Курсова робота Бюджетна система України за 2005-2010 рр.

Вступ

1. Теоретичні основи побудови та функціонування бюджетної системи держави

1.1. Поняття бюджетної системи держави

1.2. Критерії ефективності функціонування бюджетної системи

2. Характеристика особливостей функціонування бюджетної системи України

2.1. Особливості побудови бюджетної системи України

2.2. Оцінка ефективності функціонування бюджетної системи України

2.3. Резерви підвищення ефективності бюджетної системи

3. Напрями удосконалення бюджетної системи України

Висновки

Література

Додатки

Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він перебуває в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, безальтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або економічної точки зору небажані.

Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це вилучило б із числа споживачів значні верстви населення. До таких благ відносять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найуразливіших верств населення.

Бюджетна система – це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

Все вище вказане підтверджує актуальність обраної теми роботи.

Метою роботи є дослідження засад побудови та ефективного функціонування бюджетної системи.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати наступні задачі роботи:

- висвітлення економічної сутності бюджетної системи в Україні;

- аналіз ефективності функціонування бюджетної системи;

- розгляд шляхів реформування бюджетної системи.

Об’єктом дослідження є бюджетна система держави.

Предметом дослідження є побудова та функціонування бюджетної системи України.

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найбільші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Дослідження проблем функціонування бюджетної системи викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

В якості висновку відзначимо наступне. В останні роки через різку диспропорцію між зосередженими на регіональному і місцевому рівнях значними зобов'язаннями і наявними бюджетними коштами, з одного боку, та недостатнім ступенем відповідальності за їхнє виконання і використання, з іншого в Україні відбулося загострення кризи державних і регіональних фінансів.

У 2010 р. Державний бюджет України отримав 233990,5 млн. грн., що на 32059,2 млн. грн., або на 10,9% менше за відповідний показник 2008 р.

Формування державного бюджету продовжує здійснюватися за методом "від досягнутого". Далекі від досконалості процедури перерозподілу ресурсів і використання додаткових доходів протягом бюджетного року.

Зберігається широке використання цільових бюджетних фондів і механізмів зв'язаного кредитування як інструментів бюджетного фінансування. Ці інструменти є, як правило, неефективними, оскільки ведуть або до надлишкових витрат, прямо не передбачених чинним законодавством, або до втрати відповідальності на базовому рівні та відповідної фінансової відповідальності на більш високому рівні. Позабюджетні фонди продовжують грати надмірну роль у системі державних фінансів.

У 2010 році за загальним фондом державного бюджету виділено асигнувань на проведення видатків у сумі 225822,5 млн. грн., або 96,4% планових показників 2010 року.

Управління боргом донедавна продовжувало здійснюватися (як на державному, так і на регіональному рівні), головним чином виходячи з бюджетних потреб. Воно слабо корелює з управлінням державними активами. В управлінні державним майном відсутні комплексність і підходи, що спираються на оцінку ефективності.

Функціональна збалансованість бюджетної політики має надзвичайну вагу. Зосередження уваги переважно на фіскальних функціях бюджету при нехтуванні його стратегічними функціями веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалу довгострокового економічного зростання. Акцент на завданнях антициклічного та структурного регулювання без врахування необхідності стимулювання економічної активності вестиме до економічної стагнації. Між тим, і неврахування власне фіскальної функції бюджетної політики на тлі амбіційних стратегічних орієнтирів містить у собі загрозу суттєвої макроекономічної дестабілізації.

Отже, одним із пріоритетних завдань для держави на сучасному етапі є оптимізація структури та підвищення ефективності функціонування бюджетної системи. Цей процес включає в себе ряд послідовних і продуманих заходів. Серед них варто відмітити розподіл бюджету на поточний і бюджет розвитку. Поточний бюджет повинен бути збалансованим, відповідно поточні видатки держави мають відповідати її постійним доходам, оскільки в протилежному випадку існує ризик, що дефіцит поточного бюджету переросте в хронічний. Стосовно бюджету розвитку повинно застосовуватися середньострокове та довгострокове планування. Бюджет розвитку може існувати в декількох формах.

Доцільна структуризація загального фонду державного бюджету. Варто створити систематичну залежність між доходами і видатками. Прикладом такого зв’язку є формування видатків на соціальні трансферти та соціальне страхування лише з бюджетних надходжень від податку на доходи фізичних осіб. Це дозволить зблизити адресатів соціальних послуг та групи осіб, що несуть податкове навантаження.

Продовження процесу бюджетної децентралізації є також важливою умовою підвищення ефективності бюджетної системи. Необхідно розширити джерела доходів місцевих бюджетів. Так як абсолютна більшість місцевих бюджетів отримують з державного бюджету трансферти вбачається залишити за ними частину загальнонаціональних податків, зібраних на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Тим самим з розподільчого процесу буде виключена ланка державного бюджету, що, в свою чергу, підвищить ефективність і оперативність руху коштів в бюджетній системі.

Також варто відмітити доцільність переходу на зв’язану модель податкової системи. Найбільш ефективним тут буде закріплення за місцевими бюджетами 10% податку на прибуток підприємств, що сприятиме активізації роботи щодо сприяння зростанню надходжень цього податку та покращення умов ведення бізнесу. Стосовно трансфертів варто поширити практику їх формульного розрахунку, а також переглянути окремі діючі формули.

Важливими є питання збалансованості автономних фондів сектору державних фінансів. Проблеми цих структур повинні вирішуватися через оптимізацію та реформування пенсійної системи, газового ринку, ринку залізничних перевезень, а не за рахунок платників податків. Державні трансферти повинні обмежуватися покриттям державою збитків таких структур, які вони отримують через державну політику пільг та субсидій.

1. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 № 2456-VI.

2. Клець Л. М. Бюджетний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 639 с.

3. Мозговий О. М. Міжнародні фінанси: навчальний посібник — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.

4. Фінанси / під ред. В. І. Оспіщева. – К.: Знання, 2006. – 415 с.

5. Фінансове право України / під ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 319 с.

6. Шустіков А. А. Фінансова статистика: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2006. – 385 с.

7. Акчуріна Ю. М. Теоретико-методологічні аспекти факторів впливу на зовнішній державний борг України / Ю. М. Акчуріна // Держава та регіони. Серія державне управління. – 2009. – № 1. – с. 5-10.

8. Бєлоус Н. Г. Вдосконалення бюджетного механізму в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. –1. – с. 13-18.

9. Бідак П. Л. Координація управління державним боргом з фіскальною та монетарною політиками // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 7. – с. 25-29.

10. Богдан Т. П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України // Фінанси України. – 2011. – № 1. – с. 13-22.

11. Буковинський С. А. Фінансова криза в Україні: плив на розвиток економіки та деякі заходи з досягнення фінансової стабілізації // Фінанси України. – 2010. – 11. – с. 10-30.

12. Вахненко Т. П. Державний борг України: поточний стан і ризики // Економіка України. – 2011. – № 7. – с. 37-46.

13. Вахненко Т. П. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи // Фінанси України. – 2009. – № 6. – с. 14-28.

14. Гончарова Н. М. шляхи оптимізації видатків та збільшення доходів державного бюджету // економічний часопис ХХІ. – 2010. –7-8. – с. 43-46

15. Демідків О. І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні // Фінанси України. – 2009. – № 3. – с. 46-55.

16. Заверуха І. К. Фінансово-правова природа відносин у сфері державного боргу // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 8. – с. 53-56.

17. Зварич О. М. Удосконалення практики формування доходів бюджету // Формування ринкових відносин в Україні. – 20010. – 11. – с. 21-25.

18. Іваненко Ю. М. Агенство з питань управління державним боргом: досвід Португалії та Великобританії // Вісник НБУ. – 2011. – № 3. – с. 14-18.

19. Луніна І. О. Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України // Фінанси України. – 2010. – 9. – с. 3–12.

20. Макогон В. Д. Основи регулювання міжбюджетних відносин // Економіка. Фінанси. Право. – 2011. – 12. - с. 21-24.

21. Мярковський А. І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи // Фінанси України. – 2009. – № 8. – с. 3-18.

22. Наєнко О. Ю. Сучасна структура державного бюджету та його вплив на економіку // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – 2. – с. 29-33.

23. Романенко А. Л. Бюджетні інвестиції, їх вплив та фактори ефективного використання // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – 2. – с. 36-40.

24. Цимбаленко Я. В. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні // Держава та регіони. Серія Державне Управління. – 2010. – 1. – с. 121-126

25. Матеріали офіційного сайту Державного казначейства України – http://www.treasury.gov.ua.

26. Матеріали офіційного сайту Державного комітету статистики України – http://ukrstat.gov.ua/.

27. Матеріали офіційного сайту Міністерства фінансів України – http://www.minfin.gov.ua.

28. Матеріали офіційного сайту Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України – http://www.niss.gov.ua.