Наукова стаття Комунікативні особливості текстів доповідей, резолюцій та рекомендацій, на матеріалі документів ради Європи

« Назад

Із створенням Європейського Союзу виникло нове регіональне об’єднання країн, яке за своїми цілями та правовою структурою не має аналогів у світовій історії. Функціонування та розвиток Євросоюзу спрямовані на досягнення інтеграції європейських держав в економічному та політичному просторах. Провідну роль в структурі та діяльності Європейського Союзу та у визначенні його статусу на міжнародному рівні відіграє Рада Європи, основними принципами якої є забезпечення верховенства права (the rule of law), встановлення гарантій дотримання прав людини та основних свобод для кожного її члена. Рада Європи розглядає усі важливі питання європейського співтовариства за виключенням питань оборони.

Фундамент діяльності РЄ створюють конвенції, хартії, резолюції, рекомендації, декларації, висновки, доповіді, пропозиції підготувати резолюцію/рекомендацію, доручення тощо. Всі вони відрізняються своїм юридичним (нормотворчим) статусом, а отже граматичними, лексичними та прагматичними параметрами.

Метою нашої роботи є дослідження структурних та лексико-семантичних властивостей мови текстів документів Ради Європи, тобто формальних параметрів композиційної побудови текстів цих документів, семантики вживаної в них юридичної, адміністративної та політичної лексики, особливо там, де це стосується нових слів (неологізмів) лексики, яку можна віднести до так званого “євроанглійського” лексичного шару. Дана мета передбачає і вирішення більш “глобального” завдання – встановити комунікативно-прагматичні параметри текстів документів Ради Європи, тобто з’ясувати, як впливає їх композиційна побудова, вживані в них лексичні одиниці та граматичні моделі на належне (тобто на таке, на яке розраховували автори документу) сприйняття та тлумачення цього документу адресатом/ адресатами. Від цього залежить “перлокутивний ефект”, тобто ефективне виконання чи усталене втілення вимог або положень документу певною країною.

Структурно-семантичні та прагматичні властивості міжнародних угод розглядалися С.Є. Максимовим виключно на матеріалі двосторонніх або багатосторонніх англомовних договорів, угод, пактів, конвенцій тощо, тексти яких мають “перформативний”, зобов’язуючий характер, а сторони таких міжнародно-правових актів мають керуватися виключно базовим принципом міжнародного права pacta sunt servanda (“угоди мають виконуватися”). Стильові, лексичні та граматичні особливості англомовних текстів міжнародних організацій (здебільшого документів ООН) вивчалися В.В. Калюжною, проте це дослідження комунікативно-прагматичного аспекту згаданих текстів взагалі не торкалось.

У випадку з документами Ради Європи ми маємо суттєво нове явище, коли соціально-правовий устрій нової об’єднаної Європи будується на дещо інших засадах – не шляхом політичного диктату і навіть не підписанням здебільшого двосторонніх угод, де юридична мова була “прагматично суворою”, але де бракувало механізмів контролю за втіленням досягнутих домовленостей, а шляхом створення толерантної європейської родини. Тому і мова юридичних документів нової Європи ХХІ століття (а в основі цієї мови лежить “прилаштована до Європи” англійська мова) значно відрізняється від мови тих самих міжнародних організацій 70-х або 80-х років минулого століття.

Одним з ключових адміністративних документів РЄ є доповідь (report) – документ, який є підсумком попередньо проведеної роботи доповідачів РЄ та має на меті на основі здобутих даних та проведеного ретельного аналізу з того чи іншого питання виробити певні стратегії вирішення поставленого питання або досягнення намічених цілей. Тексти доповідей, будучи суто інформуючими та водночас оцінювальними за своїм характером, мають вирішальне значення серед документів даної групи, оскільки є підґрунтям для резолюцій та рекомендацій, для створення їх рекомендуючої та зобов’язуючої сили.

Доповідь робиться групою доповідачів (rapporteurs) від одного з комітетів РЄ та складається з таких основних частин: Короткий огляд – Summary; Проект резолюції – Draft Resolution та/чи Проект рекомендації – Draft Recommendation; Пояснювальна записка від доповідача – Explanatory Memorandum by the Rapporteur та Додаток – Appendix. В короткому огляді подається коротка інформація про предмет розгляду (наприклад, “тероризм”, “заборона смертної кари”, “реформа держслужби в Європі”, “проблема використання контрацептивних засобів в Європі”, “ксенофобія” тощо), та мета (або низка цілей), яку/які ставить перед собою Комітет РЄ при вирішенні даного питання.

В наступній частині “Проект рекомендації” викладаються поради та рекомендації з огляду на ключові проблеми, що постають перед РЄ. Наприклад:

In view of the above, the Parliamentary Assembly addresses the following recommendations to the Committee of Ministers of the Council of Europe, in order to permit Council of Europe member states to realize their commitments to achieve the United Nations Millennium Goals:[…]

В „Проекті резолюції” викладено більш чітку та майже остаточну позицію ПАРЄ стосовно висунутої проблеми із посиланням на попередні рекомендації та резолюції. Кінцева частина містить звертання безпосередньо до країн-членів РЄ, наприклад:

The Assembly therefore calls upon all Council of Europe member States to:[…]  

Проекти резолюцій та рекомендацій є в процедурному відношенні документами, які створюються комітетами РЄ й подаються на розгляд і затвердження сесії ПАРЄ 4 рази на рік. Після голосування та внесення поправок (які пропонує будь-яка країна, але перш за все та, якої стосується документ), назва Draft (Проект) зникає і резолюції та рекомендації публікують ще один раз в остаточному варіанті, після чого вони набувають юридичної сили.

Резолюція – підсумковий документ, який має велику зобов’язуючу силу, оскільки стосується виконання або невиконання певною країною-членом своїх зобов’язань та обов’язків перед РЄ. В резолюції вказується, у відповідності до якого попередньо ухваленого документа країна взяла на себе певні зобов’язання, які з них і яким чином були виконані, які ще слід виконати та терміни їх виконання, а наприкінці робиться підсумок та висловлюється оцінка щодо зазначеного вище.

Рекомендація – це документ, який є коротким підсумком резолюцій, в якому, беручи до уваги відповідну резолюцію, ПАРЄ рекомендує Комітету Міністрів вжити конкретні заходи. Комітет Міністрів дає письмову відповідь на кожну рекомендацію, в якій звітує про вже проведену роботу, та ту, яку ще необхідно провести згідно до даних йому рекомендацій.

Мова резолюцій та рекомендацій позбавлена занадто регламентуючого забарвлення порівняно з документами інших міжнародних організацій. В таких текстах практично не вживається традиційне для договорів “The Parties shall…”, The Parties undertake to…” або “The Parties will”, а скоріше моделі, які мають констативний та рекомендуючий тип “The Assembly is of the opinion that…”, “The assembly may decide to…”. Проте ясно, що, якщо держава-член не виконає вимог рекомендації або резолюції, то її можуть просто виключити з Ради Європи, оскільки така держава практично порушила свою угоду з цією організацією.

Більшість документів РЄ належать до офіційно-ділового стилю, для якого є неприйнятним функціонування емоційно забарвлених слів, слів з конототивним значенням, наявність образності й розпливчастості. Втім, про відсутність емоційності, на думку деяких авторів та автора даного дослідження, можна говорити як про тенденцію, а не чітку закономірність. Говорячи про емоційність, слід уточнити, що вона входить до поняття експресивності. Правомірною є думка про те, що експресія – це наслідок, породжений емоційністю висловлення, який загалом спрямований на збільшення емоційного впливу на співрозмовника, посилення перлокутивного ефекту сказаного; тобто за експресією визначається здатність збільшувати прагматичний потенціал висловлення.

Експресивність в текстах документів, що розглядаються в даній статті, може мати такі відтінки: 1. нейтральна експресивність (без участі емоційного фактору, за рахунок посиленої акцентуації). Роль “акценту” в документах РЄ часто відіграють графічні стилістичні засоби – виділення окремих слів курсивом, підкреслювання тощо. Наприклад:

The three Draft Laws were also sent to the Venice Commission, which adopted an opinion at its 57^th Plenary meeting on 13 December 2003, emphasizing that none of the drafts offered a consistent and fully democratic solution that would propose a coherent political structure and respect the separation of powers; 2. емоційність 3. динамізм 4. суб’єктивне оцінювання 5. нейтральна об’єктивність (“безособистісність” з посиленням акценту на дії та об’єкті й відсуванням на задній план авторського “я”).

В.В. Калюжна зазначає, що в документах МО вживаються лише деякі відтінки експресивності: нейтральна експресивність і нейтральна об’єктивність. Автор даної роботи вважає, що для документів РЄ характерні усі риси експресивності, але їх розподіл є нерівномірним. Досліджуючи тексти доповідей, ми звернули увагу на те, що більшість доповідей насичені такими відтінками експресивності, як емоційність, динамізм, суб’єктивне оцінювання, що свідчить про трансформацію стилістичних рис офіційно-ділового стилю в риси публіцистичного або газетного стилю, в яких автор привносить своє ставлення до проблеми, висловлює власну точку зору і в кінцевому результаті впливає відповідним чином на отримувача інформації. Тому весь текст доповіді ніби пронизаний “духом” доповідача. При цьому було помічено, що чим актуальнішою й “злиденнішою” є проблема, що висвітлюється в доповіді, тим насиченішою й гучнішою є її мова.

Серед мовних засобів, вживаних в текстах вище зазначених документів, можна виділити:

а) питальні речення (у вигляді здебільшого риторичних питань) та окличні речення: Is terrorism going global?; what makes a terrorist offence different from a criminal offence?; Council of Europe’s contribution: a comprehensive convention?; will global terrorism survive the apocalypse?; far from it in fact!;

б) вживання цитацій або прямої мови:

In 2000 the coordinator of Pro Medicis Brussel, an officially recognised voluntary association working to develop Dutch-speaking care provision in Brussels, described the situation of emergency medical teams as follows:

“If a Dutch-speaker in Brussels urgently requires specialsed care, it may be the case, for instance, that an emergency medical team comes out with an exclusively French-speaking paramedics on board. Language problems in such emergency situations are not unheard of…”.

с) наявність в текстах доповідей евфемістичних слів та виразів, а також метафор. Цікавими можуть бути наступні приклади: “common journey” (of the CoE and the society); “preserve” (former French colonies in Africa); “grey area” of “inappropriate” behaviour; the “import” of extremism; “false tourists” (illegal migration); “safe third country” (returning asylum seekers further to the east); “errant” women (women with religious non-conformity); “dirtying” of clean money (mechanism of financing terrorist activities); “red light signals” (pressing environmental problems) та інші.

Відомим є той факт, що стилістичне забарвлення та метафоричність є неприйнятними для „сухого” позбавленого емоційної оцінки ділового стилю та загалом текстів-артефактів. Однак, через те, що доповіді містять коментар, а коментарі входять до жанру публіцистичного стилю, зміст та характер викладу набуває жвавості та експресивності. По-друге, документи РЄ виявляють рекомендуючу силу, а не регламентаційно-імперативну, яка притаманна документам інших міжнародних організацій, зокрема ООН.

Однак не слід вважати, що елементи оцінювального плану в стилі доповідей та записок є ідентичними по природі емоційно-експресивним елементам в стилі художнього викладення. В офіційно-діловому стилі прояв індивідуального – це не будь-яка характерна для нього якість, а тільки дозволене в певних межах. Крім цього, використання індивідуального в офіційно-діловому стилі можливо як виключення, допоміжний засіб впливу на одержувача, в той час як в художній літературі – це основний засіб. Будучи вживаними в офіційно-діловому стилі, засоби емоційності переломлюються в ньому, адаптуються та підкоряються його законам функціонування, внаслідок чого уникається руйнування стилю.

Вельми важливим моментом в плані суб’єктивізму та оцінки, які яскраво демонструють тексти доповідей, є те, що оцінювальний компонент є тактичним ходом на шляху головної прагматичної стратегії, а саме: зробити так, щоб проекти резолюцій та рекомендацій, які входять в структуру доповіді і які ще не мають юридичного статусу, набули юридичної сили та стали повноцінними інструментами міжнародного права – резолюціями та рекомендаціями.