Реферат Скіфи - пращури української державності

Вступ

1. Початок формування людської цивілізації на території України. Трипільська культура

2. Передумови створення скіфської держави

3. Суспільно-політичний лад скіфського царства

4. Державний устрій скіфської держави

5. Державна структура таправова система скіфського царства

6. Скіфійські звичаї та правила

Висновки

Список використаних джерел

Найвищого піднесення Велика Скіфія досягла в IV ст. до н. е. за часів царя Атея. Він підкорив своїй владі всі скіфські землі від Дунаю до Дону. Тоді скіфи вели жваву торгівлю з грецькими колоніями - Ольвією, Херсонесом, Тірою, Пантікапеєм, а також з Македонією, Істрією, римськими провінціями. Держава стала централізованою, було започатковано карбування скіфської монети.

Господарство, заняття, побут, мистецтво. Як і кіммерійці, скіфи були кочовиками. Основним заняттям скіфів було кочове тваринництво. Поголів'я худоби визначало майнове становище скіфів. У скіфів існували майстерні: збройові, ковальські, деревообробні. Окремим видом ремесла стала найважливіша його галузь - обробка заліза.

Фізико-географічні умови виступають постійним важливим об’єктивним фактором розвитку історичного процесу і розвитку держави як його складової. Їх вплив на питання підготовки та ведення державного устрою є складним процесом, що знаходиться в стані постійного розвитку і змін, і потребує конкретної оцінки в межах історичного періоду і певного регіону. В наш час є загальновизнаним факт істотних відмінностей природних умов минулого від сучасних. Недооцінка можливих змін природних умов може привести до неправильних історичних висновків.

Скіфи - група племен, споріднених з північно-східною іранською групою народів індоєвропейської сім'ї, які жили у 7-3 ст. до н. е. на території теперішньої України, згодом, до 3 ст. н. е., в Криму і називали себе «сколотами».

Історико-правова наука серед перших паростків державності на Україні називає Скіфію. У VII-V ст. до н.е. утворюється могутній союз скіфських племен, а основу його становили скіфи царські – плем’я, яке займало територію лівобережжя нижньої течії Дніпра.

Велика Скіфія. Перші спроби об'єднання скіфських племен датуються VI ст. до н. е. Вперше вони об'єдналися під час вторгнення величезного перського війська на чолі з царем Дарієм. Перси змушені були відступити.

Держава була насамперед військовою організацією: воїнами були всі дорослі чоловіки і більшість жінок. Верхівку скіфського суспільства становила могутня військова скіфська знать на чолі з царями. До скіфської знаті належали військові вожді, царські дружинники. Основну частину дорослого населення складали воїни, а також хлібороби або скотарі - рядові общинники. Були у скіфів і раби.

Цар мав значну владу: він очолював військо, був верховним суддею; невиконання наказу царя каралося смертю. Але його влада не була абсолютною: найважливіші справи обговорювалися. на народних зборах, які дістали назву «Рада скіфів». Це був демократичний орган, на засіданнях якого іноді вирішували навіть долю царів.

Другим основним заняттям скіфів були військові походи. Основу скіфського війська становила легкоозброєна піхота. Але головною ударною силою були загони важко озброєних вершників, захищених панцирами, шоломами та щитами. Скіфи були чудовими лучниками, майстерно володіли коротким мечем.

Побут скіфів визначався кочовим способом життя. Своєрідними житлами на колесах були кибитки на 4-х або 6-ти колесах, у яких переїжджали жінки та діти, зберігалося майно скіфів. Життя чоловіків із дитинства було пов'язано з конем. Одяг, оздоблений вишивкою, був зручно пристосований до верхової їзди.

В античних містах-державах Північного Причорномор'я існували ювелірні майстерні, що виконували замовлення багатих скіфів. Чудові твори ювелірного мистецтва накопичувалися в усипальницях знаті, що за своїми розмірами та багатством не мали рівних серед інших представників знаті Східної Європи. Серед найвідоміших скіфських курганів - Товста Могила на Дніпропетровщині тут знайдено відому золоту пектораль.

Наприкінці слід зауважити, що викладений вище погляд на скіфів, на їхнє життя і походження - не більш ніж офіційна версія історії, яку викладають зараз в школах. Ця версія набула широкого розповсюдження лише в кінці XIX - початку XX століть. Слід пам'ятати, що існують і інші погляди на історію скіфів, які також заслуговують на увагу. Один з найважливіших - сучасні слов'янські народи (особливо українці, росіяни, поляки) є нащадками скіфів і отримали у спадок від них не лише кровну спорідненість але також їх мову і культуру. Ці погляди заслуговують на увагу хоча б тому, що вони були широко розповсюджені від середньовіччя аж до початку XIX ст. як в Західній Європі.

У скіфів панував рабовласницький історичний тип держави та права. І ця державність була першою на території сучасної України, та, безперечно, вплинула на пращурів слов’ян, які жили в цей період. Тобто до Київської Русі вже жили на території державного утворення, і, можливо, враховували цей досвід під час створення своєї державності.

Шлюбно-сімейне право базувалося на принципах патріархату. Відлік родоводу проводився по чоловічій лінії. У сім’ї панував чоловік, практикувалося багатоженство. Старша дружина мала привілейоване становище. Після смерті чоловіка вдови переходили у складі майна до старшого брата померлого.

Важливо зазначити, що Північне Причорномор’я було частиною Великої грецької колонії VIII-VI ст. до н.е. Греки-засновники цієї території були в основній своїй масі малозаможними землеробами і управлялися ойкістами – керівниками груп колоністів.

Майже тисячолітня історія цих держав (Ольвія, Пантікапей, Керкі-нтіда, Тіра та ін.) поділяється на 2 етапи: VII-I ст. до н.е. – міста-держави – незалежні утворення; на другому етапі (I ст. до н.е. – 70-ті роки IV ст. н.е.) – підкорені Римом.

Зазначимо, що суспільний устрій античних міст характеризується соціально-класовим розшаруванням: панівний клас; вільні землероби, ремісники-торгівці; осілі чужоземці і раби.

Порівнюючи державний лад Греції і північнопричорноморських держав, слід пам’ятати, що він будувався на засадах рабовласницької формації. За формою правління це були демократичні (V-II ст. до н.е.) або аристократичні починаючи з I ст. до н.е.) республіки. Студентам необхідно скласти схему державного устрою міста-держави і дати характеристику функцій основних органів влади, в тому числі і судів.

Правова система міст-держав північнопричорноморського регіону спиралась на систему права Афінської демократії і використовувала свої звичаї і традиції. ПЯк єдине політичне об`єднання степова Скіфія припинила існування у 4-3- ст. до н.е., коли скіфів витісняють споріднені з ними кочовики іранського походження – сармати, які панували до 2 ст. н.е.

Отже, на зміну їм прийшли кочівники роксолани алани. У 3 ст. на території України розселяються готи, а у 4 ст. племена турко-фіно-монгольського ймовірно, з території північного Китаю чи урало-алтайського походження науковцями не встановлено їх первинне походження гуни знищують аланів близько 370 р. та просуваються аж до Карпат, витіснивши готів у Крим і Таврію. У середині 5 ст. гуни на чолі з легендарним ватажком Аттілою відійшли на захід, а в Україну прийшли нові кочові орди – болгари, потім авари. Близько 6 ст. з`явились слов`яни.

1. Антонюк М. Г., Скіфи. Конспект Історії України. Нова концепція // Старожитності. – 2010. – 451 с.

2. Воловик І. А., Домашнее производство и быт степных скифов. - К.: Наук. думка, 2010. - 112 с.

3. Палеоекологічна ситуація і занепад Великої Скіфії // Оточуюче середовище і стародавнє населення України. - К., 2012. – 365 с.

4. Історія економіки Степовий Скіфії VІ - ІІІ ст. до н.е. - К.: ІА НАНУ, 2010. - 424 с.

5. Степная Скифия VI-IV вв. до н.э. (еколого-економический аспект): Автореф. дис… д-ра ист. наук / ГЭ - СПб., 2000 – 487 с.

6. Гайдукевич В. Ф. Боспорське царство. – М.; Л., 2012. – 241 с.

7. Ганусенко В. Ф. Київська Русь і Північне Причорномор’я // Укр. істор. журн. 2009 - 521 с.

8. Грушевський М. Історія України-Русі. – К., 2012. – 169 с.

9. Жебелев С. А. Северное Причерноморье. Исследования и статьи по истории Северного Причерноморья античной эпохи. – М.; Л., 2011 – 451 с.

10. Кадесев В. І. Про державний лад Херсонеса в перших століттях н.е. // Укр. істор. журн. – 2008. – 209 с.

11. Ольховский В. С., Храпунов И. Н. Крымская Скифия. - Симферополь: Таврия, 2011. - 128 с.

12. Павленко Ю. В. На шляху формування ранніх цивілізацій на Україні та суміжних територіях // Теоретичні проблеми вітчизняної історіографії та джерелознавства. – К., 2011 - 480 с.

13. Пархоменко М. Початок історично-державного життя на Україні. – К., 2012. – 241 с.

14. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 2012. – Т. 1. – 362 с.

15. Смирнов А. П. Скифи. – М., 2012. - 352 с.