Курсова робота Симон Петлюра і Нестор Махно: порівняльна характеристика
Код роботи: 5234
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Історія України
Тема: Симон Петлюра і Нестор Махно: порівняльна характеристика
Кількість сторінок: 55
Дата виконання: 2018
Мова написання: українська
Ціна: 400 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОСТАТЕЙ СИМОНА ПЕТЛЮРИ І НЕСТОРА МАХНА
1.1. Симон Петлюра в історії та національній пам’яті
1.2. Роль Нестора Махна у національно-визвольних змаганнях українського народу
РОЗДІЛ ІІ. КРИТЕРІЇ ІСТОРИЧНОГО ПОРІВНЯННЯ ІДЕЙ І ЗАХОДІВ НЕСТОРА МАХНА ТА СИМОНА ПЕТЛЮРИ
2.1. Українська ідеологія, національне питання й державно-управлінські ідеї та заходи Нестора Махна і Симона Петлюри
2.2. Збройні змагання Нестора Махна та Симона Петлюри
2.3. Соціально-класові ідеї Нестора Махна і Симона Петлюри
РОЗДІЛ ІІІ. НЕСТОР МАХНО І СИМОН ПЕТЛЮРА: ПОТЕНЦІАЛ СОЮЗНИЦТВА І РИЗИКИ КОНФРОНТАЦІЇ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність дослідження. Сьогодні наша країна перебуває у процесі пошуку стійних та дієздатних моделей, принципів і механізмів функціонування державно-політичних структур, таких форм організації державного механізму, які були б ефективними в контексті викликів епохи ХХІ століття. Утім, очевидна необхідність удосконалення існуючих державних механізмів, а також численні поразки та невдачі вітчизняного політикуму, зневіра в лібералізмі як типі організації суспільства, актуалізують ідеї про «третій шлях України», в контексті якого досить часто лунають заклики до українського націоналістичного анархізму.
З іншого боку, трагічні події на Сході України змушують по-новому поглянути на формування обороноздатності країни, звертають увагу на ідею возвеличення українського військового злагодження, необхідності розбудови національного війська. Тому, на наш погляд, значний практично-політичний і суспільний інтерес становить історико-порівняльне вивчення двох видатних постатей національної історії: Симона Петлюри та Нестора Махна, які своїми ідейними переконаннями та практичними ініціативами значно долучилися до вирішення вказаних суспільних завдань, що сьогодні набувають нового звучасння та потребують іншого прочитання.
Окрім державницького інтересу, важливим є й суто науково-дослідницький, який обумовлюється сприяливими умовами для перегляду усталених історіографічних кліше щодо «махновщини», «петлюрівщини», поряд з якими, зазвичай, згадують, також, «хмельниччину», «мазепинство», «бандерівщину», оцінюючи вказані феномени у критичних, а часом й відверто ворожих студіях. З огляду на це, нами вибрано тему курсового дослідження: «Симон Петлюра та Нестор Махно: порівняльна характеристика».
Стан історіографічної розробки проблеми та джерельна база. Постаті Симона Петлюри та Нестора Махна присвячена низка історичних праць. Історичну особу Симона Петлюри досліджували такі вчені, як В. Савченко [56-58], В. Сергійчук [62-63], В. Верстюк [6-7], С. Кульчицький [22-23], М. Ковальчук [20-21], О. Кучерук [24], В. Горак [13], Т. Пустовіт [48], Т. Ралдугіна [49], С. Стемпень [65], В. Ревегук [50, 52, 53], Л. Бабенко [2] та інші. Нестор Махно був об’єктом вивчення у наукових працях П. Аршинова [1], В. Волковинського [8-9], В. Ревегука [51], І. Глєбова [12], М. Ковальчука [19], С. Герасименко [10] та інших. Також важливими є загальні праці з історії визвольних змагань початку ХХ століття, як - от роботи В. Петровського [43], О. Рубльова [55], В. Серебрея [64], В. Сергійчука [63], О. Субтельного [66] та інших Натомість їхній історико-порівняльній характерстиці присвячено значно менше робіт, адже такі студії потребують ґрунтовного знання та всебічного аналізу ідей, заходів, ініціатив діячів, а також визначення загального й особливого в історичному контексті епохи. Це праці М. Ковальчука [21], В. Горака [13]. Історичні джерела нашого дослідження представлені статтями, листами, документами Симона Петлюри, епістолярною спадщиною Нестора Махна, спогадами сучаснків, матеріалами тогочасної преси [26, с. 30-42].
Об’єкт дослідження: визначні постаті національної історії: Симон Петлюра і Нестор Махно.
Предмет дослідження: історико-порівняльна характеристика Нестора Махна і Симона Петлюри.
Мета дослідження: на основі розкриття ідейно-національних, військово-політичних та соціально-класових поглядів й ініціатив Нестора Махна та Симона Петлюри представити їхній історико-порівняльнй аналіз.
Досягнення такої мети передбачається шляхом виконання таких науково-дослідницьких завдань:
1. Запропонувати історико-біографічний аналіз визначних постатей національної історії: Симона Петлюри та Нестора Махна.
2. Порівняти ідеї та заходи Нестора Махна та Симона Петлюри в національно-ідеологічному, військово-політичному та соціально-класовому контексті.
3. Проаналізувати історичні перспективи та шляхи співробітництва Нестора Махна та Симона Петлюри.
4. Визначити місце махновщини та петлюрівщини в історичних змаганнях національного державотворення та розглянути роль відповідних ідей з огляду на сучасні суспільно-політичні пріоритети.
З метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного аналізу досліджуваної проблеми використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, принципи та засоби наукового пізнання. Серед методів, що застосовані у дослідженні, слід назвати: теоретичні (аналіз, синтез, конкретизація, узагальнення, хронологічний, історико-порівняльний – для організації процедури дослідницького мислення, теоретичного аналізу й узагальнень), біографічний, проблемно-хронологічний та інші.
Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг роботи становить 55 сторінок, з них 48 – основного тексту. Список використаної літератури налічує 68 позицій.
ВИСНОВКИ
У нашому дослідженні представлено історико-порівнялий аналіз ідейно-національних, військово-політичних та соціально-класових поглядів й ініціатив Нестора Махна та Симона Петлюри.
1. Представлено історико-біографічний аналіз визначних постатей національної історії: Симона Петлюри (1879-1926) та Нестора Махна (1889-1934). Симон Петлюра увійшов в історію як державний і політичний діяч, публіцист, організатор українських збройних сил, Головний отаман військ Української Народної Республіки (1918 р.), Голова Директорії УНР. Нестор Махно – лідер анархістсько-селянського руху в Україні часів Громадянської війни, очільник Революційної Повстанської Армії України.
2. Зіставлено ідеї та заходи Нестора Махна та Симона Петлюри за національно-ідеологічним, військово-політичним та соціально-класовим критерієм. Аналіз державотворчої діяльності махновського руху та махновської преси, ідеологічних бачень самого Махна доводить, що Нестор Іванович поділяв головні засади соціал-націоналізму:
1) Перший сформулював головну ідею соціал - націоналістичного руху, що полягає у «боротьбі за соціальну і національну незалежність і за право бути господарем у своїй Батьківщині»;
2) Перший визнав первинність профспілок у творенні нового українського суспільства в незалежній українській державі, виголосивши базову ідею державного синдикалізму;
3) Перший в Україні виступав за ради, вільні від політичних партій, які б займалися виключно економічними та соціальними питаннями;
4) Виступав за меритократичний принцип просування людини в суспільстві;
5) Підкреслював самоорганізацію та самоврядність, як ключові засади існування нового українського суспільства;
6) Впровадив принцип вождизму у військах. Махно був анархістом скоріше на словах.
Насправді він будував свою селянсько-махновську державу. Що властиво для анархізму? Відсутність органів державної влади. А погляньмо на конкретну практику махновщини: за час дії повстанців на контрольованій ними території неодноразово скликалися народні з'їзди повстанців, селян і робітників. Ці з'їзди не були формальними, а приймали важливі рішення, які потім послідовно реалізовувалися прибічниками Махна.
Махновська держава "на тачанках" була дещо специфічною, певні ланки державної влади в ній були відсутні. Але було й чимало ознак держави. Скажімо, славетна махновська контррозвідка. Хіба у якомусь з класичних творів анархізму є мова про такий класичний орган державної влади? Контррозвідка як таємна поліція і анархізм були речами несумісними. А махновською таємною поліцією захоплювалися навіть вороги. Велику популярність, яку мав рух Махна серед населення, можна пояснити фактичною відсутністю прив'язки до будь - якої ідеології.
Аксіомою для С. Петлюри впродовж усієї його політичної діяльності періоду Української революції було невідступне дотримання постулату державної незалежності України. Українська держава у візії С. Петлюри – це демократична парламентська республіка. Характерно, що навіть у військових обставинах, що вимагали концентрації влади, а то й диктатури, він жодного разу не підтримав цієї ідеї. Україна як самостійна держава, на його переконання, будуватиметься на принципах суто демократичного парламентаризму.
Без сумніву, С. Петлюра бачив Україну соціально справедливою державою. У відозві “До населення всієї соборної України” він сформулював такі засади внутрішньої політики: передача землі від великих власників без викупу селянству, урахування інтересів робітництва – 8 годинний робочий день і соціальні гарантії праці. Натомість Нестор Махно вважав, що завданням нашої революційної армії і вступаючого до неї повстанця є чесна боротьба за повне визволення трудящих України від всякого рабства... Кожний революційний повстанець повинен пам’ятати, що як його особистими, так і всенародними ворогами є особи багатого, буржуазного класу, незалежно від того чи росіяни вони, євреї, українці, чи французи з англійцями, а також ворогами народу є ті, хто захищає несправедливий порядок, т. зв. комісари, члени каральних загонів, надзвичайок.
3. Проаналізовано історичні перспективи співробітництва Нестома Махна та Симона Петлюри. Існуюча історіографія махновсько-петлюрівського альянсу вкрай незначна і містить, здебільшого, трактування подій викладене безпосередніми сторонами договору. Пояснюючи сутність минулих подій і, значною мірою, виправдовуючись, сторони, що є цілком зрозуміло для політиків, представляли справу не як політичний провал, що символізував розкол національно-визвольного руху, а як події периферійні, що не мали помітної історичної ваги. Подібний підхід сприяв утвердженню цього погляду і в сучасній історіографії, котра не приділяє особливого значення цим подіям ні в історії українських повстанців, ні в історії УНР, хоча в них були безпосередньо задіяні їх лідери – Батько революційних повстанців Нестор Махно і Головний отаман військ УНР Симон Петлюра.
4. Визначено місце махновщини та петлюрівщини в історичних змаганнях національного державотворення. Значення махновщини та петлюрівщини як історичних феноменів досить важливе. Їхні їдеї та практична діяльність заклали основи сучасних державотворчих пріоритетів: формування армії, справедлива соціальна політика, боротьба на національне самовизначення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Аршинов П. А. История махновского движения (1918 - 1921) / П. А. Аршинов. – Запорожье: Дикое поле, 1995. – 248 с.
2. Бабенко Л. Симон Петлюра: важкий шлях із небуття / Л. Бабенко // Рідний край. – 2006. – № 2. – C. 151 – 164.
3. Белаш А. В. Дороги Нестора Махно. Историческое повествование / А. В. Белаш, В. Ф. Белаш. – К.: РВЦ “Проза”, 1993. – 592 с.
4. Варгатюк С. Акт відчаю чи усвідомлення реальності? / С. Варгатюк // Політика і час. – 2006. – № 6. – С. 75 – 84.
5. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914 – 1923. / В. Верига. – Львів,1998. – Т. 2. – 504 с.
6. Верстюк В. Ф. Симон Петлюра: політичний портрет / В. Ф. Верстюк // Український історичний журнал. – 2004. – № 3. – С. 112 – 126.
7. Верстюк В. Ф. Махновщина: штрихи к истории движения // Нестор Иванович Махно: воспоминания, материалы и документы / В. Ф. Верстюк. – К.: РИФ «Дзвін», 1991. – 192 с.
8. Волковинский В. Н. Махно и его крах / В. Н. Волковинский. – М.: Изд - во ВЗПИ, 1991. – 247 с.
9. Волковинський В. М. Батько Махно / В. М. Волковинський. – К.: Знання, 1992. – 48 с.
10. Герасименко С. П. Нестор Махно – повстанський отаман, лідер анархізму в Україні. Історія України. 10 - й клас. Академічний рівень / С. П. Герасименко // Історія та правознавство. – 2016. – № 4 - 5. – С. 50 – 56.
11. Гінда В. "Чисту людину зроблено погромником, а убийника – героєм" / В. Гінда // Країна. – 2011. – № 19. – С. 52 – 57.
12. Глєбова І. "Отаманом над собою Нестора обрали" / І. Глєбова // Українська культура. – 2006. – №1 - 2. – С.13.
13. Горак В. «Нестор Махно і Симон Петлюра в еміграції планували спільний похід в Україну» [Електронний ресур] / В. Горак. – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/history/_nestor - mahno - i - simon - petlyura - v - emigraciyi - planuvali - spilnij - pohid - v - ukrayinu/524583
14. Гоцуляк В. М. Процеси самоорганізації сучасного українського соціуму: ідеї С. В. Петлюри / В. М. Гоцуляк // Гілея: наук. вісник: зб. наук. праць / гол. ред. В. М. Вашкевич; Нац. пед. ун - т імені М. П. Драгоманова, Українська Академія Наук. – К., 2014. – Вип. 90 (№ 11): Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки. – С. 378 – 381.
15. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації: навч. Посібник / Я. Й. Грицак. – К.: Ґенеза, 1996. – 360 с.
16. Губарець В. Симон Петлюра на еміграції / В. Губарець // Пам'ять століть. – 2009. – № 3 – 4. – С. 171 – 178.
17. Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї / Т. Гунчак. – К.: Либідь, 1993. – 48 c.
18. Державні, політичні та громадські діячі України: політ. портрети. – К.: Ін Юре, 2002. – Кн. 1. – С. 301 – 304.
19. Ковальчук М. Боротьба повстанської армії Н. Махна проти білогвардійських військ генерала А. Денікіна в листопаді – грудні 1919 р. / М. Ковальчук // Київська старовина. – 2010. – № 4. – С. 78 – 95.
20. Ковальчук М. А. Симон Петлюра та військова опозиція в армії УНР у 1920 – 1921 рр. / М. А. Ковальчук // Український історичний журнал. – 2005. – № 1. – С. 97 – 107.
21. Ковальчук М. Симон Петлюра та Нестор Махно: спроба союзу / М. Ковальчук // Пам'ять століть. – 2003. – № 4. – С. 135 – 146.
22. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928) / С. Кульчицький. – К.: Основи, 1996. – 396 с.
23. Кульчицький С. Російська тінь на незалежності України / Кульчицький // Політика і час. – К., 1993. – № 10. – С. 9.
24. Кучерук О. Симон Петлюра – Президент Української Народної Республіки / О. Кучерук // Наука і суспільство. – 2009. – № 5 – 6. – С. 30 – 34.
25. Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана / С. Литвин. – К.: Вид - во ім. Олени Теліги, 2001. – 640 c.
26. Махно Н. Воспоминания / Репринт. воспроизв. изд. 1929 – 1937 гг. / Н.Махно. – К.: Україна, 1991. – Т.1. – 214 с.
27. Нартов В. В. Симон Петлюра // Видатні особистості України / В. В. Нартов. – Х.: Книжковий Клуб, 2007. – С. 159 – 164.
28. Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Документи і матеріали: у 2 ч. / за ред. В. Ф. Панібудьласки. – К.: Вища шк., 1997. – Ч. 1. – 583 с.
29. Пащенко В. Знищення родини Петлюр / В. Пащенко // Полтавська Петлюріана: Матеріали ІІІ Петлюрівських читань, проведених у Полтаві 5 листопада 1994 р. / Полтав. обл. об'єднання Всеукр. т - ва "Просвіта" ім. Т. Шевченка. – Полтава, 1996. – С. 59 – 75.
30. Петлюра С. В. Народе Український: вибр. статті, листи, документи / С. В. Петлюра. – Х.: Лівий берег, 1992. – 150 c.
31. Петлюра С. Вибрані твори та документи / С. Петлюра; уклад. Л. В. Голота. – Київ: Довіра, 1994. – 271 с.
32. Петлюра С. До населення всієї соборної України / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В / упоряд. та авт. передм. О. Климчук. – К.: Дніпро, 1993. – С. 180 – 183.
33. Петлюра С. З листа до І. Огієнка / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 213 – 216.
34. Петлюра С. Лист до А. Ніковського / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 216 – 220.
35. Петлюра С. Лист до генерала - хорунжого Миколи Удовиченка / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 220 – 228.
36. Петлюра С. Лист до панів послів та голів дипломатичних місій УНР / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 208 – 212.
37. Петлюра С. Московська воша. – Париж: Націоналістичне вид-во в Європі: Б-ка ім. С. Петлюри, 1966. – 360 с.
38. Петлюра С. Нота до Найвищої Ради союзних і сполучених держав у Парижі / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 193 – 194.
39. Петлюра С. Промова на політичній нараді 26 листопада 1919 року / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 188 – 189.
40. Петлюра С. Проти погромів / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 183 – 186.
41. Петлюра С. Розпочинаючи видання… / С. Петлюра // Статті. Петлюра С. В. – С. 309 – 313.
42. Петлюра С. Статті, листи, документи / С. Петлюра. – Нью - Йорк, 1956. – Т. 1. – 480 с.; 1979. – Т. 2. – 627 с.; Т. 3. – К.: Вид - во ім. Олени Теліги, 1999. – 616 с.; Т. 4. – К.: Вид - во ім. Олени Теліги, 2006. – 704 с.
43. Петровський В. В. Історія України: неупереджений погляд: факти, міфи, комент. / В. В. Петровський, Л. О. Радченко, В. І. Семененко. – К.: Школа, 2007. – 592 c.
44. "Полтавська Петлюріана" // Літературна Україна. – 1994. – № 2 черв. – С. 4.
45. Політична історія України ХХ століття: у 6 т. / За ред. І. Ф. Кураса. – К.: Ґенеза, 2003. – Т.2. – 488 с.
46. Попович М. Україна: незалежність здобута і втрачена / М. Попович // Пам`ять століть. – 2007. – № 4/5. – C. 5 – 29.
47. Постать Симона Петлюри в історії та національній пам’яті: інформаційно – бібліографічний дайджест / уклад. Л. С. Якубова, Л. Е. Урецька. – Черкаси, 2016. – 10 с.
48. Пустовіт Т. Полтавська духовна семінарія та її визначні учні й викладачі / Т. Пустовіт // Пам'ятки України : історія та культура. – 2014. – № 8. – С. 48 – 54.
49. Ралдугіна Т. Симон Петлюра: епізоди політичної біографії / Т. Ралдугіна // Пам’ять століть. – 2006. – № 3 – 4. – С. 92 – 108.
50. Ревегук В. "Я повернувся..." До 70 - річчя від дня смерті С. Петлюри / В. Ревегук // Полтавський вісник. – 1996. – № 24 - 30 трав. – С. 3.
51. Ревегук В. Нестор Махно на Полтавщині / В. Ревегук // Полтавська Петлюріана. Число 5. – Полтава, 2003. – С. 120 – 139.
52. Ревегук В. Постать Симона Петлюри на тлі української революції 1917 - 1921 рр. / В. Ревегук // Полтавська Петлюріана: Матеріали ІІ Петлюрівських читань, проведених у Полтаві 15 серпня 1993 року / Полтав. обл. об'єднання Всеукр. т - ва "Просвіта" ім. Т. Шевченка. – Полтава, 1993. – С. 8 – 12. – [63.3(4Укр)613 / П 52].
53. Ревегук В. Симон Петлюра / В. Ревегук // Зоря Полтавщини. – 1992. – № 26 серп. – С. 18 – 20.
54. Реєнт О. П. Україна між світовими війнами (1914 – 1939). Події. Люди. Документи: Нариси історії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – К.: Школа, 2004. – 544 с.
55. Рубльов О. С. Українські визвольні змагання 1917 – 1921 рр. / О. С. Рубльов. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 c.
56. Савченко В. А. Симон Петлюра / В. А. Савченко. – Харків: Фолио, 2005. – 416 с.
57. Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину / В. А. Савченко. – Харьков: Фолио, 2005. – 415 с.
58. Савченко В. А. Махно / В. А. Савченко. – Харків: Фоліо, 2005. – 415 с.
59. Семанов С. Н Судьба атамана / С. Н. Семанов. – М.: АСТ - ПРЕСС Книга, 2004. – 320 с.
60. Семанов С. Н. Махно. Вожак анархистов / С. Н. Семанов. – М.: Вече, 2005. – 384 с.
61. Семен Петлюра (1879 – 1926): літератор, громадсько – політичний діяч, воєначальник // Сто найвідоміших українців / М. Гнатюк, Л. Громовенко, Л. Семака та ін. Київ: Орфей ; Москва: Вече, 2002. – С. 406 – 415.
62. Сергійчук В. І. Симон Петлюра / В. І. Сергійчук – К.: Україна, 2004. – 446 с.
63. Сергійчук В. Що дала Україна світові / В. Сергійчук. – К.: ПП Сергійчук, 2008. – 288 c.
64. Серебрей В. Г. Національне відродження України / В. Г. Серебрей. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 c.
65. Стемпень С. С. Львівський період життя С. Петлюри: вплив галицького середовища на молодого українського політика (листопад 1904 р. – грудень 1905 р.) / С. С. Стемпень // Український історичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 27 – 34.
66. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К.: Либідь, 1993. – 720 c.
67. Шубин А. Анархія – мать порядка. Между красными и белыми / А. Шубин. – М.: Яуза, Эксмо, 2005. – 416 с.
68. Шумов С. А. Махновщина / С. А. Шумов, А. Р. Андреев. – М.: Изд - во Эксмо, Изд - во Алгоритм, 2005. – 416 с.