішення курдського питання в країнах проживання курдів, а особливо в Туреччині, оскільки це одна з основних перешкод для членства ЄС. Євроспільнота намагається впливати на драматичні трансформації в арабських країнах з метою їх спрямування у демократичне русло. Це і забезпечить стабільність та передбачуваність розвитку цих країн і дозволить уникнути їх перетворень на теократичні республіки та децентралізовані країни та відкриє ширший шлях до користування природними багатствами регіону.
Список використаних джерел
1. Аверьянов П. И. Курды в войнах России с Персией и Турцией в течение ХІХ столетия. Современное политическое положение турецких, персидских и русских курдов. Исторический очерк / П. И. Аверьянов. – Тифлис: Тип. Штаба Кавк. в. о., 1900. – ХVIII, 338, 135 с.
2. Акимов А. Перспективы развития ситуации в странах Ближнего Востока до 2020 года / [Електронний ресурс] / А. Акимов, В. Наумкин. – Режим доступу: http://www.iran.ru/news/analytics/87436/Perspektivy_razvitiya_situacii_v_stranah_Blizhnego_Vostoka_do_2020_goda.
3. Арутюнян А. Турецко-сирийские отношения в начале ХХІ века / А. Арутюнян // Азия и Африка сегодня. – 2007. – № 4. – 30–34 с.
4. Бадини Р. Аль-Асад и курды: закон джунглей / Р. Бадини. – М.: Б/и, 2004. – 126 с.
5. Близькосхідна зона вільної торгівлі (Middle East Free Trade Area, MEFTA) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ustr.gov/Trade_agreements/Regional/MEFTA/Section_Index.html.
6. В Туреччині знову набуває актуальності «Курдська проблема» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://maidan.org.ua/static/news/2007/1218116110.html.
7. Варбанець П. У повітрі запахло змінами. Регіональні пріоритети зовнішньої політики Туреччини // Політика і час. – 2003. – № 7. –51 – 57 с.
8. Васильева Е. И. Юго-Восточный Курдистан XVII – начало XIX в. / Е. И. Васильева. – М., 1991. – 131 с.
9. Великі маневри на «Великому Близькому Сході [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/28295/.
10. Вертяев К. В. Курдский вопрос в политике Турции (конец ХХ – Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 11 (222), 2011, Ч.1 152 начало ХХІ века) / К. В. Вертяев. – М.: Инс-т Ближнего Востока; Инс-т востоковедения РАН, 2007. – 251 с.
11. Вильчевский О. Л. Курдское национальное движение / О. Л. Вильчевский. – Тбилиси, 1946. – 363 с.
12. Волович О. Між Сходом і Заходом. Туреччина на європейсько.азіатському роздоріжжі // Політика і час. – 1998. – № 8. – 22-26 с.
13. Волович О. О Туреччина та «арабські революції»[Електронний ресурс] / О. О. Волович. – Режим доступу: http://www.iimes.ru/rus/stat/2011/26-05-11a.htm.
14. Вони створили курдистан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wprr.ru/?p=2928 # more-2928.
15. Гасратян М. А. Курдская проблема в Турции (1986–1995) / М. А. Гасратян. – М.: ИВ РАН, 2001. – 236 с.
16. Гасратян М. А. Курды Турции в новейшее время / М. А. Гасратян. – Ереван: Айстан, 1990. – 384 с.
17. Дарчук В. Навколо Іраку: роль Туреччини, курдська проблема / В. Дарчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/Article/901934.html.
18. Жигалина О. И. Курды иранской провинции Керманшах накануне и в годы Первой мировой войны / О. И. Жигалина. – М.: Восточная литература РАН, 2008. – 288 с.
19. Жигалина О. И. Национальное движение курдов в Иране (1918–1947 гг.) / О. И. Жигалина. – М.: Наука, 1988. – 168 с.
20. Жигалина О. Курдский вопрос в Иране / [Електронний ресурс] / О. Жигалина. – Режим доступу: http://www.iran.ru/news/analytics/87113/Kurdskiy_vopros_v_Irane.
21. Жигалина О. И. Курдская республика в Мехабаде / О. И. Жигалина // Голос курда. – 1992. – №1-2. – 28-34 с.
22. Загорнова Е. В. Курдский вопрос в Сирии // Востоковедный сборник. – Вып.6. – М.: Ин-т изучения Израиля и Ближнего востока, 2004. – 182-190 с.
23. Захарченко А. Арабська весна» у дзеркалі Європейських ініціатив. [Електронний ресурс] / А. Захарченко // Зовнішні справи. 2011. - № 10. – Режим доступу: http://od.niss.gov.ua/articles/464/.
24. Захарченко А. М. Трансформаційні процеси в Арабському Світі та еволюція проблем регіональної безпеки. / А. М. Захарченко // Чорноморська безпека. – 2012. - №4 (26). - 28-34 с.
25. Иванов С. Курдский вопрос по прежнему остаётся без ответа / С. Иванов // Азия и Африка сегодня. – 2008. – № 4. – 22-27 с.
26. Иран как суверенная демократия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iran.ru/news/analytics/86829/Iran_kak_suverennaya_demokratiya.
27. Ігнатьєв П. Зовнішня політика Туреччини на сучасному етапі // Київський національний Університет імені Т. Шевченка. Вісник. Міжнародні відносини. – 2003. – Випуск 25-28. – 258-262 с.
28. Ігошина Ж. Б. Справа честі чи геополітичні інтереси неоосманів на Близькому Сході [Електронний ресурс] / Ж. Б. Ігошина. – Режим доступу: http://www.journal-neo.com/?q=ru/node/9354.
29. Ігошина Ж. Б. Криза демократичного транзиту арабських країн та арабські революції / [Електронний ресурс] / Ж. Б. Ігошина. – Режим доступу: http://journal-neo.com/?q=ru/node/6653.
30. Кава Д. Регионально-международный аспект курдской проблемы // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1998. – № 4. - 12-19 с.
31. Кадымов Г. Г. О политологии международных отношений. -Евразийская политика. / Г. Г. Кадымов. –М., 1993. – 8 с.
32. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: пер. с англ. В 2-х кн. Кн. 1 / Кальвокоресси П. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 592 с.
33. Каспрук В. Курдські маневри Туреччини [Електронний ресурс] / В. Каспрук. – Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1600/59619/.
34. Ключиков Б. Исламизм, США и Европа / Б. Ключиков. – М.: Эксмо, 2003 – 134-136 с.
35. Козловский А. Иран, каким мы его не видели[Електронний ресурс] / А. Козловський. – Режим доступу: http://www.iran.ru/news/analytics/87784/Iran_kakim_my_ego_ne_videli.
36. Країни Широкого Близького Сходу і Північної Африки [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.iimes.ru/rus/stat/2005/20-06- 05.html.
37. Ксьондзик Н. З батьківщиною, але без держави: Курдське питання на межі тисячоліть // Політика і час. – 2002. – № 3. – 47-57с.
38. Ксьондзик Н. Курдське питання в сучасній Туреччині / Н. Ксьондзик // До-слідження світової політики. – 2000. – № 12. – 96-105 с.
39. Курди відмовились воювати за незалежність від Туреччини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/svit/kurdi-vidmovilis-voyuvati-za-nezalezhnist-vid-turechchini.html.
40. Курди прагнуть держави. Турецьке вторгнення в Ірак: причини та можливі наслідки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.personal-plus.net/247/2692.html.
41. Курдистан – динаміт для Близького Сходу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ua.glavred.com/archive/2008/04/15/120023-2.html.
42. Курдская проблема на Ближнем Востоке / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kurdist.ru/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1.
43. Курдская проблема. Ближневосточная библиотека [Электронный ресурс] // «Ближний восток. Информационный центр». – Режим доступа: http://www.middleeast.org.ua/.
44. Курдське вікно в Європу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umma.ua/uk/article/article/2012/11/10/16520.
45. Курдські бойовики готуються виводити свої загони з Туреччини в Ірак [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/WORLD/kurdski-boyoviki-gotuyutsya-vivoditi-svoyi-zagoni-z-turechchini-v-irak-120653_.html.
46. Кэмп Д. Как решить арабскую проблему [Електронний ресурс] / Д. Кэмп. – Режим доступу: http://www.evrey.com/sitep/object/print.php.
47. Лазарев М. С. Курдистан и курдский вопрос (1923–1945) / М. С. Лазарев. – М.: Вост. лит., 2005. – 310 с.
48. Лазарев М. С. Імперіалізм і курдське питання (1917–1923). / М. С. Лазарев. – М.:, 1989. – 231 с.
49. Лазарев М. С. Курдский вопрос (1891-1917) / М. С. Лазарев. – М.: Наука, 1972. – 472 с.
50. Лерх П. И. Исследования об иранских курдах и их предках северных халдеях / П. И. Лерх. – Спб.: Издательство Императорской Академии наук, 1856. – Кн.1. – VII, 124 с.
51. Малешенко А. Исламская альтернатива и исламский проект / А. Малешенко. – Московский Центр Карнеги – М.: Весь мир, 2006 – 71-75 с.
52. Мамедова Н. М. Иран: ислам и власть / Н. М. Мамедова. – М.: Ин-т восто-коведения РАН, 2002. – 280 с.
53. Мамоян Темур. Курды в Украине. Кратко из истории курдского народа / Темур Мамоян. – К.: Этнос, 2005. – 272 с.
54. Мгои Ш. Х. Курдский национальный вопрос в Ираке в новейшее время / Ш. И. Мгои. – М.: Наука, 1991. – 322 с.
55. Международные отношения и внешнеполитическая деятельность России / под общ. ред. С. А. Проскурина / - М.: Московский психолого-социальный институт, 2004 – 324 с.
56. Мирзаян Г. Курдская дилемма [Электронный ресурс] // Аналитическое агентство «Эксперт». – Режим доступа: http://www.expert.ru/.
57. Мирский Г. И. Новый поворот в судьбе Ирака / Г. И. Мирский // Международная экономика и международные отношения. – 2003. – № 8. – 90–97 с.
58. Мосаки Н. М. Курдистан: ресурсы и политика / Н. М. Мосаки. – М.: ИВ РАН, 2005. – 352 с.
59. Муляр М. Курдська автономія і посткамелівська Туреччина [Електронний ресурс] / М. Муляр. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/7010.
60. Мурадян И. Курдская проблема на Ближнем Востоке [Електронний ресурс] / И. Мурадян. – Режим доступу: http://www.otechestvo.org.ua/main/20105/2504.htm.
61. Мусаэлян Ж. С. История Курдистана / Ж. С. Мусаэлян. – М., 1999. – 29-38 с.
62. Мхітарян Н. Курдська проблема і зовнішні відносини Туреччини [Текст] / Н. Мхітарян // Спостерігач. – 1995. – № 10. –28-33 с.
63. Наказано миритися. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umma.ua/uk/article/article/2013/ 03/25/18665.
64. Обама підтримав Туреччину в боротьбі з курдами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/svit/obama-pidtrimav-turechchinu-v-borotbi-z-kurdami.html.
65. Орбели И. А. Предварительный отчёт о командировке в Азиатскую Турцию в 1911–1912 гг. / И. А. Орбели // Известия Академии наук. – 1912. – Серия VI, №15. – С. 55-102; Гордлевский В. А. Избранные сочинения / В. А. Гордлевский. – М.: Изд. вост. лит, 1962. – Т.3. – 1962. – 588 с.
66. Основи політичної науки. Міжнародна політика / Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старенька та ін. – Львів: Кальварія, 1999. – 290 с.
67. Отношение к курдам в странах проживания (Ближний восток, СНГ, Россия) // «Центр политического анализа и прогнозирования «Центурион». – http://centurion-center.narod.ru/kur3.html.
68. Перспективы развития региональной экономики: Ближний Восток и Центральная Азия [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://viperson.ru/wind.php?ID=453543.
69. План «Дорожная карта» - единственный путь к достижению мира на Ближнем Востоке [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/news/printnews.asp?newsID=2201.
70. План безпеки Багдаду від 14 червня 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rg.ru/gazeta/2006/07/28.html.
71. Российская политика на Ближнем Востоке: как она есть и какой должна быть [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.islam.ru/pressclub/analitika/kalopi/.
72. Сажин В. Страсти по сирийскому урану [Електронний ресурс] / В. Сажин. – Режим доступу: http://www.iran.ru/news/analytics/85065/Strasti_po_siriyskomu_uranu.
73. Саруханян С. Н. Иранская атомная бомба. Быть или не быть? / С. Н. Саруханнян // Полис. – 2005. - №4. – 105-112 с.
74. Свистунова И. Анкара – Тегеран: двусторонние отношения и региональные проблемы / И. Свистунова // Азия и Африка сегодня. – 2006. – № 11. – 37–39 с.
75. Семенов А. Иракский Курдистан: геноцид и борьба за самоопределение / А. Семенов // Правозащитник. – 2000. – № 4. – 11-17 с.
76. Сергієнко М. Курдська проблема і зовнішні відносини Туреччини [Текст] / М. Сергієнко // Спостерігач. – 2005. – № 10. – 28-34 с.
77. Сирійські курди приступили до створення незалежної армії [Електронний ресурс]. – Режим доступу:krnovyny.info/p-4488-sirіyskі-kurdi-pristupili-do-stvorennya-nezalejnoі.
78. Сирія: курди відвойовують автономію [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1tv.com.ua/ru/euronews/2012/11/09/29868.
79. Тамаш Г. Специфіка розуміння курдського питання сучасними політичними елітами Ірану та Туреччини. Національний рух курдів / Г. Тамаш [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vdnuet/gum/2008_2/22.pdf.
80. У Туреччині можуть зняти обмеження на використання курдської мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.intv.ua/article/172129/.
81. Хаас Р. Ближний Восток: мирный процесс необходимо продолжить / Р. Хаас // США: экономика, политика, идеология. – 1997. - №10. – 102 с.
82. Халифин Н. А. Борьба за Курдистан (курдский вопрос в международных отношениях XIX в.) / Н. А. Халифин. – М., 1960. – 34 с.
83. Халфин Н. А. Курдская историография в СССР и некоторые её проблемы / Н. А. Халфин // Вопросы истории. – 1966. – №8. – 154-159 с.
84. Шелест Г. В. Сирійські запитання / [Електронний ресурс] / Г. В. Шелест. – Режим доступу: http://uaforeignaffairs.com/ua/blog/usi-blogi/view/article/siriiski-zapitannja.