Распечатать страницу
Главная \ База готовых работ \ Готовые работы по экономическим дисциплинам \ Менеджмент \ 4656. Курсова робота Розробка плану щодо виведення підприємства зі стану кризи на прикладі СПД Іванов І. І.

Курсова робота Розробка плану щодо виведення підприємства зі стану кризи на прикладі СПД Іванов І. І.

« Назад

Код роботи: 4656

Вид роботи: Курсова робота

Предмет: Менеджмент

Тема: Розробка плану щодо виведення підприємства зі стану кризи на прикладі СПД Іванов І. І.

Кількість сторінок: 54

Дата виконання: 2015

Мова написання: українська

Ціна: 400 грн

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження управління конкурентоспроможністю малого підприємства

1.1. Методологічні засади обґрунтування специфіки механізму управління малим підприємством в умовах ринкової конкуренції

1.2. Діагностика конкурентоспроможності малого підприємства в конкурентному середовищі

1.3. Проблеми функціонування малого бізнесу в умовах ринкової конкуренції в Україні

Розділ 2. Ефективність механізму управління та конкурентоспроможність СПД Іванов І. І.

2.1. Загальна характеристика господарської діяльності СПД Іванов І. І.

2.2. Аналіз конкурентного середовища та конкурентоспроможності СПД Іванов І. І.

2.3. Система, структура та ефективність управління СПД Іванов І. І.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення механізму управління розвитком малого підприємства в умовах ринкової конкуренції на прикладі СПД Іванов І. І.

3.1. Пріоритети розвитку підприємства за ринкових умов

3.2. Можливості та напрямки удосконалення механізму управління підприємством

3.3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності та напрямки формування конкурентних переваг підприємств

Висновки

Список джерел

У країнах з ринковою економікою більше половини валового внутрішнього продукту (ВВП) виробляється малими підприємствами. В Україні поки що малий бізнес не відіграє суттєвої ролі у забезпеченні економічного зростання. Його внесок у ВВП складає лише 9,0-9,5 відсотків. За останнє десятиріччя кількість малих і середніх підприємств в Україні щороку зростала, але, порівняно з США, де їх кількість становить 70 на 1000 осіб, у нас кількість таких структур ще є дуже незначною (1,9 підприємств на 1000 осіб у 1996 році, 4,4 на 1000 осіб у 2002 році, 5,3 – у 2005 році).

Одним із напрямів, що може прискорити вирішення цієї задачі, є всебічний розвиток середнього класу за рахунок заходів по розвитку малого та середнього бізнесу, створення малих та середніх вузькоспеціалізованих виробництв. Мале, вузькоспеціалізоване виробництво – це сума підприємств різних форм власності. Окреме з них, відносно невелике по кількості і обсягу продукції, має юридичну самостійність, свій бухгалтерський баланс, рахунок в банку, здійснює свою господарську діяльність на основі повного господарського розрахунку та самоокупності. Таке підприємство організовується з метою виробництва певного виду продукту, робіт або надання послуг. Маневрування та можливість економічної та організаційної переналадки дозволяє малим підприємствам брати участь в науково-технічному розвитку галузі, території, впроваджувати нові технології, створювати та розміщувати нові види виробництв.

Найважливішим якісним показником малого, вузькоспеціалізованого підприємства є скорочений термін будівництва та освоєння виробничих потужностей, до забезпечують високу окупність капітальних вкладень. Малі підприємства застосовують у виробництві місцеві сировинні ресурси, збільшуючи випуск товарів народного вжитку та послуг для населення з урахуванням місцевого попиту.

Проблемами дослідження малого та середнього бізнесу займаються вітчизняні автори – Амоша А., Головаха Є., Зайцев Ю., Ліанова Є., Макогон Ю. В., Савчук В., а також закордонні – Аврамова О., Клейнер Г., Овчарова Л. та інші.

Метою дослідження є виділення напрямків удосконалення розвитку малого бізнесу.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути поняття та функції малого бізнесу;

- виділити сучасні тенденції розвитку малого бізнесу;

- визначити перспективи регулювання малого бізнесу.

Об’єктом дослідження є економічна система України.

Предметом дослідження є малі підприємства.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних та закордонних науковців в сфері оцінки конкурентоспроможності малого бізнесу.

Висновки

Отже, малий бізнес, який є невід'ємною структурною складовою сучасної ринкової економічної системи, в трансформаційній економіці додатково набуває функцій структуроутворювального елемента. Попри це, особливо у трансформаційних економіках, яскравого прояву набуває суперечність між об'єктивно високою економічною та соціально – політичною значущістю ролі малого підприємництва як форми діяльності та слабкою життєздатністю його окремих суб'єктів. Значно більш виражена, ніж у великих підприємств, здатність до саморегулювання, самовідтворення та відносно автономного функціонування в рамках визначеної ринкової ніші зумовлює те, що специфічною рисою малого бізнесу є переважна схильність до мінімізації стосунків з державою. Відповідно, малий бізнес зазвичай є головною лобістською силою економічної лібералізації економіки.

Важливою особливістю сучасної ринкової економіки є організаційне різноманіття форм підприємницької діяльності. Це зумовлено новими інформаційними і технологічними можливостями. Підвищення конкурентоздатності національної економіки безпосередньо пов’язане з ефективним функціонуванням малого і середнього підприємництва. Мале підприємництво, яке певним чином уже стабілізувалося, має утвердитись у своїх позиціях. При цьому політика держави повинна бути орієнтована на збереження економічного потенціалу великих підприємств при відповідній правовій і фінансовій підтримці малого і середнього бізнесу.

Попри це, як показано вище, малий бізнес об'єктивно потребує цілеспрямованої державної політики щодо створення сприятливих умов для розвитку та спрямування його діяльності відповідно до встановлених стратегічних пріоритетів національного рівня. В умовах стійкого розвитку економіки України стає необхідним розроблення нових підходів до організації і регулювання малого бізнесу, стратегій нових реформ, зумовлених цілями всебічного розвитку внутрішнього ринку і зміцнення конкурентоздатності української економіки. Дослідивши основні особливості моделей фінансування малого бізнесу визначаємо, що до числа нових форм фінансування інноваційної діяльності в країнах, що забезпечують високі темпи науково-технічного прогресу можна віднести:

- розвиток системи конкурсних державних і громадських грандів за пріоритетними напрямками науки ї техніки;

- фінансування науково-технічних заходів за рахунок податкових пільг;

- формування програмних науково-технічних консорціумів;

- створення технологічних венчурів;

- заснування та діяльність мережі інноваційних та "інкубаційних" центрів;

- інноваційний та інші види ризикових кредитів;

- розгортання мережі неприбуткових наукових організацій;

- залучення спонсорських коштів;

- цільове технологічне інвестування;

- участь у міжнародних проектах і діяльності міжнародних організацій.

Отже, у цілому на основі досвіду провідних країн світу можна визначити головні напрямки державної підтримки і стимулювання інноваційної діяльності малого підприємництва:

- створення спеціальних організацій, в рамках апарату виконавчої влади, з метою стимулюванню розробок технологічних нововведень;

- надання сприяння в розвитку наукових досліджень приватним особам і організаціям;

- інтенсивний обмін науково-технічною інформацією, що заохочується державою з метою досягнення балансу інтересів підприємств і державної влади;

- активна підтримка державою малого бізнесу - піонера нової техніки і технології;

- використання державного регулювання і господарських норм для економіко-правової та адміністративно-організаційної інтеграції, що забезпечує спеціалізацію і кооперування підприємств та організацій - виконавців держзамовлень у сфері інновацій;

- створення мережі технополісів, технопарків, бізнесів-інкубаторів і т.д.

Незважаючи на розбіжності, які спостерігаються у фінансуванні інноваційної діяльності в розвинутих країнах, спільними рисами є активна участь держави (муніципальної влади, місцевих бюджетів), університетів і інших науково-дослідних організацій, корпорацій, а також застосування венчурного фінансування.

Успіх і конкурентоспроможність сучасної фірми пов’язані з її гнучкістю. Така гнучкість притаманна малим фірмам, які збільшують зайнятість, сприяють оновленню виробничої інфраструктури, асортименту товарів, створенню і впровадженню інноваційних технологій, забезпечують швидку окупність витрат, оперативно реагують на зміни споживчого попиту. Але про ефективний ринок малих виробників можна говорити лише за умов його тісної співпраці із великим бізнесом, оскільки, не зважаючи на необхідність гнучкості, ефект масштабу продовжує відігравати важливу роль для забезпечення конкурентоспроможності фірм.

Проблема співвідношення малого і великого бізнесу завжди була і залишається приводом для наукових дискусій. Цілком очевидно, що оптимальним варіантом буде співпраця великого і малого бізнесу, що допоможе згладити їх слабкі місця. Філософія, яка об’єднає інтереси малого, середнього і великого бізнесу, має бути досить простою: зміцнення економічного та інноваційного потенціалу держави починається з місцевих, локальних ринків, які сприяють зростанню добробуту населення і авторитету країни у світі. Про це, наприклад, свідчить динамічний розвиток економіки Фінляндії, яка у цьому спиралася на ефективну взаємодію великого, середнього і малого бізнесу. Для цих цілей було створено гнучку систему державно-суспільної і приватної підтримки малих і середніх підприємств. Фінансовими механізмами цієї підтримки були кредитні гарантії, мікрокредитування, венчурне фінансування.

Державна підтримка малих підприємств (особливо у кризових ситуаціях) створює умови, за яких малі підприємства зміцнюють свої позиції в економіці і впливають на соціально-економічний розвиток регіону, потім і країни загалом.

В Україні, не зважаючи на деякі негативні сторони такої форми співпраці, доцільно підтримувати і розвивати залучення великими компаніями за субконтрактами малих і середніх підприємств для виробництва окремих компонентів продукції та виконання певних функцій, забезпечуючи для малих фірм певні гарантії з боку головних компаній.

Розвитку такої форми взаємодії підприємницьких структур сприяють нові форми торгівлі, зокрема, франчайзинг. Франшизодавець – це зазвичай випереджаюча фірма з високим іміджем, яка намагається поєднувати свої високі технології та «ноу-хау» з капіталом франшизоодержувача. Практика розвитку франчайзингу дозволяє виділити наступні напрями взаємодії підприємств:

− створення компаній, які інвестують малий бізнес. Такі компанії можуть надавати підприємствам позики або ставати їх засновниками. Франшизодавець у цьому процесі може виступати як гарант позики;

− франшизодавець купує земельну ділянку і передає її франшизоодержувачу, який відбудовує її за умовами та проектом франшизодавця;

− публічна пропозиція, або спільна реклама про створення товариства з обмеженою відповідальністю для будівництва декількох невеликих підприємств (виробничих або торговельних), які в майбутньому будуть здані в оренду франшизоодержувачу.

У сучасних умовах зростає зацікавленість з боку великих фірм у співпраці із малими фірмами, оскільки таким чином вони компенсують свою негнучкість та мають можливість перекласти ризик від здійснених операцій на своїх малих партнерів. З іншого боку, малі і середні підприємства, дії яких майже не скоординовані, рівень самоорганізації яких для реалізації своїх інтересів низький, отримують можливість підвищення фінансової стійкості, стабільності, лобіювання своїх інтересів, здатність витримувати коливання ринкової кон’юнктури, підвищення конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємств можна безпосередньо пов’язувати з їх належністю до тієї чи іншої організаційної структури, оскільки одним із факторів впливу на ефективність підприємства є його взаємодія з партнерами. У сучасній ринковій економіці зникає протистояння малого бізнесу великому підприємству.

Він перетворюється на елемент економічного середовища, який взаємодіє з великими корпораціями. Тому наукові дослідження мають бути спрямовані на пошук шляхів подальшого об’єднання інтересів великого, середнього і малого бізнесу. Необхідно розробити довгострокову стратегію організаційних перетворень на засадах раціонального поєднання різних типів підприємств з урахуванням вимог подальшого підвищення економічної, соціальної ефективності малого підприємництва.

Список джерел

1. Абрамов Е., Певзнер А., Родионов А., Хачатуров Ю. Малый бизнес в Японии // Экономика и жизнь. - 2000. - № 34.

2. Алексахин В. И. Малый бизнес: Экономические особенности, модели рыночного равновесия, анализ деловой активности. М., 2000. - 159 с.

3. Васильев В. И. Опыт создания и деятельности малых и средних предприятий в развитых капиталистических странах и странах СЭВ. М., - 2000. - 36 с.

4. Ватченко О. Б. Світовий досвід розвитку малого бізнесу // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2011. – № 720. - С. 365-370.

5. Данилишин Б. М. Державна підтримка та податкове регулювання підприємницької діяльності в Україні: монографія / Б. М. Данилишин, О. М. Кондрашов. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 296 с.

6. Жолквер Н. Малый и средний бизнес остается фундаментом немецкой экономики. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4184020,00.html.

7. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" №8521 від 16.05.2011 р.

8. Звітні матеріали Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.dkrp.gov.ua.

9. Карсекін В. М. Мале підприємництво:проблеми і перспективи / Економіка України. – 1995р. – №10. – С. 72.

10. Копченко І. М. Державне сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва в Україні / І. М. Копченко // Актуальні проблеми економіки: наук.-практ. часопис. – 2004. – № 4 (34). – С. 125-129.

11. Методи і моделі оцінювання розвитку малого бізнесу: мезо- та макрорівень: монографія / Т. В. Уманець, Ю. О. Ольвінська, О. В. Лукачова; за ред. Т. В. Уманець. – Донецьк: «ВІК», 2010. – 280 с.

12. Огліх В. Шляхи реформування податкової системи України у напрямку забезпечення сталого економічного розвитку / В. Огліх, О. Шаповалов // Економіст. - 2011. - № 11. - С. 26-29.

13. Офіційний сайт ДПАУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://www.sta.gov.ua/control/uk/index.

14. Парник В. Стимулювання структурних змін в економіці - головне завдання податкової реформи / В. Парник // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 11. - С. 214-223.

15. Податковий кодекс України: за станом на 2 грудня 2010 р. N 2755-VI [В текст внесено зміни Законом України від 23 грудня 2010 р. N 2856-VI].

16. Покатаєва О. В. Державна підтримка малого бізнесу / О. В. Покатаєва // Менеджер: Вісн. Донец. держ. ун-ту упр. — 2011. — № 2 (40). — С. 167-174.

17. Проблеми державного регулювання діяльності малих підприємств: Наук.-метод. посіб. / Т. В. Березянко, О. В. Ваганова, Р. В. Руднік / За ред. Березянко Т. В. – К.: ІПДО НУХТ, 2012. – 120 с.

18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності: Закон України № 523-VI від 18 вересня 2008 року.

19. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України N 2063-III від 19 жовтня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2063-14.

20. Роговиць А. М. Оподаткування малого підприємництва / А. М. Роговець // Фінанси України. - № 4. - 2011. - С. 57-58.

21. Саваріна О. Удосконалення законодавства з питань оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності / Саваріна О. // Право України. - 2009. - № 7. - С. 46-49.

22. Спартак А. Н. Новая роль малого и среднего бизнеса в мировой экономике и экономической политике государства. М., - 2000. - 216 с.

23. Статистичні дані Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.ukrstat.gov.ua.

24. Тітова Н. А. Управління у сфері малого та середнього бізнесу в умовах економічної кризи: монографія / Н. А. Тітова, М. Д. Рожок. - Київ: Комп’ютерпрес, 2011. – 311 с.

25. Тэпман Л. Н. Малый бизнес: опыт зарубежных стран: учеб. пособие / Л. Н. Тэпман; под ред. В. А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 287 с.

26. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3.07.1998 р.(з наступними змінами № 746/99 від 28.07.1999 р).

27. Цегелик Г. Г. Державна підтримка розвитку малого підприємництва в Україні / Г. Г. Цегелик, М. Я. Квик // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2010. Т.2. – № 1. – С. 84-89.

28. Фліссак Н. Шляхи реформування податкової системи України / Н. Фліссак // Вісник податкової служби України. - 2012. - № 1-2. - С. 7-16.

29. Франовская Г. Н. Малый бизнес: учеб. пособие / Г. Н. Франовская. - Воронеж: ИПЦ ВГУ, 2007. - 182 с.

30. Хурса М. М. Мале підприємництво: економічно-організаційні аспекти діяльності: моногр. / М. М. Хурса. — Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. — 220 с.

31. Яворська Т. І. Теоретичні аспекти визначення сутності малого бізнесу / Економіка АПК. – 2010р.- №3. – С. 77-80.

32. Ярошенко Ф. О. Реформування Податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу / Ярошенко Ф. О. // Фінанси України. - № 7. - 2011 - C. 3-9.