ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСІВ ДОМОГОСПОДАРСТВ

1.1. Сутність і склад фінансів домогосподарств

1.2. Ресурси домогосподарств та джерела їх формування

РОЗДІЛ 2. ГРОШОВІ ДОХОДИ І ВИТРАТНА ЧАСТИНА ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ РОЗПОДІЛУ

2.1. Домогосподарство як отримувач доходу

2.2. Домогосподарство як витратна група

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДОМОГОСПОДАРСТВ

3.1. Загальний стан домогосподарств в економіці України

3.2. Стратегії виживання домогосподарств

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Актуальність теми. Ринок являє собою систему економічних відносин, які виникають у процесі обміну продуктами як товарами шляхом купівлі-продажу. Через механізм обміну процес виробництва пов'язується з процесом споживання, і таким чином створюються необхідні умови для задоволення суспільних потреб у формі платоспроможного попиту.

В змішаній економіці ринок виконує головну координуючу роль. Але ринок — це структуризована система, яка складається з окремих елементів, видів ринку. Серед останніх важливе місце займають ринок ресурсів і ринок продуктів.

У процесі макроекономічного кругообігу ці два види ринку тісно взаємодіють між собою. В результаті такої взаємодії національний продукт розподіляється між суб'єктами ринку відповідно до його законів, а між окремими сторонами економіки досягається рівновага. В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємопов'язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними суб'єктами. У кожній національній економіці є три основні економічні суб'єкти — домогосподарства, фірми та держава.

Об’єкт дослідження: фінансів домогосподарств.

Предмет дослідження: проблеми та перспективи розвитку домогосподарства.

Отже, домогосподарства с важливою складовою національної економіки, а фінанси домогосподарств є невід'ємною складовою фінансової системи. З одного боку, домогосподарства постачають фінансові ресурси на фінансовий ринок. Таке постачання реалізується, перш за все, через розміщення накопичених особистих коштів в ті чи інші фінансові інструменти депозити, цінні папери тощо. З іншого боку, домогосподарства є основним споживачем фінансових ресурсів: при дефіциті власних коштів для здійснення своїх економічних проектів, вони вступають у фінансові відносини з посередниками фінансової системи банками, кредитними спілками тощо.

Функціональний розподіл доходу показує, яким чином грошовий доход суспільства ділиться на заробітну плату, ренту, процент та прибуток. В цьому випадку сукупний доход розподіляється залежно від функції, яку виконує отримував доходу. Заробітна плата виплачується за працю, рента і процент – власникам ресурсів, які знаходяться чиїйсь власності, прибуток поступає до власників корпорацій та некорпоративних підприємницьких структур.

Отже, попит домогосподарства впливає сукупність факторів, серед яких найвагомішими є переваги, розмір доходу, рівень цін, обсяг майна домогосподарства. Таким чином, можна стверджувати, що дослідження домогосподарства як споживача виходить з того, що домогосподарство має певний доход, за рахунок якого задовольняє свої потреби. В свою чергу, розмір отримуваного доходу залежить від того, за якою ціною і в якому обсязі домогосподарство продає належні йому виробничі фактори.

Найбільш вагомим фактором виробництва, який має домогосподарство, є праця. Продаючи свій робочий час згідно з діючими ставками заробітної плати погодинними, тижневими, місячними, річними, індивіди отримують постійне джерело доходу, за рахунок якого фінансується поточне споживання.

Проте, витрачаючи свій час на отримання доходу, індивід відмовляється від альтернативної можливості - не працювати, тобто від вільного часу, що також є одним з важливих благ, яке споживає індивід. Нестача вільного часу призводить до неповноцінного відтворення особистості, передчасного старіння організму. Інакше кажучи, індивід стоїть перед вибором: більше працювати і відповідно більше споживати ринкових благ або більше відпочивати.

Отже можна зробити наступні висновки по-перше, домашнє господарство - історично перша економічна одиниця, яка протягом століть зазнала мінімальних змін. Проте її роль у функціонуванні держави величезна. Домашнє господарство здійснює економічну діяльність, є виробником і споживачем товарів та послуг, здійснює нагромадження, виконує певні соціальні функції.

Цікавим є і перерозподіл функцій між домашнім господарством та державою: чим економічно сильнішою є держава, тим менше функцій залишається у домашнього господарства, і навпаки: чим скрутніше становище у державі, тим більше функцій у домашнього господарства.

Особливо добре це видно, якщо саме в такому аспекті провести аналіз ролі домашніх господарств в Україні за останні двадцять років. Коли держава неспроможна виконати задекларовані перед суспільством зобов'язання, весь економічний тягар падає на домашні господарства.

Роль домашніх господарств в економічному житті країни надзвичайно велика. Особливо це стосується таких галузей, як сільське господарство, будівництво, послуги тощо. Так, частка сектору домогосподарств у випуску продукції (в основних цінах) у сільському господарстві становить 56,4 %, у лісовому господарстві - 36,6 %, у будівництві - 11,3 %, у торгівлі й громадському харчуванні - 24,7 %, у житловому господарстві - 25,8 %, у побутовому обслуговуванні - 26,0 %.

Усього по всіх галузях економіки частка домашніх господарств становить 11,6 %. А частка домогосподарств у кінцевому використанні валового внутрішнього продукту становить 55,8 %.

Усе це свідчить про особливе значення домогосподарств в економічному житті країни. Тому дослідження ролі й місця домогосподарств в усіх сферах життєдіяльності виключно важливе.

Відповідно до концепції нової економіки домогосподарства домогосподарство є не пасивним споживачем ринкових товарів, а активним виробником споживчих благ. Виробнича функція його включає не тільки ринкову, а й неринкову діяльність членів домогосподарства. Концепція доводить, що неробочий час не можна повністю вважати вільним (не існує жорсткої дихотомії між працею та дозвіллям), оскільки значна його частина відведена особливому виду діяльності – веденню домогосподарства. Тому треба розрізняти “товари”, що купуються на ринку, та споживчі блага, які є кінцевим продуктом внутрішньої діяльності домогосподарства і фактичним джерелом корисності.

Для кінцевого споживчого блага існує не одна, а безліч цін, різних для різних домогосподарств. Основним ресурсом для домогосподарства стають витрати часу членів домогосподарства. Показником цінності часу, витраченого в домашньому секторі, є втрачений заробіток у ринковому секторі.

Максимізація граничної корисності. Домогосподарство як споживач намагається максимізувати свою корисність або величину задоволення, які є наслідком покупки споживчих товарів. Домогосподарство як покупецьповинне так упорядкувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. У такій ситуації члени домогосподарства матимуть максимальне задоволення або корисність від закупок товарів.

Головна умова максимального задоволення корисності така: споживач зі сталим доходом за таких ринкових цін досягне максимального задоволення або корисності, якщо гранична корисність останньої гривні, витраченої на певний товар, є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витраченої на будь-який інший товар. Середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача називається граничною корисністю доходу.