Тези Ключові вектори професійної та громадянської соціалізації майбутньої інтелектуальної еліти у банківській сфері

« Назад

Дослідженню ролі еліти у житті суспільства присвячена велика кількість робіт науковців – філософів, політологів, соціологів. Однак, об’єктом уваги є політична еліта. Роль інтелектуалів у різних сферах життя суспільства, їх вплив на соціально-політичні процеси досі не отримує належного розуміння і висвітлення. Стосується це і фінансової еліти. Лише поява окремих нарисів і перекладів публікацій, організація і проведення фінансистами і банкірами конференцій, «круглих столів» свідчать про усвідомлення елітою необхідності осмислити власну роль на сучасному етапі розвитку суспільства та зайняти свою нішу. На прикладі Японії ми показували, яку роль відіграють інтелектуали у процесі прийняття політичних рішень і законів, як забезпечується взаємодія еліти, суспільства і влади у питаннях розробки і реалізації стратегії розвитку держави та вирішення конкретних проблем [1]. Криза у банківській системі України, що супроводжується чисельними соціальними потрясіннями, стала яскравим свідченням дисфункції банківської еліти. Для того, щоб еліта була здатна реалізувати свою професійну та соціальну місію, її потрібно виховати як еліту, тобто, прищепити ті професійні і соціальні якості, завдяки яким фахівець має стати не лише висококласним експертом у своїй галузі, але і суб’єктом влади, що може ефективно впливати на процес прийняття рішень на різних рівнях влади. Це завдання освіти, як інституту, що виконує функції професійної та громадянської соціалізації особистості. Ефективна реалізація функцій соціалізації передусім потребує з’ясування суті тих завдань, які повинна виконувати інтелектуальна еліта у конкретній сфері.

Інтелектуальна еліта не наділена владними політичними статусами, але це не означає відсутності її владної суб’єктності. У трикутнику влада – еліта – суспільство вона, за призначенням, має відігравати ключову роль: уособлювати у кожному соціальному середовищі «мозковий» та духовний центр; організовувати діяльність соціальних інститутів у конкретній сфері життя суспільства згідно вимог і критеріїв соціальної відповідальності; бути ініціатором та організатором тиску на владу з метою прийняття нею рішень, що сприяють прогресу у відповідній галузі. Перше вимагає високого професіоналізму, а наступне – поєднання професійних і громадянських якостей. Організація та здійснення тиску на владу реалізується кількома шляхами, передусім, через створення соціальних інститутів у різних сферах життя суспільства. Чи то профспілки, які покликані захищати інтереси представників певних професій перед роботодавцем та владою, чи групи інтересів, діяльність яких спрямована поширення у суспільстві певних духовно-культурних цінностей, чи групи, що ставлять за мету тиск на владні інститути для вирішення конкретних проблем суспільства – мета діяльності має бути чітко усвідомлена, засоби реалізації – чітко визначені, маси – організовані. Це справа еліт.

По-друге, рішення влади, спрямовані на вирішення проблем, забезпечення розвитку конкретних галузей, які не спираються на фахові експертні оцінки відповідних еліт, як неодноразово переконувалися на власному досвіді, мають наслідки, протилежні бажаним, а саме – руйнування цілих галузей, соціальні конфлікти та системні кризи. У кожній сфері постійно виникають певні загрози і небезпеки, вчасно усвідомлювати і адекватно реагувати на які можуть лише ті люди, які мають глибокі знання і системне бачення. Тому еліта повинна здійснювати постійну діагностику, бути тим запобіжником, який не допускає руйнування системи ні внаслідок об’єктивних чинників, ні внаслідок некомпетентних чи злочинних дій влади, ні внаслідок пасивності мас.

По-третє, інтелектуальна еліта, як «мозок» суспільства, здатна бачити не тільки проблеми окремих галузей чи підсистем, а усвідомлювати суть причинно-наслідкових зв’язків на рівні соціуму, відповідно, лобіювати інтереси не лише окремих соціальних спільнот, а у їх взаємозв’язку з іншими, представляти, таким чином, інтереси суспільства. Усі ідеї, спрямовані на забезпечення прогресу у будь-якій галузі і у суспільстві в цілому, зароджуються і плекаються у головах інтелектуалів, вони ж доносять їх до мас, і тільки тоді, коли ідеї оволодівають масами, створюються передумови для їх реалізації. Еліта, як найактивніша група в суспільстві, формує певну ідею, робить її доступною масі й, зрештою, мобілізує соціальні спільноти на її втілення. Така функція властива елітам у кожному соціальному середовищі. Завдяки інтелектуалам суспільство здатне думати і продукувати новації. Чим менше виражена ця здатність, тим більше народ знаходиться у полоні ілюзій та забобон, тим легше ним маніпулювати не прикладаючи навіть значних зусиль.

По-четверте, суспільство неминуче ділиться на еліту і масу і очевидно, цей розподіл не зникне, і еліта ніколи не буде складати більшість суспільства. Однак, будучи меншістю, еліта повинна здійснювати просвітницьку місію у своєму середовищі. Саме еліта повинна змушувати народ думати, сумніватись, задавати питання і шукати на них відповідь. Якщо суспільство втрачає здатність думати, воно швидко опиняється у «мишоловці» і розуміє це, коли дверцята у же зачинилися, а часто, і тоді не розуміє. В Україні влада переходила до представників різних політичних сил, кожна із яких вносила свій вклад у справу знищення еліти і звільнення народу від необхідності думати. То ж сьогодні ті осередки еліт, які ще залишились, повинні паралельно вирішувати два завдання: відродження та відтворення еліти і елітного середовища у своїй галузі; реалізувати просвітницьку місію, спрямовану на формування потреби думати на основі знання, сприяти поширенню знань.

По-п’яте, одним із ключових векторів діяльності еліт має бути спрямованість на забезпечення ефективної системи представництва соціальних інтересів на усіх рівнях влади. На нашу думку, головних шляхів забезпечення ефективності є два: безпосередня участь еліт у процесі прийняття владних рішень через представників у системі влади та через постійний тиск на органи влади інститутів громадянського суспільства, ядром яких є еліти; політична соціалізація мас у кожному середовищі на основі базових демократичних норм і цінностей та усвідомлення власних соціальних інтересів. Тобто, інтелектуальна еліта має рекрутувати і еліту політичну, а також, сприяти усвідомленню масами власних соціально-політичних інтересів та виробленню вміння захищати їх правовими шляхами.

Якщо інтерпретувати усе вищесказане стосовно банківської еліти, можна визначити ключові вектори професійної і громадянської соціалізації майбутніх банкірів.

1. Формування системних фахових знань, завдяки яким людина із вищою освітою має стати експертом у своїй галузі, здатним не лише аналізувати різноманітні фактори впливу на процеси, що відбуваються у банківській системі, але і розробляти рішення, спрямовані на забезпечення стабільності банківської системи для впровадження через інститути державної влади.

2. Виховання активістського типу громадянської культури. Майбутня еліта повинна не лише усвідомлювати потребу постійно впливати на владу, але і бути здатною здійснювати такий вплив цивілізованими шляхами. Тому заклади освіти мають бути не лише навчально-науковими інститутами, вони повинні стати інститутами громадянського суспільства. Це означає, що діяльність органів студентського самоврядування – студентських рад, профспілок має відповідати сутності самоврядування. Вони повинні перетворитися із виконавчих і формально представницьких на нормотворчі і лобістські у межах закладу, на дорадчі і лобістські – на рівні громадянського суспільства.

3. Виховання соціально відповідального ставлення до власної професійної та громадської діяльності.