Курсова робота Незвідані грані філософії Артура Шопенгауера

Вступ

Розділ 1. Людський фактор, як важливий компонент філософії

Розділ 2. Трансцендентальна антропологія або метафізика песимізму

Розділ 3. Волюнтаризм – предтеча сучасного природознавства

Висновки

Список використаної літератури

Актуальність теми. Бурхливий розвиток психології та соціології, починаючи з XIX століття, дав підстави науково осмислювати поведінку індивіда і його характер. Робляться спроби перетворити (або хоча б інтегрувати) гуманітарне знання в точне: дати конкретні визначення духовним, глибинним та різнобарвним рисам людської індивідуальності, розділити їх на обмежену кількість груп та звести до шаблонних форм.

Безперечно, вдалими ці спроби назвати можна лише умовно, тому дослідникам довелося звернути свій погляд в інший бік. Вони починають аналізувати феномен генія, намагаючись дати йому наукове обґрунтування, якого, можливо, суспільство і не потребувало, адже зазвичай воно інтуїтивно віднаходить останнього поміж інших. Але на будь-який предмет варто дивитися з різних сторін, що дає можливість краще його пізнати. Артур Шопенгауер являється надзвичайно доречним об’єктом такого дослідження.

Геній – це вершина духовного розвитку суспільства, він вміщує в одному собі всі надбання минулого і пророцтва майбутнього. Нерідко останнє ми помічаємо вже постфактум. Занурившись в глибини всесвітнього песимізму Шопенгауера, можна відчути тісний зв'язок інтуїтивних висновків філософа з положеннями сучасної науки як гуманітарного напрямку, так і природознавчого. Тезис «світ як воля» штовхає нас у бік фізики і синергетики, зокрема – термодинаміки неврівноважених процесів та інших концепцій пояснень фізичної реальності.

Сам песимізм видається не позбавленим можливості обґрунтування і виправдання з точки зору причин його спадкової екзистенції в надрах людської душі. Дослідження цього питання, на нашу думку, прокладе новий шлях до розуміння світовідчуття та умонастрою сучасної європейської людини.

Мета роботи. Пошук глибинних зв’язків ірраціональної філософії Артура Шопенгауера із сучасною картиною світу.

Завдання:

- дослідити окремі біографічні факти життя і постать Шопенгауера як геніального філософа;

- обґрунтувати засади всесвітнього песимізму;

- довести наявність песимістичного характеру сучасного західного суспільства;

- провести паралелі волюнтаризму і природознавства ХХ століття;

- розкрити універсальність поняття волі.

Об’єкт дослідження. Філософія Артура Шопенгауера.

Предмет дослідження. Спадковий песимізм, науковий характер волюнтаризму, феномен генія Шопенгауера.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури, який налічує 23 пункти. Кількість сторінок – 28.

Усе вищесказане змушує зупинити хоча б на мить нестримний біг нашого Я, котре, очевидно, рухається у невідомому напрямку. Ми можемо підкоряти неабиякі висоти, але чомусь до цих пір знаходимось у підніжжі гір.

Людина – вмістилище потужної енергії та сили, і сьогодні як ніколи їй потрібно вчитися правильно ними керувати. Тут найкращим помічником і наставником є філософія: не та смішна, про яку говорив Ніцше і яка приносить втіху або викликає лише посмішку, а – страшна філософія, яка є фундаментом, опорою і підтримкою. Саме таким являється волюнтаризм Артура Шопенгауера.

Ми не повинні впадати в ілюзії щодо всеохоплюючого панування розуму і вивідного звідси оптимізму. Подальші відкриття в науці готують нам серйозні випробування. Точка біфуркації може закинути нас в таке місце, про яке ми – ні слухом, ні духом. Один момент кардинально змінить становище і надзвичайно важко буде знову зорієнтуватися, адже стільки сил втрачено на марне.

Мова не йде про повну безнадію і розчарування: наука все ж прагне значних досягнень і в деякій мірі їх отримує. Але наука – це ще не все. За нею стоїть людина, яка шукає порятунку від байдужого до неї Всесвіту. І крім Людини, її ніхто не врятує. Один одному ми даємо те, що ніхто більше не дасть, і те, що нікому більше не потрібно; те специфічно людське, заради чого ми снуємо по землі у пошуках Людини.

Людині потрібна Людина.

1. Артур Шопенгауэр. Афоризмы житейской мудрости / Артур Шопенгауэр; [пер. с нем. Ю. И. Айхенвальда]. – СПб.: Азбука-Аттикус, 2012. – 256 с.

2. Артур Шопенгауэр. Афоризмы и максимы / Шопенгауэр А. [авт. предисловия Ю. В. Перов]. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. – 288 с.

3. Артур Шопенгауэр. Мысли / Артур Шопенгауэр; [пер. с нем. Ф. Черниговца]. – СПб.: Азбука-Аттикус, 2012. – 192 с.

4. Артур Шопенгауэр. Избранные произведения / Шопенгауэр А.; [сост., авт. вступ. ст. и примеч. И. С. Нарский]. – М.: Просвещение, 1992. – 479 с.

5. Артур Шопенгауэр. Свобода воли и нравственность / Артур Шопенгауэр; [общ. ред., сост., вступ. ст. А. А. Гусейнова и А. П. Скрипкина]. – М.: Республика, 1992. – 488 с.

6. Артур Шопенгауэр. Собрание сочинений: В 6 т. Т. 1: Мир как воля и представление: Т. 1 / Артур Шопенгауэр; [пер. с нем.; под общ. ред. А. Чанышева]. – М.: Республика, 1999. – 496 с.

7. Бранский В. П. Философия физики ХХ века. Итоги и перспективы / Бранский В. П. – СПб.: Политехника, 2002. – 253 с.

8. Гуревич П. С. Этика Артура Шопенгауэра (Из цикла «История этических учений») / Гуревич П. С. – М.: Знание, 1991. – 64 с.

9. Зигмунд Фрейд. Будущее одной иллюзии / Фрейд З. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.atheism.ru/old/FryAth1.html.

10. Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – СПб.: Алетейя, 2002. – 414 с.

11. Имманиул Кант. Сосинения в шести томах. Том 3 / Иммануил Кант; [под. общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана]. – М.: Мысль, 1964. – 799 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Этика»; №9).

12. И. С. Андреева, А. В. Гулыга. Шопенгауэр / И. С. Андреева, А. В. Гулыга [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lib.ru/FILOSOF/SHOPENGAUER/zhzl_shopengauyer.txt.

13. Козлов А. Заметка о книге Г. Штейна / А. Козлов [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://journals.rhga.ru/upload/iblock/8b3/1_4.pdf.

14. К. Г. Юнг. Тэвистокские лекции. Аналитическая психология: ее теория и практика / Карл Густав Юнг; [пер. с англ. В. И. Менжулина]. – М.: АСТ Москва, 2009. – 252, [4] с.

15. Пригожин И. Конец определенности. Время, хаос и новые законы природы / И. Пригожин. – Ижевск: НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», 2000. – 208 с.

16. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог с природой / Пригожин И., Стенгерс И.; [пер. с англ./ Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сачкова]. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.

17. Сенека Л. А. Нравственные письма к Луцилию / Луций Анней Сенека; [пер. с лат. и коммент. С. Ошерова; всуп. ст. Л. Сумм]. – М.: Эксмо, 2010. – 576 с.

18. Сёлли Джеймс. Пессимизм: история и критика / Сёлли Джеймс; [пер. с англ.; под ред. и с предисл. В. И. Яковенко. Изд. 2-е.]. – М.: Издательство ЛКИ, 2007. – 360 с. (Из наследия мировой философской мысли: история философии.).

19. Стретерн Пол. Шопенгауэр за 90 минут / Пол Стретерн [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://psylib.ukrweb.net/books/stret01/txt16.htm.

20. Фрейд Зигмунд. По ту сторону принципа наслаждения. Тотем и табу. «Я» и «Оно». Неудовлетворенность культурой / Зигмунд Фрейд; [пер. с нем.]. – Харьков: Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2012. – 480 с.

21. Фридрих Ницше. Несвоевременные размышления / Ницше Ф.; [пер. с нем.]. – СПб.: Азбука-Аттикус, 2012. – 352 с.

22. Хел Херцог. Радость, гадость и обед / Хел Херцог // Открытия и гипотезы. – 2013. – № 2. – С. 6-7.

23. Чезаре Ломброзо. Гениальность и помешательство / Ломброзо Чезаре; [пер. с ит. Г. И. Тетюшиновой]. – М.: Астрель, 2012. – 348 [4] с.: ил.