ВСТУП

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВИ РІЗНИХ ВИДІВ ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІ

1.1. Особливості Інтернет-дискурсу

1.2. Особливості мови інформаційно-лінгвістичних електронних ЗМІ

1.3. Особливості теле- та радіодискурсу

РОЗДІЛ 2. Недоліки і способи їх уникнення. Лексика, граматика, морфеміка електронних ЗМІ

РОЗДІЛ 3. Типи і стиль мовлення електронних ЗМІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Темою цієї роботи є особливості мови електронних ЗМІ.

Телебачення, радіо та друковані ЗМІ, вступивши в комунікаційну зв'язок зі своїми телеглядачами, радіослухачами і читачами, переносять їх з однієї точки планети в іншу, як би скасовуючи простір і час. За допомогою засобів масової комунікації та інформації мільйони людей вступають у спільну діяльність з переробки однаковою інформації, психічну взаємодію свідомостей, залучаючись у процес колективного мислення і «колективної солідарності», коли йдеться про співчуття або засудження. Формуючи міфи і стереотипи, ЗМІ активно використовують механізм «публічного сприйняття». У цій своїй якості ЗМІ вже стають засобом «духовного примусу». Ми в той самий час стаємо об'єктом інформаційної агресії або інформаційної війни, коли за допомогою ЗМІ нас намагаються схилити до заданої певною групою суб’єктивної точки зору.

Актуальність моєї роботи обумовлена зростаючою роллю електронних ЗМІ, розширення їх соціального охоплення. Все більше людей хочуть отримувати інформацію оперативно та без зайвих зусиль. Також мова сучасних електронних ЗМІ суттєво відрізняється від мови ЗМІ взагалі, тому потребує дослідження.

Класифікацію ЗМІ досліджував Річард Харріс. Він виділив два типи: друковані та електронні (або телерадіомовні). Електронні ЗМІ з’явилися пізніше друкованих, менш довговічні і менше залежать від загальної грамотності людини або доступності йому міської інфраструктури. Останній пункт набуває особливо важливого значення у віддалених куточках світу. Людина може слухати транзисторний радіоприймач, при цьому не маючи можливості користуватися електромережою.

Хоча телевізійні мережі, як приватні, так і державні, як правило, ведуть мовлення на певну країну, їх вплив часто поширюється далеко за її межами. У 1989 році одним з основних факторів демократичних революцій у Східній Європі була можливість дивитися західні телепередачі.

Але проблема класифікації ЗМІ залишається невирішеною, бо деякі класифікації взагалі включають до електронних тільки ті ЗМІ, що розміщені в Інтернеті.

Метою роботи є дослідження мови електронних ЗМІ: теледискурсу, радіодискурсу, Інтернет-дискурсу, недоліків і переваг електронних ЗМІ, їх лексики, морфеміки, граматики, типів і стилів мовлення.

Завданнями курсової роботи відповідно до мети є:

1) розкрити особливості мови теледискурсу;

2) розглянути характеристики радіодискурсу;

3) дослідити мовні аспекти Інтернет-дискурсу;

4) провести аналіз недоліків і переваг електронних ЗМІ;

5) визначити лексичні, граматичні, стилістичні особливості мови електронних ЗМІ.

Об’єктом дослідження курсової роботи є електронні ЗМІ. Предметом дослідження є мовні особливості електронних ЗМІ.

Інформаційною базою для написання курсової роботи стали праці таких вчених, як Р. Харріса, Г. Н. Трофімової, Н.А. Мелехової, М. Федорчука, А. Костигової тощо, а також дані онлайн-телеканалу 24tv та інших ЗМІ.

Електронним ЗМІ – телебачення, радіо, засоби зв’язку Інтернет, інтернет-видання, що звертаються до масової аудиторії, доступні багатьом людям, сприяють розповсюдженню інформації.

В першому розділі були розкриті особливості мови Інтернет-дискурсу, відмінністю якого є можливість обміну думками з реципієнтом, менша формалізація спілкування, нижчий рівень граматики; досліджені мовні аспекти теледискурсу, головною особливістю якого є візуальний та вербальний вплив на людину; характеристики радіодискурсу, де значний вплив на дискурс становить акустичний ефект та концепція радіостанції.

В другому розділі проаналізовані недоліки та переваги електронних ЗМІ, все ж таки розповсюдження цього виду ЗМІ свідчить про переважання переваг використання електронних ЗМІ; розкриті лексичні особливості мови електронних ЗМІ, що максимально використовує наявні засоби виразності; аспекти морфеміки та граматики мови, що пов’язані передусім з запозиченням іноземних слів.

В третьому розділі визначені типи мовлення, що застосовуються в електронних ЗМІ, найчастіше вони є синтезом кількох типів, стилі мовлення, серед яких най розповсюдженим є публіцистичний в контексті політичного дискурсу та розмовний в контексті Інтернет-дискурсу.

В умовах освоєння масовою аудиторією Інтернет-середовища як нової сфери існування для людства специфіка мовної особистості неминуче впливає на реальну суспільну свідомість, що вже зараз можливо побачити на прикладі мовних процесів, що відбуваються в електронній журналістиці. В свою чергу електронні ЗМІ справляють вплив на споживачів своєї інформації, які переймають їх культуру мовлення.

Питанню мови електронних ЗМІ має приділятися більше уваги, бо саме вони значною мірою формують мову нації, країни, суспільства. Звичайно, необхідним є законодавче визначення діяльності електронних ЗМІ.