Курсова робота Батьківсько-дитячі відносини як фактор формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку

« Назад

Вступ

В даний час соціально-економічні перетворення в Україні, які потягли за собою зміну звичного укладу життя і морально-ціннісних орієнтацій, погіршення психологічного клімату в сім’ї, є причинами, які обумовлюють зростання відхилень в особистісному розвитку і соціальній поведінці підростаючого покоління.

Предметом уваги психологів та інших фахівців стає соціальна ситуація розвитку дітей молодшого шкільного віку. Поява Інтернету, мобільних телефонів, реклами, численних телевізійних програм і т. ін., розмиває традиційні автентичні культурні форми і зміст спілкування дітей і дорослих. Дітям пропонується інша система цінностей, передбачити наслідки освоєння якої можливо далеко не завжди. Дослідження феноменів поведінки дітей в нових умовах стає вкрай актуальним. Воно дозволяє певним чином окреслити поле можливих проблем, з яким зіткнуться сучасні батьки і педагоги.

Сім’я – найважливіше середовище виховання та формування особистості, відносин, особистісних якостей дитини. В основі сімейного виховання знаходиться стиль батьківського ставлення до дитини. Психологічний комфорт або дискомфорт, характер емоційної атмосфери в сім’ї можуть привести до цілого ряду негативних наслідків, до числа яких відносяться емоційні розлади особистості, в тому числі розвиток тривожності.

Тривожність розуміється дослідниками як характеристика емоційно-чуттєвої сфери, що має на увазі наявність астенічних емоцій, причина появи яких часто вже не усвідомлюється.

До теперішнього часу накопичено чималий обсяг наукових робіт, присвячених аналізу фізіологічних і психофізіологічних змін в організмі при високому рівні тривожності. Слід зазначити проте, що не дивлячись на різноманітність подібного роду досліджень, в основному вони спрямовані на вивчення особливостей дорослої людини.

Дослідження проблеми дитячої тривожності досить рідкісні і носять розрізнений характер (В. Астапов; С. Булах; Д. Жуина; А. Прихожан; Б. Філіпс).

Отже, можемо зробити висновок про недостатню вивченість проблеми впливу батьківсько-дитячих відносин на формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Це зумовило вибір теми дослідження: «Батьківсько-дитячі відносини як фактор формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку».

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити характер взаємозв’язку батьківсько-дитячих відносин та формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Об’єкт дослідження – діти молодшого шкільного віку з високим рівнем тривожності.

Предмет дослідження – взаємозв’язок батьківсько-дитячих відносин та формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Теоретична гіпотеза дослідження: батьківсько-дитячі відносини мають певний зв’язок з розвитком тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Теоретична гіпотеза була конкретизована у наступних емпіричних гіпотезах:

1. Чим вищі показники за шкалою батьківського ставлення «кооперація» та «прийняття-відкидання» демонструють батьки дитини молодшого шкільного віку, тим менш вираженими є показники тривожності дитини та вищою її самооцінка.

2. Чим вищі показники за шкалами батьківського ставлення «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація», «маленький невдаха», тим більш вираженими є показники тривожності дитини та нижчою її самооцінка.

Завдання дослідження:

1) провести теоретичний аналіз літератури стосовно поставленої проблеми;

2) виявити фактори формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку;

3) обґрунтувати зв’язок батьківсько-дитячих відносин з формуванням тривожності у молодших школярів;

4) провести емпіричне дослідження з метою з’ясування впливу батьківсько-дитячих відносин на формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку;

5) встановити подальші перспективи дослідження.

Методи дослідження. З метою з’ясування взаємозв’язку та можливого впливу батьківсько-дитячих відносин на формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку використано методи теоретичного аналізу багатодетермінованості і взаємовпливу психічних явищ.

Для з’ясування залежності рівня тривожності молодших школярів від батьківсько-дитячих відносин використано психодіагностичні засоби: методика дослідження самооцінки «Сходинки» (В. Щур); тест шкільної тривожності Філіпса; тест-опитувальник батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін).

Обробка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів (t-критерій Стьюдента). Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Методологічну й теоретичну основу роботи склали: положення Л. Виготського про соціальну ситуацію розвитку, що виступає в якості важливої умови становлення дитини; структурно-системний підхід до вивчення родини (Т. Андрєєва; А. Варга; В. Дружинін; М. Єрмолаєва; І. Кон; С. Костіна; А. Співаковська; Л. Шнейдер, тощо); дослідження емоційного розвитку дітей молодшого шкільного віку (О. Кононко; О. Кульчицька; В. Мухіна; П. Якобсон).

Теоретична значущість роботи полягає у розширенні теоретичних відомостей про фактори формування тривожності у дітей молодшого шкільного віку; уточнення даних про зв’язок між батьківсько-дитячими відносинами та тривожністю молодших школярів.

Практична значущість роботи визначається в тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці шкільного психолога або дитячої психологічної консультації, а також можуть бути корисні в практиці психокорекції.

Структура роботи: курсова робота складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічують 42 джерела та додатків.