Курсова робота Виховання взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ ВЗАЄМОДОПОМОГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ. ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Значення взаємодопомоги у моральному розвитку дитини, у формуванні позитивних взаємин між дітьми

1.2. Психолого-педагогічні дослідження проблеми взаємодопомоги у дітей дошкільного віку

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ВЗАЄМОДОПОМОГИ У ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Виявлення стану взаємодопомоги в процесі спільності дітей віку

2.2. Методи виховання взаємодопомоги у різних видах діяльності

2.3. Аналіз результатів проведеної роботи

ВИСНОВКИ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Актуальність теми. Нашому суспільству потрібні котрі мають активної життєвої позицією, котрі мають авторитет, вміють працювати у колективі.Закладивать основу цих рис можна і треба у віці. Саме дошкільному періоді перебувають витоки формування особистості людини. Група дитсадка більшість дітей є першою організованою малої групою, у якій починають складатися в дитини його перші відносини з однолітками і водночас визначаються перші контури дитячого колективу.

Питання становлення дитячого колективу, характерні риси групи дитсадка і міжособистісних взаємин у ній, вплив дошкільної групи формування особистості окремих дітей - усе це представляє винятковий інтерес для дослідників та вчених.

Сьогодні відбувається зміна виховної парадигми - першому плані висуваються гуманістичні ідеї, й орієнтири, пронизані повагу до особистості кожного дошкільника, учня та постійною турботою про розвиток їх здібностей.

У зв'язку з стійкою тенденцією демократизації педагогічної системи виникає потреба дослідження психолого-педагогічних передумов формування умінь міжособистісного спілкування з урахуванням гуманного взаємини в дітей старшого дошкільного віку. Формування гуманних почуттів починається у дитинстві, з перших контактів дитину поруч із які вас оточують - дорослими, однолітками, молодшими дітьми. У спільній діяльності, зі спілкуванням, якщо вони правильно побудовано, виникає спільність емоційних переживань, з'являється можливість збагачення почуттями іншого. Проте за сьогодні особливості прояви гуманних почуттів в дітей віком процес формування їх гуманних взаємин у дитячому садку та сім'ї ще досить вивчені.

Виховання взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку намагались дослідити такі науковці як:

Антонова С. А., Бондарчук В. К., Бугаева Н. Н.,. Мороз А. П., Коменського Я. О, Каган В. Е., Обухова Л. Ф., Платонова А. А., Шинтар З. Л., Ушинський К. О. та інші.

Гуманние почуття формуються та розвиваються у процесі гуманного відносини дитину з дорослими і однолітками. Більшу частину свого часуребенок-дошкольник проведе у грі. Гра є потужною чинником розвитку гуманних стосунків в дошкільнят.Зміна позицій у грі, взаємовідносини, у яких діти вступають щодо гри, створюють сприятливі умови розуміння іншого вчувствования у його становище, настрій, бажання.

Об’єкт дослідження – формування взаємин між дітьми дошкільного віку.

Предмет дослідження – розвивальна методика формування взаємин між дітьми дошкільного віку засобами вправ, завдань та ігор у різних видах діяльності дітей.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвивальну методику формування взаємин між дітьми дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор і різних видах діяльності.

Взаємодія дитини з батьками є перший досвід взаємодії з оточуючим світом. Цей досвід закріплюється і формує певні моделі поведінки з іншими людьми, які передаються з покоління в покоління.

Отже, програми виховання і навчання, відповідно, передбачали різноманітні форми активізації моральних проявів зі спілкуванням дітей із дорослими і однолітками. Проте, як з'ясувалося, навіть дотримання дітьми правил моральної поведінки є гарантією сформованості вони гуманізму. Дії і їх учинки в спілкуванні з однолітками нерідко позбавлені тієї чуттєвої основи, що необхідно для співпереживання прикрощів чи радостей товариша. У зв'язку з цим виникла потреба глибше подивитись проблему виховання в дітей гуманних почуттів і стосунків.

Під час виконання курсової роботи на тему: «Виховання взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку».

В курсовій роботі ми провели дослідження ДНЗ№45, дослідили взаємодопомогу 12- ти дітей.

Тепер уже всім відомо, що для виховання дитини, як і для її навчання, конче потрібно знати дитину, розуміти її духові нахили, її темперамент, фізичний склад організму. Не так ще давно навіть свідомі виховничі гадали, що дитина — це тільки молода людина, недокінчений, ще не цілком розвинений образ дорослої людини.

Але психологічні досліди останніх літ упевнили усіх педагогів, що дитина — це зовсім окремий фізичний і духовий організм, довели до утворення цілої окремої науки — Педагогії, що досліджує дитячу душу, до вироблення окремих методів для здійснення цього дослідження. Наукові праці переконали педагогів, що кожна дитина дуже відрізняється від дорослої людини, що існують загальні типи дітей і разом з цим — дуже велика різниця між поодинокими дітьми; і з цією одмінною індивідуальністю дітей треба рахуватися кожному вчителеві, кожному вихователю і просто кожній дорослій людині.

На твою думку як потрібно поводитись? Щоб сказали що ти вмієш допомога ти іншим. А це 45% дітей вважають, що потрібно ділитися із іншими, іграшками, цукерками, машинками, одягом, книгами.

Решта 23% дітей відповіли, що потрібно захищати менших та слабших однолітків. А 32% дітей вважають, що потрібно бути добрим, усім допомагати, тоді усі будуть вважати що ти вмієш допомагати іншим.

У взаєминах з батьками педагоги прагнуть керуватись такими принципами побудови стосунків, як принцип єдності й наступності, відмовляються від принципів паралельних взаємин, спроб підмінити один одного. Партнерство педагогів і батьків — партнерство рівних учасників спілкування, які прагнуть оволодіти мистецтвом спільної дії, налагодити співробітництво.

Спостереження показують, що залучення дитини до роботи разом з ровесниками допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність виконувати загальноприйняті норми та правила взаємодії, формує вміння підпорядковувати свої особисті цілі й наміри груповим заради успіху загальної справи.

Правильно організована спільна діяльність дітей сприяє тому, що вони поступово навчаються поважати товаришів, розуміти їхні бажання, інтереси, вболівати не лише за свою частку праці, а й за роботу своїх товаришів та її кінцевий результат. Під час виконання колективних або групових завдань у дитини часто виникає потреба поділитися з товаришем власним задумом, досвідом, умінням.

Спільні переживання радощів успіху або смутку з приводу тимчасових невдач зближують дітей, згуртовують їх нав­коло єдиної мети. Емоційне піднесення сприяє розвиткові дружніх взаємин не лише в колективній діяльності, а й у повсякденному спілкуванні, вихованню дружніх відносин. Проте було б неправильно вважати, що залучення дітей до спільної діяльності само, по собі забезпечує виникнення позитивних взаємин між ними, формування у них колективістських почуттів.

Слід наголосити, що хоча спільна діяльність дошкільників, особливо старших, і спрямована на досягнення певного результату роботи, однак головна її мета — засвоєння дітьми правил взаємодії з ровесником, вправляння у позитивних формах спілкування з товаришами і турботливому ставленні до них.

Отже, значення спільної продуктивної діяльності для виховання дітей навіть важко переоцінити, адже вміння правильно поводитися під час організації спільної діяльності та в її процесі вкрай необхідне ма­ленькій людині для майбутньої участі в житті шкільного виробничого колективу, у громадській діяльності й водночас для формування моральних рис особистості дитини.

1. Антонова С. А., «Гра та моральний розвиток дошкільнят» Вид-во Московського університету 2010. - 376с.

2. Бондарчук В. К., Виховання гуманних почуттів у дітей. Київ. К.: Вища школа, 2011 – 421 с.

3. Бугаева Н. Н., Комфорт молодших школярів в освітній діяльності // Нач. школа., 2011.

4. Ваговський В. Д., Програма виховання дітей дошкільного віку.-К. 2009.

5. Варламова А. Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 20116 Русова С. «Теорія і практика дошкільного виховання». К.: Вид-во. М. П Драгаманова., 2011 – 430 с.

6. Гуткін Ю. О., «Формування позитивних відносин в дитячому колектіві», К., Вища. школа, 2012 – 270 с.

7. Мороз А. П., Українське Дошкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. - Львів, 2010, - 485 с.

8. Організація психологічної роботи в школі. - М., 2010.

9. Остапенко Н., Наукова стаття., Виховання взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку в процесі спільної праці., УДК 372.337.035.217.021.1

10. Павленчик В. О., Глассер У. Школа без невдах, Прогрес, 2010.

11. Котовський Н. И. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 2010.

12. Коменського Я. О, Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Під ред. О. Я Коменського, М., 2011.

13. Зеленова М. Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. діс. М., 2010.

14. Каган В. Е., Психогенні форми шкільної дезадаптації // Питання психології. 2010. – 260 с.

15. Кравцова Е. Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі. М. 2011 – 436 с.

16. Мухіна В. С. Навчальний підручник., Основи дитяча психологія М. 2009 – 365 с.

17. Ніконенко В. К Адаптація першокласників до школи. // Інтернет-ресурс: Netparents.ru., 2011 – 240 с.

18. Обухова Л. Ф., Навчальний підручник. Вікова психологія, М., 2011.

19. Особливості психічного розвитку дітей 6-7 літнього віку. / Под ред. Д. Б. Ельконіна, А. Л. Венгера / М. 2011 – 501 с.

20. Платонова А. А. Успішне завтра майбутнього першокласника // Нач. школа., 2011.

21. Толстой Л. О., Виховання дітей дошкільного віку., 2009 – 214 с.

22. Шинтар З. Л., Введення в шкільне життя: Навчань.-метод. допомога. - Гродно: ГРГУ, 2011. - 119 с.

23. Ушинський К. О., Подласий І. П., Курс лекцій з коректувальної педагогіки. Виховання взаємодопомоги у дітей старшого дошкільного віку М., 2012.