Курсова робота Вивчення усної народної творчості на уроках літературного читання

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи використання усної народної творчості на уроках літературного читання

1.1. Усна народна творчість: поняття, сутність, види

1.2. Виховний, пізнавальний та розвивальний потенціал творів усної народної творчості

1.3. Програмові вимоги до вивчення усної народної творчості у 3 класі та їх реалізація у процесі літературного читання

Розділ 2. Методика вивчення творів усної народної творчості у 3 класі

2.1. Аналіз шкільних підручників з читання щодо наявності в них творів фольклору

2.2. Сучасні підходи до роботи над творами усної народної творчості

2.2.1. Народні казки у колі читання учнів 3 класу

2.2.2. Прислів’я приказка, загадки та скоромовки на уроках читання

2.2.3. Народні пісні

2.3. Усна народна творчість на уроках позакласного читання

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Фольклор як одна з базових цінностей вітчизняної та світової культури широко задіяний в освітньому просторі сучасної початкової школи.

По-перше, усно-поетична творчість використовується як універсальний навчальний матеріал для уроків навчання грамоти та розвитку мовлення учнів, а також для уроків української мови і літературного читання.

По-друге, фольклор виступає як невід'ємний компонент дитячої субкультури, супроводжуючи дитину на різних етапах її розвитку.

По-третє, художня специфіка дитячої літератури для молодших школярів така, що її жанри випробували або відчувають на собі вплив фольклору. Нарешті, фольклор актуальний в контексті духовно-морального виховання та розвитку учнів початкових класів в системі позаурочної та дозвільної діяльності молодших школярів.

Доцільність звернення молодших школярів до фольклору як частини художньої словесності, явища національної та світової культури, засобу збереження і передачі моральних цінностей і традиції визначена Державним освітнім стандартом початкової загальної освіти. Відповідна до стандарту чинна освітня програма передбачає: ознайомлення молодшого школяра з казками і малими фольклорними жанрами, легендами і колисковими піснями; формування готовності учнів усвідомлено сприймати і оцінювати їх зміст і специфіку, відрізняти фольклор від іншої літератури; ознайомлення молодших школярів з фольклором і народними художніми промислами.

Доцільності використання усної народної творчості на певних етапах і напрямах навчально-виховного процесу торкалися у своїх дослідженнях А. С. Зимульдінова, А. В. Литовченко, С. О. Філоненко та ін.

Аналіз фольклорних текстів показує, що народні твори, адресовані дітям, забезпечують системний підхід до ознайомлення з навколишнім світом через пріоритетну орієнтацію на людину і види її діяльності. Саме це відкриття внутрішнього багатства фольклорних текстів для молодших школярів приводить до висновку, наскільки значущі народні твори як дієвий засіб методу гуманізації виховного процесу.

На підставі вищесказаного актуальність теми дослідження визначається необхідністю художньо-мистецького розвитку школярів за допомогою усної народної творчості на уроках літературного читання.

Об'єкт дослідження – процес розвитку навчання і виховання молодших кольорів засобами усної народної творчості.

Предмет дослідження – методика опрацювання усної народної творчості на уроках літературного читання у 3 класі.

Мета дослідження – теоретично вивчити та емпірично дослідити специфіку роботи з творами усної народної творчості у 3 класі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати навчально-методичну літературу проблеми дослідження.

2. Розкрити сутність поняття «усна народна творчість».

3. Виявити ефективні методи й прийоми вивчення творів усної народної творчості на уроках літературного читання у 3 класі.

Для вирішення поставлених задач використані такі науково - дослідницькі методи:

1. Емпіричні: бесіди з учителями й учнями; педагогічні спостереження й аналіз уроків української мови

2. Теоретичні: вивчення та аналіз навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз навчальних програм, шкільних підручників та посібників з читання; узагальнення педагогічного досвіду з проблеми, що вивчається.