Бакалаврська робота Вплив на інформаційний простір України ЗМІ та неурядових організацій

« Назад

Вступ

Сьогодні, коли якість інформаційних технологій і їхнього використання в більшому ступені визначають характер життя суспільства, питання про взаємовідносини суспільства і засобів масової інформації (далі ЗМІ), про ступінь волі ЗМІ від суспільства, про вплив ЗМІ на інформаційний простір держави здобуває особливе значення.

Оскільки ЗМІ грають в житті суспільства істотну роль, маючи саме безпосереднє відношення до його життєдіяльності і виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (діючу) функції, то вони в тім же ступені, що і творці політики несуть відповідальність за процеси, що відбуваються в суспільстві. А якщо це так, то вони у своїй інформаційній діяльності повинні керуватися в першу чергу інтересами суспільства і держави.

Але це, якщо діяти по формальній логіці. На ділі ж інформаційна діяльність по проникненню ЗМІ в політичне, економічне та соціальне життя – інформаційний простір суспільства, надзвичайно багатоаспектна. Засоби масової інформації, узяті як ціле і будучи важливою складовою частиною масової комунікації суспільства, несуть у собі різні соціально-політичні або економічні ролі, ті чи інші з яких - у залежності від визначеного числа типових ситуацій - здобувають особливу суспільну значимість у своїй інформаційній діяльності. Але вони можуть грати і дезінтегруючу, роз'єднувальну роль.

Інформаційна діяльність ЗМІ робить винятково великий вплив на життя суспільства в цілому, на соціально-психологічний і моральний вигляд кожного з членів цього суспільства, тому що всяка нова інформація, що надходить по каналах ЗМІ, відповідним чином стереотипізована і несе в собі багаторазово повторювані політичні орієнтації і ціннісні установки, що закріплюються у свідомості людей. А в кризові періоди історичного розвитку, як відзначав Г.Блумер, люди в стані соціального занепокоєння особливо піддані вселянню, легко відгукуються на різні нові стимули й ідеї, а також більш податливі до пропаганди.

Об'єднання націй у сильні централізовані держави часто виявлялося можливим багато в чому завдяки появі преси, що створила новий вид соціальної спільності - публіку окремо узятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але об'єднані споживаною інформацією. Преса прискорила і поставила на «потік» вироблення єдиних символів і значень у національному масштабі.

Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але і виводять його на глобальний рівень. У цьому особлива актуальність проблеми, особливо, якщо мати на увазі, що інформаційна діяльність засобів масової інформації буде і надалі незмінно рости і підсилюватися, впливати на всі сторони життєдіяльності суспільства та інформаційний простір держави. І в цьому процесі не останнє значення має виявлення і систематизація ЗМІ як фактора стабільності міжнаціональних відносин в українській державі.

Актуальність дослідження. Із визначенням України як незалежної держави, що орієнтована на самоствердження і розвиток демократичним шляхом, з усією важливістю постають проблеми впливу ЗМІ та неурядових організацій на інформаційний простір України.

Предметом дослідження курсової роботи є інформаційний простір держави та вплив ЗМІ і неурядових організацій на нього.

Об’єктом дослідження є інструмент (засоби) впливу на інформаційний простір держави ЗМІ і неурядових організацій.

Основною метою курсової роботи є вивчення поняття інформаційного простору; визначення основних видів ЗМІ та неурядових організацій, їх характеристики; формування знань та загального уявлення про діяльність ЗМІ та неурядових організацій.

Завданнями курсової роботи є:

- дати визначення інформаційному простору держави;

- визначити і проаналізувати основні ЗМІ;

- виокремити основні неурядові організації України;

- показати як впливають ЗМІ на інформаційний простір нашої держави;

- показати вплив неурядових організацій на інформаційний простір нашої держави;

- зробити висновки.

Огляд публікацій. У цілому, дослідженню інформаційної діяльності ЗМІ та неурядових організацій присвячена безліч робіт у різних сферах науки: філософії, соціології, політології, історії, психології та ін. Адже всі вони складають інформаційний простір нашої держави.

За останні роки накопичений великий емпіричний матеріал. У той же час слід зазначити, що публікації по даній темі носять переважно загальнотеоретичний характер. Більш того, проблеми інформаційної діяльності ЗМІ, як правило, розглядаються не стільки як складова частина загальнополітичного, економічного та соціального процесу, скільки як її ілюстративна складова. Такі підходи, зрозуміло, мають право на життя. Можна сказати навіть, що вони служать досить переконливою аргументацією в доказах різного роду наукових інвектив, але недостатні для заглибленого «внутрісистемного» аналізу ЗМІ.

У той же час у роботах багатьох авторів, опублікованих до 90-х років, проблеми хоча і розглядаються в тісній прив'язці до реалій нашої країни, однак ці реалії в основі своєї пішли в минуле і керуватися теоретичними й особливо практичними висновками треба дуже і дуже обережно.

Інформаційна діяльність ЗМІ грає вирішальну роль у формуванні політичних та духовно-моральних цінностей сучасного українського суспільства. Їхній морально-психологічний вплив на населення носить двоїстий характер. З одного боку, вони роблять на нього позитивний вплив, з іншого боку - стають каталізатором міжнаціонального протистояння, етнополітичної напруженості. Говорячи про перший, слід зазначити, що змістовні виступи засобів масової інформації з питань історичного минулого нашій країни сприяли зникненню ряду «білих плям» в історії України, росту національної самосвідомості етносів, народів.

Про зростаючу роль друкарських робіт, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і приступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротший термін досягти самих віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.

Широкі можливості засобів масової інформації викликають необхідність вивчати інформаційну діяльність цих засобів.

Засоби масової інформації – могутня сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, і взагалі, на інформаційний простір держави. Особливо чітко це виявляється у відношенні електронних ЗМІ. В міру розширення технічних можливостей їхня роль зростає. А по емоційному впливу на почуття і свідомість людей вони залишаються поки неперевершеними і збирають саму велику аудиторію.

Ступінь розвитку інформаційних потреб і їхнього задоволення тісно зв'язані із соціальною активністю людини. Як показують дані соціологічних досліджень, найбільше інтенсивно розвиті й усвідомлені інформаційні потреби в групах аудиторії з вищим ступенем соціальної активності: членів виборних органів, громадських організацій, позаштатних авторів ЗМІ і т.п. Це ще раз підтверджує важливість включення в число критеріїв ефективності ЗМІ їхню роль у задоволенні інформаційних потреб населення.

Аналізуючи інформаційну діяльність ЗМІ в сукупності зі змістом інформаційних потреб і їхнє задоволення різними, у тому числі і масовими, засобами спілкування, варто враховувати спосіб життя населення. Проведені соціологічні дослідження показують, що збільшення ролі телебачення в задоволенні інформаційних і культурних запитів особливо помітно в групах, чий спосіб життя характеризується, по-перше, підвищенням ступеня урбанізації серед населення малих міст і сіл, по-друге, великою кількістю вільного часу, по-третє, більшою орієнтацією на домогосподарок, по-четверте, обмеженими об'єктивними і суб'єктивними можливостями участі в активних формах духовного і громадського життя.

Серйозною причиною виникнення міжнаціональних конфліктів, а також насильницьких дій у їхньому дозволі є нав'язування масовій свідомості через ЗМІ (особливо місцеві) стереотипів і забобонів, ворожості до сусідніх народів.

У цьому змісті характерні результати великомасштабного соціологічного дослідження, проведеного серед приблизно 4 тис. чоловік, що представляють зайняте населення м. Дніпропетровська, м. Донецька, м. Кривого Рога та м. Харкова. Хоча воно було проведено в 2000 році, результати його як і в попередньому випадку, відображають і сьогоднішню реальну картину в цій сфері. На питання «Є такі національності, до яких Ви відчуваєте неприязне почуття?» позитивно відповіли у Дніпропетровську - 33 % опитаних, в Донецьку - 21 %, у Кривому Розі - 27 %, у Харкові - більш 20 %.

Серед причин ворожості на перше місце респондентами висувався особистий досвід спілкування в побуті і на виробництві, на друге місце сформовані представлення про винуватців міжнаціональних конфліктів. На питання «Чи приходилося Вам у повсякденному житті зіштовхуватися з такими явищами, як недружелюбність, критичні висловлення про людей інших національностей?» позитивно відповіли в Дніпропетровську - 43 %, Харкові - 33 %, у Донецьку - 35 %. Значна частка респондентів негативно відноситься до приїзду у своє місто (район) біженців з інших регіонів: 22 % опитаних у Дніпропетровську, 30 % - у Харкові, 23 % - у Кривому Розі, 14 % - в Донецьку.

Почуття ізольованості і розбіжність між соціальними групами збільшується фактичною відсутністю загальнонаціональних (загальнодержавних) друкованих засобів масової інформації. З ніколи центральних газет свій статус зберегли хіба що газета "Голос України", "Урядовий кур’єр", та "Відомості Верховної Ради України".

Утім, і самі ЗМІ, при всім різноманітті їхніх функціонально-технічних можливостей, знаходяться в складному становищі. Почати з того, що їм явно не вистачає позитивних прикладів будівництва економіки нового демократичного суспільства, на яких можна було б створювати і розвивати цивільну культуру. Так доцільно розробити й активно запроваджувати в життя антикризову програму, що містить ситуаційний аналіз, що розкриває мети, шляхи і засоби проведення реформ, їхні етапи, «технологію» проведення і т.п.

Інформаційна діяльність ЗМІ покликана на сприяння державної стабілізації, соціально ефективної організації суспільства, враховувати економічний ресурс як держави в цілому, так і активних носіїв культури, традицій, соціальних і національних цінностей у їхньому розвитку. Розгляд державних та національних відносин як предметного лана ЗМІ підкреслює виняткову важливість преси, електронних засобів масової інформації як продуктивну силу в області масової свідомості, як діючого учасника формування нової політичної та економічної інфраструктури.

Такий підхід обумовлений тим, що саме ЗМІ у своїй інформаційній діяльності мають здатність перетворювати, стабілізувати, збагачувати (чи збіднювати) суспільство, тим самим зберегти і культивувати загальнодержавні і національні цінності, змістовно реалізувати взаємодію народів чи країни протидіяти їх взаєморозумінню, відкрити простір для передової економічної думки, вплинути на інформаційний простір держави.

Таким чином, у сьогоденні інформаційна діяльність ЗМІ має велике значення як у інформаційній, так і в інших сферах суспільного життя та держави в цілому.

Не можна не відмітити роль, яку відіграють неурядові організації в сфері інформаційного простору нашої держави.

Розвинута мережа неурядових організацій об'єднує установи, метою діяльності яких є участь у становленні інформаційного суспільства, захист прав і свобод людини у сфері інформації й комунікації, безперешкодне здійснення професійної діяльності, просвітництво та підтримка культурного розмаїття ЗМІ.

Основними з них є такі:

- Громадської ради з питань свободи слова та інформації;

- Асоціація мережевих телерадіомовників;

- Комітет "Рівність можливостей;

- Асоціація "Спільний простір";

- Інститут масової інформації;

- Український незалежний центр політичних досліджень;

- Фонд "Інформаційне суспільство України";

- Фонд "Європа XXI століття";

- Міжнародна громадська організація "Інтерньюз—Україна";

- Незалежна асоціація мовників;

- Академія української преси;

- Центр медіа реформ;

- Незалежна медіа-профспілка;

- "За професійну допомогу".

НО – це важливий елемент громадянського суспільства. Не слід вбачати в них виключно опозицію, яка спить і бачить, як би «допомогти» іноземним замовникам чи продати державну таємницю. Пропонуючи альтернативні рішення, вони здійснюють громадське лобіювання, вплив на владу з метою підвищення якості державної політики.

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши тему впливу ЗМІ та неурядових організацій на інформаційний простір України, можна зробити висновок, що цей вплив має безліч напрямків, здійснюється різними організаціями, засобами, і мета їх діяльності, також, є різною.

Отож, коли йдеться про інформаційний простір держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають – це вже належить до сфери політики і залежить від інформатора.

Наприклад, українське телебачення і радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися цьому, ні тим більше обурюватися не варто: українське телебачення має виражати інтереси української держави, московське ж виражає – російської, а вони, як відомо, не збігаються. А от дивуватися і обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своєї держави, варто і потрібно.

Державний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян. Якщо вона цього не зробить, то цей інформаційний простір буде використаний проти неї самої. І це ми бачимо на власному досить сумному прикладі.

При занепаді української друкованої періодики надзвичайно зростає вплив на соціум електронних засобів масової інформації – вони практично доступні кожній родині завдяки теле- і радіотрансляційним мережам, які дісталися нам у спадок від радянської системи.

Сьогодні Україна є вкрай інформаційно залежною державою, що має негативні наслідки для стану її безпеки.

Отже, можемо виокремити три основних канали масової комунікації: телебачення, радіо, преса. Кожен із зазначених видів ЗМІ має свої особливості, що визначають успішність його впливу на аудиторію.

Характеризуючи роль яку виконують засоби масової інформації в демократичних суспільствах слід відмітити зокрема те, що вона не зводиться виключно до висвітлення суспільно-важливих подій. Засоби масової інформації формують специфічний інформаційний простір ключовими характеристиками якого є необмеженість просторовими рамками, незавершеність, постійне доповнення і реінтерпретація інформації. З цих позицій доводиться говорити про наявність гіпертекстового простору де інформація про подію існує не сама по собі, а в тісному взаємозв’язку з іншими його частинами.

Іншою характеристикою інформації що подається в ЗМІ є її спрямованість на широке коло споживачів. В даному випадку основним є характер матеріалу, з точки зору того на задоволення яких потреб він спрямований. В контексті цього розглядається специфіка аудиторії. Можна виокремити два основні концептуальні підходи до подачі інформації, залежно від того, на яку аудиторію і з якою метою орієнтується комунікатор.

За першим варіантом інформаційний продукт поширюється на максимально широку аудиторію, при цьому відбувається саме така інтерпретація інформації яка б забезпечила максимальне сприйняття її чим більшою аудиторією, незважаючи на те яким є її інтелектуальний і освітній рівень. Слід також відзначити те, що за таких умов мінімально враховуються реальні потреби і запити аудиторії. Іншою схемою розвитку інформаційного продукту є його спеціалізація, коли розробляється набагато більша кількість інформаційних продуктів орієнтованих на різні соціальні групи.

Основними характеристиками таких груп будуть значення тих змінних які детермінують вибір певного продукту в інформаційному просторі. Ці характеристики визначатимуться географічними, демографічними, соціально-культурними та іншими факторами які формують обличчя споживача.

Ще одним важливим питанням є те, наскільки ефективно здійснюється комунікація між ЗМІ і аудиторією. Комунікативний процес передбачає активну інформаційну взаємодію з двох сторін. Характеристика процесу як односпрямованого дається зазвичай на основі того що вплив сторони, яка є пасивною, недостатній для зміни характеру взаємодії між складовими і не має визначального значення через те що здійснюється з недостатньою інтенсивністю.

Для сфери соціальної взаємодії, тобто взаємодії між людьми, характеристика процесу як односпрямованого означає підпорядкованість одного з її членів іншому. В такому випадку ігноруються здатності, що притаманні людині за визначенням. Якщо можна говорити про повне домінування над особистістю, то таким чином порушуються не лише її основні природні права, а й знімається питання відповідальності і тих обов’язків які накладаються у зв’язку зі здійсненням прав.

В сфері інформації коли об’єктом виявляється аудиторія можна говорити про феномен пропаганди. Відповідно, основною функцією, що виконується, є маніпулювання громадською думкою.

В той же час слід констатувати, що відтворення маніпулятивних функцій засобами масової інформації на даному етапі ускладнене саме гіпертекстуальністю сучасного інформаційного простору. Пропагандиський вплив найбільшою мірою реалізується за умови відсутності доступу до альтернативних джерел інформації. Наявність альтернативних точок зору різко знижує його ефективність, відповідно завдання маніпуляції в достатній мірі не виконується.

Застосування маніпулятивних технологій з інформацією масового споживання характерні перш за все для недемократичних, авторитарних режимів. Таким чином коли є підстави стверджувати про обмеження прав громадян в сфері отримання, продукування і поширення інформації, автоматично виникають передумови для відповідних характеристик державних інститутів, їх відкритості/закритості, форм здійснення влади у суспільстві, методів які при цьому використовуються. Можна сказати, що специфіка протікання медійних процесів в суспільстві опосередковано визначає його місце на шкалі демократичності. Тут визначальною є роль ЗМІ як інститутів які контролюють стан в галузі поширення інформації.

Роль ЗМІ може визначатися також фактором впливу на них суб’єктів які не пов’язані безпосередньо зі сферою продукування і поширення інформації. Такими контролюючими структурами зазвичай виступають власники ЗМІ які зацікавленні в здійсненні координації діяльності медіа відповідно до необхідності захисту своїх інтересів. Характеристика даної проблематики стикається з необхідністю опрацювання достатньо великого предметного поля, яке визначається різноманітністю власників, інших структур що здійснюють вплив, і відповідно, різним характером цілей (за масштабом, строками втілення, галузевою специфікою, чи на основі інших ознак), на здійснення яких вплив направлений.

Для демократичних суспільств більш характерною є взаємодія медіа зі споживачем інформації на комунікативних засадах. Цей процес характеризується тим, що споживач інформації не вважається пасивною стороною. Це означає визначення деяких можливостей його впливу на діяльність того хто продукує і доносить інформацію. Такий вплив не є достатнім для того щоб змінити ролі в процесі інформаційного обміну, однак можливості зворотнього впливу трансформують його природу.

По-суті об’єктом тут виступає не сторона-рецепієнт, а та проблема, повідомлення з приводу якого здійснюється взаємодія. Між комунікатором і споживачем інформаційний обмін здійснюється на засадах суб’єкт-суб’єкт. Це не означає, що досягається повна рівноправність, рівність можливостей в процесі обміну. Однак такий характер взаємодії уможливлює вироблення узгодженої позиції обома сторонами. Тут можна говорити про те, що та сторона яка переважно сприймає інформацію, може в деякій мірі коректувати її характер, манеру подачі, змістове наповнення, задавати інші характеристики, що виконуватимуть функції дороговказа для виробника. В цьому плані важливим є забезпечення створення і розвитку конкурентного медіа-ринку на якому виробники інформаційного продукту будуть боротися за можливості продати свою інформацію споживачеві.

Таке коригування матеріалів, що надаються споживачеві, призводить до ряду позитивних наслідків. По-перше, це спеціалізований характер інформації що надається. Всі медіа не в змозі забезпечити всіх споживачів нею просто в силу того, що не мають матеріальних можливостей. По-друге, спеціалізація означає підвищення якості матеріалів, що надаються. Це призводить до позитивних наслідків в соціальній сфері через зростання рівня освіченості, загального рівня культури. Зростання якісного рівня інформації що надається для масового споживання, по-суті означає підвищення загального рівня культури і освіти всього суспільства загалом, адже рівень освіченості і культури маси визначається як мінімально наявний в суспільстві. По-третє, підвищення якісного рівня інформації сприяє збільшенню конкурентності в сфері медіа. Це в свою чергу створює умови для подальшого розвитку сфери інформації.

Саме в демократичному суспільстві прийнято говорити про ЗМІ, як про ту ланку, яка пов’язує владні інститути і представництво інтересів громадян. Як політичне, через делегування політичним партіям і лідерам повноважень виражати інтереси виборців, так і неполітичне – через систему громадських організацій, рухів, тощо.

ЗМІ, в даному випадку, повинні виконувати функції ретранслятора в обох напрямках. Знову ж таки, за відсутності вільного ринку інформації (на сьогодні це достатньо умовно внаслідок його глобалізації), недемократичності політичного режиму, інших обмежень, ця функція може ЗМІ не виконуватись, або виконуватися в недостатній мірі. Це веде до загрози делегітимації влади через розрив з суспільством, неможливістю усвідомити його реальні потреби і відтак до слабкості і можливості краху правлячого режиму.

Крім того ЗМІ великою мірою виконують функції соціалізації, виховання особистості, розстановки життєвих пріоритетів і цінностей. Тому управління сферою медіа в обов’язковому порядку повинно враховувати довготривалі соціальні наслідки інформаційного впливу на суспільство. Цей вплив накладає свій відбиток на такий шар ментальних структур, що потім дуже важко і впродовж тривалого часу піддаються трансформації.

Інформація переходить в нову якість – внутрішнє переконання особистості, яке вже ніяк не детерміноване тим з якого джерела і якими каналами вона отримана. Таким чином, засоби масової інформації формують громадську думку з приводу актуальних суспільно-політичних питань, питань культури, духовних орієнтирів.

Необхідно чітко усвідомлювати – коли інформація подається споживачеві з позицій намагання сформувати відповідний рівень лояльності до органів влади, чи певне ставлення до конкретних подій, в довгостроковій перспективі це може призводити до стійких перешкод у розвитку суспільства. З таких основних позицій можна розглядати і перспективи розвитку українського інформаційного простору.

Основною характеристикою що піддається виміру в дослідженні інформаційного простору є рівень довіри споживачів. В цьому плані ситуацію в Україні не можна характеризувати як однозначну. З одного боку 56% українців в цілому довіряють інформації ЗМІ, з іншого – 38,6% - не довіряють. Це може свідчити про недостатній рівень авторитету ЗМІ, але в той же час це непряме підтвердження того, що в країні немає домінування якоїсь одної нав’язаної точки зору яка б проходила всіма каналами поширення. Якщо порівнювати це з основними характеристиками які визначають для споживачів вибір тих чи інших ЗМІ для отримання інформації (це – достовірність, об’єктивність і оперативність інформації, відповідно – 66,3%, 52,8%, 36,9%) можна стверджувати, що ці запити достатньою мірою не забезпечуються.

Також слід відзначити, що вибір матеріалу здійснюється з обмеженої кількості джерел через нерозвиненість в достатній мірі всіх каналів комунікації. Такі обмеження можуть виникати як через проблему доступності каналів передачі інформації, так і через відсутність у споживачів навиків для її отримання. Як результат, констатуємо, що крім українських засобів масової інформації в українському просторі достатньо відчутно представлені лише російські джерела. В цьому випадку об’єктивно необхідним є проведення власної інформаційної політики українськими медіа, без повної орієнтації на Росію.

Можна стверджувати що сприйняття західних медіа відбувається великою мірою за рахунок ретрансляції їх повідомлень українськими ЗМІ. Цьому сприяє фактор доступності каналів (56,6% респондентів відзначають відсутність доступу до ресурсів Інтернет, 36,6% не мають доступу до західних ЗМІ).

В той же час західні медіа мають найменший відсоток оцінки своєї некомпетентності. Можна констатувати що реальний рівень доступу до західних джерел інформації на порядок нижчий за наведений відсоток, опираючись на те, що переважна більшість опитаних не може дати оцінку їх об’єктивності. Це ще раз говорить про те, що оцінка західних ЗМІ відбувається через отримання їх повідомлень, ретрансльованих українськими медіа.

Щодо неурядових громадських організацій України, то виступають гарантами плюралізму й незалежності ЗМІ, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяють побудові нової архітектури відносин в українському суспільстві та багатогранному функціонуванню всієї державної системи.

Розвинута мережа неурядових організацій об'єднує установи, метою діяльності яких є участь у становленні інформаційного суспільства, захист прав і свобод людини у сфері інформації й комунікації, безперешкодне здійснення професійної діяльності, просвітництво та підтримка культурного розмаїття ЗМІ.