Курсова робота Індивідуальне зорієнтоване навчання дітей дошкільного віку

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1.1. Проблеми індивідуалізації навчання у психолого-педагогічній літературі

1.2. Індивідуальний підхід у практиці освітньо-виховної роботи дошкільних закладів

РОЗДІЛ 2. Педагогічні умови індивідуалізації навчання дітей до шкільного віку

2.1. Формування математичних уявлень у дітей засобами індивідуалізації навчання

2.2. Ефективність застосування індивідуально зорієнтованих педагогічних технологічних формування у дітей елементарних математичних уявлень

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Актуальність теми. Особливу увагу в теорії та практиці дошкільного виховання сьогодні приділяють проблемі індивідуального розвитку дитини. Відомо, що «індивідуальний підхід» як принцип навчання й виховання дітей завжди був присутній у дошкільній педагогіці, проте його сутність завжди залишається відкритим питанням для подальших наукових досліджень.

Принцип індивідуального підходу підкреслює необхідність систематичного вивчення не тільки соціально-типового, але й індивідуально-неповторного в особистості кожної дитини, він є активним, формувальним, розвивальним принципом, який передбачає творчий розвиток індивідуальності дитини.

Індивідуальне зорієнтоване навчання дітей намагались дослідити такі вчені та писменики як: Бабанський Ю. К., Білоусько Л. В., Вильямс Р., Гальперин П. Я., Гомезо М. В., Михальчик Т. С. Жук Ю. О., Зубрилин А. А., Люріна Т. І., Леонтьев А. Н., Леонтьев А. Н., Ланда Л. Н., Ліпкіна А. І., Матюхіна М. В., Тихомиров О. К., Трофимович Г. П., Щукина Г. І., Шестопалова І. О. та інші.

Мета: вивчити педагогічні умови індивідуального зорієнтованого навчання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: є формування математичних уявлень у дітей.

Об’єкт: дослідити навчання дітей дошкільного віку.

Індивідуальний підхід до дитини сьогодні не просто декларується – він успішно застосовується у практиці роботи передових педагогів. Реалізація індивідуального підходу до дітей у процесі виховання відповідає високому рівню педагогічної майстерності. Так, вихователь-майстер уміє бачити в дитині неповторну індивідуальність з усім спектром властивих їй якостей і властивостей і на цій основі розробляти стратегію виховних впливів.

Він поділяє прагнення дитини до виявлення певних ступенів волі, самостійності, незалежності, бере до уваги її потребу в реалізації домагання на визнання, самоствердження в колективі однолітків. Звідси пошук таких форм організації діяльності дітей, які дають найбільший простір для прояву ними соціально значущої активності, забезпечують високу динамічність і гнучкість пошукової діяльності дитини, вивільняють весь потенціал її творчих можливостей. Але це, на жаль, можуть не всі вихователі, а лише ті, що мають великий досвід роботи з маленькими дітьми.

Отже, сучасні процеси розбудови початкової математичної освіти, хоч і мають свої особливості, невіддільні від процесів оновлення національної педагогічної та математичної освіти в загальноосвітній та вищій школах в Україні.

Нові орієнтації й цінності сучасної освіти обумовили необхідність розуміти учня як індивідуальну дійсність і як індивідуальну можливість. Пригадаємо, що індивідуальним у людині називають те особливе, що вирізняє її з-поміж інших людей, а індивідуальністю - яскраво виражену сукупність ознак, властивих окремій людині, які закладені природою або набуті нею в індивідуальному досвіді.

Особливими можуть бути інтелектуальні, вольові, моральні, соціальні та інші риси особистості. До індивідуальних особливостей відноситься своєрідність сприймання, мислення, пам'яті, уяви, інтересів, нахилів, здібностей та інше. Вона значною мірою обумовлює процес засвоєння знань, формування всіх якостей особистості.

Індивідуальний підхід – принцип, який передбачає всебічне вивчення індивідуальних особливостей дитини, історії її розвитку, ставить дитину в центрі педагогічного. Кожна дитина своєрідна і неповторна, з індивідуально психологічними відмінностями; їх знання та врахування і покладено в основу індивідуального підходу до дитини.

Традиційна система навчання математики орієнтує на передачу знань, тоді як гуманізація, оновлення навчального процесу передбачає формування творчої особистості.

Математична освіта має чотириелементну структуру та містить такі компоненти змістовий, а саме математичні знання, математичні поняття, властивості арифметичних дій, які відбиваються у програмі з математики. Операційний або математичні уміння і навички: обчислювальні, графічні, вимірювальні. Та творчо-діяльнісний, коли в дитина формується досвід навчально-творчої діяльності. А також особистісний, який передбачає цілеспрямоване формування у молодших дошкільнят емоційно-оцінного ставлення до предмету.

Оскільки сьогодні висувається завдання підготовки майбутніх фахівців до неперервної освіти й освіти протягом життя, це орієнтує вищу освіту на кардинальну зміну ролі дитини в її здобутті, на перетворення студента в активного суб’єкта формування та підвищення власної професійної компетентності.

На прийняття ним відповідальності за власне навчання, його залучення до організації навчального процесу з кожної дисципліни навчального плану, що дасть студентові змогу навчитись працювати, самостійно вчитися, приймати рішення, оцінювати результати власної навчальної діяльності.

Індивідуалізація навчання в досягненні цієї мети, як свідчать теоретичні і практичні розвідки науковців і освітян, має значний потенціал, і її реалізація сприятиме підвищенню рівня професійної освіти.

Крім того, для реалізації індивідуалізації в навчальному процесі дослідники рекомендують розробляти додаткові завдання не тільки для «сильних» дітей, а і для дошкільнят, у яких виникають ускладнення при оволодінні навчальною дисципліною. Мова йде про підготовку градуйованих навчальних матеріалів, які безпосередньо враховують специфіку навчальної дисципліни. Так, у навчанні іноземних мов доцільно використовувати:

– завдання різного рівня складності до певного тексту: підстановчі, підстановчі за вибором питання та лексико-граматичні вправи різного рівня складності;

- використання підготовлених друкованих завдань для написання диктантів, що передбачають самостійне написання, тексти з пропусками для самостійного заповнення, тексти із множинним вибором правильної відповіді;

– однакові типи завдань до текстів різного рівня складності градуювання відбувається за рівнем складності тексту;

– завдання, що є різними для різних дошкільнят: робота з картками, ксерокопіями текстів або іншими роздатковими матеріалами.

Отже потрібно якомога більше пристосувати виклад змісту уроку до індивідуальних особливостей уваги, сприймання. Розуміння, запам’ятання дітей, треба цей виклад зробити чіткішим, яснішим. Пожвавити його, навчити. Крім цього, можливе і потрібне застосування різних способів індивідуальної допомоги учням під час самого уроку.

1. Бабанський Ю. К., Інтенсифікація процесу навчання / Ю. К. Бабанський. - М.: Знание, 2010. - 280с.

2. Білоусько Л. В., Формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку за допомогою засобів наочності (моделей) / Л. В. Білоусько // Рідна школа. – 2011. – 247с.

3. Вильямс Р., Маклин К. Компьютеры в школе: Пер. с англ. М.Прогресс, 2012. – 336 с.

4. Гальперин П. Я., Формирование начальных математических понятий / П. Я. Гальперин, Л. С., Георгиева // Теория и методика развития математических представлений у дошкольников: хрестоматия в 6 частях. – М.: СПб, 2012.– 312 с.

5. Гомезо М. В., Михальчик Т. С. Общая и детская психология. Учебн.-метод. руководство для студент. заоч. факульт. (отделений дошкольного воспитания пед. инст). / Под.ред. А. П. Гурниной. – М.: Просвещения, 2009. – 272 с.

6. Жук Ю. О., Деякі психолого-педагогічні проблеми використання засобів нових інформаційних технологій у навчальному процесі середньої школи // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2010. – 179 с.

7. Зубрилин А. А., Игровой компонент в обучении информатики. Информатика в начальном образовании: Приложение к журналу «Информатика и образование».– М.: Образование и Информатика, 2010. – 380 с.

8. Люріна Т. І., Підготовка педагогічних працівників до інноваційної діяльності в дошкільній освіті // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Науково-теоретичний збірник. Філософія. Психологія. Педагогіка. – Тернопіль: Вид-во Астон, 2011. – 180 с.

9. Леонтьев А. Н., Проблема развития психики. – 3-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2012. – 575 с.

10. Леонтьев А. Н., «Психологія особистості». М., Просвітництво, 2011. – 351 с.

11. Ланда Л. Н., «Про формування мислительної діяльності при вирішенні завдань» - питання психології, 2010, - 488 с.

12. Леонтьєв О. М. «Діяльність. Свідомість. Особистість». М., 2011. – 358 с.

13. Ліпкіна А. І., «Педагогічна оцінка та її вплив на формування особистості невстигаючого школяра» // Психологічні проблеми неуспішності школярів. М., 2012. – 347 с.

14. Матюхіна М. В., «Психологія молодшого школяра». М., Просвітництво, 2010. - 248с.

15. Менчинська Н. А., «Навчання та розумовий розвиток» // Навчання і розвиток. М, Просвітництво, 2009. – 335 с.

16. Немов Р. С., «Психологія», М., Владос, 2005. – 350 с.

17. Практична психологія освіти / за ред. І. В. Дуброніной, М., 2011. – 257 с.

18. Машбиц Є. І. та ін Основи комп'ютерної грамотності / Є. І. Машбиц, Л. Б. Балбенко, Л. В. вірними та ін / За заг. ред. А. А. Стогнія. - К.: Вища школа. Головне вид-во, 2010. – 215 с.

19. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. – М.: Педагогика, 2009. – 192 с.

20. Музичко О. В. Психологія сприймання дитиною-дошкільником літературного твору / О. В. Музичко // Дошкільна дидактика: хрестоматія / упоряд. А. М. Богуш. – К., 2011. – 628 с.

21. Тихомиров О. К., Бабанин Л. М. ЭВМ и новые проблемы психологии. – М.: Издательство МГУ, 2011. – 204 с.

22. Скехан П. М., Трофимович Г. П., Психолого-педагогические основы преемственности между д/с и школой. – В кн. вопросы дошкольной педагогики и психологии. – Хабаровск, 2010. – 223 с.

23. Ушинский К. Д., Человек как предмет воспитания: Опыт педагогической антропологии // Пед. соч.: В 6 т.: Т.5 / сост. С. Ф. Егоров. – М.: Педагогика, 2010. - 528 с.

24. Щукина Г. І., Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе / Г. И. Щукина. – М.: Просвещение, 2011. – 160 с.

25. Шестопалова І. О., Індивідуалізація навчання іноземних мов у вищій школі Великої Британії: дис. … канд. пед. наук. 13.00.01 / Ірина Олександрівна Шестопалова. – Луганськ, 2010. – 232 с.