Курсова робота Проблема перекладу власних назв з російської на українську мову у творах для дітей

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ ІМЕН ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ДЕЯКИХ ГРУП ВЛАСНИХ НАЗВ

1.1. Назви судів, літаків, космічних кораблів і т. д.

1.2. Назви установ та організацій

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ ІМЕН ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ДЕЯКИХ ГРУП ВЛАСНИХ НАЗВ

2.1. Транслітерація

2.2. Транскрипція

2.3. Калькування

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВОД ВЛАСНИХ НАЗВ НА ПРИКЛАДІ МАТЕРІАЛІВ

3.1. Переклад антропонімів

3.2. Переклад топонимов

2.3. Переклад назв судов

2.4. Переклад назв компаній і организаций

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ

Актуальність теми. Один з найпомітніших феноменів нашого часу – зростаюча потреба у спілкуванні між народами і окремими людьми і реалізація цієї потреби, яка в багато разів перевищує досвід минулого. Розвиток транспорту, засобів інформації і комунікації, підвищення культурного і освітнього рівнів, усвідомлення необхідності взаєморозуміння і співпраці, пошуки шляхів і засобів вирішення глобальних проблем сучасності – все це може бути досягнуто лише об'єднаними зусиллями всіх народів і всіх людей.

Без сумніву, всі ці чинники є могутнім стимулом для розвитку перекладацької діяльності. Взагалі, сучасний мир такий, яким він постає перед нами сьогодні, дає можливість бачити, яке величезне місце зараз займає переклад в науковому, політичному і культурному житті кожної країни і всього світу.

Зрозуміло не слід абсолютизувати роль і значення перекладу. Але поза сумнівом, переклад є активним учасником сучасного культурно-історичного процесу і без нього неможливо уявити собі сучасний світ. Переклад може і повинен бути для всіх народів носієм, провідником і відкривачем всього найціннішого.

Цю тему намагались дослідити такі письменники та вчені як: Апенюк А. Л., Виноградов B. C. Гаєва Т. М. Єрмолович Д. І. Пономаренко А. В., Гиляревский Р. С., Старостін Б. А., Федоров А. В., Щерба Л. В., Шульгін О. М. та інші.

Об'єкт дослідження: Перекладу власних назв.

Предмет дослідження переклад із російської мови на українську у дитячих творах.

Переклад не можна зрозуміти і дати йому наукове визначення без урахування його соціальної природи, соціальної суті. Переклад не може виникнути, існувати функціонувати поза суспільством. Коло діяльності, що охоплюється поняттям «переклад», дуже широке. Переклад – невід’ємна частина духовної культури кожної країни і її народу, духовної культури всього людства. Переклад не можна зрозуміти, а тим більше науково визначити, якщо його не розглянути з погляду його мовної суті, якщо не розкрити його лінгвістичних основ, його лінгвістичної природи. Адже, безперечно, що переклад – це перш за все мовна діяльність. Переклад ґрунтується на мові, перекладач працює з мовою.

Мова – фундамент і основний засіб перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкрита його здатність відображати і ніби заново створювати оригінал. Переклад є віддзеркаленням оригіналу. Чим вірніше, чим цілісніше це віддзеркалення, тим вище якість перекладу. Переклад не можна зрозуміти, якщо не буде розкрита його психологія. Переклад – це важкий, складний і продуктивний творчий процес, в якому беруть участь всі духовні сили людини: інтелект, інтуїція, емоції, уява, воля, пам'ять.

Переклад – це творчий процес, в результаті якого створюється перекладний твір. І, нарешті, переклад не може бути науково осягнутий, якщо розглядати його позаісторично.

Отже, переклад з'являється історично на певному етапі людського розвитку, існує історично, розвивається історично – разом з розвитком суспільних, культурних і інших процесів.

Проблема передачі власних назв в міжмовної і міжкультурної комунікації стара, як і саме спілкування між народами. Різноманітні пов'язані із нею труднощі й помилки і найшвидше, виникатимуть з як суб'єктивних, і об'єктивних причин. Проте насправді неточностей і помилок залежить від цього, наскільки усвідомлено ми наближаємося вирішенню труднощів та аналізу їх причин. Я спробував проаналізувати ці обставини і обіцяв показати, яким чином вони впливають на варіанти передачі власних назв та його засвоєння чужомовному средой.

Головне об'єктивне протиріччя, з яким пов'язані труднощі при передачі власних назв, зумовлено внутрішніми властивостями імен власних як словесних знаків. Інші об'єктивні протиріччя носять суб'єктивного характеру і визначаються тієї мовної середовищем, яка намагається використовувати й освоїти власні імена. Мабуть, що будь-який використання іншомовного власної назви у мові є саме акт межъязыковой і міжкультурної комунікації і результатом його взаємодія двох мовних і мовних систем, двох культурно- психологічних традиций.

Суб'єктивні самі, з яких передачі власних назв іноді й виникають проблеми, здебільшого пов'язані з мовними посередниками - передусім перекладачами, викладачами іноземної мов і журналістами, які завжди бачать глибину проблеми освіти й який завжди озброєні усвідомленої стратегією рішення практичних завдань мовного посередництва. Справжня дипломна робота покликана допомогти сформулювати цю стратегию.

На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічною операцією перенесення вихідної форми в переведений текст;

Часто доводиться вдаватися до деяких трансформацій. В першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів в словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного або синтаксичного статусу слів і т. п.

Деякі афікси в російській мові відповідають самостійній ознаці, що виражається прикметником в російській мові, що також включає необхідні трансформації в процес калькування, наприклад:

Однією з проблем, що постають при перекладі з російської мови на українську (як і з деяких інших слов’янських мов), є добір відповідників своєї мови до російських дієприкметників.

Кожен перекладач має і зобов'язаний знайомитися з об'єктивних діалектичних протиріччях, що з функціонуванням імені цього у іншій мовній середовищі. Тільки таким чином можна запобігти суб'єктивних помилок, і неточностей.

Теорія перекладу власних назв ще дуже глибоко вивчена, щоб стверджувати, що якийсь ім'я чи назву передано неправильно. Залишається сподіватися, що у їй приділятимуть більше уваги з боку лингвистов.

Автором справжнього дослідження анализированы власні імена, які використовуються в ЦНИИМФ і він запропонований їх переклад. В багатьох випадках імена назви мали переведення у словниках і довідниках, але із поліциклічним перебігом часу змінювалися й існують самі назви, та його переводы.

У роботі було розглянуто основні засади перекладу власних назв і треба дійти невтішного висновку, що найчастіше застосовуваним способом передачі власних назв є транскрипция.

1. Апенюк А. Л., Виноградов B. C. Введення ЄІАС у переводоведение. - М.: 2011. – 256 с.

2. Гиляревский Р. С., Старостін Б. А. Іноземні імена назви у російському тексті. - М.: 2011. – 584 с.

3. Введенська, Л. А. Від власних імен до прозивним Текст. / Л. А. Введенська, Н. П. Колесніков. - М.: Просвещение, 2011. - 144 с.

4. Гаєва Т. М. Коннотативная забарвленість топонімів: причини виникнення і форми вираження. Текст. / Т. М. Гаєва / / Лінгвістика: бюл. Уральського лінгвістичного суспільства. Т. 6. Єкатеринбург: Урал. держ. пед. ун -т, 2011. – 404 с.

5. Кисіль О. В. Коннотатівние аспекти семантики особистих імен: автореф. дис. на здобуття уч. степені канд. філол. наук: 10.02.19 / Олеся Володимирівна Кисіль. - Челябінськ, 2009. - 241 с.

6. Єрмолович Д. І. Імена Власні з кінця мов и культур. - М.: Р. Валент, 2011 – 351 с.

7. Залеський Є. В. Географія морського порту. - М.: Прогрес, 2011.

8. Казакова Т. А. Практичні основи перекладу. - СПБ.: Союз, 2012. - 147с.

9. Лондон Д. А. Білий ікло. - М.: Гослитиздат, 2010. – 48 с.

10. Магазаник Е. Б. Роль антропонима у будівництві его художнього уявлення. – М.: 2011. – 514 с.

11. Мерков Б. П. Переклад нових наукових технічних термінів. - Науково-технічна інформація. - 2010. - №1.

12. Попов С. В., Троїцький В. А., Борисов Л. А., Топоніміка морів Радянської Арктики. - Л.: друкарня газети Радянський моряк, 2012. – 584 с.

13. Реформаторській А. А. Введення ЄІАС у мовознавство. - М., 2012. – 358 с.

14. Довідник по корабельному складу іноземних флотів. - М.: Воениздат, 2011. – 570 с.

15. Старостін Б. А. Транскріпція ВЛАСНА назв. - М.: Книжка, 2009. -213 с.

16. Суперанская А. В. Загальна теорія власної назви. - М.: 2013. – 365 с.

17. Російсько-український медичний словник. Київ, Губ. Від. Охор. Нар. Здор. під ред. М. Галина. Київ, 2010. – 144 с.

18. Російсько-український словник «Правничої Мови» Київ, 2014. – 358 с.

19. Сабалдир Г. Практичний російсько-український словник. Київ, 2012, - 436 с.

20. Сакс И. Т. Русско-Немецко-Англо-Французский словарь выражений и оборотов, свойственных торговой корреспонденции. Москва, 2012. – 541 с.

21. Словник Цукротресту. — Опрацював Шемет. (Рукопис у картках).

22. Станиславський М. Російсько-українська ділова та газетна фразеологія. (Рукопис), 2010. – 365 с.

23. Українська Академія Наук. — Російсько-Український словник, т. І (А – Ж). Київ, 2011. – 290 с.

24. Українська Академія Наук. — Рос.-укр. словник, т. III (О – П), вип. 1-й. Київ, 2012, - 336 с.

25. Пономаренко А. В. Дискурсивні характеристики топонімів у публіцистичному тексті на матеріалі американської преси: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.04 / Олена Вікторівна Пономаренко; МЛУ. - М., 2013. – 164 с.

26. Федоров А. В. Шульгін О. М. Основи Загальної Теорії перекладу - М.: 2012. – 365 с.

27. Щерба Л. В. Спірні питання російської граматики. Російську мову у шкільництві, 2009. – 381 с.