Курсова робота Комерційні банки України і шляхи підвищення їх ролі в системі АПК

Вступ

1. Сутність, організаційно-правові форми, типи і функції комерційних банків

2. Фінансові операції комерційних банків

3. Підвищення ролі комерційних банків в системі кредитування аграрного сектора економіки України

Висновок

Список використаної літератури

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України і комерційних банків різних видів форм власності.

Відповідно до даного Закону України, банки – це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності, а також громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення й інших кредитних ресурсів, виконання ними касово-розрахункового обслуговування народного господарства, валютних і інших операцій, передбачених даним законом.

Банки є юридичними особами й економічно самостійними. Вони проводять власну фінансову політику стосовно кожного конкретного клієнта, кінцевим результатом якої є одержання прибутку, як основної мети в умовах ринкових відносин. Вони враховують перспективи розвитку даного позичальника і диференціюють режим фінансування в залежності від його кредитоспроможності. Економічна і правова відповідальність за роботу банку з клієнтами цілком лежить на засновниках банку, а не на державі.

Метою написання даної курсової роботи є бажання розглянути всі види комерційних банків та дати їм коротку характеристику.

На мою думку, дана тема є досить актуальною, оскільки комерційні банки обслуговують підприємства, організації та населення, (тобто всі установи крім урядових та банківських), які на сьогоднішній день функціонують фактично саме за рахунок кредитів. Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посереднників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.

Взагалі, у широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так, він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними.

Отже, розглянемо які ж є види комерційних банків.

В результаті написання даного реферату ми встановили, що комерційний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:

1. За формою власності: державні, приватні, кооперативні.

В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

2. За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура), оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

3. За територіальним охопленням: міжнародні, регіональні, банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).

4. За колом виконуваних операцій: спеціалізовані, універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки.

6. За наявністю мережі філій або безфілійні.

На основі аналізу чинників, що впливають на організацію кредитування сільського господарства можна зробити висновок про те, що суб’єкти господарювання аграрної галузі внаслідок специфічних особливостей їх процесу виробництва є потенційними користувачами банківських кредитів.

В той же час, умови господарювання суб’єктів господарювання аграрної галузі, унікальність майна, що перебуває у їх розпорядженні і яке може виступати в якості забезпечення за кредитами не повною мірою сприяє їх доступу до банківських кредитних ресурсів. Ефективність банківського кредитування аграріїв залежить від запровадження передових, прогресивних технологій, які впливають на сезонність виробництва та на загальний виробничий процес.

1. Малік М. Й. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відносин в АПК / М. Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – 3. – С. 3-8.

2. Лаптєв С. М., Денисенко М. П., Кабанов В. Г., Любунь О. С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): навчальний посібник. – К.: ВД «професіонал», 2004. – 320 с.

3. Васюренко О. В. Банківські операції. К.: Знання, 2004. – 324 с.

4. Мещеряков А. А. Організація діяльності комерційного банку. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608 с.

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність»Електронний ресурс: режим доступу - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

6. Закон України «Про Національний банк України електронний ресурс: режим доступу - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14.

7. Буторина О. Грядущие изменения в международной валютной системе // Рынок ценных бумаг. - М. - 2004. - №8. - С. 42-45.

8. Гудзь О. Є. Фінансова діагностика в сільськогосподарських підприємствах / О. Є. Гудзь // Облік і фінанси АПК. — 2008. – № 1. – С. 28-33.

9. Бечко Т. П. Концепція розвитку банківського кредитування аграрної галузі / Т. П. Бечко // Сучасні аспекти стабільного розвитку економіки. – Умань. – 2009. – С. 39-44.

10. Малік М. Й. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відносин в АПК / М. Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – 3. – С. 3-8.

11. Матеріали офіційного сайту Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

12. Волохов В. І. Кредитування в аграрній сфері - стан та перспективи розвитку // Економічний простір. - 2011. - №45. – С. 132-137.

13. Воронкова А. А. Проблеми банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників в Україні / А. А. Воронкова, Л. В. Куцина // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. - 2008. - №2(5). - С. 33-37

14. Калашнікова Т. В. Стан і тенденції розвитку кредитного забезпечення аграрної галузі України / Т. В. Калашнікова // Фінанси України. – 2010. – No 10. – C. 29-37.