Магістерська робота Кадровий резерв, як інструмент реалізації кадрової політики: сучасний стан та перспективи розвитку

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження кадрового резерву

1.1. Стан і ступінь розробленості існуючих в науковій літературі поглядів щодо визначення кадрового забезпечення державної служби України

1.2. Правові засади системи роботи з кадрами державної служби

1.3. Державна кадрова політика України, її мета та основні цілі

1.4. Основні умови удосконалення державної кадрової політики України

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Проблеми формування кадрового резерву органів виконавчої влади

2.1. Місце і роль резерву кадрів на державній службі

2.2. Принципи формування складу кадрів на державній службі

2.3. Механізми формування й реалізації кадрового потенціалу, його складові

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації роботи з резервом кадрів в органах публічної влади

3.1. Механізм організаційного, освітньо-інформаційного та професійного забезпечення потенційних кадрів на прикладі Миколаївської обласної державної адміністрації

3.2. Рекомендації щодо вдосконалення роботи з кадровим резервом державної служби як дієвим інструментом реалізації кадрової політики держави

Висновки до розділу 3

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Наш час характерний становленням і розвитком української державності. Вагомий внесок у зміцнення української державності виносить професійна державна служба, яка є провідною ланкою системи державного управління. Саме у перехідний період побудови в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки виникає чимало болючих і затяжних проблем. Їх вирішення було б набагато швидшим, якби суспільство було підготовлене до кардинальних змін, а керувати цим процесом доручили б майстрам своєї справи, професіоналам.

Підтримка професіоналізму державних службовців, підготовка професіоналів державної служби є першочерговою справою, тією ланкою, що при успішному її вирішенні дозволить швидше, зі значно меншими зусиллями досягти успішних результатів у державному будівництві, розв’язати нагальні соціально-економічні проблеми. Підвищення майстерності, професіоналізму державних службовців, їхня відповідальність за доручену справу є основою для підвищення результативності економіки, інших сфер, всього народного господарства країни в цілому.

Актуальність проблеми підвищення професійності державної служби з усією очевидністю проявилася ще у період «помаранчевої» революції та не втрачає своєї гостроти сьогодні.

Актуальність теми дослідження визначається послідовною реалізацією реформування інституту державної служби України, з метою підвищення ефективності функціонування державного апарату в інтересах розвитку громадянського суспільства та зміцнення держави.

На сьогодні в державному апараті України відчувається критична нестача ініціативних, цілеспрямованих, прагматичних та комунікабельних фахівців. Водночас існуючі механізми підготовки державних управлінців були створені на основі застарілих технологій і не здатні успішно виконувати свою функцію. З огляду на це постає питання винесення проблеми формування кадрового резерву на державний рівень. Без державного кадрового резерву неможливо сформувати стабільну та ефективну систему органів державної влади, здатну приймати ефективні рішення. А відсутність спеціальної незалежної інституції в питаннях оцінки професійних, ділових та інших якостей осіб, які зараховані чи претендують на зарахування до кадрового резерву, буде і далі сприяти доступу до державної служби некомпетентних спеціалістів, породжувати корупцію тощо.

В Україні невирішеною проблемою залишається науковий та організаційно-методичний супровід нового законодавства про державну службу, в тому числі питань, пов’язаних з формуванням і підготовкою кадрового резерву для заміщення посад державної служби України.

Вирішення зазначених завдань вимагає від науки державного управління пошуку нових підходів та ідей, що сприятимуть, зокрема, організаційно-методичному оформленню дієвих механізмів та кадрових технологій, забезпеченню формування та ефективного управління кадровим потенціалом державної служби. Таким чином, очевидна актуальність теми формування кадрового резерву державної служби та її значущість для підвищення ефективності кадрового потенціалу державної служби.

Ступінь наукового обґрунтування проблеми формування і реалізації кадрового резерву показує, що на сучасному етапі спеціального дослідження з цих питань не проводилось. Науковий та дослідницький матеріал обмежений. На основі вивчення праць вчених-юристів, політологів, соціологів, філософів що стосувалися окремих проблем державного та регіонального управління, державної кадрової політики, державної служби та кадрового резерву на державній службі, узагальнені результати цієї практики.

При написанні магістерської роботи використано чинні нормативно-правові акти, статистичні матеріали, звіти та матеріали управлінь і апарату Миколаївської обласної державної адміністрації.

Проведенню в роботі аналізу й отриманню висновків сприяли праці вчених, що досліджували проблеми теорії державної кадрової політики О. Воронька, С. Дубенко, М. Іжі, Г. Щокіна, О. Якубовського.

Окремі аспекти державної служби, державної кадрової політики і кадрової роботи в регіонах України досліджуються в наукових працях та публікаціях Д. Дзвінчука, О. Іщенко, В. Князєва, I. Лаврінчука, О. Лазор, Г. Лелікова, В. Литвина, В. Лугового, І. Надольного, Н. Нижник, О. Оболенського, В. Олуйко, О. Петришина, В. Троня, О. Яковенка, В. Яцуби та інших.

Проблеми формування та розвитку кадрового резерву державної служби знайшли своє відображення в роботах В. Авер’янова, О. Антонова, В. Афанасьєва, Н. Гончарук, В. Горшеньова, Т. Кабаченко, Ю. Козлова, Б. Лазарєва, Н. Липовської, О. Пархоменко-Куцевіл, С. Серьогіна, В. Сороко, Ю. Старілова, Ю. Тихомирова, В. Цвєткова та інших учених. У зарубіжних країнах дослідженнями даної проблеми займались І. Баллантайн, Г. Десслер, П. Друкер, Д. Коул, У. Монді, С. Уідцет, С. Холліфорд, Р. Шейн та ін.

Не перекреслюючи значення наукових розробок даних авторів, адже їх цінність залишається достатньо значимою в історичному і методологічному аспектах, умови, в яких формується кадровий резерв сьогодні стали дещо іншими, що зумовлює потребу нових досліджень і нових узагальнень.

Виходячи з актуальності теми, метою дослідження є визначення науково-теоретичних засад формування кадрового резерву в Україні, розкриття особливостей його реалізації та на цій основі розроблення пропозиції щодо шляхів удосконалення.

Основними завданнями дослідження є:

- аналіз існуючих в науковій літературі поглядів щодо визначення кадрового забезпечення державної служби України;

- ознайомлення з правовими засадами системи роботи з кадрами державної служби;

- розгляд державної кадрової політики Україні, її мети та основних цілей;

- узагальнення основних умов удосконалення державної кадрової політики України;

- визначення місця і ролі резерву кадрів на державній службі;

- характеристика принципів формування кадрів на державній службі;

- розкриття механізмів формування й реалізації кадрового потенціалу та його складових;

- дослідження механізмів організаційного, освітньо-інформаційного та професійного забезпечення потенційних кадрів на прикладі Миколаївської обласної державної адміністрації;

- формулювання рекомендацій щодо вдосконалення роботи з кадровим резервом державної служби як дієвим інструментом реалізації кадрової політики держави.

Об’єктом дослідження є державна кадрова політика України.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку кадрового резерву як інструменту реалізації кадрової політики України.

Методологічна основа роботи. Аналіз дослідницької проблеми проведений з використанням загально наукових і спеціальних методів та підходів. Зокрема був застосований системний підхід, що дало можливість розглядати предмет дослідження як складну систему. Крім того, структурно-функціональний аналіз надав змогу розкрити основні елементи кадрового резерву у динаміці їхнього функціонування, взаємозв’язку і взаємодії. Порівняльний метод дав можливість зіставити загальне й основне у процесі формування кадрового резерву державних виконавчих органів різного рівня, що забезпечує розширення обсягу використаної інформації та збільшує достовірність висновків.

Новизна дослідження полягає в уточненні підходів щодо шляхів удосконалення формування кадрового резерву для зайняття посад державних службовців.

Зокрема:

- уточнено поняття «механізм формування та реалізація кадрового резерву державної служби України»;

- визначено основні засади формування і реалізації кадрового резерву на регіональному рівні, на прикладі апарату Миколаївської обласної державної адміністрації;

- на основі теоретичних і практичних висновків обґрунтовані рекомендації щодо створення умов для удосконалення формування кадрового резерву.

Практичне значення одержаних результатів. Результати магістерської роботи можуть бути використані в науковій діяльності, у навчальному процесі, при підготовці й підвищенні кваліфікації управлінських кадрів, розробці методичних посібників, програм і підручників. Матеріали роботи можуть бути використані і при формуванні кадрового резерву в органах місцевого самоврядування.

Апробація результатів роботи та публікації. Окремі положення магістерського дослідження знайшли своє відображення у матеріалах Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю, проведеної в ОРІДУ НАДУ при Президентові України 31 жовтня 2014 року, міжнародної науково-практичної конференції, проведеної Херсонським державним університетом 17-18 квітня 2015 року, XVI Всеукраїнської щорічної студентської науково-практичної конференції за міжнародною участю, проведеної в ОРІДУ НАДУ при Президентові України 23 квітня 2015 року, VI Всеукраїнської міжвузівської конференції студентів та молодих учених, проведеної в ДРІДУ НАДУ при Президентові України 24 квітня 2015 року, науково-практичної конференції до 20-річчя ОРІДУ НАДУ при Президентові України та з нагоди 5-річчя кафедри регіональної політики та публічного адміністрування, проведеної в ОРІДУ НАДУ при Президентові України 29 квітня 2015 року, міжнародної науково-практичної конференції, проведеної Одеським національним політехнічним університетом 21-22 травня 2015 року, міжнародної науково-практичної конференції, проведеної Київською науковою суспільнознавчою організацією» 14-15 серпня 2015 року, щорічної науково-практичної конференції за результатами стажування слухачів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, проведеної в ОРІДУ НАДУ при Президентові України 21 жовтня 2015 року та Всеукраїнської науково-практичної конференції за міжнародною участю, присвяченої 20-річчю утворення інституту, проведеної в ОРІДУ НАДУ при Президентові України 29-30 жовтня 2015 року.

Логіка проведеного дослідження зумовила структуру роботи: вступ, три розділи (дев’ять підрозділів), висновки. Обсяг роботи складає 93 сторінки. Список використаних джерел містить 60 найменувань, у тому числі три іноземною мовою. У роботі вміщено 20 рисунків. Положення основного тексту доповнює матеріал, викладений у 7 додатках.