Вступ

Розділ 1. Сучасні проблеми виробництва соняшнику

1.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

1.2. Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення

Розділ 2. Рівень і ефективність виробництва соняшнику на прикладі ТОВ «Козацьке»

2.1. Виробничо-економічна характеристика господарства

2.2. Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшнику

2.3. Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника

2.4. Економічна ефективність виробництва соняшнику

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику

Висновки

Список використаної літератури

На кожному етапі розвитку суспільства виробництво сільськогосподарської продукції було і залишається первинною основою життя і в цьому розумінні основою будь-якого матеріального виробництва. Воно задовольняє постійно зростаючі потреби суспільства в продуктах харчування, а промисловість - у сировині для виробництва продовольчих і промислових товарів широкого вжитку.

Перехід економіки України до ринкових відносин, що супроводжувався радикальним реформуванням аграрного сектора, викликав докорінні зміни економічного середовища діяльності суб’єктів господарювання в аграрному виробництві. Перед реформованими підприємствами постала нагальна проблема адаптації сільського господарства до ринкових умов господарювання.

Швидкі темпи росту споживання та потреби в рослинних жирах призвели до того, в аграрному секторі України відбувся різкий перерозподіл посівних площ на користь олійних культур, де основну роль відіграє соняшник - одна з найбільш прибуткових сільськогосподарських культур. Особливо актуальною залишається необхідність удосконалення технології вирощування соняшнику та визначення особливостей формування його продуктивності.

Активний розвиток олійно-жирової промисловості в сучасних умовах інтеграційних процесів України вимагає відповідного рівня забезпеченості конкурентоспроможності соняшнику, підвищення його якості та збільшення врожайності.

Дослідженням теоретичних і практичних аспектів підвищення ефективності виробництва соняшнику займаються багато науковців, зокрема відомі вітчизняні вчені-економісти: В. Г. Андрійчук, В. І. Бойко, О. В. Воронянська, П. І. Гайдуцький, М. В. Гладій, О. Д. Гудзинський, Ю. В. Домашенко, Л. Я. Євчук, О. В. Крисальний, І. І. Лукінов, П. М. Макаренко, П. Т. Саблук, В. С. Уланчук, М. Й. Хорунжий, Л. Г. Чернюк, О. М. Шпичак.

Отже, метою роботи є висвітлення сучасного стану розвитку виробництва насіння соняшнику та його економічної ефективності, пошук шляхів її підвищення на регіональному рівні.

Відповідно до мети у роботі потрібно вирішити наступні завдання:

1. Визначити народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні.

2. Розглянути економічну ефективність виробництва соняшнику, її показники та методику визначення.

3. Дослідити рівень і ефективність виробництва соняшнику на прикладі ТОВ «Козацьке».

4. Обґрунтувати шляхи підвищення ефективності виробництва насіння соняшнику.

Об’єктом курсової роботи виступає ТОВ «Козацьке» Чернігівської області.

Предмет курсової роботи - економічна ефективність виробництва соняшнику та шляхи її підвищення.

В процесі дослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору й обробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались статистичні дані міністерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, дані річних звітів та аналітичного обліку ТОВ “Козацьке”.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури.

Вирощування соняшнику завжди було традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва і важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Одним з напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику є інтеграція української економіки до світового економічного простору, яка вимагає від вітчизняних компаній виробляти конкурентоспроможну високоліквідну продукцію, продавати й купувати товари за світовими цінами.

За період 2011-2013 років виробництво соняшнику в Україні зросло на 42,5%, а урожайність коливалася від 12,8 до 15 ц/га. Зниження врожайності соняшнику у 2013році порівняно із 2012 роком стало наслідком несвоєчасного проведення технологічних операцій при використанні недосконалої техніки, необґрунтованого зростання посівних площ соняшнику та перенасичення сівозмін.

Важливими складовими підвищення урожайності соняшнику є використання якісного насіння, застосування сівозмін, раціонального поєднання механічних і хімічних способів боротьби з бур’янами, науково обґрунтоване використання добрив, своєчасне збирання, очищення і сушіння насіння, раціональне комплектування машинних агрегатів та ефективне використання комплексів машин. Збільшення врожайності та якості насіння соняшнику повинне досягатися за допомогою підбору найкращих для даного регіону гібридів та створення найсприятливіших умов за прогресивними технологіями: оптимальними нормами мінерального живлення та застосуванням зрошення.

Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП) та світових інтеграційних процесів. За умови підвищення урожайності соняшнику та досягнення високої його якості, Україна може стати безперечним світовим лідером з виробництва насіння соняшнику та продукції його переробки.

По проведеному аналізу господарської діяльності ТОВ “Козацьке”, можна зробити висновок, що господарство рентабельне та має перспективи для подальшого розвитку.

Господарство повністю забезпечено землею і за своїми розмірами повністю сприяє розвитку виробничої діяльності усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Розташовано у сприятливій зоні для застосування механізації.

Із проведеного аналізу ефективності виробництва соняшнику в господарстві ми бачимо, що економічна ефективність виробництва соняшнику в господарстві підвищується, але є нагальна необхідність шукати шляхи до її підвищення.

В якості пропозицій по покращенню економічного становища підприємства можна запропонувати наступні заходи:

1. Запровадження та чітке дотримання сівозміни (повна відмова від технічних монокультур).

2. Використання районованих сортів та гібридів, більш стійких до погодних умов та резистентних до відповідних хвороб та шкідників нашої області.

3. Залучення техніки зі сторони з метою своєчасного виконання посівних та збиральних робіт.

4. Впровадження технологій з мінімального обробітку ґрунту. Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрат поливу;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозії;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у ґрунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викидів паливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.