Курсова робота Трудовий потенціал підприємства ТОВ «Фірми «Фавор» за 2014-2016 рр.

ВСТУП

1. Методологічні та теоретичні засади підвищення продуктивності праці

1.1. Сутність i значення продуктивності праці

1.2. Показники i методи вимірювання продуктивності праці

1.3. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

2. Аналіз трудового потенціалу підприємства ТОВ «Фірми «Фавор»

2.1. Аналіз механічного руху персоналу

2.2. Аналіз якісного складу та розвитку персоналу

3. Укомплектування підприємства персоналом

3.1. Планування чисельності персоналу підприємства

3.2. Вибір та обґрунтування джерел набору працівників

3.3. Вибір методів відбору

4. Пропозиції щодо удосконалення системи мотивація персоналу підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем. Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше з’являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулювання зайнятості населення, соціальному партнерству.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

Трансформація економічної системи України потребує якісних змін у професійній підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері економічних знань.

Метою курсової роботи — зрозуміти суть, багатоаспектність та важливість такої економічної категорії, як продуктивність, вивчити методи аналізу і шляхи підвищення продуктивності.

Актуальність теми.

Продуктивність праці є важливою економічною категорією, що виражає ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Саме від підвищення продуктивності праці залежить економія сукупної праці, тобто зменшується величина трудомісткості товарів. Тому дана тема є дуже важливою для економічної науки, її вивчення допомагає майбутнім економістам більш ефективно організовувати працю і робочий час робітників, дозволяє виявити резерви поліпшення використання трудового часу і знизити трудомісткість продукції.

Актуальність даного дослідження полягає у вирішенні головних проблем організації виробництва:

- що слід виробляти;

- які матеріальні та людські ресурси необхідно задіяти і в якому співвідношенні;

- аналіз та оцінка забезпеченості та структури кадрів на підприємстві;

- як буде проводитись розподіл і хто споживатиме створені продукти та послуги.

Оскільки в основі розв'язання цих проблем лежить жива праця, ефективність її використання завжди вивчалась і становила інтерес для багатьох дослідників. Можна вважати, що теоретично проблема продуктивності розроблена і вивчена дуже глибоко, завдання ж автора цієї роботи полягає у тому, щоб систематизувати все те, що напрацьовано і що може бути використане в умовах формування нових економічних відносин у нашому суспільстві.

Управління продуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, які засновані на співвідношенні кількості продукції, що випускається виробничою системою, та витрат на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий, як і інші контрольні функції.

Управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб у створенні обсягів виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позицій як великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань, вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для фірми і, що, можливо, найважливіше, здатності ув'язати підвищення продуктивності з її вимірюванням.

Основними завданнями курсової роботи є:

- визначення місця продуктивності праці, її вимірювачів і показників;

- сприяти розвитку здібностей, наукова організація праці та її нормування;

- розкрити роль держави у регулюванні економічного зростання;

- зробити загальний аналіз рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві;

- прогнозування продуктивності праці і планування кількості працівників;

- розробка заходів підвищення та управління продуктивністю.

Предметом дослідження при написанні даної курсової роботи стала продуктивність праці на виробничому підприємстві та шляхи її підвищення.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Фірма «Фавор» що працює з 1993 року. Діяльність ТОВ «Фірма «Фавор» орієнтована перш за все на споживача. Основними завданнями є випуск якісної, конкурентоспроможної продукції, а також задоволення потреб та інтересів персоналу, партнерів.

Отже, продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Для економіки України необхідні якісні зміни у професійній підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері економічних знань.

Оскільки продуктивність праці охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, то управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння різних служб у створенні обсягів виробництва. Головним ресурсом підприємства є праця людини, завдяки якій відбувається процес виробництва життєвих благ для кожної людини та для суспільства загалом.

Отже, продуктивні сили – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення природних ресурсів відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони є провідною ланкою суспільного способу виробництва, а їх рівень - загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії тощо. Підвищення продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого в продукті робочого часу.

Економічне зростання без живої праці практично неможливе, але залежно від наукової та технічної озброєності праця може бути більш або менш продуктивною. Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо зменшити витрати на виробництво.