Курсова робота Синонімія та лексичні і контекстуальні синоніми в поетичній творчості Богдана Лепкого

Вступ

Розділ 1. Проблеми синонімії у сучасному українському мовознавстві

1.1. Синонімічні ряди. Класифікація контекстуальних синонімів

1.2. Поняття про контекстуальні синоніми

Розділ 2. Лексичні і контекстуальні синоніми в поетичній творчості Богдана Лепкого

2.1. Семантико-стилістичне навантаження звертань у поетичних творах Богдана Лепкого

2.2. Лексичні та концептуальні синоніми в поетичній творчості Богдана Лепкого

Висновки

Список використаних джерел

Синонімія – одна з універсальних властивостей мови, вивчення якої інтенсивно продовжується і сьогодні. Існує ціла низка робіт, присвячених дослідженню цього явища, в яких розглядається такі актуальні питання: механізми синонімізації, сутність, критерії виділення та класифікації, особливості функціонування та деякі інші.

Досягненнями у вивченні контекстуальних синонімів є розробка визначення, розгляд семантико-стилістичних, контексто утворювальних особливостей, когнітивного підґрунтя процессу функціонування синонімів таінших. Відмітимо також спроби осмислення природи контекстуальної синонімії, її ролі в утворенні й організації тексту та (глобальніше) ідиостилю письменника – як «точки доступу» до осмислення когнітивного простору мовця, його мовної картини світу [10, с. 183].

Не знайшли однозначного вирішення питання топології, класифікації контекстуальних синонімів, дискурсивно-прагматичний потенціал, їхня роль уконструюваннімовної картини світу та деякі інші. Залишаються відкритими питання типологічної класифікації,що надає роботам з контекстуальної синонімії актуальності.

Відмітимо відсутність чітко усталеної термінології через різноплановість поглядів на значення слова [2, с. 243–248], яка призводить до відсутності однозначної теорії, що пояснюється комплексністю та багатовимірністю досліджуваного феномена.

Явище синонімії неодноразово ставало об’єктом ґрунтовних лінгвістичних досліджень (Ю. Д. Апресян, С. Г. Бережан, А. О. Брагіна, А. А. Венгринович, О. І. Нечитайло, В. Ф. Прохоров, О. Я. Скшидло), у яких до уваги ралисяси гніфікативний, структурний, функціональний і прагматичний аспекти значень синонімів.

Предметом вивчення були: визначення поняття синонімії (Л. Блумфілд, Л. М. Васильєв, Л. Тондл), статус мовної і мовленнєвої синонімії (Г.-Й. Бікман, Ґ.-Ю. Ґрімм, Ґ. Єґер), критерії синонімічності мовних одиниць (Ф. Едмондз, Г. Хірст, М. В. Нікітін), синонімічні утворення як системно організовані угрупування (Я. Є. Думашівський, Д. Е. Круз, В. В. Левицький, О. М. Мітіна), джерела етимологічного розвитку синонімів (В. Ф. Прохоров), спрямованість оцінного змісту мовних синонімів (В. М. Кирилова), особливості словотвірної синонімії (Н. Г. Іщенко).

Мета написання курсової роботи полягає в тому, що аналіз структурних та семантико-стилістичних особливостей звертань у поетичній творчості Богдана Лепкого та визначення їх функціонального навантаження в тексті поезій. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1. Установити морфологічні форми вираження звертань у поезії автора, їх структурні типи.

2. Виділити основні лексико-семантичні групи звертань.

3. Визначити стилістичне навантаження звертань у поетичній творчості Богдана Лепкого.

Предмет обмежується розглядом особливостей прагматики контекстуальних прикметників синонімів.

Відмітимо, що будь-яка робота з контекстуальної синонімії неможлива без аналіза закономірностей її функціонування, оскільки це явище не існує.

Поза мовленням.

В сучасних лінгвістичних студіях, присвячених проблемі синонімії, помітне певне відставання у вивченні функціональної значущості синонімів та їхнього прагматичного потенціалу. Усе це свідчить про багатогранність явища синонімії та необхідність застосування різних підходів до її вивчення, оскільки абсолютизація жодного з них не уможливила створення цілісної концепції – загальної теорії синонімії.

Незважаючи на значну кількість наукових студій, присвячених дослідженню проблеми синонімії, в сучасній українській мовознавчій науці недостатньо уваги приділено функціонуванню лексичних синонімів у різних стилях, а особливо в художньому дискурсі. Більшість наукових розвідок синонімічних лексичних одиниць у поетичній мові спрямовані на встановлення семантичної структури слів, близьких або тотожних за значенням, та виявлення специфічних рис їх функціонування. Проте недостатньо з’ясовуються семасіологічна та ономасіологічна природа їх, стилістична роль як засобів образності. Отже, є потреба в поглибленому осмисленні мовознавчого аспекту комунікативної цінності синонімів.

Дослідження синонімії як мовного явища у творах поетів-молодомузівців має важливе значення для всебічного осмислення специфіки поетичного стилю української літературної мови, зокрема стилістичних можливостей синонімів різних груп, зумовлених соціальнопсихологічними чинниками та особливостями поетичної майстерності творців рубежа ХІХ – ХХ століть.

Аналіз лексичних (ідеографічних, семантичних) і контекстуальних синонімів дозволив виявити, що словесні символи не вводяться поетами у незмінному вигляді, а завжди підлягають авторському переосмисленню. Застосування принципу антропоцентризму у поетичних творах молодомузівців засвідчує вживання прикметникових синонімів, які виражають ознаки неоднопорядкові:

1) Слова та сміх сказали, що переді мною пуста безжурна дама, смішками щаслива (Б. Лепкий);

2) От чернь дурна, сліпа й пуста! (С. Чарнецький).

Отже, у ролі звертань в ліриці Богдана Лепкого виступають іменники чи субстантивовані частини мови певних семантичних розрядів. Ці розряди оновлено поетом за рахунок поширення звертань, розширено завдяки переносному вживанню. Звертання у поетичній творчості Богдана Лепкого є важливим стилістичним засобом для емоційного напруженого зображення подій і явищ навколишньої дійсності, для вираження авторського ставлення до зображуваного, для інтимізації поетичного мовлення.

Аналіз синонімів як засобів художньої образності підтверджує, що стійкі асоціативні комплексні сполуки засвоюються національною мовою певної культурно-історичної епохи у готовому вигляді лише вибірково. Важливим чинником переходу нового у традицію виступає синонімія. Елементи синонімічного ряду демонструють той самий денотат із необхідними лексичними й стилістичними нюансами первинної номінації. Нові образно-символічні структури творяться на основі ґенетичних асоціативно-образних уявлень і є органічними у системі художньої мови, що засвідчила, зокрема і мовно-поетична творчість Богдана Лепкого на конкретному етапі розвитку української літературної мови.

1. Апресян Ю. Д. Избранные труды: Т. 1: Лексическая семантика: Синонимические средства языка / Ю. Д. Апресян. – М.: Шк. «Языки русской культуры»: Изд. фирма «Восточная литература». – 2008. – 472 с.

2. Басок В. А. Контекстуальна синонімія: семантико-стилістичний та прагматичний аспекти (на матеріалі іменників сучасної німецької мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / В. А. Басок. – К., 2006. – 20 с.

3. Бурсак Т. Д. К вопросу об информативной значимости прилагательного в тексте / Т. Д. Бурсак // Лингвистика текста и методика пре подавания иностранных языков: cб.; рук. авт. кол. Н. В. Бессмертная. – Киев: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 2001. – 176 с.

4. Вольф Е. М. Грамматика и семантика прилагательного / Е. М. Вольф. – М. Наука, 2008. – 200 с.

5. Діц В. О. Критерії виділення і класифікації синонімів // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. НПУ імені М. П. Драгоманова / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ, 2004. – С. 136-140.

6. Діц В. О. Стилістико-виражальні можливості синонімічних конструкцій (на матеріалі поетичних творів Петра Карманського) // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М. Я. Брицина: Зб. наук. праць (Редкол.: В. І. Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання України, 2004. – С. 305-310.

7. Діц В. О. Естетика мови Богдана Лепкого: лексична і контекстуальна синоніміка // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – Випуск 14. Книга 1. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 116-120.

8. Діц В. О. Інтерпретація синонімів як реалізації їх контекстуальних конотацій // Актуальні проблеми менталінгвістики: Збірник наукових статей за матеріалами ІV Міжнародної наукової конференції. – Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2005. – С. 205-208.

9. Діц В. О. Ономасіологічний аспект синонімії (на матеріалі поезії Остапа Луцького) // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць (Редкол.: В. І. Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання України, 2005. – С. 183-186.

10. Діц В. О. Контекстуальні синоніми у поетичному тексті Михайла Рудницького та Степана Чарнецького (ономасіологічний аспект) // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. редактор А. П. Грищенко. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 129-135.

11. Діц В. О. Оцінний компонент конотації структури емоційно - експресивних синонімів (на матеріалі поетичних текстів молодомузівців) // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». – Херсон, 2006. – Випуск 3. – С. 154-158.

12. Діц В. О. Стилістико-виражальні можливості синонімічних конструкцій (на матеріалі поетичних творів Василя Пачовського) // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство): Зб-к наук. праць / В. Г. Кузь (гол. ред.) та ін. – К.: Знання України, 2004. – С. 58-66.

13. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). / М. Жулинський – К., 2000. – 250 с.

14. Ільницький М. «Настроєний життям, як скрипка» (Штрихи до портрета Богдана Лепкого) / М. Ільницький // Українська мова і література в школі. – 2009. – №10. – С.3-10.

15. Ільницький М. «Найпопулярніша постать на галицькому грунті» / М. Ільницький // Українське слово. Хрестоматія, – К.,2004. – Т.1. – С.241-250.

16. Каранська М. І. Синтаксис сучасної української літературної мови. / М. І. Каранська – К., 2005. – 360 с.

17. Лепкий Богдан. Твори: У 2-х томах. / Лепкий Богдан – Т.1. – К., 2007. – 526 с.

18. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. / А. М. Пешковский – М., 2008. – 407 с.

19. Погребеник Ф. П. Богдан Лепкий / Погребеник Ф. // Богдан Лепкий. Твори: У 2-х томах. – Т.1 – К.,2007. – 300 с.

20. Погребеник Ф. Богдан Лепкий – поет, прозаїк, вчений / Погребеник Ф. // Жовтень. – 2008. – № 1. – С.13-16.

21. Ткаченко В. А. «Добрий вечір тобі, пане господарю» / В. А. Ткаченко // Відродження. – 2006. – № 4. – С.72 – 73.

22. Шульжук К. Ф. Звертання в українських народних піснях. / К. Ф. Шульжук // Мовознавство. – 2008. – № 6. – С.69 – 73.