Наукова стаття Порівняльний аналіз французької лексеми casе з її аналогом іспанською мовою у синхронії

« Назад

1. У роботі розглядаються лексеми case (f) у французькій мові і casa (f) – в іспанській, які належать до лексико-семантичної групи житлових будівель.

Дослідження лексики на позначення найменувань будівель, зокрема житлових і сільськогосподарських, було вже предметом вивчення на матеріалі кількох близькоспоріднених мов, як і аналіз семантичної структури лексичних одиниць, наприклад, в англійській і французькій мовах [1; 2].

Актуальність студії зумовлена недостатньою кількістю емпіричних досліджень лексичного пласту мов у порівняльному аспекті, необхідністю виявлення лексичних закономірностей у споріднених мовах, що належать до індоєвропейської мовної родини.

Мета роботи передбачає дослідження семантичної структури цих лексем у синхронічному аспекті, з’ясування їх спільних і відмінних ознак. Предметом дослідження обрано прямі і переносні значення лексем case (f) у французькій мові та casa (f) – в іспанській. Одиницею дослідження є лексико-семантичний варіант (ЛСВ). Матеріал відібраний із тлумачних і етимологічних словників, а також лексикографічного онлайн корпусу мов, що вивчаються [3; 5-7].

2. Обрані для аналізу лексеми французької й іспанської мов мають спільне походження. Латинська мова виявилася мовою-посередником, через яку лексема casa потрапила до інших романських мов. У етимологічному словнику іспанської мови латинське casa позначене як вихідне для іспанського casa (f), і цим обмежується пошук праформи [6, с. 194-195].

У тлумачних словниках французької мови зазначається, що поява цієї лексеми в латині не ясна, з 13 століття case (f) уже вживалося у французькій мові у значенні маленького будинку, тобто було засвоєне через латину, а з 17 століття набуло нового значення – «рудиментарне житло корінних народів» [5; 7, с. 361].

Лексикографічні джерела французької й іспанської мов акцентують на мові-посереднику запозичення, проте не з’ясовують витоків лексеми. В етимологічному словнику італійських мов знаходимо зв'язок латинського casa з індоєвропейською (іє.) формою, вірогідно, діалектною *kat-ja, що утворена від *kat ‘заплітати’, а також спорідненість з іє. *ket-t , *kot~ ‘хижа, житло’ [8, с. 96]. Таким чином, лексеми case (f) у французькій мові і casa (f) – в іспанській належать до споконвічної лексики, успадкованої від індоєвропейської мови-основи через посередництво латинської мови, що передбачає наявність спільних значень у семантиці цих лексичних одиниць.

3. Первинним значенням для обох лексем є позначення невеликого житла, хатини, що є інваріантною ознакою у семантичній структурі фр. case (f) і ісп. casa (f). Досліджувані лексеми є полісемантичними, однак кількість ЛСВ у французькій і іспанській мовах різниться. Ступінь полісемії можна визначити за кількістю ЛСВ у слові [4, с. 133].

За кількістю значень, зафіксованих у тлумачних словниках, лексема фр. case (f) має другий ступінь полісемії, тобто кількість значень менше 9 і більше 5 (6 ЛСВ) [7, с. 361]. Лексема ісп. casa (f) належить до третього ступеню, бо кількість ЛСВ більше 10, зокрема 13 ЛСВ [3].

Серед похідних значень у семантичній структурі лексем французької й іспанської мов у процесі дослідження з’ясовані як спільні, так і відмінні ЛСВ. Французька лексема має більше уточнювальних ознак для характеристики будівлі, наприклад, найменування будинку сільського типу або традиційного житла в деяких тропічних країнах [5; 7, с. 361] . Такої конкретизації типу житла немає у лексемі іспанської мови.

В обох мовах виявлені похідні значення лексем, утворені на основі метонімічного перенесення з неістоти на істоту (з будівлі – на людину), хоча специфічні ознаки різняться: у фр. case (f) є ЛСВ на позначення людини-власника житла, тоді як у ісп. casa (f) перенесення відбувається, по-перше, на членів родини, які мешкають у будинку, по-друге, на орендатора будинку. Аналогічне похідне значення виявлене в англійської лексеми house ‘дім’, коли домом називають усю родину, людей, які там проживають [2, с. 241-242]. Також подібно до англійської мови в іспанській casa (f) зафіксовані ЛСВ на позначення династії, родоводу, чого не виявлено у французькій лексемі.

Подібним у французькій і іспанській лексемах є ЛСВ, сформований на основі метафоричного перенесення за формою: найменування квадрату або прямокутника, обмеженого на певній площині, наприклад, на шахівниці. Саме в іспанській мові цей ЛСВ отримав подальший розвиток і був поширений у деяких видах ігор, наприклад, більярді, комп’ютерних іграх, у сфері яких розвиток значення продовжився і поширився на позначення серверу, на якому працює людина. Аналогічно за формою відбулося метафоричне перенесення у фр. case (f) на елемент класифікації, наприклад, у таблиці Мендєлєєва.

Спільним для двох лексем є похідний ЛСВ на основі метонімічного перенесення з цілого на частину як «елементу меблів», хоча в іспанській мові це значення ширше і охоплює не лише меблі, а й умови проживання.

Другий варіант метонімічного перенесення з цілого на частину визначено лише в лексемі іспанської мови (квартира або частина будинку, в якому мешкає родина). Також лише ісп. casa (f), на відміну від французької лексеми, відзначається таким ЛСВ, як позначення промислового підприємства або торгівельної фірми.

Унікальним ЛСВ для французької лексеми є позначення логічного мислення, частини мозку, без наявності яких людина вважається недалекою. Особливістю іспанської лексеми є її значення у варіантах іспанської мови, наприклад, в Аргентині й Уругваї лексемою ісп. casa (f) називають віллу, а в Чилі – головне місце, де знаходишся.

4. У процесі аналізу семантичної структури лексем case (f) у французькій мові і casa (f) – в іспанській було з’ясовано:

4.1. Обидві лексеми походять з єдиного джерела – мови-основи через посередництво латини, тому відносяться до споконвічного шару лексики (див. п. 2);

4.2. Інваріантною ознакою для обох лексем залишається ЛСВ на позначення простого або невеликого житла;

4.3. Похідні значення двох лексем виникали на основі метафоричного, метонімічного перенесення, що відбувалося за подібною моделлю, найчастіше – з цілого на частину або з неістоти на істоту;

4.4. На сучасному етапі розвитку близькоспоріднених мов спостерігається низка відмінних значень, притаманних кожній мові (див. п. 3). Іспанська лексема характеризується не лише більшим ступенем полісемії, а й наявністю територіально маркованих значень.

У перспективі дослідження – залучення італійської і португальської мов для визначення лексичних закономірностей у семантиці найменувань житла близькоспоріднених мов, розширення кількості одиниць дослідження.