Лекція №1, Корекційна педагогіка в системі наукових знань. Предмет і завдання корекційної дошкільної педагогіки. Історичні аспекти корекційної педагогіки

« Назад

Корекційна педагогіка лише потягом останнього часу утвердилася в системі педагогічних наук як окрема галузь знань. її становлення відбувалося у рамках дефектології (лат. defectus - недолік і грець. logos - учення) - науки, що досліджує психофізіологічні особливості розвитку аномальних дітей (давньогр. anomalos - неправильний), а також визначає шляхи їх навчання і виховання, подолання дефектів у розумовому і фізичному розвитку.

Історично першими виникли такі галузі дефектології (спеціальної педагогіки), як сурдопедагогіка, тифлопедагогіка і олігофренопедагогіка. За сторіччя існування спеціальна педагогіка суттєво розширила сферу свого застосування. На сучасному етапі вона досліджує особливості розвитку і виховання не тільки дітей з порушеним слухом, зором, інтелектом, але й дітей з порушен­нями мови, затримкою психічного розвитку, руховими розладами, ран­нім дитячим аутизмом тощо.

Виділення корекційної педагогіки з проблемного поля дефектології у самостійну галузь педагогічного знання зумовлене низкою причин.

По-перше, дефектологія традиційно займалася дітьми, які мають виражені фізичні і психічні порушення. Разом з тим, у педагогічній практиці часто трапляються випадки, коли важко однозначно встановити діагноз відхилень у розвитку та поведінці дитини. Це спостерігається тоді, коли дефект яскраво не виражений, а аномалії в розвитку мають незначні форми, коли відхилення перебуває на межі між нормою і патологією.

Наприклад, дитина відчуває труднощі у засвоєнні навчальної програми в загальноосвітній школі, але суттєво випереджає в розвитку дітей з допоміжної школи. У цьому випадку для подолання її проблем потрібне не спеціальне медичне лікування, втручання, дефектологів, а звичайна корекція пізнавальних можливостей, зміна умов виховання, попередження відхилень і часткове виправлення поведінки, допомога в оволодінні соціальними нормами.

По-друге, дефектологія розглядає особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями у розвитку в умовах спеціальних корекційних закладів (навчально-реабілітаційних центрів, спеціальних шкіл, спеціалізованих інтернатів тощо).

Проте психолого-педагогічні дослідження свідчать про негативні наслідки такої спеціалізації: стигматизація дітей, формування негативної самооцінки, зниження шансів на успішну соціалізацію на наступних етапах життя. Внаслідок цього останнім часом все більша кількість фахівців схиляється до думки про необхідність «по можливості нормального» кавчання дітей з відхиленнями у розвитку, тобто разом із звичайними учнями (інтеграція).

Інтегроване навчання передбачає застосування знань і методів спеціальної педагогіки в масових освітніх установах, що вимагає від учителів відповідної компетентності. Оскільки проблеми, якими традиційно займалася дефектологія, все більше стають проблемами масової школи, то виникає необхідність в розробці корекційної педагогіки як системи спеціальних знань про ефективні шляхи, способи і засоби своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах.

Слід зазначити, що останнім часом явною стала суперечність між отимологією терміну "дефектологія" і гуманістичним змістом цієї сфери наукового знання. Після ратифікації Україною Конвенцій ООН "Про права інвалідів" і "Про права розумово відсталих" була усвідомлена необхідність відмовитися від використання всіх термінів, що вказують на дефект, як від слів принизливого характеру.

У зв'язку з цим такі юрміни, як "дефектологія", "аномальні діти", "аномальний розвиток", поступово виходять з ужитку. Натомість поряд з поняттями «спеціальна педагогіка», «лікувальна і реабілітаційна педагогіка» все частіше пживається поняття «корекційна педагогіка», яким позначається сфера спеціальних психолого-педагогічних знань про особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями психічного розвитку і поведінки.

Основною метою корекційної педагогіки є визначення педагогічних умов, необхідних для досягнення дитиною з порушеннями в розвитку максимально можливого рівня психічного розвитку й інтеграції в соціум.

Корекційна педагогіка розглядає особливості навчання і виховання діїой, які мають відхилення в психофізіологічному розвитку (сенсорно-руховій, соматичній, інтелектуально-мовленнєвій сферах) та в поведінці, що утруднює їх соціалізацію і шкільну адаптацію. Можна сказати, що об'єктом корекційної педагогіки є діти, які характеризуються чотирма «Д-критеріями», тобто діти, що мають помірно виражений дефект, пізнали в ранньому віці депривації (лат. deprivatio - позбавлення), яка спричинила шкільну дезадаптацію (фр. des... - від..., порушення, лат. iidnpto - пристосування) та девіації (лат. deviatio - відхилення) в поведінці.

Предметом корекційної педагогіки є визначення найбільш ефективних шляхів, способів і засобів своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку і поведінці дітей.

Основні завдання корекційної педагогіки як науки полягають у:

1) визначенні сутності відхилень у розвитку та поведінці дітей, виявленні причин та умов їх виникнення;

2) вивченні історії становлення і розвитку корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що мають відхилення в психофізіологічному розвитку і поведінці;

3) вивченні закономірностей розвитку особистості в умовах обмежених можливостей життєдіяльності;

4) класифікації осіб з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці;

5) виявленні шляхів попередження й подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей;

6) розробці технологій (методів, прийомів і засобів) корекційно-педагогічного впливу на дитину з відхиленнями в розвитку і поведінці;

7) визначенні завдань і напрямів діяльності спеціальних корекційно-розвивальних установ і центрів соціального захисту та реабілітації дітей;

8) дослідженні особливостей спеціальної освіти дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці в умовах масової школи;

9) створенні необхідної навчально-методичної' бази для підготовки вчителя до корекційно-педагогічної роботи з дітьми і підлітками з відхиленнями в психофізіологічному розвитку і поведінці.

Неодмінною умовою функціонування будь-якої науки є створення в ній власного понятійного апарату. Оскільки корекційна педагогіка є однією з галузей педагогічних знань, то в ній поряд зі спеціальною термінологією вживаються і загальноледагогічні поняття та категорії.

У корекційній педагогіці, як і в загальній, основними категоріями є навчання, виховання і розвиток.

Виховання - спеціально організована діяльність педагогів і вихованців, що передбачає цілеспрямоване управління процесом формування особистості або окремих її якостей. Виховання дітей з відхилен­нями в розвитку і поведінці здійснюється в межах єдиного педагогічного процесу і спрямоване на формування у них гуманістичних, загальнолюдських цінностей, моральних якостей і переконань, активної громадянської позиції. У вихованні таких дітей використовуються як загальнопедагогічні методи та прийоми, так і спеціальні способи впливу, що враховують характер відхилення у розвитку та поведінці особистості.

Важливими умовами виховання дитини з відхиленнями в розвитку є оптимізм, упевненість у подоланні труднощів, надія на досягнення позитивного результату, недопустимість фіксації уваги на дефекті, опора на позитивне в особистості дитини, стимулювання її компенсаторних можливостей.

Навчання є процесом цілеспрямованої взаємодії вчителя і учнів, инаслідок якої в останніх формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються пізнавальні здібності. Навчання в корекційній педагогіці має специфічний характер, який визначається глибиною і характером відхилення у розвитку дитини.

Виховання, навчання і розвиток - тісно взаємопов'язані процеси. Розвивальний характер навчання дітей з відхиленнями в розвитку і поиедінці передбачає врахування зони їх найближчого розвитку (за Л.С. Ниготським), того запасу потенційних можливостей, які дитина не в змозі проявити самостійно, але успішно реалізує за умов безпосередньої допомоги вихователя. Навчання активізує перехід дитини від рівня актуального до рівня потенційного розвитку, коли підтримка вчителя запускає механізми внутрішньої активності особистості, підвищує рівень її самостійності. Таким чином навчання «веде» за собою розвиток.

До спеціальних понять корекційної педагогіки належать «корекція», «компенсація», «реабілітація», «адаптація».

Корекція (лат. correctio - виправлення) визначається як система спеціальних і загальнопедагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці дітей. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, ик специфічні дії, спрямовані на часткове виправлення недоліку або подолання дефекту (корекція мовлення, вимови окремих звуків, виправиш іия недоліків зору). Водночас корекція може бути складовою навчально-виховного процесу і спрямовуватись на зміну особистості дитини.

У межах цілісного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність заходів корекційно-виховної і корекційно-навчальної діяльності. Корокційно-виховна діяльність охоплює сукупність заходів педагогічного впливу на особистість дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці. І Вона спрямована на зміну емоційно-вольової сфери дитини, її переконання ,ціннісних орієнтацій, особистісних якостей (чуйності, дисциплінованості, організованості тощо), інтересів і нахилів.

Корекційно-навчальна діяльність - це система заходів, спрямованих на надання своєчасної допомоги дітям, що відчувають труднощі у ннпчанні та шкільній адаптації. Основні завдання такої роботи поляганні, у підвищенні загального рівня розвитку дитини, ліквідації прогалин в питиннях, формуванні необхідних умінь і навичок, корекції відхилень у пізнавальній сфері.

Компенсація (лат. compensatio - відшкодування, урівноваження) - це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення порушених або недорозвинених психофізіологічних функцій організму.

Компенсаторний процес спирається на резервні або недостатньо задіяні можливості організму людини. У процесі компенсації в організмі дитини формуються нові динамічні системи і умовні зв'язки, перебудовуються порушені або ослаблені функції (при дефекті зорового аналізатора посилюються можливості слуху і дотику; при недостатньому розвитку мовленнєвих можливостей посилюється роль кінестетичних аналізаторів тощо).

Компенсаторні можливості організму дитини виявляються на тлі мобілізації резервних ресурсів, активізації захисних засобів, опору патологічним процесам. Водночас компенсаційні процеси посилюються за умови активізації соціальних чинників, надання дієвої допомоги дитині з боку педагогів, батьків.

Адаптація (лат. adaptio - пристосовувати) - це процес пристосування дитини до умов життя, його норм і вимог, до активної пізнавальної діяльності, засвоєння необхідних знань і умінь.