Курсова робота Категорії звертань та особливості звертання у текстах сучасної української прози

Вступ

Розділ 1. Категорія звертань в українській мові

1.1. Поняття звертання, та його класифікації

1.2. Форми звертань в українській мові

Розділ 2. Особливості звертання у текстах сучасної української прози

2.1. Семантика звертань. Лексико-семантичні групи

2.2. Класифікація форм лексичних звертань за характером взаємин адресантів в українській прозі

2.3. Склад та структура звертань у сучасній українській літературі

2.3.1. Форми вираження звертань

2.3.2. Структура звертань. Поширені та непоширені звертання

2.3.3. Стилістичні особливості звертань

Висновки

Список використаної літератури

Звертанням в українській мові вважають слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова. Звертання відіграє важливу роль у мові не лише з точки зору дефініції предмета, чи особи, до якої звертаються, а й в контексті прагматики тексту, адже за допомогою звертання часто можна зробити певні висновки про адресанта та адресата повідомлень, про їхню статусну приналежність, соціальний рівень, вік, ранг стосунків, особисте ставлення.

Так, наприклад, для відображення статусних стосунків вищий-нижчий використовують соціальні гоноративи на кшталт «пане», «добродію», «вельмишановний». Звертання також відображають гендерні особливості лексичних одиниць, адже гоноратив «панно» використовують виключно до дівчат, а гоноратив «пані» - до одружених жінок.

Кожен мовець, беручи участь у спілкуванні (усному чи писемному), дотримується соціальних норм, які діють у певному соціумі. Його мовленнєва поведінка детермінована певним комунікативним завданням і спрямована на постійний пошук оптимального варіанта для побудови соціально-коректного висловлення та відбору соціально важливих мовленнєвих одиниць, окреслених правилами соціального етикету.

Останнім часом у мовознавстві помітне зростання інтересу дослідників до питання про оптимальні форми звертання в українському мовному етикеті. Особливе зацікавлення викликають етикетні одиниці «пане» («пані»), «добродію» («добродійко»), Які були втрачені українцями в минулому, а тепер відроджуються і починають активно функціонувати. На сторінках газет, журналів, у науковій літературі все частіше розгортаються дискусії щодо правомірності й доцільності використання таких форм у нашому спілкуванні.

Також слід зазначити, що кожен з адресантів перебуває в рамках соціальних взаємин, соціальних ролей, приписів і зобов’язань, виконання яких часто вимагає виказати етикетне ставлення до свого співрозмовника й водночас зберегти повагу до себе. Саме тому звертання у сучасній українській мові набуло широкого вивчення і все більше привертає увагу вітчизняних мовознавців. У сучасних дослідженнях звертання розглядається не лише у контексті граматики, а й як компонент комунікативного акту (Ю. Л. Агафонов, С. І. Войтович, М. М. Копиленко). Звертання, виконуючи функції встановлення і підтримання контакту, забезпечує умови комфортності інтерперсонального спілкування.

Метою цієї курсової роботи є дослідити склад, структуру і форми звертань у текстах сучасної української прози на матеріалі творів «Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича, «Танго смерті» Юрія Винничука, «Голова Якова» Любка Дереша, «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко та «Ключ» Василя Шкляра.

Об’єктом дослідження є звертання у текстах сучасної української прози.

Предметом курсової роботи є визначення складу, структури і форми звертань у творах «Лексикон інтимних міст», «Танго смерті», «Голова Якова», «Музей покинутих секретів» та «Ключ».

Для досягнення цієї мети належить вирішити такі завдання:

1. Дати визначення звертання, та розглянути особливості його класифікацій;

2. Дослідити форми звертань в сучасній українській мові;

3. Створити вибірку, яка містить усі типи звертань, притаманні сучасній українській мові з текстів сучасної прози;

4. На основі вибірки прокласифікувати лексичні звертання за характером взаємин адресантів;

5. Дослідити форми і структуру звертань у вищезазначених прозових творах.

Актуальною проблемою сучасного мовознавства є дослідження міжособистісного спілкування, моделювання поведінки мовної особистості, встановлення умов і закономірностей ефективної ситуації, детермінованої такими складовими чинниками, як позиції мовців та автора у модельному дискурсі художнього твору. У дискурсі художнього твору прагматична сутність звертання з’ясовується шляхом зіставлення мовленнєвої поведінки Мовця з нормативно-ціннісною системою Адресата. У сучасних дослідженнях звертання розглядається не лише у контексті граматики, а й як компонент комунікативного акту.

Звертання у сучасній українській мові є дуже різноманітним. Звертання розглядається в сучасних дослідженнях у новому аспекті, коли пріоритетними є реляції, що випливають із глобальної дихотомії “суспільство й мова”. Вибір потрібного звертання піддається жорсткому соціальному контролю з обов’язковим урахуванням статусної належності, соціальної ролі адресата. Найважливіші семантичні параметри звертання зумовлені особливістю його використання у відповідних соціально маркованих комунікативних ситуаціях ввічливого спілкування.

Щодо форм звертань, то існують загальні та спеціальні звертання, які ще називають неофіційними та офіційними відповідно, емотивні, соціальні гоноративи тощо. Всі ці форми звертань було розглянуто у курсовій роботі з у теоретичному аспекті, а також практичне використання цих форм звертань на матеріалі художнього дискурсу. За основу дослідження було взято твори п’яти сучасних українських прозаїків для того щоб дослідити зміст, структуру та форми звертання у сучасній українській мові.

Оскільки сучасна проза розвивається у течії постмодернізму, яка апріорі заперечує будь-яку офіційність та серйозність, слід зазначити, що у проаналізованих творах нерідко траплялися звертання офіційного типу, тобто спеціальні звертання на кшталт «добродію», «пане», «пані», «вельмишановний». Також помітно чисельними у сучасній українській мові є звертання-антропоніми, які передбачають називання особи на ім’я, прізвисько, чи ім’я та по-батькові. Звертання-антропоніми у текстах українських прозаїків здебільшого реалізовували себе через звертання по імені. Слід також зазначити, що у сучасних текстах часто зустрічаються звертання з ознакою фамільярності, чи емоційні звертання.

Отже, можна зробити висновок, що категорія звертання в українській мові є надзвичайно різноманітна. Мова має багато лексичних одиниць, які реагують на маркери на кшталт гендер, соціальний статус, вік, соціальні приналежність, ранг спілкування (вищий-нижчий у комунікативному акті) та прагматику взаємовідносин між адресантом та адресатом.

1. Бахтин М. М. – Волошинов В. Н. (Бахтин М. М.) Марксизм и философия языка. Основные проблемы социологического метода в науке о языке. – М.: Наука, 1993. – 189 c.

2. Бурячок А. А. Оцінна лексика в українській літературній мові / А. А. Бурячок // Українське усне літературне мовлення. – К.: Наук. думка, 1967. – С. 75–93.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь ВІФ “Перун”, 2004. – 1440 с.

4. Воробйова О. П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. – 2004. - № 635. – С. 18-22.

5. Довлєтова С. А. Українська мова: Стилістика. Культура мови. – Х.: Країна мрій, 2003.

6. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.

7. Корнійко І. В. Звертання як динамічний засіб вираження зверненості мовлення: автореф. дис.… канд. наук: 10.02.04 / І. В. Корнійко; Київ. держ. лінгвіст. ун-т. – К., 2000. – 18 с.

8. Корновенко Л.В. Етнокультурний аспект звертань // Актуальні проблеми металінгвістики: Наук. збірн. – Київ – Черкаси: “Брама”, 1999. – С. 164 – 168.

9. Кротевич Є. В. Словник лінгвістичних термінів / Є. В. Кротевич, Н. С. Родзевич. – К.: Вид-во АН УРСР, 1957. – 236 с.

10. Культура української мови: Довідник / за ред. В. М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

11. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. 480 с.

12. Пономарів О. Культура слова. – К.: Либідь, 1999.

13. Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999. — 132 с. — Бібліогр.: с. 129.

14. Проценко (Корновенко) Л. В. “Найліпша окраса життя” (звертання до М. Ковалинського в епістолярії Г. С. Сковороди) // Григорій Савович Сковорода – письменник, філософ, педагог. Тези міжвузівської наукової конференції – Черкаси: ЧДПІ, 1994. – С. 98-99.

15. Соціальні категорії модусу в текстах епістолярного жанру [Текст] / М. М. Телеки, В. Д. Шинкарук. - К.: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2007. - 176 с.

16. Франісо І. Риторичне звертання // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.

Літературні джерела

17. Андрухович Ю. Лексикон інтимних міст: [Електронна версія] – Режим доступу: http://www.e reading.co.uk/bookreader.php/1013300/Deresh_-_Golova_Yakova.html

18. Винничук Ю. Танго смерті: [Електронна версія] – Режим доступу: http://www.e-reading.co.uk/book.php?book=1014463

19. Дереш Л. Голова Якова: [Електронна версія] – Режим доступу: http://www.e-reading.co.uk/bookreader.php/1013300/Deresh_-_Golova_Yakova.html

20. Забужко О. Музей покинутих секретів: [Електронна версія] – Режим доступу: http://читать-онлайн.рф/index.php?id=28799

21. Шкляр В. Ключ: [Електронна версія] – Режим доступу: http://www.rulit.net/books/klyuch-read-192646-1.html