Курсова робота Великодня обрядовість українців: структура та мотиви

« Назад

Вступ

Актуальність теми. Неможливо уявити без звичаїв та різноманітних обрядів побут й духовну культуру українського народу. Саме вони зустрічають людину при народженні і супроводжують до самої смерті. І для цього потрібно розуміти, знати всі традиції та особливості обрядів, свят українців, їх вплив, ототожнення себе частиною великого духовного спадку. Весна завжди викликала пробудження, як природи, так і душі людини, тому я обрала свято Великодня для свого дослідження так, як воно є одним з найбільших і найяскравіших у весняній обрядовості українців

Побутові звичаї і обряди в Україні, значно відрізняються від тих, які були раніше, наприклад, ще в минулому столітті. Враховуючи те, що впродовж багатьох десятиліть радянського безбожжя ці традиції придушувались, слід зауважити, що відновлюються вони не просто. В минуле поступово відходить традиція Великодніх гулянь, разом з людьми помирають і численні традиції, повір’я, заборони.

Свято Великодня відображає звершення найзаповітнішої мрії людства – подолання смерті. Тому Великдень як і тисячі років тому, так і сьогодні є святом найбільшої буттєвої радості – відчуття єдності з усім світом з Живим Богом і безсмертям.

Проблема полягає в тому, що на сьогодні українці вже не знають своїх навіть найпоширеніших звичаїв і менше дотримуються обрядів святкування своїх предків, загублюючи нитки свого історичного минулого, втрачають єдність як народу. Відродження українських традицій святкування змогло б об’єднати населення держави, піднести її культурний рівень і підвищити інтерес іноземців до нашого народу, виховати достойне покоління для кращого майбутнього, основане на автохтонних принципах моралі, закладених в обрядах. Тому саме зараз потрібно якомога краще досліджувати цю тему, щоб майбутні покоління, як і ми зараз, змогли «доторкнутися» до українських традицій крізь час, а також щоб зберігались не тільки наявні Великодні традиції, а й відновлювались старі.

Мета дослідження – комплексна характеристика великодньої обрядовості українців. Для її досягнення поставлено низку завдань, а саме:

- виявити та описати специфічні риси народних традицій відзначання Великодня на Україні;

- визначити структуру великодньої обрядовості українців;

- визначити загальноукраїнські риси традиційної великодньої обрядовості;

- розглянути найголовніші обряди свята;

- протежити ставлення народу до обрядовості Великодня давніше і тепер.

Об’єктом дослідження є традиційна великодня обрядовість українців.

Предметом дослідження є: звичаї, обряди, атрибути пов’язані з святкуванням Великодня на Україні, усна народна творчість пов’язана з Великоднем.

Територіальні межі дослідження охоплюють всю територію України. Проте більшу увагу приділяється Львівській (Старосамбірський район), Волинській та Івано-Франківській (Рогатинський район) областям.

Особливу увагу звернено саме на село Верхній Лужок Старосамбірської області (населення – 1326 особи), оскільки саме в цьому населеному пункті мною було проведено польові етнографічні дослідження великодньої особливості.

Хронологічні межі дослідження, зважаючи на наявну джерельну базу, охоплюють ХХ - початок ХХІ століття.

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи застосовано методологічний принцип історизму та використано методи польового етнографічного дослідження, зокрема, фіксації матеріалів за допомогою усного опитування респондентів, а також спеціально наукові (порівняльно-історичний), ретроспективний методи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

- на основі, насамперед, матеріалів інтерв’ю, отриманих від мешканці села Верхній Лужок, вперше охарактеризовано традиційну великодню обрядовість населення цього села;

- проаналізовано зміни в обрядовості свята Великодня в селі Верхній Лужок, спричинені різноманітними соціально-політичними чинниками впродовж другої половини ХХ ст.

Структура курсової роботи зумовлена поставленою метою та завданнями. Пропонована робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Перший розділ складається з трьох підрозділів, другий з розділ складається з двох підрозділів. Загальний обсяг курсової роботи становить сторінки 35 сторінок (обсяг основного тексту становить 28 сторінок). Список використаної літератури та джерел становить 23 позицій.

Огляд літератури та джерел: Під час написання курсової роботи мною було використано як наукову літературу, так і джерельний матеріал. Основними джерелами, на яких базується дослідження, стали матеріали інтерв’ю з респондентами – мешканцями с. Верхній Лужок[1] Старосамбірського р-ну Львівської області та м. Рогатин[2] Рогатинського р-ну Івано-Франківської області, присвячені святкуванню Великодня. Здійснюючи польове етнографічне дослідження великодньої обрядовості у с. Верхній Лужок, я намагалася опитати респондентів старшого віку, від яких можна почерпнути відомості, дотичні початку ХХ ст.

Серед опублікованих джерел, які ми використали: статті Юрія Пуківського: «Великий піст у традиційному календарі українців історико – етнографічної Волині»[3], «Звичаї та повір’я українців Волині, пов’язані з церковною службою на Великдень»[4]. Також використовується праця Степана Килимника «Український рік у народних звичаях і історичному освітленні»[5]. В цій праці подано тексти гаївок. Ще використовуються праці Василя Сапіги[6], Олекси Воропая[7], де описуються свята Великого посту та те, як їх святкували. Також використовуються праці з суміжних з Волинню етнографічних регіонів, зокрема Полісся, Холмщини і Підляшшя та інші.

З етнологічної літератури, яку ми використали при написанні роботи, варто відзначити, насамперед, працю Самотіс Ярини, в якій досить добре висвітленно підготовку до великодніх свят, самі великодні свята, обряди та традиції.[8]

Тема відзначання Великодня є описаною в літературі досить добре. Проте, здебільшого, література стосується таких етнографічних регіонів України, як Холмщина і Підляшшя, Полісся, Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина та ін. Етнографічна Волинь описана досить мало, тому вона потребує досконалішого вивчення.