« Назад

Вступ

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями та робітниками підприємства і окремими особами. Тобто вони здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків поточні рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів.

Сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України підтверджують важливість і необхідність грошових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Тема грошових коштів є “тендітною” ділянкою при аналізі платоспроможності та подальшого існування кожного суб'єкту господарювання. Тому на кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельної організації обліку і контролю за оприбуткуванням, видачею та рухом грошових коштів.

Питанню організації процесу обліку та контролю операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, не приділено значної уваги, воно залишається недостатньо висвітленим в економічній літературі. Теоретична і практична значимість проблеми організації обліку і контролю грошових операцій та недостатній рівень її дослідження стосовно сучасних потреб управління зумовили вибір теми дипломної роботи, її логічно-структурну побудову, мету, завдання та основні напрямки дослідження.

Метою дипломної роботи на тему: „Організація обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів” є: вивчення і критичний аналіз теоретичних положень та діючої практики організації обліку, аналізу і аудиту операцій з грошовими коштами та розробка на цій основі практичних рекомендацій щодо удосконалення ведення зазначених операцій.

Для досягнення мети в процесі дослідження були поставлені такі завдання:

- опрацювати методичну літературу, нормативну базу з даної теми; здійснити її критичний аналіз;

- вивчити організаційно – економічну характеристику підприємства;

- ознайомитися з методикою організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів на підприємстві;

- обґрунтувати критерії ефективної організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, розробити технічне завдання проекту та впровадити його;

- дослідити стан та організацію охорони праці на „МККП”, розробити рекомендації щодо поліпшення умов та охорони праці на „МККП”;

- сформулювати рекомендації щодо удосконалення ведення операцій, пов’язаних з організацією руху грошових коштів на підприємстві.

Об’єктом дослідження є: організація обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів; предметом – особливості документального оформлення, здійснення даних операцій на підприємстві.

При вивченні організації обліку, аналізу і аудиту грошових операцій застосовувались методи: спостереження, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також економіко-математичні методи. Дослідження здійснювалось на базі Міського комбінату комунальних підприємств.

Робота складається з чотирьох розділів. Перший - містить обґрунтування необхідності проведення дослідження з зазначеної теми, критичний огляд нормативної бази, аналіз літературних джерел. Другий присвячений висвітленню організаційно–економічної характеристики підприємства та сучасного стану організації обліку і контролю операцій з грошовими коштами на підприємстві. Третій передбачає обґрунтування критеріїв ефективності організації обліку, аналізу і аудиту грошових операцій та розробку технічних завдань проекту і його впровадження. Четвертий – присвячений охороні праці.

При написані дипломної роботи були використані законодавчі акти, підручники з організації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту та періодичні видання. Обсяг дипломної роботи — 96 сторінок. У роботі розміщені рисунки і таблиці, що сприяє більш легкому сприйняттю інформації. Завершує роботу список використаної літератури та додатки.

1. Теоретичні дослідження організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів

1.1. Обґрунтування необхідності проведення дослідження з даної теми

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку грошових коштів, які є найбільш ліквідними активами підприємства. Грошові кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Гроші — це загальний еквівалент, той особливий товар, в якому усі інші товари висловлюють свою вартість.

Ще зовсім нещодавно використання при розрахунках безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяв тому, що безготівкові гроші стають невід’ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи готівкові. Однак останні гідно витримують „конкуренцію” з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату підприємством заробітної плати працівникам, компенсацію витрат у зв’язку з відрядженням, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокусу витрачання її не за цільовим призначенням, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Методологічні засади формування інформації про грошові кошти та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”[4]. Згідно даного Положення, грошові кошти – це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Завданнями організації обліку грошових коштів є:

1) належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей;

2) повна і своєчасна реєстрація операцій, пов’язаних із рухом грошових коштів в касі і на рахунках у банках;

3) контроль за наявністю коштів, їхньою цілістю і цільовим використанням;

4) повне, своєчасне і правильне відображення в облікових регістрах поточних операцій по надходженню і вибуттю даного капіталу;

5) контроль за дотриманням розрахунково-платіжної і кошторисної дисципліни;

6) контроль за своєчасністю повернення в банк сум, не використаних по призначенню відповідно до виділених лімітів і кошторисів;

7) правильне і своєчасне проведення інвентаризації касової готівки, операцій по рахунках у банках і відображення її результатів в обліку.

Грошові кошти підприємства поділяються на два види:

кошти в касі підприємства;

кошти на рахунках у банках.

Каса — рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових залишків готівкових коштів, які має підприємство.

При необхідності на тому чи іншому конкретному підприємстві може відкриватися відразу кілька рахунків (субрахунків) з обліку готівки:

1) каса підприємства (при бухгалтерії підприємства);

2) операційна каса (що знаходиться в тому чи іншому підрозділі);

3) каса філії (при наявності філії, виділеної на окремий баланс).

Для здійснення касових операцій на кожному підприємстві повинна бути каса – спеціально обладнане приміщення з обов’язковою наявністю сейфа. В касі підприємства можуть зберігатися наступні цінності:

- готівка (національна, іноземна);

- грошові документи (путівки, поштові марки, проїзні квитки);

- бланки суворої звітності (трудові книжки та вкладиші до них, власні акції, квитанції дорожніх листів автотранспорту);

- цінні папери, придбані у інших підприємств (акції, облігації, векселі)

Цінні папери — документи, що засвідчують майнові права, що можуть бути здійснені тільки при наданні оригіналу цих документів.

Рахунки в банку — рахунки бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових залишків безготівкових коштів, які розташовує підприємство.

Планом рахунків передбачені наступні рахунки з організації обліку коштів підприємства:

- поточні рахунки в банках;

- інші рахунки в банках.

Види рахунків у банках наступні:

а) поточні рахунки в національній валюті ( для зберігання вільних коштів і ведення безготівкових розрахунків у національній валюті)

б) поточні рахунки в іноземній валюті (для збереження вільних коштів і здійснення безготівкових розрахунків в іноземній валюті);

в) спеціальні рахунки для безготівкових розрахунків з контрагентами (рахунок акредитива, рахунок лімітованої чекової книжки);

г) спеціальні рахунки для бюджетного фінансування і цільових надходжень (бюджетні рахунки для цільових заходів);

д) позикові рахунки (для обліку позик шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування позикових коштів на поточні, чи інші рахунки відповідно до умов кредитної угоди);

е) депозитні рахунки (для збереження вільних коштів, що перелічуються з поточних рахунків на рахунок депозиту, а після закінчення терміну збереження відповідно до депозитного договору повертаються на той же рахунок з відсотком по депозитних вкладах.)

Тимчасовий рахунок – це рахунок, що відкривається в установах банків для зарахування коштів з метою формування статутного капіталу і забезпечення спільної діяльності за участю іноземних інвесторів.

Картковий рахунок – це банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

Юридичні і фізичні особи–суб’єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків. Проте у випадку відкриття двох чи більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку визначає один з рахунків у національній валюті як основний.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливому рахунку – рахунку лімітованої чекової книжки. Розрахунковий чек містить письмове доручення власника рахунку обслуговуючому його банку на перерахування зазначеної в чеку суми грошей з його рахунку на рахунок одержувача коштів. Приклад розрахункового чеку показаний у додатку 16.

Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив – рахунок, з якого банк за дорученням свого клієнта виконує платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги.

Для своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки підприємства у встановлений банком термін повинні попередити установу банку про необхідну суму коштів. При одержанні з банку коштів на виплати, пов’язані з оплатою праці, підприємства повинні представляти банкам календар видачі заробітної плати. Для того щоб одержати в банку кошти, необхідно попередньо подати заяву про бронювання коштів.

При одержанні готівки у банку клієнт представляє установі банку лист про організацію охорони коштів і забезпечення їхнього транспортування. Якщо гроші в банку одержує не касир, а особа, що його заміняє, то вони видаються тільки при наявності в особи, що одержує, крім документа, що посвідчує особу, доручення.

Кошти понад установлений ліміт залишку готівки у касі підприємство зобов’язано здавати в банк для зарахування на рахунки підприємства одним з наступних способів:

1) до денних та вечірніх кас банківських установ;

2) інкасаторам для наступної здачі до банків;

3) підприємствам зв’язку для переказів на рахунки до установ банків;

4) до об’єднаних кас при підприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ.

Таким чином, ми розглянули сутність та види грошових коштів, основні завдання організації обліку і контролю операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, значення процесу організації обліку руху грошових коштів. Це дало нам змогу ще раз впевнитися у важливості вивчення даної теми.

1.2. Економічно-правовий аналіз та критичний огляд нормативної бази

Бухгалтер у своїй роботі постійно працює з різноманітними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу бухгалтера. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вони потрібні бухгалтеру для того, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

З метою правильного використання нормативно-правових актів при організації обліку бухгалтери повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, а також розуміти його зміст та призначення.

Основним нормативним актом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996, що поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Цей закон складається з 5 розділів, що містять 15 статей і передбачає визначення мети, основних принципів бухгалтерського обліку, розтлумачує питання щодо державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві [1].

Методологічні засади формування інформації про грошові кошти та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”, що містить 58 пунктів, в яких визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. У Положенні наведено порядок відображення у звіті руху грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної, фінансової діяльності; порядок визначення величини грошових коштів за звітний період, порядок заповнення приміток до фінансової звітності; наведено форму звіту про рух грошових коштів [4]. У П(С)БО 4 використовується непрямий метод складання звітності. Практично П(С)БО 4 не має значних відмінностей від Міжнародного стандарту 7, крім ускладнення техніки розрахунків та нечіткості в деяких формулюваннях.

Основним нормативним документом, що регулює касові операції є „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затверджене Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банку і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правової форми і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання з ними [8]. Згідно з даним Положенням, усі підприємства й індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Однак для здійснення господарської діяльності їм необхідно визначена кількість готівкових коштів. Розрахунки готівковими коштами між собою і з громадянами підприємства можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виторгу від реалізації товарів (робіт, послуг), і інших касових надходжень. Положенням № 72 був встановлений граничний розмір розрахунків готівкою одного підприємства з іншим, він складав 3000 грн. протягом одного дня по одному чи декільком платіжним документам. Але слід зазначити, що Постановою правління НБУ „Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів НБУ” від 05.03.2003р. було внесено зміни до Положення № 72, а саме до п.2.3 цього документу.

Згідно цих змін, з 15.04.2004р. сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим, здійснювана через їх касу, каси банків, каси інших фінансових установ, що надають послуги з переказу грошей, підприємства поштового зв’язку не повинна перевищувати 10 000 грн. протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами. При цьому вказано, що гранична сума платежу в майбутньому може змінюватися. У випадку здійснення підприємствами розрахунків готівкою понад 10 000 грн., кошти, що перевищують дану суму, додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня здійснення даної операції. Потім отримана сума порівнюється з затвердженим лімітом каси, і у випадку його перевищення до підприємства застосовуються штрафні санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі в розмірі дворазової суми понадлімітної готівки за кожний день. Кількість підприємств, з якими здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі підприємства понад установлену суму повинні здійснюватися тільки в безготівковому порядку. У Положенні № 72 наведене наступне визначення поняття „розрахунки готівкою” — це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і по операціях, безпосередньо не пов’язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна. Виходячи з даного визначення „розрахунки готівкою” передбачають не тільки розрахунки за реалізовану продукцію і т.п., але і будь-які інші наявні надходження в касу підприємства, зокрема надходження від позареалізаційних надходжень.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 72 позареалізаційні надходження — надходження від операцій, безпосередньо не пов’язаних з реалізацією продукції (робіт, послуг) і іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного й обслуговуючого виробництва), у тому числі від погашення дебіторської заборгованості, заборгованості по позиках, безкоштовно отримані засоби, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надання в лізинг (оренду) майна, роялті, доход (відсотки) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Таким чином, Положення № 72 розставило всі крапки над «і» у питанні: які платежі підприємств між собою обмежуються сумою в 10 000 грн. у день. Тепер це не тільки розрахунки за продукцію (товари, роботи, послуги), але і позареалізаційні надходження в касу підприємства.

Підприємства і фізичні особи можуть здійснювати розрахунки готівкою за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) через установи банків. Зазначені розрахунки здійснюються шляхом внесення готівки в установи банків для подальшого перерахування їх на рахунки підприємств чи фізичних осіб. Такі розрахунки для покупців є готівковими, а для підприємств-продавців — безготівковими. Завдяки закріпленню в Положенні № 72 зазначеної норми, розрахунки за продані товари через касу банку, минаючи касу підприємства, для підприємства-продавця вважаються безготівковими, і відповідно, не вимагають наявності торгового патенту.

Для прийому, збереження і витрачання готівкових коштів підприємство повинне мати касу. Касою називається приміщення чи місце, призначене для прийому, видачі і збереження готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Дане визначення є досить ліберальним стосовно вимог, пропонованих раніше Порядком № 21, до приміщення й устаткування каси.(попередні вимоги щодо відособленості, ґрат і іншого спеціального устаткування приміщення каси викликали досить багато складностей, особливо в малих підприємств). На сьогоднішній день касою може вважатися і робоче місце касира, де зберігається готівка і ведеться, як правило, касова книга, навіть якщо воно знаходиться в приміщенні разом з іншими працівниками бухгалтерії. Однак у Положенні № 72 міститься вимога, відповідно до якої керівники підприємств повинні забезпечити надійне збереження готівкових коштів у касах, а також їхню схоронність у випадку доставки з установи банку або здачі до неї. Якщо з вини керівників не були створені необхідні умови для забезпечення схоронності коштів під час їхнього збереження і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідальною особою у касі підприємства є касир. Він несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих ним цінностей.

Для призначення працівника на посаду касира адміністрацією підприємства видається наказ. Крім того, він зобов’язаний під розписку ознайомити працівника з нормами, передбаченими Положенням № 72, викладеними в посадовій інструкції касира. Після цього з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

У випадку відсутності касира цінності, що знаходяться в нього в підзвіті, терміново перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства в присутності комісії в складі осіб, призначених керівником підприємства. Про результати перерахування і передачі цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

На підприємствах, що мають велику кількість підрозділів обслуговуються централізованими бухгалтеріями, оплата праці, виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендій і премій можуть здійснюватись за письмовим наказом керівника підприємства, іншими, крім касирів, особами. З цими особами укладається договір про повну матеріальну відповідальність і на них поширюються усі права й обов’язки, установлені для касирів.

На тих підприємствах, де згідно штатного розкладу посада касира не передбачена, обов’язки касира можуть виконуватися бухгалтером чи іншими працівниками за письмовим наказом керівника підприємства. З особою, на яку покладені обов’язки касира, також укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Одним з головних показників контролю і регулювання наявного звертання є ліміт залишку готівки у касі. Ліміт залишку коштів у касі (далі — ліміт каси) — це граничний обсяг готівкових коштів, які можуть залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Ліміт каси встановлюється підприємствам, що мають рахунки в установах банку і здійснюють операції з готівкою. Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і термінів здачі наявного виторгу регулюється Інструкцією № 69. Розмір ліміту каси для кожного підприємства визначається установами банків з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, установлених термінів і порядку здачі наявного виторгу, тривалості операційного часу установи банку, наявності домовленості підприємства з установою банку на інкасацію і здачу наявного виторгу у вечірню касу банку і т.п.

Ліміт каси встановлюється підприємствам з урахуванням наступних особливостей:

- для підприємств, що мають готівковий виторг із терміном здачі її в банк щодня в день надходження в касу підприємства, — у розмірах, що необхідні для забезпечення їхньої роботи ранком наступного дня;

- для підприємств, що мають готівковий виторг із терміном здачі наступного дня, — у рамках середньоденного готівкового виторгу;

- для підприємств, що мають наявний виторг з іншим терміном здачі її в банк, — у розмірах, що залежать від установлених термінів здачі виторгу і її сум;

- для підприємств, ліміти каси яким установлюються відповідно до фактичних витрат готівки (крім виплат, зв’язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів) — у рамках середньоденної видачі готівки.

Ліміт каси підприємствам встановлюється установами банків за узгодженням з керівниками підприємств на підставі розрахунку середньоденного надходження наявного виторгу чи середньоденної видачі готівки.

При висновку договору на розрахунково-касове обслуговування підприємство повинне подати в установу банку заявку-розрахунок (дод. 12) у двох примірниках для встановлення загального ліміту каси, термінів і порядку здачі наявного виторгу, що є невід’ємною частиною договору й оформляється як додаток до договору.

Підприємства повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Інструкції № 69 відповідальність за не установлення лімітів каси покладається на банки тільки в тому випадку, якщо при наявності поданої підприємством заявки-розрахунку ліміт каси установлений не був. При цьому банки не несуть відповідальність за неповідомлення підприємством своїм відособленим підрозділам розміру встановленого банком ліміту каси, порядку і термінів здачі наявного виторгу.

Підприємство може звернутися (при наявності обґрунтованих причин — зміна розмірів касових оборотів, режиму функціонування, умов здачі виторгу і т.п.) у банк із проханням про перегляд ліміту залишку готівки у касі. Крім того, ліміт каси може бути переглянутий з ініціативи банку. Підприємство, що бажає переглянути ліміт каси, повинне подати в банк заявку-розрахунок, що є підставою для перегляду діючого ліміту каси. До дати перегляду і встановлення нового ліміту каси й одержання його підприємством діє встановлений раніше ліміт каси.

Сума готівки, включаючи кошти, отримані з установ банків, виторг і інші надходження, що знаходяться в касі підприємства, на кінець робочого дня не повинна перевищувати встановлений ліміт. Уся готівка понад установлені ліміти здається підприємствами в банк для зарахування на поточний рахунок. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлений, то вся наявна в касі готівка здається наприкінці дня в банк (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлений).

У визначених випадках підприємства можуть зберігати готівку в касі понад установлені ліміти. Це стосується готівкових коштів, отриманих підприємством в установі банку для виплат, зв’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів. Такі кошти можуть зберігатися в касі тільки в дні виплат таких сум протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.

Готівка, отримана в установі банку на інші виплати, повинна видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день.

Суми готівки, отримані в установі банку і не використані по призначенню протягом установлених термінів, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку.

Готівкові кошти для оплати праці, що здійснюється за рахунок виторгу, підприємство має право зберігати в касі понад установленого йому ліміту протягом трьох робочих днів із дня настання термінів цих виплат у сумі, зазначеної в переданих у касу платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Крім цього Положення існують ще ряд документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства. До них належать:

1. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51 [6];

2. Наказ ДПАУ “Про затвердження нормативно-правових актів” від 01.12.00 р. № 614 [7];

3. Лист НБУ від 04.02.97 р. №25-013/166-885. „Про умови заповнення нових форм розрахункових документів”.

Операції з грошовими коштами на поточних рахунках в національній та іноземній валютах, відкритих підприємствами в установах банків регулюють наступні законодавчі акти:

1.Зміни до інструкції „Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”. Затверджено Постановою Правління НБУ від 4.06.2003 р. № 224.

Згідно даної Постанови відбулися зміни у порядку відкриття рахунків у банку:

- банки, відкриваючи рахунки тепер мають право вимагати від клієнта будь-які документи, що стосуються його діяльності та фінансового стану і до їх подання можуть не відкривати рахунки;

- у випадку виникнення в співробітників банку мотивованої підозри щодо достовірності наданої клієнтом інформації про відкриття рахунку, вони відразу повинні доповісти спеціальному уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

- якщо у клієнта вже відкритий рахунок в банку, то для відкриття додаткового, достатньо подати лише заяву та картку зі зразками підписів.

Крім цього, Зміни до Інструкції детальніше визначили:

- порядок відкриття рахунків дітям від 15 до 18 років;

- підстави для відкриття рахунків громадянам інших держав та особам без громадянства;

- порядок відкриття депозитних рахунків (депозити в іноземній валюті відкривають так само, як і гривневі);

- підстави для закриття рахунків (банки не можуть самостійно закривати рахунки, за якими протягом 30-ти днів не здійснено операцій і за якими не обліковуються залишки коштів).

2. Постанова правління НБУ „Про затвердження змін до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання” від 4.06.2003 р. № 225.

Відповідно до даної Постанови, відбулися деякі зміни до попереднього Положення:

- відтепер платіжні доручення в іноземній валюті дозволяється заповнювати російською мовою при переказі коштів у валюті будь-якої країни СНД та Балтії;

- переказуючи іноземну валюту в межах уповноваженого банку, всі обов’язкові реквізити платіжного доручення в іноземній валюті можна записувати українською мовою тощо.

3. Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69 [11].

4. Постанова Правління Національного Банку України „Про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів” від 18.09.1998р. №379 [9].

5. Постанова Правління Національного Банку України „Про порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів” від 30.06.1995 р. № 166.

6.Постанова Правління Національного Банку України „Про правила використання готівкової іноземної валюти на території України” від 26.03.98 р. № 119.

7. Постанова Правління Національного Банку України „Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від 18.12.1998 р. №527 [10].

8. Постанова Кабінету Міністрів України „Про відкриття підприємствам і організаціям торгівлі та громадського харчування спеціальних рахунків для прискорення розрахунків з вітчизняними постачальниками товарів” від 27.07.1998 р. №1162 [5].

9. Інструкція № 7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”. Затверджено Постановою НБУ від 02.08.96 р. № 204.

10. Закон України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05. 04.01 р. № 2346-ІІІ.

11. Інструкція № 135 „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”. Затверджено Постановою Правління НБУ від 29.03.01 № 135.

12. Указ Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16.03.95 № 227/95.

13. Наказ Міністерства фінансів України „Про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті” від 14.02.96 № 29.

Існує ще декілька законодавчих актів, що визначають норми проведення аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів. До них відносяться:

- Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII.

- Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями [3].

Таким чином, розглянувши основні нормативні документи, що регулюють операції, пов’язані з рухом грошових коштів, ми можемо зробити висновок, що даному питанню надається важливе значення з боку держави.

Використовуючи цінну інформацію, наведену в законодавчих актах, бухгалтери можуть належним чином організувати облік і аудит касових операцій та операцій з обліку безготівкових розрахунків на підприємстві.

1.3. Теоретичні передумови організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів

Питання обліку грошових коштів висвітлено у багатьох підручниках та посібниках з бухгалтерського та фінансового обліку. Проте проблемі організації процесу обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів приділено недостатньо уваги в працях вчених та викладачів. Хоча на сьогоднішній день можна виділити ряд наукових робіт, в яких розглядаються дані питання.

Одним з найгрунтовніших видань з організації бухгалтерського обліку є навчальний посібник для студентів вузів спеціальності „Облік і аудит” за редакцією Ф.Ф. Бутинця, О.В. Олійника, М.М. Шулепова „Організація бухгалтерського обліку” [20]. Цей посібник містить розділ, присвячений організації обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів. Автори розглядають наступні питання:

- нормативне регулювання операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів ( наведені основні законодавчі документи, що регулюють ці операції);

- організація первинного обліку грошових коштів (подаються типові форми первинних документів з організації обліку готівки, схема документування грошових операцій в касі, на рахунках у банку);

- організація обліку грошових коштів в касі (організація роботи в касі, ліміт готівки в касі, організація роботи касира );

- організація обліку грошових коштів на рахунках в банках (види рахунків в банку, порядок внесення готівки до банку );

- загальні положення організації контролю за здійсненням касової та фінансової дисципліни (складові ефективного бухгалтерського контролю грошових коштів, інвентаризація касової готівки, розрахунків та грошових коштів на рахунках в банку).

У посібнику Ф.Ф. Бутинець подає загальну схему бухгалтерського обліку касових операцій:

Ф.Ф. Бутинець відмічає, що в процесі господарської діяльності підприємства постійно відбувається зміна – збільшення або зменшення його грошових залишків. Цей процес він ілюструє рис. 1.2.

Залишок грошей на рахунку зменшується при придбанні матеріалів та оплаті одержаних послуг для виробництва готової продукції, при погашенні заборгованості постачальникам тощо. Після реалізації запасів готової продукції виникає заборгованість покупців перед підприємством. При оплаті покупцем рахунків дебіторська заборгованість зменшується, а потік грошових надходжень збільшується. Але боржники часто зволікають з оплатою поставок відвантаженої їм готової продукції, тому надходження грошових коштів може виникнути лише через деякий час. В зв’язку з цим керівник підприємства повинен постійно слідкувати за рухом грошових коштів, звертати увагу на будь-які зміни і передбачати їх наслідки для фінансового стану підприємства.

Для забезпечення дотримання вимог видачі готівки з каси підприємства автор рекомендує розробити інструкції текстової форми щодо оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером. Таку інструкцію можна оформити у вигляді табл.1.1

Таблиця 1.1

Робоча інструкція щодо оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером

№	Виконавець	Перелік робіт
1	Головний бухгалтер	Розглядає усну заяву одержувача про видачу грошей і при потребі з'ясовує у бухгалтера розрахункового відділу стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість суми, яка необхідна одержувачу. Бухгалтер розрахункового відділу дає відповідну довідку, на підставі якої головний бухгалтер приймає рішення.
2	Бухгалтер розрахункового відділу	Складає видатковий касовий ордер, зазначаючи в ньому реквізити, проставляє контировку на ордері, реєструє ордер під відповідним порядковим номером, проставляє цей номер на ордері і передає ордер головному бухгалтеру.
3	Головний бухгалтер	Перевіряє правильність складання касового ордера, підписує його і передає керівнику підприємства. Одержавши підписаний керівником ордер, направляє його касиру для виконання.
4	Касир	Перевіряє достовірність підписів на ордері і правильність його оформлення, вимагає від одержувача пред’явити паспорт або інший документ, який засвідчує особу та доручення. Доручення прикріплюється до ордера. Касир пропонує одержувачу розписатися на ордері, підписується на ордері сам і видає гроші, а ордер одразу ж записує в касову книгу, зазначаючи номер документа, кому видано, кореспондуючий рахунок, суму.

Ще один посібник, в якому розглядається питання організації обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів - „Організація обліку”, автором якого є В.В. Кириченко [18]. Тут подаються основні завдання організації обліку грошових коштів, типові форми первинних документів з обліку готівки, схеми документування грошових операцій у касі та на рахунках в банку, загальна схема бухгалтерського обліку касових операцій тощо. У навчально-методичному посібнику наводиться схема документування руху коштів на рахунках в банку:

Рух коштів на поточному рахунку оформлюється документами, що затверджені банком

Безготівкові розрахунки Розрахунки готівкою

- Платіжне доручення - Об’ява на внесок готівкою

- Розрахунковий чек - Грошовий чек

- Акредитив

- Платіжна вимога-доручення

Рис 1.3 - Документування руху грошових коштів на рахунках в банку

Слід відмітити, що матеріал в даному посібнику викладається за допомогою структурно-логічних схем, що сприяє засвоєнню інформації більш системно.

Серед літературних джерел, присвячених проблемі організації обліку та контролю можна виділити підручник вітчизняних авторів В.Д. Сопко, В. Завгороднього „Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу”[23]. Ця робота ґрунтовно розкриває особливості процесу організації обліку, аналізу, контролю в цілому, але не достатньо описує окремі напрямки організації обліку.

Що стосується посібників з організації аудиту, то їх кількість є досить обмеженою. Найбільш зручним у використанні та опрацюванні за рахунок системного, логічно структурованого викладення матеріалу є посібник В.В.Кириченко „Аудит”[17]. В ньому автор визначає завдання аудиту грошових коштів в касі та на рахунках в банку; подає джерела інформації з аудиту грошових коштів; розглядає основні етапи здійснення аудиту зазначених операцій, аналізує основні порушення в операціях з грошовими коштами тощо.

Слід відзначити, що питання організації обліку і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів в касі та на рахунках у банках розглядається і у періодичних виданнях різними авторами. Проаналізуємо деякі публікації.

І.М. Назаренко у статті „Як видати готівку з каси підприємства за відомістю”[27], яка опублікована в газеті „Все про бухгалтерський облік”, зазначає, що бувають випадки, коли виписати видатковий касовий ордер на кожного одержувача незручно. Набагато швидше оформити платіжну відомість. В публікації зазначається як зробити це правильно. Автор пропонує звернути увагу на те, що після запису у відомості прізвищ одержувачів суми, що їм належить, касир неодмінно повинен підписати її у керівника і головного бухгалтера (місце для підпису на титульній сторінці, тут же зазначаються строки видачі готівки та загальна сума за відомістю). У статті наводиться зразок відомості.

Ще одна стаття того самого автора, що має назву „Оформлюємо довіреність на отримання готівки”[28] містить правила заповнення, видачі довіреності, зразок цього документу. Автор нагадує, що довіреність придатна не довше 3-х років, а коли строк не зазначено - протягом року з дня її видачі, якщо ж немає і дати її видачі, вона вважається недійсною. Завірити таку довіреність достатньо на підприємстві, де працює довіритель, в ЖЕКу за місцем проживання або в адміністрації стаціонарної лікарняно-профілактичної установи, в якій він лікується.

Розглянемо статті, що присвячені питанню обліку грошових коштів на банківських рахунках.

О. Петричук, автор статті „Як покарають за неповідомлення податкової про відкриття рахунка”[29], яка опублікована в газеті „Все про бухгалтерський облік”, зазначає, що підприємство, керуючись ст. 8 Закону України „Про підприємництво” від 7.02.91 № 698 і п. 3 ст. 24 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91 № 887 зобов’язуються повідомити податковий орган, в якому воно стоїть на обліку, як платник податків про відкриття своїх рахунків в банках (причому ці відомості необхідно надати протягом 3-х робочих днів з моменту відкриття рахунку, включаючи день відкриття, особисто або надіслати на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення).

У публікації „Що робити, якщо на ваш рахунок помилково зарахували кошти” газети „Все про бухгалтерський облік”[26] Г. Кузнєцов звертає увагу працівників підприємств, особливо тих, хто зрідка перевіряє стан своїх рахунків, що досить часто трапляються випадки, коли кошти помилково зараховуються на чужий рахунок. У п. 32 Інструкції № 135 зазначено, що в цьому випадку одержувач повинен повернути дані кошти у встановлені строки, за порушення такої вимоги одержувач несе відповідальність.

У випадку, коли помилка сталася з вини банку, то дана установа зобов’язана перерахувати гроші тому, кому вони призначалися, повідомивши неналежного одержувача про здійснення помилкового переказу і про строки повернення суми - 3 робочі дні. Якщо неналежний одержувач у зазначені строки не повертає кошти, то нараховується пеня – 0,1% суми простроченого платежу за кожний день від дати завершення помилкового переказу до дня повернення грошей.

Коли ж винен платник, підприємства повинні повертати випадково зараховані на їх рахунок кошти у 5-ти денний строк платникам. За недотримання даних вимог податківці можуть накласти штраф на посадових осіб підприємства на суму 2-х неоподатковуваних мінімуму доходів громадян. При дотриманні вказаних строків повернення коштів наслідки одержання та повернення їх у податковому обліку можна не показувати.

Стислий огляд опрацьованої літератури з організації обліку і контролю операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, відображено в табл. 1.2

Таблиця 1.2

Критичний огляд літературної бази з організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів за 1999 – 2003 рр.

	Джерело інформації		Організація документального оформлення		Кореспонденція рахунків		Ведення регістрів обліку	Організація інвентаризації
1	Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шулепова. „Організація бухгалтерського обліку” [20 ]		+		+		+	+
2	В.В. Кириченко. „Організація обліку: Навчальний посібник” [18]		+		-		+	-
3	М.С. Пушкар. „Бухгалтерський облік: основи методології та організації” [21]		+		+		+	-
4	В.Д. Сопко, В. Завгородній „Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу” [23]	-		-		+		-
5	Н.М.Ткаченко. „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України” [24]	+		+		+		-
6	В.В.Кириченко. „Аудит”: Навчальний посібник.– ВІРЕУ.-2003.-97 с. [17]	+		-		-		+

Дані табл. свідчать, що найповніша інформація з досліджуваної теми представлена у посібнику Ф.Ф. Бутинця та ін. „Організація бухгалтерського обліку”. В зазначеній роботі можна знайти багато цікавих і корисних відомостей та рекомендацій щодо особливостей організації операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів. Багато цінної інформації міститься і в інших посібниках, зазначених у таблиці, але кожен з них розглядає більш детально окремі питання з організації обліку грошових коштів в касі і на рахунках в банках.

В періодичних виданнях з бухгалтерського обліку можна ознайомитися з новими Законами, Положеннями, Інструкціями, виданими державними органами, а також роз’ясненнями та критичним аналізом нормативних документів, крім того тут можна знайти відповіді досвідчених економістів на питання, що найчастіше виникають у практичній діяльності і цікавлять багатьох спеціалістів.

2. Дослідження сучасного стану організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів на підприємстві

2.1. Організаційно-економічна характеристика „МККП”

Міське комунальне підприємство „Комбінат комунальних підприємств” (МКП „МККП”), перейменоване з державно-комунального підприємства „Вінницький міський комбінат комунальних підприємств”, був створений виконкомом міської ради народних депутатів від 19.04.1994 р. № 317. Комбінат є юридичною особою та здійснює виробничу, комерційну та іншу діяльність з метою одержання прибутку. Воно має самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг та необхідні для роботи штампи. Комбінат діє на підставі статуту (додаток 1), знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. А. Медвідь, 2.

Метою діяльності комбінату комунальних підприємств є більш повне і якісне задоволення потреб народного господарства і громадян, здійснення широкого спектру послуг для отримання прибутку.

Основним предметом діяльності даного підприємства є:

- організація ритуального обслуговування населення м. Вінниці та приміських населених пунктів Вінницької області;

- оформлення поховань громадян;

- виготовлення та встановлення надмогильних споруд;

- будівництво, підготовка до виконання будівельних робіт, виконання спеціалізованих робіт, обладнання та оформлення приміщень, ремонтно-реставраційних робіт, виробництво будівельних матеріалів усіх видів та їх реалізація;

- заготівля та переробка деревини, виготовлення теслярських виробів, пиломатеріалів, меблів, предметів інтер’єру, товарів народного споживання, продукції народних промислів;

- створення власної транспортної бази, надання послуг по перевезенню пасажирів та вантажів автомобільним транспортом фізичним та юридичним особам, тощо.

Для ефективної роботи по досягненню цілей та статутних завдань Вінницький міський комбінат комунальних підприємств має право на зайняття різними видами економічно доцільної діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.

Майно комбінату складається з основних засобів і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі комбінату. Власником основних засобів є Вінницька міська рада.

Майно та кошти, відображені в балансі підприємства, знаходяться в повному господарському віданні Вінницького міського комбінату комунальних підприємств.

Джерелом формування майна є:

- грошові і матеріальні внески засновника-власника;

- доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- бюджетні кошти;

- інші джерела, які не заборонені законодавчими актами України.

Грошові кошти з рахунків комбінату можуть бути зняті тільки у випадках, що передбачені законодавчими актами.

Поточне управління діяльністю підприємства здійснюється на демократичній основі з забезпеченням широкої участі членів колективу в рішенні економічних, соціальних, організаційних питань і прав власника.

Вищим органом управління є загальні збори працівників підприємства, які: приймають Статут, вносять до нього зміни та доповнення; вибирають Раду, голову Ради, ревізійну комісію, голову ревізійної комісії; затверджують організаційну структуру і штатний розклад, службові інструкції, форму, систему, розміри оплати праці, змінність роботи, розпорядок робочого дня, порядок надання вихідних днів та відпусток, колективний договір;

Управління Вінницьким міським комбінатом комунальних підприємств здійснюється начальником, який діє на засадах єдиноначальності, без доручення представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає угоди, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпоряджатися коштами, призначається і звільняється з посади згідно з чинним законодавством.

Рис 2.1 - Структура підприємства «МККП»

Для того, щоб детальніше проаналізувати діяльність підприємства, необхідно розглянути його економічні показники, які можна отримати, проаналізувавши форми звітності підприємства за три останні роки: Баланс (дод.3), Звіт про фінансові результати (дод.4), Звіт про рух грошових коштів (дод.5), Звіт про власний капітал (дод.6)

Таблиця 2.1

Динаміка основних економічних показників розвитку МКП „МККП” за 2001-2003 роки

№ п/п	Показники	Один. виміру	Роки			2003 р. в % до 2001 р.
			2001	2002	2003
1	Дохід від реалізації продукції	тис. грн.	1010,8	1249,5	1769,9	175,1
2	ПДВ	тис. грн.	46,5	73,9	155,1	333,5
3	Чистий дохід від реалізації продукції	тис. грн.	964,3	1175,6	1614,8	167,5
4	Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	793,3	964,5	1245,1	156,9
5	Елементи операційних витрат: а) матеріальні витрати	%	59,4	46,2	43,2	0,7 п.
	б) витрати на оплату праці	%	21,7	31,7	35,8	1,7 п.
	в) відрахування на соціальні заходи	%	8,1	11,6	12,8	1,6 п.
	г) амортизація	%	8,1	6,5	4,5	0,6 п.
	д) інші операційні витрати	%	2,7	4,0	3,7	1,4 п.
6	Валовий прибуток	тис. грн.	171,0	211,1	369,7	216,2
7	Рівень рентабельності продажу	%	1,2	1,7	3,5	2,9 п.
8	Податок на прибуток	тис. грн.	-	26,5	24,4	-
9	Чистий прибуток	тис. грн.	11,7	19,4	56,8	485,5
10	Середньорічна вартість основних засобів	тис. грн.	3236,3	3117,9	3020,4	93,3
11	Середньооблікова чисельність персоналу	чол.	106	115	142	133,9
12	Фонд оплати праці	тис. грн.	206.9	364.6	549.3	265.5
13	Середньомісячна заробітна плата працівника	грн.	162.7	264.2	322.3	198.1

Дані таблиці свідчать, що протягом трьох років економічні показники підприємства змінювалися. Кожну з цих змін можна пояснити об’єктивними причинами: нововведеннями у законодавстві чи змінами облікової політики підприємства.

Розглянемо більш детально динаміку економічних показників розвитку „МККП”. Здійснивши аналіз таблиці, можемо зробити висновок, що у 2003 році порівняно з 2001 роком значно збільшилися такі показники, як дохід від реалізації продукції, що призвело до збільшення чистого доходу від реалізації та валового прибутку. Водночас податок на додану вартість збільшився у три рази порівняно з 2001 роком. Це відбулося як за рахунок збільшення доходу від реалізації продукції, так і за рахунок постійних змін у законодавстві. Слід відзначити, що паралельно із збільшенням вищезазначених показників зменшився показник податку на прибуток, що позитивно вплинуло на величину показника чистого прибутку, який збільшився за останні два роки на 45,1 тис. грн.

Збільшився показник середньооблікової чисельності персоналу, а також середньомісячної зарплати працівникам, що спричинило збільшення витрат на оплату праці (фонд оплати праці збільшився в 2,5 рази). Зріс і рівень рентабельності продажу, але не дивлячись на це, даний показник лишається досить низьким.

Щодо елементів операційних витрат, то слід відмітити, що поряд із зменшенням матеріальних витрат, витрат на амортизацію, значно збільшилися витрати на оплату праці (як зазначалося вище), відрахування на соціальні заходи, а також інші операційні витрати. В цілому операційні витрати збільшилися за два роки на 60%.

Дані таблиці свідчать про тенденцію до зниження середньорічної вартості основних засобів та до підвищення собівартості реалізованої продукції.

За допомогою даних, відображених у фінансовій звітності, проаналізуємо детально поточний фінансовий стан підприємства. Цей аналіз дозволить оцінити співвідношення між заборгованістю і активами підприємства, структуру активів, розумність величини матеріально-виробничих запасів тощо.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) – дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Оборотні активи (260) + Витрати майбутніх періодів(270)

К п. л. = ----------------------- (2.1)

Поточні зобов’язання (620) + Доходи майбутніх періодів (630)

Підставимо у формулу (2.1) показники балансу підприємства, отримаємо:

Кп.л. 2001 = (173,6 + 49,5) /120,3 =1,85

К п.л. 2002 = (205,6 + 49,5 )/ 70,5 = 3,62;

К п.л. 2003 = 404,1 /111,9 = 3,61;

К п.л. 2003 - К п.л. 2001 = 3,61 – 1,85 = 1,76.

Як бачимо, поточні активи перевищують по величині поточні зобов’язання. Коефіцієнт покриття у 2001 році наближається до 2, а у наступних роках – вдвічі перевищував цей показник. Різниця величини коефіцієнтів 2003 і 2001 років дорівнює 1,76. Це свідчить про сприятливий стан ліквідності активів та про тенденцію до підвищення даного показника. Але якщо навіть припустити можливість того, що вартість активів знизиться наполовину, то виручки, що залишилася, буде досить для погашення поточної заборгованості. Отже, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт „лакмусового папірця”) – враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Оборотні активи (260) – Запаси (100-140) + Витрати майбутніх періодів(270)

К ш. л. = -------------------- (2.2)

Поточні зобов’язання (620) + Доходи майбутніх періодів (630)

К ш.л. 2001 = (173,6-(56,9+7,4+6,1)+49,5) /120,3 = 1,27;

К ш.л.2002 = (205,6-(84,0+9,3+10,1)+49,5) /70,5=2,15;

К ш.л.2003 =(404,1-(50,1+8,7+8,0)) / 111,9=3,00;

К ш.л.2003 – К ш.л.2001 = 3,01-1,27=1,74.

У літературі наводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта-1

Оскільки в нашому випадку коефіцієнт перевищує 1 (а в 2003 році становить 3), то можна вважати цей показник задовільним. В 2001 році на одну гривню поточної заборгованості підприємство мало 1 грн. 27 коп., в 2002 – 2 грн. 15 коп., і 2003 – 3 грн. ліквідних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності зріс у 2003 році порівняно з 2001 на 1,74. Це позитивно відбивається на фінансовому стані підприємства.

3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності – показує яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно. Зазначимо, що теоретичне значення даного коефіцієнта не повинно бути меншим 0,2 – 0,25. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Грошові кошти та їх еквіваленти (230+240)

К а. л. = ----------------------- (2.3)

Поточні зобов’язання (620) + Доходи майбутніх періодів (630)

К а.л.2001 = 13,9 / 120,3 = 0,12;

К а.л.2002 = 40,4 / 70,5 = 0,57;

К а.л.2003 = 9,7 / 111,9 =0,09;

К а.л.2003 – К а.л.001 = 0,09- 0,12 = - 0,03.

Оскільки показник різниці коефіцієнтів 2003 і 2001 років є від’ємним, то це говорить про те, що прослідковується тенденція до зменшення даного показника у наступних роках, а отже і до зменшення такої важливої складової оборотних активів, як грошові кошти. Оскільки показник швидкої ліквідності є задовільним, а коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідає нормі, то це дозволяє зробити висновок, що підприємство здатне погасити заборгованість не за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів, а за рахунок інших оборотних засобів.

Отримані результати свідчать про те, що лише в 2002 році половина поточних зобов’язань могла бути погашена негайно. Показники 2001 та 2003 років дуже низькі. Отже для того, щоб збільшити рівень абсолютної ліквідності, необхідно визначити ефективні напрямки діяльності підприємства, реалізація яких призвела б до збільшення запасів грошових коштів, або ж до зменшення рівня поточної заборгованості.

4.Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, незалежності) – визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства, характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від залучення позикових коштів, розраховується за формулою:

Власний капітал (380 ф. № 1)

К к. в. к. = ------------------- (2.4)

Активи підприємства (080+260+270 ф. № 1)

К к.в.к. 2001 = 3328,2 / (3225,4+173,6+49,5)= 0,97;

К к.в.к. 2002 = 3209,5 / (3024,9+205,6+49,5) = 0,98;

К к.в.к. 2003 = 3286,7 / (3015,9+404,1) = 0,96;

К к.в.к. 2003 – К к.в.к. 2001 = 0,96 – 0,97 = - 0,01.

В нашому випадку значення коефіцієнтів наближається до 1 (100%). Це свідчить про те, що власники на 96 – 98 % фінансують своє підприємство.

Проте у 2003 році спостерігається незначна зміна даного коефіцієнту у бік зменшення (оскільки різниця показників 2003 і 2001 років є від’ємною).

5. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (доповнення до попереднього коефіцієнта, їх сума становить 1 (100%) ) – характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства.

Позиковий капітал (430+480+620+630 ф. № 1)

К к.п.к. = ------------------- (2.5)

Активи підприємства (080+260+270 ф. № 1)

К к.п.к. 2001= 120,3 / (3225,4+173,6+49,5) = 0,04;

К к.п.к. 2002 = 70,5 / (3024,9+205,6+49,5) = 0,02;

К к.п.к. 2003 = (21,4+111,9) / (3015,9+404,1) = 0,04;

К к.п.к. 2003 – К к.п.к. 2001 = 0,04 – 0,04 = 0.

Отримані показники свідчать про незначну залежність підприємства від інвесторів та кредиторів. На кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 0,02 – 0,04 грн. позикових коштів. Це говорить, що підприємство є стійким у фінансовому плані. Показник концентрації позикового капіталу за три роки суттєво не змінювався (оскільки різниця близька до 0).

6. Рентабельність продажу (норма чистого прибутку) – показує, який прибуток з гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:

Чистий прибуток (220 ф. № 2)

К р. п. = ------------------------ (2.6)

Чиста реалізація (035 ф. №2)

К р.п. 2001 = 11,7 / 964,3 = 0,012;

К р.п. 2002 = 19,4 / 1175,6 = 0,017;

К р.п. 2003 = 56,8 / 1614,8 = 0,035;

К р.п. 2003 – К р.п. 2001 = 0,035 / 0,012 = 2,9.

Цей показник свідчить про те, що після вирахування з отриманого доходу в 2001 р. всіх витрат залишилася 1 копійка, в 2002 р. – 2 копійки, в 2003 р. – 3 копійки прибутку від кожної гривні продажу. Бачимо, що не дивлячись на те, що рентабельність продажу в 2003 році порівняно з попередніми роками збільшилась (різниця коефіцієнтів 2003 і 2001 років дорівнює 2,9), її показник все одно лишається досить низьким.

7. Коефіцієнт оборотності активів – характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, тобто скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції.

Чиста реалізація (035 ф. № 2)

К о. а. = ------------------------- (2.7)

( Активи на початок року (080+260+270 гр. 3 ф. № 1) +

 + Активи на кінець року (080+260+270 гр. 4 ф. № 1)): 2

К о.а. 2001 = 946,3 /( (3271,5+197,8+49,5) + (3225,4+173,6+49,5)): 2 = 0,19;

К о.а. 2002 = 1175,6 / ((3225,4+173,6+49,5) +(3024,9+205,6+49,5)): 2 = 0,35;

К о.а. 2003 = 1614,8 / ((3024,9+205,6+49,5)+ (3015,9+404,1)): 2 = 0,48;

К о.а. 2003 - К о.а. 2001 = 0,48 – 0,19 = 0,29.

Порівняння коефіцієнтів оборотності активів за три роки свідчить про тенденцію до підвищення оборотності активів підприємства, тобто про більш ефективне їх використання.

8. Фондовіддача – показник, що характеризує наскільки ефективно підприємство використовує основні засоби. Цей показник порівнюється із загально галузевими показниками.

Чиста реалізація (035 ф. № 2)

Ф = ------------------- (2.8)

(Основні засоби на початок року (030 гр. 3 ф. № 1) +

+ Основні засоби на кінець року (030 гр. 4 ф. № 1)): 2

Ф 2001 = 964,3 / (3261,6+3211,0): 2 = 0,30;

Ф 2002 = 1175,6 / (3211,0+3024,9): 2 = 0,38;

Ф 2003 = 1614,8 / (3024,9+3015,9): 2 = 0,53;

Ф 2003 - Ф 2001 = 0,53 – 0,30 = 0,23.

Таким чином можна прослідкувати, що показники щороку збільшувались (в 2003 році порівняно з 2001 коефіцієнт зріс на 0,23), а це свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів.

Розрахувавши та здійснивши аналіз всіх показників економічного розвитку підприємства, ми можемо зробити висновок, що підприємство ”МККП” на сьогоднішній день є відносно стабільним у фінансовому плані, майже всі проаналізовані фінансові показники відповідають нормі. Це стосується в першу чергу коефіцієнтів поточної і швидкої ліквідності, результати аналізу яких дають змогу стверджувати про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Коефіцієнти концентрації власного та позикового капіталу свідчать про значну частку власного капіталу, високий ступінь фінансової автономності підприємства. Коефіцієнти оборотності активів та фондовіддачі характеризують підприємство як таке, що ефективно використовує оборотні активи та основні засоби.

Лише два коефіцієнта говорять про недоліки фінансового стану комбінату. Це стосується коефіцієнтів рентабельності продажу та абсолютної ліквідності. А тому керівництво „МККП” повинно визначити ефективні напрямки діяльності підприємства, реалізація яких призвела б до покращення вищезазначених показників та фінансового стану комбінату в цілому.

2.2. Сучасний стан організації обліку і контролю операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів на підприємстві та їх оцінка

Обліковим підрозділом на „МККП” є спеціальна управлінська служба – бухгалтерія, що являє собою самостійний структурний підрозділ апарату управління, де працюють спеціалісти, які здійснюють бухгалтерський облік господарсько-фінансової діяльності підприємства. Згідно Наказу про облікову політику МКП „МККП” бухгалтерія на чолі з головним бухгалтером повинна виконувати певні функції:

- забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних норм бухгалтерського обліку;

- складати та подавати у встановлені строки фінансову звітність;

- організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- зберігати бухгалтерські документи в окремих папках щомісячно;

- по закінченню терміну зберігання проводити відбір документів до знищення і до постійного зберігання (для постійного зберігання документів по заробітній платі здавати в підвідомчий архів)

Нижче наведена структура бухгалтерії та посадові обов’язки бухгалтерів:

 

Рис. 2.2 - Структура бухгалтерії „МККП”

Таблиця 2.2

Посадові обов’язки бухгалтерів на „МККП” станом на січень 2004 року

№	Посада	Прізвище, ім’я по батькові	Освіта	Стаж роботи	Посадові обов’язки
1	Головний бухгалтер	Бобровська О.Д.	Вища економічна	32	- здійснює загальне керівництво бухгалтерією; - складає і подає у встановлені строки фінансову і податкову звітність; - підписує касові, банківські та інші документи; - контролює відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; - розробляє графіки інвентаризації касових та товарно-матеріальних цінностей.
2	Бухгалтер матеріального столу	Куріпта Л.Н.	Середня спеціальна	27	- при відсутності головного бухгалтера здійснює керівництво бухгалтерією; підписує касові та банківські документи; - веде облік товарно–матеріальних цінностей по рахункам: 20 „Матеріали 26 „Готова продукція”, 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”; - розробляє і розносить по різних рахунках виписки держбанку (рахунок 31); - щомісячно по кожному з вище наведених рахунків складає журнали-ордери, які потім записує в Головну книгу. здійснює облік вартості покупних матеріалів для готівкового обліку в окремій оборотній відомості;
3	Бухгалтер з обліку праці і заробітної плати	Цендра А.Ф.	Середня спеціальна	31	- нараховує заробітну плату робітникам згідно Закону про працю; - відраховує податки, перераховує - своєчасно до бюджету; - нараховує внески до пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду з тимчасової втрати працездатності; - звітує щоквартально до вище перерахованих фондів, до пенсійного фонду – щомісячно; - веде розрахунки по рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”.
4	Бухгалтер з обліку запасів і розрахунків з постачальниками і покупцями	Кальченко Н.	Середня спеціальна	2	- виписує податкові накладні, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей; - несе відповідальність за виписку накладних і ведення книг обліку придбання і продажу
5	Бухгалтер - касир	Чикова Л. П	Середня спеціальна	30	Касові операції, виписка рахунків і накладних на відпуск ритуальних послуг

Оскільки операції, пов’язані з організацією руху коштів на „МККП” здійснює бухгалтер-касир, розглянемо більш детально його посадові обов’язки (посадова інструкція бухгалтера-касира наведена у додатку 10).

Посада бухгалтера – касира на досліджуваному підприємстві була встановлена для ведення розрахунків з покупцями та замовниками, операцій по прийому та видачі грошових коштів та цінних паперів. На посаду бухгалтера – касира була прийнята особа з середньою спеціальною освітою за фахом „бухгалтер-касир” (що не суперечить вимогам посадової інструкції, згідно якої на посаду бухгалтера приймається особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту, стаж роботи не менше 3-х років).

Відповідно до посадової інструкції, бухгалтер – касир на „МККП” повинен здійснювати наступні операції:

- виписувати прибуткові та видаткові ордери, вести книгу реєстрації ПКО, ВКО;

- вести розрахунки з покупцями та замовниками; не припускати дебіторської заборгованості;

- проводити звірку розрахунків з дебіторами щоквартально;

- проводити щомісячну звірку результатів записів у регістрах обліку з головною книгою;

- брати участь в проведенні інвентаризації;

- отримувати по оформленим у відповідності з встановленим порядком документами, грошові кошти та цінні папери в установі держбанку для виплати робітникам та службовцям заробітної плати, премій, оплати відряджень та інших витрат;

- вести на основі прибуткових та видаткових ордерів касову книгу;

- щоденно складати касовий звіт та здавати до бухгалтерії;

- звіряти фактичну наявність грошових коштів та цінних паперів з аналітичним обліком;

- щоденно здавати виручку до установи банку;

- слідкувати за схоронністю бухгалтерської документації;

- дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

- суворо слідкувати за дотриманням ліміту каси;

- вести суворий контроль за схоронністю касової готівки тощо.

Підприємством „МККП” в особі керівника було укладено з касиром договір про матеріальну відповідальність (12.01.02), згідно з яким бухгалтер-касир повинен забезпечити якісне зберігання матеріальних цінностей та вести точний облік їх руху. Підприємство, в свою чергу повинно створити касиру нормальні умови праці, що забезпечували б правильне здійснення необхідних операцій всередині складу тощо. Зразок такого договору наведений у додатку 11.

Розглянемо більш детально схему організації бухгалтером-касиром на „МККП” операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів.

При оприбуткуванні коштів на підприємстві касир оформляє прибутковий касовий ордер (додаток 17), типова форма якого затверджена наказом Мінстату України від 15.02.96 №51 і повинна застосовуватися всіма підприємствами. При заповненні прибуткового касового ордера касир вказує наступні реквізити:

– найменування власного підприємства;

– номер прибуткового ордера; дату його складання;

– кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, який використовується при відображенні господарської операції, що оформлюється цим прибутковим ордером;

– сума, на яку оформляється прибутковий ордер;

– код цільового призначення (по можливості);

– від кого і на якій підставі отримані кошти.

- документ, що є підставою для здійснення господарської операції по прийому коштів (авансовий звіт, чек, договір, накладна і т. д.).

Особі, що здає кошти в касу, видається квитанція, завірена підписами головного бухгалтера, касира і печаткою підприємства.

Видачу готівки з каси касир здійснює на підставі видаткового касового ордеру, чи по платіжних відомостях (дод. 20). При заповненні видаткового касового ордера він вказує ті самі реквізити, що і при заповненні прибуткового ордера.

Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства До видаткових ордерів можуть додаватися документи із указівкою про це в розділі «Додаток». Якщо на документах, прикладених до видаткових ордерів, є дозвільний напис керівника, то його підпис на видаткових ордерах не обов’язковий.

При видачі готівки фізичній особі касир вимагає пред’явити паспорт чи документ, що його заміняє, і записує у видатковому документі його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із вказівкою отриманої суми, дати одержання. Видача готівки з каси, не підтверджена підписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки у касі не враховується.

Видачу готівки касир здійснює тільки особі, що зазначена у видатковому документі. Якщо видача готівки здійснюється за дорученням (дод. 13), то в тексті ордера після прізвища, імені і по батькові одержувача грошей бухгалтерія вказує прізвище, ім’я і по батькові особи, якій доручено одержати грошові кошти. При цьому в графі „Видати” вказуються прізвище і ініціали довіреної особи, у графі „Підстава” — призначення платежу, у графі „Додаток” — доручення, у графі „Документ” — реквізити документа довіреної особи.

Якщо видача готівки здійснюється по відомості, то перед розписом про одержання грошей касир робить у ній напис: „За дорученням”. Доручення залишається в касира і додається до видаткового касового ордера чи до відомості.

Виплати, пов’язані з оплатою праці, стипендій, здійснюються касиром підприємства за розрахунково-платіжними відомостями. На титульній сторінці розрахунково-платіжної відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера чи осіб, уповноважених керівником, із указівкою термінів видачі готівки і суми (гривень — словами, копійок — цифрами).

Після здійснення виплат по платіжних відомостях, касир здійснює такі операції:

– проти прізвища осіб, яким не здійснена виплата, ставить штамп чи робить напис: «Депоновано»; складає реєстр депонованих сум;

– наприкінці відомості вказує фактично виплачену суму і недоотриману суму виплат, що підлягає депонуванню, звіряє ці суми з загальним підсумком по платіжній відомості і засвідчує напис своїм підписом;

– виписує видатковий касовий ордер на фактично видану суму по відомості, реєструє його і здійснює відповідний запис у касовій книзі.

Прибуткові ордери, квитанції до них, видаткові документи заповнюються бухгалтером тільки чорнильною чи кульковою ручкою, що забезпечує належну схоронність цих записів протягом установленого для збереження документів терміну (3 роки).

Видача прибуткових касових ордерів і видаткових документів на руки особам, що вносять чи одержують готівку, касиру забороняється. Прийом і видача готівки по касових ордерах здійснюється на „МККП” тільки в день їхнього складання. Виправлення в прибутковому і видатковому касовому документах забороняється. При одержанні прибуткових чи видаткових документів касир перевіряє:

а) наявність і дійсність на документах підпису головного бухгалтера, а на видатковому документі — дозвільного напису керівника;

б) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;

в) наявність перерахованих у документах додатків.

У випадку недотримання хоча б одного з перерахованих вимог касир повертає документи в бухгалтерію для відповідного оформлення.

Прибуткові чи видаткові документи відразу ж після одержання чи видачі по них готівки підписуються касиром, а на прикладених до них документах ставиться штамп чи напис «Оплачено» із вказівкою дати.

До передачі в касу прибуткові касові ордери чи видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів форми № КО-3. Касові документи після складання касиром звіту і його обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки і зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальними особами, на які покладений обов’язок збереження документів (на досліджуваному підприємстві головним бухгалтером), в сейфі чи спеціальному приміщенні, що передається під охорону. Винесення з приміщення, що охороняється, касових документів дозволяється тільки в окремих випадках і тільки за письмовим дозволом керівника чи головного бухгалтера. До кінця робочого дня документи обов’язково повертають.

Для обліку операцій з готівкою, реєстрації усіх надходжень і видачі готівки на „МККП” ведеться касова книга (дод. 9). Аркуші книги пронумеровані, прошнуровані. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи в касовій книзі здійснюються в двох примірниках (через копіювальний папір) кульковою чи чорнильною ручкою темного кольору. Перший примірник залишається в касовій книзі, інший відривний, він є звітом касира. Виправлення в касовій книзі не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера чи його заступника.

Записи в касовій книзі робляться касиром по операціях одержання чи видачі готівки по кожному прибутковому і видатковому документу в день їхнього надходження чи видачі. Щодня наприкінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки у касі наступного дня і передає в бухгалтерію як звіт касира другий відривний лист із прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розпис у касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера чи, в разі його відсутності, на уповноважену керівником особу.

Вінницький комбінат комунальних підприємств має поточний рахунок в установі Укрсоцбанку (№26006301115) з якого він одержує готівку і витрачає її на цілі, визначені в грошовому чеку ( додаток 16). Чекові книжки підприємство отримує за плату в установі банку.

Як і кожне підприємство, „МККП” має встановлений установою банку згідно заяви-розрахунку (дод. 12) ліміт каси. Він становить 6000 грн. Кошти понад установлений ліміт залишку готівки у касі „МККП” здає в банк кожного дня ( цей термін встановлений установою банку для зарахування на рахунки підприємства). Здача готівкових коштів у банк супроводжується заповненням об’яви на внесення готівки (дод. 14).

Видача готівки з каси підприємства для здачі її в установу банку оформляється видатковим касовим ордером із відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здачу виторгу в установу банку, є квитанція до об'яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира, засвідчена печаткою установи банку. Квитанція служить підставою для списання коштів по касі підприємства. Касир самостійно здає грошові кошти до банку, тому серед бухгалтерських документів, що існують на підприємств, немає супровідної відомості, яка є документом, що засвідчує здачу виторгу інкасаторам банку.

На „МККП” при здійсненні операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів в касі та на рахунках в банках оформляються всі вище зазначені документи, зразки яких наведені у додатках. Облік на підприємстві організовано за журнально-ордерною формою. Інформація про обороти по дебету і кредиту рахунку 301 „Каса” міститься у журналі 1 та відомості 1.1, по рахунку 311 „Поточний рахунок” – у журналі 1 та відомості 1.2 (дод. 7)

Робочий план рахунків, що застосовується на „МККП” наведений у додатку 24.

На підприємстві використовується синтетичний рахунок 30, призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства. По дебету цього рахунка відображають надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту – виплату коштів з каси.

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банках підприємство використовує рахунок 31 – „Рахунки в банках”, по дебету якого відображається надходження грошових коштів на рахунок підприємства, по кредиту – виплата.

Рахунок 33 „Інші кошти” підприємством використовується для відображення депонування заробітної плати.

Типова кореспонденція по рахунках 30, 31 наведена у додатку 23.

На основі аналізу журналу1, відомості 1.1 та 1.2 за грудень-місяць 2003р. та головної книги (дод. 8) складено кореспонденцію рахунків, що використовується на підприємстві з обліку руху грошових коштів (табл. 2.3–2.4).

Основні звітні показники по коштах і розрахункових операціях підприємства відображаються у його балансі ( дод. 3) у розділі ІІ активу «Оборотні активи» (підрозділ «Грошові кошти та їх еквіваленти»), розділах «Довгострокові фінансові зобов'язання» і «Поточні зобов’язання за розрахунками» пасиву балансу. Дані про рух грошових коштів на підприємстві у результаті різних видів діяльності представлені у „Звіті про рух грошових коштів” (дод. 5).

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків підприємства МККП з обліку руху готівки в касі за грудень 2003 року

№	Назва операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Оприбуткування готівки в касу підприємства з поточного банківського рахунку для різних виплат: заробітної плати, відряджень тощо.	30	311	27000,00
2	Оприбуткування в касу виручку від реалізації продукції	30	701	64870,12
3	Сплачена з каси сума за виконавчими листами	377	30	154,01
4	Видана заробітна плата персоналу підприємства	661	30	51078,96
5	Оплачено готівкою за придбані товари	63	30	200,00
6	Кошти в національній валюті внесено на банківський рахунок	311	30	43479,00
7	Видана під звіт готівка на цільове використання	372	30	365,02

Таблиця 2.4

Кореспонденція рахунків підприємства МККП з обліку руху готівки на поточному рахунку за грудень 2003 року

№	Назва операції	Дебет	Кредит	Сума
1	Перераховано кошти з іншого рахунку в на поточний рахунок в національній валюті	311	312	4677,00
2	Передача готівки до банку	311	30	43479,00
4	Погашення заборгованості іншими дебіторами шляхом внесення коштів на поточний рахунок	311	377	1492,86
5	Надійшла на поточний рахунок сума нерозподіленого прибутку	311	441	15,14
6	Надійшли кошти на рахунок у банку від постачальників і підрядників	311	63	180,00
7	Погашення покупцями та замовниками дебіторської заборгованості по відвантаженим товарам, виконаним роботам, наданим послугам	311	361	34000,00
8	Надійшла надлишкова сума з розрахунків за ПДВ	311	642	3183,33

 

9	Зараховано на поточний рахунок в банку кошти цільового фінансування та цільових надходжень	311	48	15916,67
10	Надходження готівки з поточного рахунку до каси підприємства	30	311	27000,00
11	Перераховано з поточного рахунку позику співробітникам	377	311	39413,73
12	Погашення зобов'язання перед постачальниками та підрядчиками за придбані ТМЦ, виконані роботи, послуги	63	311	29657,79
13	Перераховано грошові кошти в бюджет	641	311	10900,00
14	Перераховано з поточного рахунку в банку обов’язкові платежі	642	311	4000,00
15	Перераховано внески до пенсійного фонду	651	311	21500,00
16	Погашено заборгованість з відрахування органам соціального страхування	652	311	800,00
17	Перераховано внески до фонду страхування по безробіттю	653	311	1505,00
18	Перераховано кошти з поточного рахунку в банку за індивідуальне страхування	654	311	550,00
19	Здійснено витрати на загально-виробничі потреби	91	311	360,00

Як правило, на кожному підприємстві з метою покращення усієї роботи, посилення контрольних функцій організації бухгалтерського обліку розробляється графік документообігу, що являє собою затверджений порядок обробки інформації, який зазначається в первинних документах. Але на „МККП” такий графік відсутній. Тому ми вважаємо за необхідне запропонувати організувати документообіг на підприємстві за такою схемою:

Рис. 2.3 - Типова схема організації документообігу на підприємстві

На „МККП” періодично здійснюється зовнішня перевірка операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів. Результати такої перевірки наведені у додатку 21. Аудит на даному підприємстві не проводився. Але ми торкнемося методики його проведення на підприємствах.

Згідно із Законом України „Про аудиторську діяльність”, аудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово – господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит грошових коштів включає в себе: аудит касових операцій, та аудит операцій на рахунках в банку.

Аудит касових операцій на досліджуваному підприємстві проводиться в кілька етапів.

На підготовчому етапі аудиту касових операцій аудитор розглядає загальні питання організації роботи каси на підприємстві:

- інтенсивність касових операцій;

- основні напрямки касових надходжень і видатків;

- кваліфікацію і практичний досвід працівників, що забезпечують роботу каси на підприємстві (в першу чергу касира);

- наявність договору з касиром про повну матеріальну відповідальність;

- забезпеченість обліку касових операцій електронно – обчислювальною технікою;

- обладнання приміщень на підприємстві тощо.

Ретельне вивчення зазначених питань дає змогу аудитору скласти думку про стан касових операцій на підприємстві, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок.

Перший етап аудиту касових операцій передбачає проведення раптової інвентаризації каси (згідно Наказу про облікову політику інвентаризація проводиться 1 раз на квартал) з повним поаркушним перерахунком усіх грошей та інших цінностей, що знаходяться у касі підприємства. При цьому складається акт інвентаризації каси та обов’язково фіксуються результати раптової інвентаризації каси в робочих документах. Далі аудитор вивчає питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявності випадків раптових інвентаризацій кас керівництвом підприємства. Аудитор вивчає накази керівника підприємства про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, звіти інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні відомості.

Другим етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. Насамперед перевіряється правильність заповнення ПКО і ВКО. Будь–які виправлення, закреслення неприпустимі, ці документи повинні бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства. Слід уважно перевірити використання бланків прибуткових касових ордерів, їх облік та зберігання. Аудитор перевіряє наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, обов’язково звіряє його дані з записами у касовій книзі. Перевіряючи порядок ведення касової книги, аудитор впевнюється, що підприємство має тільки одну касову книгу, яка пронумерована, прошнурована і опечатана сургучевою печаткою, кількість аркушів засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера, не має виправлень.

Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на третьому етапі аудиту. Встановлюється, на які цілі підприємство отримувало і видавало готівку. Для цього вивчаються корінці чекової книжки на отримання готівки, виписки банку. Далі перевіряється дотримання мети отримання готівки підприємством шляхом вивчення касових документів (ПКО, ВКО, касової книги) та бухгалтерських документів, які підтверджують використання готівки на зазначені цілі (авансові звіти, відомості на отримання заробітної плати, відомості на закупівлю продукції). Велику увагу приділяють операціям видачі готівки для розрахунків з іншими підприємствами та з виплати заробітної плати з готівкової виручки або інших грошових надходжень підприємства.

Четвертий етап передбачає перевірку повноти оприбуткування готівки в касі підприємства. Аудитор визначає, чи повністю і своєчасно підприємство оприбуткувало готівку, яка надходить з різних джерел:

- за реалізовану продукцію (роботи, послуги);

- одержання грошей з поточного рахунку;

- невикористані підзвітні суми;

- депонована заробітна плата тощо.

З цією метою аудитор звіряє дані прибуткових касових ордерів та касової книги з:

- даними відомості реалізації продукції, відвантажувальних документів, податкових накладних;

- корінцями грошової чекової книжки підприємства та банківськими виписками, журналом 1 та відомістю до нього;

- авансованих звітів та журналу7;

- відомостей на заробітну плату.

На п’ятому етапі аудитор перевіряє додержання підприємством встановленого ліміту залишків готівки в касі. Перевіряється довідка банку про встановлення ліміту залишку готівки в касі, касова книга на предмет виявлення перевищення встановленого ліміту.

Останнім – шостим етапом перевірки є зіставлення даних первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності.

Найчастіше на підприємствах мають місце наступні порушення в операціях з грошовими коштами:

- пряме розкрадання грошових коштів (нічим не обґрунтоване або таке, що маскується розписками посадових осіб та інших працівників);

- не оприбуткування та присвоєння грошових коштів, що надійшли з банку, від юридичних чи фізичних осіб по ПКО або за довіреностями;

- надлишкове списання грошей по касі (шляхом неправильного підрахунку підсумків в касових документах і звітах касира; без підстав або по фальсифікованих документах; шляхом підробки в законно оформлених документах зі збільшенням суми списань; повторне використання одних і тих же документів для списання грошей по касі);

- присвоєння сум, законно нарахованих різним особам та організаціям (присвоєння депонованої заробітної плати та коштів, нарахованих за іншими підставами; присвоєння сум, що належать іншим підприємствам);

- порушення дотримання лімітів залишку готівки;

- розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги без застосування реєстраторів;

- неконкретне відображення касових операцій в регістрах синтетичного обліку (некоректне складання проводок, неправильне виведення залишків, невідповідність записів в регістрах записам в касовій книзі, звітах касира і документах).

Вивчення банківських операцій розпочинається із з’ясування аудитором питання, які рахунки відкрито підприємству у банку. Аудит операцій, проведених по рахункам на основі виписок банку та доданих до них документів, доцільно здійснювати у такій послідовності:

1) Перевірка наявності виписок з кожного банківського рахунка і ланцюжок перехідних залишків у них. Аудитор повинен впевнитися, що в бухгалтерії є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками, разом з цим потрібно перевірити їх вірогідність. Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звертати увагу не тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним рахунком окремо слід підібрати за всі робочі дні, в які проводилися операції. Вхідні й вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день.

2) Перевірка якості і достовірності виписок банку, а також наявність додатків до них. Виписка банку повинна бути без помарок, підчисток і необґрунтованих виправлень. При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється наявність та достовірність виписок банку за кожним їх рахунком, наявності штампів і підписів працівників установ банків і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку – Головної книги. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до наступної. Аудитор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних доручень, платіжних вимог, заяв на акредитив. У разі, якщо не вистачає якихось додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор бере в банку копії таких документів. Зустрічаються випадки, коли службові особи, одержуючи готівку з банку не здають її повністю або частково у касу підприємства. Такі зловживання приховуються різними шляхами: в одних випадках не заповнюються корінці чеків, а банківські виписки знищують, в інших – на корінцях чеків зазначають меншу суму, ніж одержано насправді, а у виписках банку роблять відповідні зміни. Викрити такі зловживання можна, одержавши в банку справжню виписку і порівнявши її дані з оприбуткованими сумами в касовій книзі і звіті касира. Аудитор повинен також звіряти номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам’ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а потім звіряти одержання і повноту оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек – у чековій книзі, бо нібито зіпсований, то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку. Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів по дебету та кредиту. Якщо бухгалтерські контировки за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може. Кожну з виявлених розбіжностей аудитор уважно розглядає, аби впевнитися в тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії. У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам’ятати, що на особових рахунках, відкритих у банку, записи у дебеті означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті – збільшення (надходження) коштів.

3) Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку із записами в облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками банку в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із записами в журналі № 1 та Головної книги. Виписки банків контролюють за такою формулою: Es¹+Eok-Eod=Es^n, де Es^{1 –} залишок на початок дня, Eok – кредитовий оборот, Eod – дебетовий оборот, Esⁿ - залишок на кінець дня.

4) Документальна перевірка записів за рахунками в банку:

• перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими до виписок банку;

• чи правильно складені за ними бухгалтерські перевірки. Для цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період, що вивчається, переглядаючи їх у порядку записів у журнал, відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку;

• провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій. Необхідно визначити, чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь-яка сума коштів. Для цього потрібно зіставити дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнали реєстрації дорожніх листів тощо. Необхідно також пересвідчитися у реальності тієї чи іншої операції. Трапляється так, що підприємства перераховують гроші іншим підприємствам начебто за придбані товари, які насправді не надійшли на склад або надійшли, та не того асортименту, що зазначено у документах, або ж перераховані за придбання матеріальних цінностей кошти були віднесені по бухгалтерських контировках у дебет рахунків обліку витрат на виробництво, а фактично одержані цінності оприбутковані контировкою в дебет рахунків обліку матеріальних цінностей і в кредит рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами”. Створена таким чином нереальна заборгованість незаконно виплачується з каси. Особливо ретельно повинні перевірятися оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій. Трапляється, що оплачені розрахунковими чеками документи знову додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.

Під час перевірки розрахунків з використанням різних форм безготівкових розрахунків аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдовуючих документів, а в ряді випадків – провести зустрічну перевірку в банку або організації, з якої були здійснені розрахунки. Особливу увагу слід приділити розрахунковим операціям, проведеним за чеками, акредитивами або з використанням векселів. Тут іноді зустрічаються порушення діючого порядку, а іноді шахрайство. Типові порушення, що виникають в операціях по рахунках в банках такі:

• неповне відображення в обліку операцій по рахунку в банку для приховування, присвоєння коштів (не відображення надходження сум, одержаних з банку і одночасне невідображення надходження сум на рахунок на таку ж суму; тимчасове віднесення відповідних сум на розрахунки з банком по претензіях);

• безготівкові перерахування коштів не за призначенням(перерахування коштів постачальникам з викривленням тексту, що оплачуються з рахунку або з підміною копій банківських доручень; переказ грошових коштів підставним особам за ніби-то виконані роботи або в порядку погашення заборгованості);

• некоректне відображення операцій на рахунках в банках в регістрах синтетичного обліку (некоректне складання проводок; неправильне виведення залишків; невідповідність записів в регістрах записам в первинних документах).

Слід відмітити, що відповідно до Указу президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” до підприємств застосовуються такі штрафні санкції:

1) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі – штраф у 2-кратному розмірі від суми, що перевищує ліміт каси;

2) за неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки – штраф у 5-кратному розмірі від суми неоприбуткування;

3) за перевищення норм витрачання готівки, за нецільове використання коштів – штраф на суму перевищення норми або нецільового використання коштів.

Підвивши підсумки дослідження процесів організації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, на „МККП”, можна зробити висновок, що дані операції здійснюються на належному рівні. Про це свідчать результати зовнішніх перевірок, під час яких не було зафіксовано серйозних порушень. Щодо поліпшення стану організації обліку та контролю зазначених операцій на підприємстві, можна запропонувати розробити графік документообігу, впровадити у роботу автоматизовану систему організації бухгалтерського обліку, яка сприяла б більш ефективній організації досліджуваних операцій, та ввести внутрішній аудит на підприємстві.

2.3. Аналітичні дослідження з використанням комп’ютерних технологій організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів

В умовах автоматизованої обробки даних бухгалтерський облік і інформація використовується більш широко, ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними з яких є: обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової інформації, виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь-якого документу; багаторазове відтворення дій. Використання засобів автоматизації дозволяє практично повністю вирішити проблему точності та оперативності інформації: протягом декількох хвилин можуть бути підготовлені деталізовані дані, необхідні для прийняття ефективних управлінських рішень.

Грошові операції не є особливо трудомісткою ділянкою обліку, однак використання комп'ютерних технологій при обробці інформації з даної ділянки обліку є досить ефективним, значно підвищує вірогідність інформації й оперативність її обробки. Так, запис на рахунках бухгалтерського обліку, та їх закриття, заповнення касової книги, звіту касира, головної книги, виявлення результатів інвентаризації, складання відповідних відомостей і інших звітних регістрів бухгалтерського обліку, складання форм звітності виконується програмно.

Слід відзначити, що на „МККП” обробка касових і банківських документів здійснюється вручну. Це знижує продуктивність праці бухгалтерського апарату, призводить до здійснення великої кількості одноманітних операцій, на виконання яких необхідно затратити декілька годин або днів, в той час як комп’ютерна програма в змозі виконати дані операції в лічені хвилини.

Тому, з метою удосконалення організації обліку готівкових та безготівкових операцій на Вінницькому комбінаті комунальних підприємств, враховуючи всі вище перераховані переваги автоматизації, нами розроблено пропозицію щодо введення комп’ютеризованої системи організації бухгалтерського обліку.

На ринку комп’ютерних продуктів існує велика кількість комп’ютерних програм, функціонування яких полегшує ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Серед найпопулярніших можна виділити такі: „1С: Бухгалтерія”, „Парус”, „Галактика” тощо. Впроваджуючи на власному підприємстві комп’ютерну систему обробки бухгалтерської інформації, керівник повинен ґрунтовно проаналізувати всі існуючі програми і обрати ту, яка зможе ефективно функціонувати саме на його підприємстві. Питання про розмір підприємства при виборі програми є одним з головних. Так, наприклад, для великих підприємств найбільш ефективним є використання програм „Галактика”, „Парус”, оскільки вони охоплюють всі сфери управління підприємством. А для середніх підприємств, яким є „МККП”, рекомендовано використовувати комп’ютерні продукти фірми „1С”, яка відома завдяки своєму продуктові «1С: Бухгалтерія ». Існують базові і професійні різновиди цієї програми, а також їхні модифікації, призначені для використання в локальному і мережному варіанті. Здійснивши огляд версій даної програми, ми прийшли до висновку, що на досліджуваному підприємстві варто використовувати версію „1С: Бухгалтерія 7.7”

Почати працювати з «1С: Бухгалтерією7.7» можна практично відразу після її установки на комп'ютері, навіть без попереднього ознайомлення з документацією. Освоєння базових можливостей програми цілком під силу навіть непідготовленому в комп'ютерному відношенні бухгалтерові.

Професійну версію «1С: Бухгалтерія 7.7» при необхідності можна пристосовувати до облікової специфіки підприємства, перенастроювати у випадках зміни податкових ставок, методик розрахунку тих або інших показників, окремих параметрів (кодів рахунків, їхньої назви), а також модифікувати правила виконання розрахунків.

Розглянемо більш детально особливості організації обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, при використанні комп’ютерної програми „1С: Бухгалтерія 7.7”.

Для автоматизованого оформлення операцій з надходження готівкових коштів до каси підприємства, в типовій конфігурації передбачено документ «Прибутковий касовий ордер», який може реєструвати різні за змістом і по-різному віддзеркалювані в обліку операції. Реквізит «Вид операції» екранної форми документа може приймати різні значення відповідно до порядку оприбуткування грошових коштів в касу:

• від підзвітних осіб;

• від покупців і замовників;

• з поточного рахунку;

• з інших джерел.

У групі „Каса” потрібно вказати касу з відповідного довідника і черговий номер для друкованої форми прибуткового касового ордера. Програма здійснює автоматичну нумерацію прибуткових і видаткових касових документів.

Група „Аналітика, перша подія” містить реквізити для вибору кореспондуючого бухгалтерського рахунку, аналітики по ньому й аналітики по ПДВ. При одержанні грошей від підзвітної особи реквізит „Субконто” буде пропонувати з довідника вибір „Співробітники”, при надходженні грошей з банку - з довідника „Рахунки нашої фірми”, в інших випадках - з довідника „Контрагенти”.

У випадку надходження грошей від покупця необхідно вибрати замовлення, що оплачується. Для цього призначена кнопка „...”, при натисканні на яку відкривається журнал „Відбір замовлень по контрагенту”. У ньому будуть відібрані тільки замовлення, зазначені в реквізиті „Субконто” покупця. Подвійний натиск на рядку із замовленням призведе до вибору замовлення в реквізит „Замовлення”. Після цього вікно журналу можна закрити і продовжити заповнення ордеру. Для введення суми і ПДВ попереднього відвантаження потрібно встановити параметр „Вказати суму відвантаження вручну”.

Реквізит „Витрати (прибуток)” групи „Валові витрати/доходи” може набувати значення: „+” – віднести операцію до валових доходів, „ – „ –віднести операцію до валових витрат, „0”- не відносити ні до доходів, ні до витрат.

Джерело надходження готівки в касу встановлюється шляхом вибору відповідного елемента із запропонованого списку в реквізиті „Вид надходження грошей”.

В деяких випадках прибутковий касовий ордер не повинен формувати бухгалтерських проводок. Наприклад, у випадку одержання коштів з поточного рахунку проводки можуть бути сформовані документом „Банківська виписка”, тому проведення ордера призведе до подвоєння сум в обліку. Для того, щоб уникнути подібних ситуацій, призначено параметр „Тільки зареєструвати”.

Реквізити „Привід”, „Додаток”, „За документом”, „Касир”, „Примітки” використовується для формування друкованої форми документа.

Для автоматичного оформлення операцій, пов’язаних з витрачанням грошових коштів з каси підприємства в типовій конфігурації передбачено документ „Видатковий касовий ордер”. Дані цього документу заповнюються аналогічно до щойно розглянутого ПКО, з різницею лише в тому, що ВКО складається на видачу готівки з каси.

Слід відмітити, що у типовій конфігурації передбачена константа „Проводки тільки касовими ордерами”. Якщо вона встановлена в значення „Так”, то весь рух наявних коштів підприємства повинен бути оформлений тільки ордерами, оскільки проведення будь-яких інших документів, що оформлюють оприбуткування або витрачання готівки з каси підприємства не викликає формування проводок в кореспонденції з рахунком 30 „Каса”. В цьому випадку типова конфігурація буде містити повну інформацію для формування касової книги. В іншому випадку (константа встановлена в значення „Ні”) для проводок, сформованих іншими документами, що оформлюють рух готівки, не можна буде встановити номер відповідного касового ордера.

Відразу ж після одержання або видачі грошей по кожному ордеру касиром здійснюється запис до касової книги. Крім того, щодня наприкінці робочого дня касир підраховує підсумок за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіт касира другий відривний лист із прибутковими і видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі. Для формування звіту по касових операціях у типовій конфігурації призначений звіт „Касова книга”. Даний звіт формується на підставі проводок з рахунком 30 „Каса”. Для складання звіту вибирається пункт „Касова книга” в меню „Звіти” головного меню й у формі введення вказується період (дата), за який необхідно сформувати звіт, номер листа касової книги і каса, для якої буде сформовано даний звіт.

Каса вибирається з довідника „Рахунки нашої фірми”, тому можна одержати касову книгу для кожної готівки окремо, наприклад, для готівки в гривнях, в доларах, тощо. Якщо реквізит „Каса” діалогової форми запиту залишити незаповненим, то звіт сформується по всіх готівкових коштах в касі у гривневому покритті.

У формі запиту параметрів звіту можна також визначити форму останнього листа касової книги: звичайний, останній у місяці чи у році. Крім того, якщо як період формування звіту обрано один день, то додатково можна вказати суму, виплачену з каси підприємства. Для формування звіту необхідно натиснути кнопку „Сформувати” чи кнопку „ОК”. Сформований звіт відкривається у вигляді табличного документа, який потім може бути роздрукований. Сформований звіт буде містити залишки на початок дати по рахунку 30 по обраній готівці, всі проводки по рахунку 30 за цю дату, а також підсумкові обороти і залишок на кінець дня.

Розрахунки між підприємствами здійснюються переважно в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку платника на рахунок одержувача.

Оскільки підприємство може мати декілька поточних рахунків в різних банках, то в типовій конфігурації облік на рахунку 31 „Рахунки в банку” ведеться в розрізі субконто „Наші грошові кошти”, що має тип довідника „Рахунки нашої фірми”. Приймання та видачу грошей і безготівкові перерахування банк здійснює на підставі розрахунково-грошових документів встановленого зразка, одним з яких є платіжне доручення. Для його виписки у типовій конфігурації передбачено документ „Платіжне доручення”. Платіжні доручення нумеруються окремо по кожному з поточних рахунків.

У реквізиті „Р/рахунок” вибирається той рахунок, з якого передбачається здійснити платіж. Черговий номер вихідного документа по обраному поточному рахунку автоматично пропонується в реквізиті „Номер платежу”. Якщо платіжне доручення оформляється на перерахування податків, внесків, інших обов’язкових платежів, слід встановити параметр „Оплата податку/відрахування”, після чого в реквізиті „Вид податку” вибрати з довідника „Податки та відрахування” відповідний вид податку.

У реквізиті „Контрагент” вибирається підприємство, якому перераховуються гроші. Рахунок обліку взаєморозрахунків з контрагентом (з бюджетом, державними цільовими фондами) вказується в реквізиті „Рахунок”. У випадку оплати чи повернення грошей постачальниками покупцям необхідно також зазначити замовлення. Для вибору замовлення призначена кнопка „...”. При натисканні на неї відкривається журнал „Відбір замовлень”.

При виборі замовлення сума і ПДВ автоматично заповнюється з залишку по обраному замовленню, їх також можна відкоригувати вручну.

Для заповнення призначення платежу можна скористатися списком типових призначень платежу, обраних з довідника „Призначення платежу”. При проведенні документ „Платіжне доручення” не формує бухгалтерських проводок. Факт руху грошей на поточному рахунку в типовій конфігурації відображається документом „Банківська виписка”. Слід зазначити, що типова конфігурація вимагає внесення окремих банківських виписок по поточних рахунках підприємства.

Реквізит „Розрахунковий рахунок” призначений для зазначення грошового рахунку з довідника „Рахунки нашої фірми”. Кожен рядок табличної частини відповідає одному платежу. Специфікацію табличної частини документа варто заповнити в такій послідовності:

• встановити ознаку того, який платіж реєструється: вхідний -„+” чи вихідний - „-„

• визначити вид надходження(витрачання) грошей шляхом вибору відповідного елемента із запропонованого списку в реквізиті „Вид надходження/витрат”;

• визначити кореспондуючий рахунок до рахунку 31 „Рахунки в банках”;

• вибрати із запропонованого списку вид ПДВ по даній операцій;

• вибрати об’єкт аналітичного обліку кореспондуючого рахунку;

• вказати те замовлення покупця (постачальника), по якому надходять (витрачаються) гроші у випадках, коли платежі відносяться до взаєморозрахунків, можна використати кнопку „Підбір за замовленнями”, при натисканні на яку відкривається спеціальний журнал „Відбір замовлень по контрагенту”. Цей журнал надає деякі додаткові можливості: для кожного замовлення відображається його поточне сальдо взаєморозрахунків, що може бути виведене або безпосередньо в списку, або окремо в інформаційному рядку, в залежності від обраного режиму в реквізиті „Спосіб відображення”; крім цього в цьому журналі можна виконати добір по конкретному клієнту, тобто зробити так, щоб відображалися тільки замовлення цього клієнта;

• ввести суму з ПДВ і ПДВ платежу;

• встановити в реквізиті „Д/Р” ознаку належності операції, зазначеної в рядку, до валових доходів(„+”),валових витрат („-„) або ні до доходів, ні до витрат („0”);

• вибрати об’єкт аналітики по валових доходах (витратах);

• ввести інформацію про дану операцію, що буде виведена як текстовий коментар у сформованих по поточному рядку проводках.

Частину інформації щодо платежів підприємства можна внести в документ „Банківська виписка” автоматично, використовуючи інформацію з виписаних доручень, для чого призначена кнопка „Заповнити по платіжкам”. При цьому можна здійснити добір платіжних доручень, виписаних тією ж датою, що і банківська виписка (опція „За дату документа”), або виписаних протягом довільного періоду.

Кнопка „?” призначена для розрахунку підсумкової суми надходження і витрачання коштів по виписці.

Якщо заповненою випискою оформлюється зарахування коштів від покупця, в результаті якого у підприємства виникає податкове зобов’язання, то при її проведенні буде сформований документ „Податкова накладна”(за умови, що константа „Автоматичного створення податкових накладних” встановлена в значенні „Так”)

Облік іноземної валюти на рахунках в установах банків підприємствами ведеться на наступних субрахунках рахунку 31 „Рахунки в банках”: 312 „Поточні рахунки в іноземній валюті”, 314 „Інші рахунки в банку в іноземній валюті” в розрізі субконто „Наші грошові рахунки”, що має тип довідника „Рахунки нашої фірми”.

Курсові різниці по операціях в іноземній валюті в бухгалтерському обліку визначаються як різниця між оцінкою валютних активів і пасивів на дату складання бухгалтерського звіту за попередній звітний період і на дату фактичного здійснення розрахунку, чи на дату складання бухгалтерського звіту за звітний період за курсом НБУ.

Облік балансової вартості валюти в податковому обліку на активних валютних рахунках, тобто рахунках обліку наявності і руху валютних коштів, ведеться в типовій конфігурації на позабалансовому рахунку ВЛ „ Балансова вартість валюти(податковий облік)” у розрізі субконто „Наші грошові рахунки”. Це означає, що при проведенні всіх документів, що оформляють рух наявних чи безготівкових коштів підприємства в іноземній валюті, додатково до стандартних проводок в бухгалтерському обліку формується проводка по дебету (кредиту) рахунку ВЛ на суму балансової вартості, що надійшла (списаної іноземної валюти).

В процесі господарської діяльності на підприємстві можуть виникати операції, пов’язані з продажем і купівлею безготівкової іноземної валюти. Типова конфігурація містить документи, які дозволяють їх автоматизувати.

Документ „Купівля валюти” призначений для відображення в обліку операції з придбання валюти на Українській міжбанківській валютній біржі. При заповненні специфікації електронної форми документа, в першу чергу, необхідно вказати валютний рахунок, на який буде оприбутковано валюту, що купується, шляхом вибору його з довідника „Рахунки нашої фірми” і суму валюти, що купується (без обліку комісійних). В реквізитах „Валюта”, „Курс НБУ” відображається валюта обраного поточного рахунку і курс НБУ обраної валюти на дату документа.

В групі реквізитів „УМВБ” довідника зазначається така інформація:

• найменування валюти, яка купується, шляхом відбору її з довідника „Валюти”;

• курс біржі для обраної валюти на дату документу;

• сума валюти, що купується, у перерахуванні на гривні за курсом УМВБ;

• відсоток від валютної суми, що знімається УМВБ;

• сума комісійних УМВБ у гривнях за курсом УМВБ

Далі в групі реквізитів „Уповноважений банк” вказується уповноважений банк (аналітика рахунку 333 „Кошти в дорозі в національній валюті”), відсоток комісійних банку у гривнях від суми придбаної валюти. Значення реквізиту „Комісія (грн.)” буде розраховано автоматично.

У групі „Всього (грн.)” відображається така інформація:

• скільки коштів витрачено на купівлю валюти;

• загальна сума комісійних у гривнях;

• сума коштів, перерахованих на купівлю валюти.

В полі „Вид доходів” групи реквізитів „Витрати та доходи” закладки „Додатково” потрібно вибрати аналітику рахунку обліку доходів (за замовчуванням 714) або витрат у проводках по відображенню курсової різниці.

Статті валових витрат у проводках, віднесення суми комісійної винагороди, сплаченої банку і біржі, сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування включаються до складу валових витрат і зазначаються в реквізитах „Купівля”, „Пенсійний” відповідно.

Після заповнення всіх необхідних реквізитів форми документ потрібно зберегти і провести. При проведенні документа буде сформований відповідний набір бухгалтерських проводок. При цьому балансова вартість придбаної валюти буде відображена по дебету позабалансового рахунку–ВЛ.

Документ „Продаж валюти” призначений для відображення в обліку операцій з продажу валюти на УМВБ.

Для обліку курсових різниць у меню „Операції” і „Звіти” передбачений набір спеціальних функцій. Налагодження проводок по курсовій різниці може бути виконано окремо для кожного рахунку, субрахунку і об’єкта аналітичного обліку з врахуванням знаку курсових різниць. Проводки по курсовій різниці пов’язуються з автоматично сформованими бухгалтерськими довідками.

Розрахунки можуть проводитись на кінець місяця і на задану дату, передбачена також можливість виконувати щоденний облік і розрахунок курсових різниць.

Курсові різниці виникають в результаті зміни курсу валют у період між датою бухгалтерського звіту за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку.

Для автоматичного визначення курсових різниць по рахунках обліку майна і зобов’язань підприємства, вартість яких виражена в іноземній валюті, у типовій конфігурації передбачено документ „Переоцінка валюти”. За допомогою цього документу здійснюється перерахування вартості відразу по всіх рахунках, в яких встановлено ознаку ведення валютного обліку.

При проведенні документ перевіряє залишки на відповідних валютних рахунках і порівнює валютне сальдо і гривневе покриття по кожній з валют. В бухгалтерському обліку визначені в такий спосіб курсові різниці будуть включені до складу доходів (витрат) підприємства. При цьому курсова різниця по всіх рахунках і субконто, зазначених у табличній частині документа, буде вважатися неопераційною, курсова різниця по всіх інших рахунках і субконто – операційною. Наприклад, якщо в рядку табличної частини документа вказати тільки рахунок, залишивши інші графи незаповненими, то курсові різниці, визначені по всіх субконто цього рахунку, будуть вважатися операційними. Якщо ж задане перше субконто рахунку, але не задане друге субконто, то курсові різниці, визначені по всіх залишках першого субконто в розрізі другого, будуть вважатися неопераційними.

Параметри, необхідні для формування проводок в бухгалтерському обліку, а саме, рахунки і статті витрат для операційної і неопераційної курсової різниці задаються на закладці „Бухгалтерія” діалогової форми документа.

Порядок переоцінки валюти в податковому обліку дещо відрізняється від аналогічної процедури в бухгалтерському обліку. В податковому обліку переоцінці підлягає будь-яка заборгованість в іноземній валюті, включаючи суми авансів. Причому, якщо заборгованість погашають повністю або частково, то її потрібно переоцінювати за курсом НБУ на дату погашення. Будь-які непогашені на кінець кварталу заборгованості переоцінюють за курсом НБУ на останній день звітного кварталу, а балансова вартість валютних коштів протягом усього звітного кварталу не змінюється. Переоцінці підлягають тільки залишки валютних коштів на останній день звітного кварталу за курсом НБУ на цю дату.

В податковому обліку документом будуть сформовані проводки по включенню до складу валових витрат(доходів) курсової різниці, визначеної по залишках на позабалансовому рахунку ВЛ, проводки по валових доходах (витратах) за балансовою вартістю валюти. Курсові різниці по залишках на рахунках обліку зобов’язань підприємства будуть включені до складу валових доходів(витрат) по заборгованостях у валюті. Крім того, документом також буде сформовано відповідні проводки по переоцінці балансової вартості валюти на рахунку ВЛ.

Ознакою формування проводок по валових витратах (доходах) у розрізі зазначеної аналітики (реквізити груп „Валові доходи”, „Валові витрати”) призначено параметр „Робити проводки по валовим доходам/витратам” закладки „Податковий облік”.

Переоцінка валюти для цілей бухгалтерського обліку в програмі здійснюється автоматично одночасно з оформленням і проведенням документів, що відображають в обліку рух активів і зобов’язань підприємства в іноземній валюті, а також „примусово” в кінці кожного місяця – за залишками коштів і заборгованості у валюті документом „Переоцінка валюти”. При цьому параметр у полі „Робити проводки по валовим доходам/витратам” цього документа не встановлюється.

Розглянувши особливості організації обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, при використанні комп’ютерної програми „1С: Бухгалтерія 7.7”, ми впевнилися, що дана програма є однією з найкращих бухгалтерських програм: при досить невисокій вартості встановлення програми продуктивність праці бухгалтерського апарату за використанням її зростає майже вдвічі. Але, як і всі програми, вона має деякі недоліки. „1С: Бухгалтерія 7.7” є зручною в користуванні, якщо вона побудована для роботи на конкретному підприємстві, в іншому випадку далеко не кожний бухгалтер зможе «наповнити» її первинними даними. Тому дуже часто приходиться викликати програміста, що настроїть для підприємства програму. А це, в свою чергу, потребує додаткових витрат коштів.

3. Проектування системи організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів

3.1. Вибір та обґрунтування критеріїв ефективної організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи обліку, аналізу і аудиту з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера.

Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, і методичні та методологічні його аспекти потребуватимуть коригування.

Найважливіші відмінності організації бухгалтерського обліку за допомогою комп’ютерної техніки надано у вигляді таблиці:

Таблиця 3.1

Елементи організації бухгалтерського обліку	Способи ведення облікових записів
	Безкомп’ютерний	Комп’ютеризований
Застосування обчислювальної техніки в бухгал-терському обліку	Механізація окремих ділянок облікових робіт	Вирішення завдання комп'ютериза ції бухгалтерського обліку під час системної комп’ютеризації госпо- дарської діяльності підприємства
Зв’язок управління та бухгалтерського обліку	Обробка облікових даних ві-докремлюється від процесу управління. Управлінці вико ристовують готові зведені дані	Обліковий процес не виділяється із загального процесу управління. Управлінці використовують опера-тивні облікові дані
Регламентація роботи облікового апарату	Посадові інструкції, поло-ження про бухгалтерію, на-кази та розпорядження керів-ництва, плани та графіки роботи бухгалтерії, схеми документообігу	Праця персоналу організовується відповідно до технології, передбаченої в комп’ютеризованій системі бухгалтерського обліку

Автоматизація обліку вносить певні зміни до технології роботи бухгалтерії. Так, один виконавець поєднує функції декількох суміжних ділянок обліку, наприклад, касир не тільки виписує прибуткові та видаткові касові ордери, але й розносить їх суми по облікових регістрах. Те ж саме відбувається при обробці одного первинного документу, який стосується декількох ділянок обліку.

Реальний масштаб часу ведення бухгалтерських операцій за допомогою комп’ютерної мережі дозволяє суттєво прискорити весь процес обліку. Стандартні підходи до обробки даних дають можливість взаємозамінювати бухгалтерів на різних ділянках роботи. Завдяки цьому скорочується кількість часу працівників бухгалтерії на виконання облікових функцій, зростають можливості для аналізу, статистичної обробки та підготовки аналітичної інформації, призначеної для ефективного управління підприємством.

Головним призначенням бухгалтерської програми є полегшення рутинної роботи бухгалтера зі складання різних відомостей, журналів та звітів. За умови правильного рознесення сум первинних документів по синтетичних рахунках, точного зазначення аналітичних об’єктів зведені дані розраховуються автоматично комп’ютером. До того ж, вкрай низькою є ймовірність припущення арифметичних помилок.

Таким чином, ми переконалися, що застосування комп’ютерних технологій в бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів, сприяючи ефективній організації обліку, аналізу і аудиту. Але при організації бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві (зокрема на «МККП») постає питання про доцільність створення комп’ютерної системи бухгалтерського обліку (КСБО) на даному підприємстві. Це питання дуже важливе, оскільки вибір способу обробки облікової інформації є ключовим в організації бухгалтерського обліку, який повинен відповідати особливостям конкретного підприємства, його цілям та інтересам, а також сприяти планомірному та раціональному веденню господарства.

При комп’ютеризації бухгалтерського обліку підприємства можна виділити дві передумови, характерні для організації комп’ютерного обліку:

- наявність грошових коштів для інвестицій в створення та експлуатацію інформаційної системи;

- зацікавленість керівника та головного бухгалтера підприємства.

Впровадження інформаційних технологій пов’язано з капітальними вкладеннями як на придбання техніки, так і на розробку проектів, виконання підготовчих робіт та підготовку кадрів. Тому впровадженню повинно передувати економічне обґрунтування доцільності впровадження КСБО. Це означає, що повинна бути визначена ефективність використання автоматизованих комп’ютерних технологій.

Під ефективністю автоматизованого перетворення економічної інформації розуміють доцільність використання засобів комп’ютерної та організаційної техніки при формуванні, передачі та обробці даних.

Розрізняють розрахункову та фактичну ефективність. Розрахункову визначають на стадії проектування автоматизації інформаційних робіт, тобто розробки технічного проекту; фактичну – за результатами впровадження технічного проекту.

Економічну ефективність від впровадження комп’ютерної та організаційної техніки поділяють на пряму та непряму. Але так як більшість господарюючих суб’єктів зацікавлені у визначенні прямої економічної ефективності, вважаємо за доцільне розглянути її детальніше.

Під прямою економічною ефективністю розуміють економію матеріально-трудових ресурсів та грошових коштів, отриману в результаті скорочення чисельності управлінського персоналу, фонду заробітної плати, витрачання основних та допоміжних матеріалів внаслідок автоматизації конкретних видів планово-облікових та аналітичних робіт.

За статистичними даними, впровадження сучасних комп’ютерних систем на українських підприємствах сприяє:

- зниженню втрат безпосередньо в цехах за рахунок наскрізного і своєчасного оперативно-виробничого планування і обліку виробництва;

- зниженню необлікованих нестач;

- зниженню собівартості продукції за рахунок скорочення адміністративних і загальновиробничих витрат;

- зниженню дебіторської заборгованості за рахунок всебічного, персоніфікованого контролю – на десятки %.

Багато з цих елементів економії можуть перекрити повну вартість придбання і експлуатації системи.

Визначають економічну ефективність за допомогою трудових та вартісних показників. Основним при розрахунках є метод співставлення даних з базисним періодом. При автоматизації окремих видів робіт порівнюють витрати на обробку інформації до впровадження КСБО (при ручній обробці), й витрати на обробку інформації за досягнутого рівня автоматизації. При цьому користуються абсолютними та відносними показниками.

В окремих випадках витрати на впровадження можуть скласти більшу суму, ніж вартість самого програмного забезпечення. Існує такий показник, як відношення вартості витрат на впровадження програмного продукту до вартості самого продукту. Числове значення цього показника змінюється від 1 до 12 – залежно від країни. На жаль, для України цей показник, за оцінками спеціалістів, складає 1 -3, що свідчить про низький рівень супроводу та незначне витрачання коштів на встановлення програмних продуктів.

При розрахунку економічної ефективності комп’ютеризації обліку використовується ряд показників:

1. Зменшення трудомісткості завдяки тому чи іншому заходу визначається розрахунком коефіцієнта ефективності зниження трудових затрат:

К_зтз = Т₀ / Т_і (3.1),

де Т₀ і Т_і - відповідно трудові затрати до і після проведення заходів.

2. Коефіцієнт зниження вартості витрат відображує в сукупності витрати живої та уречевленої праці і обчислюється за формулою:

К _звв = С₀ / С_і (3.2),

де С₀ і С_і - відповідно вартість живої та уречевленої праці у діючих та запропонованих умовах.

Ці розрахунки дають змогу визначити абсолютну Е_а = С₀ – С_і і відносну Е_в = (С₀ - С_і) / С_і економію витрат.

3. Рівень автоматизації облікового процесу Р_а визначають за формулою:

О_робЗ_ч + О_о.р.м.З_ч

Р_а = ----------, (3.3)

О_о.р.р.З_чО_о.р.м. + О_о.р.м.З_ч

де О_роб – обсяг облікових робіт, З_ч – затрати часу на виконання облікових робіт, О_о.р.м. - обсяг робіт, виконаних обліковими працівниками на робочому місці з використанням засобів обчислювальної техніки, О_о.рр – обсяг робіт, виконаних обліковим працівником ручним способом.

4. Рівень механізації трудового процесу:

О_о.р.м.З_ч

Р_м.т.п. = ----------- (3.4)

О_о.р.р.З_ч + О_о.р.м.З_ч

5. За формулами (3.5), (3.6) можна розрахувати чисельність облікових працівників, що підлягають вивільненню в результаті комп’ютеризації обліку:

Ч_вив = Т_ек / Ф_м (3.5),

де Т_ек – величина абсолютного скорочення трудових витрат (в місяць) в результаті комп’ютеризації обліку, Ф_м – місячний фонд часу одного облікового працівника.

Ч_вив = К_к* К_з *К_зв * П_о * (Н - 1) – П_р, (3.6)

де К_к – кількість комп’ютерів даного виду, К_з – коефіцієнт змінності роботи, К_зв – коефіцієнт завантаження комп’ютерів, П₀ – кількість обслуговуючого персоналу, що припадає на один комп’ютер, Н – норматив підвищення продуктивності праці за даних комп’ютерів, П_р – чисельність працівників, зайнятих ремонтним обслуговуванням комп’ютерів.

6. Витрати по кожній категорії обладнання визначаються на основі питомих витрат фактичного завантаження цього обладнання під час вирішення певної облікової задачі. Питомі витрати для будь-якої категорії визначаються за формулою (3.7):

В = П / (Ч * К * З), (3.7)

де П – повні витрати на експлуатацію даної категорії обладнання, Ч – розрахунковий період експлуатації, К – коефіцієнт використання обладнання, З – максимально можливе завантаження обладнання (в одиницях завантаження).

Необхідно проаналізувати витрати, визначити ступінь відхилення планових витрат від фактичних. Поетапне впровадження системи дозволяє налагодити роботу підприємства, поступово виводячи його з кризи. На підприємстві часто є „законсервовані” засоби, які утворились внаслідок затримок при виконанні угод, відсутності централізованого контролю за понаднормативними запасами на складах тощо. Ці суми складають приблизно 3-7 % місячного обороту підприємства, і виявити їх можна лише за допомогою комплексної інформаційної системи, яка пов’язує в одне ціле інформацію про стан справ у всіх підрозділах підприємства. Обсяг таких засобів в десятки, а іноді і в сотні разів перевищує суми, необхідні для комплексної автоматизації підприємства.

Оцінка ефективності використання КСБО проводиться в декілька етапів. На першому етапі показником ефективності використання КСБО є відносна трудомісткість процесу виконання типових операцій (банківські операції, операції збуту продукції тощо) при паперових та комп’ютерних технологіях роботи. Нові технології виконання типових операцій і засобів їх комп’ютеризації передбачають перерозподіл функцій між підрозділами. Вони дозволяють суттєво зменшити витрати часу на типову операцію і при відповідному перерозподілі функцій і співробітників сконцентрувати основну увагу на самій операції. На другому етапі оцінки ефективності необхідно визначити кількість типових операцій, які можна додатково виконати за одиницю часу. При цьому використовується формула (3.8):

К_т = (Т_р - Т_к) * К, (3.8)

де Т_р - трудомісткість виконання типової операції при ручних технологіях роботи, Т_к - трудомісткість виконання типової операції при комп’ютерних технологіях роботи, К – середня кількість типових операцій, що виконуються в даний момент.

Третій етап оцінки пов’язаний з визначенням строку окупності витрат на розробку КСБО, який визначається за формулою (3.9), а вартість розробки КСБО – за формулою (3.10):

С = В / Пр, (3.9),

де В-вартість розробки КСБО, Пр – середній прибуток, отриманий при використанні КСБО за період.

В = В_о + В₁ +В₂+В₃+В₄ (3.10),

де В_о – вартість проектування КСБО, В₁ – вартість програмно-апаратних засобів, В₂ - вартість створення локальної обчислювальної мережі, В₃ - вартість розробки і налагодження прикладного програмного забезпечення в рамках КСБО, В₄ - вартість розробки експлуатаційної документації і навчання спеціалістів.

Слід зазначити, що більшість заходів щодо організації облікового і аналітичного процесів не підлягають прямому розрахунку на ефективність у гривнях. Разом з тим ці заходи впливають на підвищення ефективності виробництва через інші функції управління – контроль, регулювання, стимулювання.

Показниками ефективності обліку контролю та аналізу є:

- річна економія;

- річний економічний ефект;

- коефіцієнт економічної ефективності;

- строк окупності.

Величина річної економії визначається сумуванням економії, отриманої за рахунок удосконалення управління при використанні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку та за рахунок зменшення витрат на обробку облікової інформації.

Річна економія (Е_р) визначається за формулою:

Е_р = Р_у + Р_з (3.11),

де Р_у – річна економія, отримана за рахунок удосконалення управління при використанні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн.; Р_з – річна економія, отримана від зменшення витрат на обробку бухгалтерської інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн.

Річний економічний ефект (Е) визначається формулою:

Е = Е_річ = Е_нК_р (3.12),

де Е_річ – річна економія; Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (приймається рівним 0,15); К_р - одноразові витрати на розробку та впровадження проекту, тис. грн.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності (К_р) одноразових витрат визначається за формулою:

К_р = Е_річ / К (3.13).

Строк окупності одноразових витрат (С_ок) визначається за формулою:

С_ок = К / К_річ. (3.14).

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (К_р) порівнюється з його нормативним значенням (Е_нот). Якщо виконується співвідношення К_р більше або дорівнює Е_нот, то витрати на розробку та впровадження проекту автоматизації бухгалтерського обліку вважаються недоцільними. Для капітальних вкладень в автоматизовані інформаційні системи обліку та обчислювальну техніку встановлена нормативна величина коефіцієнта економічної ефективності обчислювальної техніки Е_нот = 0,3. Згідно з установленою величиною Е_нот допустимий строк окупності витрат на розробку та впровадження проекту С_ок = 3,3 року.

Одноразові витрати на розробку та впровадження проекту (К_р) визначаються за формулою:

К_р = К_п + К_к (3.15),

де К_п – витрати на розробку (придбання) проектної документації та програми до умов конкретного об’єкта впровадження; К_к – капітальні витрати на придбання обчислювальної техніки.

До витрат на розробку проектної документації та програм належать такі:

- витрати на розробку проекту, а також витрати на машинний час, необхідний для налагодження програм;

- витрати на створення нормативно-довідкової інформації та залишків на початок впровадження ІСО;

- витрати на підготовку кадрів.

Метою проектування є забезпечення ефективного функціонування інформаційної системи обліку, а також взаємодія автоматизованої інформаційної технології з фахівцями, які використовують в сфері обліку, контролю та аналізу сучасну комп’ютерну техніку.

Таким чином, ми розглянули основні критерії ефективної організації обліку, аналізу і аудиту. Використовуючи наведені вище показники та підставивши у формули дані досліджуваного підприємства, можна визначити чи доцільно створювати на «МККП» комп’ютерну систему бухгалтерського обліку. Це питання ми розглянемо детальніше у наступному пункті дипломної роботи.

3.2. Розробка технічного завдання проекту та його впровадження

Конкретною формою вираження моделі організації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту є проект організації, який являє собою інструктивно-методичний документ.

Щодо організації бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту, під проектуванням розуміють докладну розробку точного порядку, організаційних форм і прийомів здійснення облікового, контрольного або аналітичного процесів, праці виконавців з метою забезпечення найбільшої раціональності та ефективності їх функціонування.

Одним із завдань дипломної роботи було розробити технічне завдання проекту та впровадити його на досліджуваному підприємстві. Це завдання ми виконали, спираючись на діючі та обов’язкові для „МККП” нормативні документи з урахуванням конкретних умов і особливостей даного підприємства.

Розробка та впровадження технічного завдання проекту складалася з наступних етапів:

1) вивчення особливостей господарської діяльності „МККП”;

2) проектування системи і узгодження проекту;

3) впровадження та удосконалення системи.

Ми обрали спіральну модель циклу розробки комп’ютерної системи бухгалтерського обліку, що базується на початкових етапах життєвого циклу: аналіз вимог, проектування специфікацій, попереднє та детальне проектування. На цих етапах перевіряється та обґрунтовується можливість реалізації технічних рішень шляхом створення прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагменту або версії КСБО. На ньому уточнюються цілі та характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином, деталі проекту поглиблюються та послідовно конкретизуються і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації.

На етапі вивчення особливостей господарської діяльності підприємства було поставлено мету: отримати об’єктивну інформацію про діяльність підприємства та обґрунтувати необхідність створення комп’ютеризованої системи бухгалтерського обліку (КСБО). Ми провели обстеження підприємства шляхом взаємодії з працівниками та сформулювали вимоги користувачів до майбутньої системи. В ході обстеження було з’ясовано які форми первинних та звітних документів використовуються на підприємстві, які методики застосовуються при розрахунку окремих показників. Крім цього було виявлено деякі проблеми, пов’язані з організацією документообігу на підприємстві, а також зі значними витратами часу на ручну обробку первинних документів, заповнення табелів, звітності тощо. Враховуючи це, ми запропонували на досліджуваному підприємстві впровадити комп’ютерну систему бухгалтерського обліку. Але, оскільки даний процес пов’язаний з капітальним вкладенням на придбання техніки, виконання підготовчих робіт, підготовку кадрів, наша пропозиція супроводжувалася економічним обґрунтуванням доцільності впровадження КСБО. При розрахунку економічної ефективності ми використовували ряд показників, наведених в попередньому пункті дипломної роботи. Проаналізуємо результати нашого дослідження.

Протягом місяця в бухгалтерії „МККП” ручній обробці підлягає в середньому 800 документів. Трудові затрати за місяць (Тр) складають 450 людино-годин. При використанні КСБО на комп’ютерну обробку буде передано 70% обсягу робіт. Отже трудові затрати на місяць після впровадження КСБО складатимуть: Тк = 0,3* Тр = 0,3*450 = 135 (люд/год). Тепер ми бачимо, що скорочення трудових витрат на виконання облікових робіт після впровадження КСБО складатиме: Тек = Тр – Тк = 450 – 135 = 315 (люд/год).

Використовуючи даний показник, підрахуємо чисельність облікових працівників, що підлягатимуть вивільненню: Ч_вив = Т_ек / Ф_м = 315 / 156 = 2,02. Отже, вивільненню підлягатимуть два працівники.

Підрахуємо економію витрат на оплату праці при вивільненні двох працівників: якщо бухгалтер в середньому отримує заробітну плату у розмірі 400 грн (при некомп’ютеризованій системі обробки), то Е1 = 400*12*2=9600(грн.). Крім цього зменшиться сума відрахувань та утримань у соціальні фонди. Але врахуємо, що середня заробітна плата працівників бухгалтерії при використанні КСБО підвищиться приблизно на 25%, тобто складатиме 500 грн. Отже економія витрат скоротиться на: Е2 = 100*3*12 = 3600 (грн) і складатиме: Е = Е1 – Е2 = 9600 – 3600 = 6000 (грн.).

Крім економії витрат на оплату праці впровадження КСБО забезпечує:

• зниження виробничого браку до 35%, а це складає порядком 200 грн на рік);

• зниження необлікованих нестач – 3-5% від рівня запасів (приблизно 800 грн на рік);

• зниження необґрунтованої видачі матеріалів в цехи – на 10-15% (200 грн на рік);

• зниження дебіторської заборгованості (частка якої на „МККП” за останній рік зросла від 21,9 до 314,2 тис. грн.) за рахунок всебічного персоніфікованого контролю – на 10%, тобто на суму більше 3 тис. грн. на рік;

• інші елементи економії витрат на суму 300 грн.

Підрахуємо загальну суму економії витрат за рік при застосуванні КСБО. Вона складатиме понад 10 тис. грн.

Наступний крок: підраховуємо вартість придбання, встановлення та експлуатації комп’ютерної системи.

Необхідно придбати два комп’ютери (на нашу думку цієї кількості цілком достатньо для ведення бухгалтерського обліку на даному підприємстві), вартість яких становитиме 4000 грн. До комп’ютерів потрібне спеціальне обладнання (столи, стільці), яке коштуватиме 800 грн. Для виведення інформації на папір необхідно придбати принтер, вартість якого становить 250-300 грн. (відповідно два принтери будуть коштувати 500-600 грн). Для перенесення у комп’ютер точних копій документів необхідно придбати сканер, який коштує 300-400 грн. Слід врахувати і вартість спеціальних засобів для друкування (фарба, папір тощо). В середньому вона становитиме 500 грн на рік.

Використовуючи отримані в результаті вивчення ринку програмного забезпечення розцінки однієї з компаній (дод. 27), підрахуємо вартість придбання та встановлення комп’ютерної програми.

В попередньому розділі дипломної роботи ми зазначили, що найбільш доцільно на досліджуваному підприємстві використовувати програму „1С: Бухгалтерія 7.7”, стандартна версія якої коштує 140 грн.

Далі наводимо вартість послуг по впровадженню системи:

• технічний супровід програми – 150 грн;

• виїзд спеціаліста на підприємство замовника для виконання робіт – 30 грн;

• настройка „1С: Бухгалтерія” (при наявності оформленого технічного завдання на наладку комплексу на базі „1С: Бухгалтерія”) – 1500 грн;

• установка системи програм „1С: Бухгалтерія” (1 робоче місце) – 30 грн, відповідно 2 робочих місця – 60 грн.

• розробка технічного завдання системи обліку „1С:Бухгалтерія”-840 грн;

• початкове навчання користувача (10 днів по 1 годині) – 300 грн.;

• перенесення даних обліку в „1С: Бухгалтерія” – 90 грн;

• розв’язання проблем з апаратним забезпеченням – 90 грн.

• ремонт комп’ютерної техніки у разі пошкодження – 500 грн на рік;

• придбання посібників, навчальної літератури з інформаційних систем – 200 грн.

Підрахуємо загальну вартість впровадження КСБО. Вона складатиме приблизно 10 тис грн.

Зіставивши показники вартості впровадження КСБО та середнього прибутку, що буде отримано при використанні КСБО за 1 рік, приходимо до висновку, що строк окупності витрат на розробку КСБО складає 1 рік. При даному терміні окупності можна говорити про доцільність впровадження КСБО. При вирішенні даного питання слід врахувати ще й такі фактори, як збільшення престижу підприємства при впровадженні КСБО та загальну тенденцію до комп’ютеризації.

Слід відмітити, що до процесу розробки технічного проекту були залучені всі працівники бухгалтерії та керівництво підприємства. Участь користувачів у розробці та впровадженні КСБО забезпечує оперативне і якісне рішення облікових, контрольних, аналітичних завдань, скорочення часу на впровадження нових технологій. Користувач ознайомлюється з методикою обстеження об’єкта, порядком узагальнення його результатів. На основі цих матеріалів проводиться технічне проектування.

Підготовка підприємства до комп’ютеризації починається з видання наказу про зміни в його структурі, документообігу, розподілу обов’язків між працівниками, переходу на нову технологію обробки інформації. Такий наказ можна видавати у довільній формі, але в ньому обов’язково зазначають строки переходу до нової технології та особи, які відповідають за впровадження і експлуатацію інформаційної системи. Цей наказ доцільно включити до Наказу про облікову політику „МККП”. Для того, щоб реалізувати дані у технічному проекті, необхідно відбити їх у різних робочих документах – експлуатаційних, методичних, організаційних тощо. При проектуванні уточнюють процедури взаємодії облікового персоналу і напрямки руху документів в системі, узгоджують і затверджують форми необхідних звітів, складають проектну документацію. При цьому фірма-розробник програмного забезпечення, аналізуючи технологію роботи бухгалтерії замовника та структуру системи бухгалтерського обліку, пропонує заходи з перерозподілу виконавців між ділянками роботи та організації їх взаємодії. Оскільки комп’ютеризація – постійний процес, керівник підприємства повинен зафіксувати в договорі з розробником права на певні зміни технічного завдання в процесі проектування.

Важливою проблемою, на яку слід звернути увагу при проектуванні КСБО, є можливість пристосування програми до зміни в законодавстві. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік є найбільш регламентованою управлінською діяльністю, його не можна розглядати як назавжди побудований жорсткий механізм, сутність якого зводиться до незмінних алгоритмів і програм. Навпаки, він є динамічною системою, що постійно удосконалюється та змінюється. Все це потребує передбачення можливості для постійної адаптації до змін, що виникають у зв’язку з вимогами удосконалення управління та змінами в законодавстві. Якщо під час проектування КСБО цей аспект обліку не врахувати, то експлуатація КСБО може значно ускладнитись, а іноді стати й зовсім неможливою.

Після того, як проект КСБО створено, необхідною умовою його успішного впровадження є вдалий підбір працівників та їх підготовка до роботи в інформаційній системі. Підготовка персоналу може проводитися силами розробників системи (лекції, семінари, практичні заняття) або за допомогою спеціальних курсів підвищення кваліфікації. На нашу думку, на „МККП” доцільно обрати перший варіант підготовки.

Паралельно з підготовкою персоналу проводять роботи з встановлення та налагодження апаратних і програмних засобів, визначають місця встановлення комп’ютерів, засоби їх охорони, осіб, відповідальних за збереження та супровід програмного забезпечення, встановлюють необхідні пакети програм. В разі необхідності виконують будівельно-монтажні роботи, пов’язані з прокладанням кабелів, встановленням обладнання, зміною освітлення місць, де встановлюються комп’ютери. Перед впровадженням системи важливо, щоб були проведені попередні випробування для перевірки коректності роботи технічних та програмних засобів, можливості використання прикладного програмного забезпечення розробником.

4. Охорона праці

4.1. Стан та організація охорони праці на „МККП”

В умовах розвитку ринкових відносин на підприємствах, фірмах, організаціях впроваджуються технічні засоби механізації, автоматизації, комп’ютеризації, нові форми організації праці. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема охорони праці. Однією з найважливіших задач охорони праці є робота по забезпеченню безпеки працюючих. Сучасне виробництво характеризується постійною насиченістю техніки, частою зміною видів робіт і засобів праці. Порушення вимог безпеки в таких умовах створюють небезпечні ситуації, які призводять до нещасних випадків.

Даний підрозділ дипломної роботи характеризує стан та організацію охорони праці на Вінницькому міському комбінаті комунальних підприємств. Деякі роботи, що виконують робітники підприємства, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою. Це стосується в першу чергу заготівлі та переробки деревини, виготовлення трун, теслярських виробів, виготовлення та встановлення надмогильних споруд. Тому питанню охорони праці на підприємстві відведено важливе місце.

У Статуті підприємства зазначено, що комбінат здійснює заходи по забезпеченню охорони праці і протипожежної безпеки.

Оскільки чисельність працюючих на „МККП” складає 130 чоловік, то службу з охорони праці на підприємстві представляє один спеціаліст з інженерно-технічною освітою – інженер по охороні праці (Стоберський С.І.), який підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.

До кола обов’язків інженера по охороні праці входить організація навчання, перевірки знань і проведення інструктажу з питань охорони праці для всіх працівників при прийнятті на роботу і в процесі роботи, в тому числі і у випадках переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві. На комбінаті розробляються і затверджуються положення та щорічні плани-графіки навчання і перевірки знань працівників з охорони праці. Важливе місце на підприємстві відіграють інструктажі з охорони праці:

• вступний;

• первинний на робочому місці;

• повторний;

• позаплановий;

• цільовий.

Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці з усіма новопризначеними на підприємство працівниками, а також зі студентами, які прибувають на практику.

Первинний інструктаж на робочому місці проводять затверджені наказом керівника підприємства особи, у розпорядження яких поступають новопризначені працівники. Інструктаж проводиться індивідуально з практичним показом безпечних прийомів та методів праці.

Повторний інструктаж проводиться з усіма незалежно від кваліфікації працюючих, стажу по даній професії, не рідше, ніж один раз в 6 місяців. При цьому повторний інструктаж можна проводити не тільки індивідуально, але й з групою працівників, які виконують однотипні роботи.

Позаплановий інструктаж проводиться при зміні технологічного процесу і правил по охороні праці, при перервах в роботі з підвищеною небезпекою - більш, ніж на 30 днів, для інших робіт - на 60 днів, при травмах, аваріях, ремонтах тощо.

Цільовий інструктаж проводять з робітниками перед початком робіт, на які оформляється наряд-допуск (газорізка, електрозварка, робота в оглядових колодязях тощо).

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Усі види інструктажів на робочому місці завершуються перевіркою знань усним опитуванням, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Перевірка здійснюється інженером по охороні праці. Відомості про проведені інструктажі заносяться в журнал реєстрації на робочому місці.

Новопризначені працівники можуть бути допущені до робіт тільки після проходження ними вступного інструктажу по техніці безпеки і первинного інструктажу на робочому місці. Повторний проводиться для всіх робітників 1 раз на 3 місяці. На виконання будь-яких робіт видається наряд-допуск. При зміні умов роботи та порушенні правил техніки безпеки проводять позаплановий інструктаж.

На комбінаті комунальних підприємств створений куточок охорони праці, який знаходиться в адміністративному приміщенні і обладнаний різноманітними плакатами, макетами, містить літературу та наочні посібники з охорони праці. Потрібно відзначити, що серед запланованих на 2004 рік заходів щодо підвищення існуючого рівня охорони праці на „МККП” передбачено виділення 250 грн. на оформлення стенду та оснащення кабінету по охороні праці; 400 грн. – на придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури з питань охорони праці; 350 грн. – на проведення навчання з охорони праці (дод. 26).

Адміністрація „МККП” забезпечує робітників підприємства спецодягом, засобами захисту рук, голови і запобіжними засобами в залежності від виконання робіт. Щорічно на ці цілі виділяється від 2 до 6 тисяч грн. Працівники обов’язково один раз на рік проходять медогляд.

Щороку підприємством подається „Звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки”(дод.25).Термін подання – до 25 січня наступного за звітним року. Аналіз зазначених звітів за останні 5 років свідчить, що випадків виробничого травматизму на „МККП” з втратою дієздатності за цей період не зареєстровано. Це говорить про належний рівень організації роботи службою охорони праці на комбінаті та про ефективність проведення заходів щодо запобігання випадкам виробничого травматизму.

На міському комбінаті комунальних підприємств щорічно здійснюється фінансування заходів з охорони праці. В таблиці 4.1 наведені основні напрямки та суми фінансування заходів з охорони праці за 2 останні роки.

Таблиця 4.1

Аналіз фінансування основних заходів з охорони праці „МККП” на 2002-2003рр

Більш докладно подано комплексні заходи у додатку26.

З даних таблиці ми бачимо, що на досліджуваному підприємстві систематично і цілеспрямовано здійснюється фінансування заходів з охорони праці. Такий підхід позитивно характеризує роботу керівників підприємства. Проте слід відзначити, що спостерігається тенденція до зменшення суми фінансування на заходи по охороні праці. Так, якщо у 2002 році на зазначені цілі було асигновано 11620 грн., то у 2003 – 9000 грн., а у 2004 році – планується витратити 6400 грн. Тобто за два роки об’єм фінансування зменшився майже у 2 рази.

Серед недоліків, що стосуються охорони праці на „МККП” можна віднести відсутність на зазначеному підприємстві медпункту, приміщень для відпочинку і прийому їжі, а також профілакторію.

На підприємстві „МККП” існує професійна пожежна охорона. Відповідальним за пожежну безпеку є головний інженер підприємства, а начальники цехів та відділень - відповідальні за пожежну безпеку безпосередньо у своїх підрозділах. Вони організовують протипожежні заходи, стежать за наявністю протипожежних засобів у цехах, майстернях, на складах, стежать за додержанням протипожежного режиму, оглядають приміщення перед початком та після закінчення роботи.

Інженер з охорони праці комбінату організовує навчання всіх робітників з питань пожежної безпеки. Особи, які не пройшли інструктаж не допускаються до роботи. Робітники найбільш пожеженебезпечних дільниць (деревообробний цех), електрозварники проходять спеціальне пожежно-технічне навчання та складають залік.

Виробничі та адміністративне приміщення комбінату оснащені: блискавкозахистом, засобами пожежної сигналізації і зв’язку, колективними засобами пожежегасіння (пожежний водопровід, гідранти), вогнегасниками. За час існування підприємства випадків пожеж не зареєстровано. Це свідчить про ефективність протипожежного навчання та проведення протипожежних заходів на підприємстві.

4.2. Стан умов на робочому місці та охорона праці бухгалтера на „МККП”

Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності. При виконанні трудових обов’язків на людину діє навколишнє середовище, зокрема параметри метеорологічних умов – температура, відносна вологість, швидкість руху повітря тощо.

Розглянемо умови праці на робочому місці бухгалтера на „МККП” в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Карта умов праці на робочому місці бухгалтера „МККП”

№ з/п	Назва фактора, од. вимірювання	Рівень фактора		Тривалість дії фактора, годин
		реально	норматив
1.	Метеоумови в приміщенні: а) температура, °С	22-25	20-22	8
	б) відносна вологість, %	42	40-60	8
	в) швидкість руху повітря, м/с	0,1	0,1	8
2.	Освітленість у приміщенні: а) природна (однобічна), КПО, %	0,9	0,9	8
	б) штучна (комбінована), лк	150	200	8
3.	Шум, дБ	50-60	60	8

Карта умов праці є санітарним паспортом робочого місця за допомогою якого оцінюється важкість роботи, котра виконується на робочому місці, ділянці, в цеху. Вона є об’єктивною основою для розробки організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, економічних та інших заходів за поліпшенням умов праці.

Як бачимо з таблиці, майже всі параметри метеорологічних умов на робочому місці бухгалтера відповідають нормативу. Тільки показник температури повітря дещо вищий за норму та показник штучного освітлення не відповідає зазначеним нормативам. Тому керівництву підприємства та інженеру по охороні праці варто звернути на це увагу.

На рис. 4.1 розміщена план-схема приміщення бухгалтерії „МККП”.

Умовні позначки:

Рис. 4.1 - План-схема приміщення бухгалтерії на „МККП”

У попередніх розділах дипломної роботи ми з’ясували переваги комп’ютеризації бухгалтерського обліку та контролю і, оскільки на „МККП” облік здійснюється без використання комп’ютерної техніки, ми запропонували впровадити на даному підприємстві комп’ютеризацію. У зв’язку з цим необхідно врахувати деякі моменти, пов’язані з охороною праці працівників – майбутніх користувачів комп’ютерів.

При роботі з ком­п’ютером людина підлягає впливу низки небезпечних та шкідливих виробничих факторів: електромагнітних полів, інфрачервоного та іонізуючого випромінювань, шуму та вібрацій, статичної електрики та ін.

Робота бухгалтера та інших спеціалістів, що є користувачами комп’ютера, характеризується значним напруженням зорового аналізатора, тому виключно важливе значення має забезпечення раціонального освітлення робочих місць. Найкраще розмістити робочі місця з ВДТ рядами, причому відносно вікон вони повинні розміщуватися так, щоб природне світло падало переважно зліва.

Площа, виділена для одного робочого місця з ВДТ або ПК, повинна складати не менше 6 м², а об’єм – не менше 20 м³. При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:

- робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

- відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м;

- інтенсивність освітлення поверхні, де знаходиться документ та клавіатура, не повинна перевищувати яскравості екрана ВДТ;

- покриття сидіння повинно бути напівм’яким та мати шорстку поверхню;

- можливість регулювання висоти сидіння та використання підставки для ніг забезпечують значне наближення до досягнення оптимальної робочої пози не зважаючи на різні антропометричні характеристики користувачів;

- глибина та ширина сидіння не повинна бути меншою за 400 мм;

- висота верхнього краю спинки визначається, як правило, висотою розміщення нижнього кута лопаток, це значення в межах 280-320 мм, над рівнем площини сидіння вважається нормальним для більшості людей;

- рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000мм, робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутою ноги – не менше 650 мм. Робочий стіл для ВДТ, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні – в межах 20ْ. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Конструкція виробничих меблів для користувача ВДТ має бути такою, щоб забезпечувати йому підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; верхні частини рук – вертикальні; кут ліктьового суглоба – 70-90ْ; зап’ястки зігнуті під кутом не більше 20ْ відносно горизонтальної площини, нахил голови вперед в межах 15-20ْ до вертикалі.

Базовими елементами комп’ютеризованого робочого місця вважається відео термінал, клавіатура та пюпітр для документів. Саме від їх правильного розміщення на робочому місці вагому залежить працездатність, затрачені зусилля при виконанні роботи, динаміка розвитку втоми, загальний стан організму користувача.

Зразок розміщення основних та периферійних компонентів комп’ютера на робочому місці бухгалтера зображено на рис. 4.2.

Рис. 4.2 - Розміщення основних та периферійних елементів ПК

1 – сканер, 2 – монітор, 3 – принтер, 4 – поверхня робочого столу,

5 – клавіатура, 6 – маніпулятор типу «миша».

Отже, при впровадженні комп’ютеризації на „МККП” керівництво повинно подбати про правильність організації робочих місць бухгалтерів, що сприятиме усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності зазначених працівників, підвищенню продуктивності їх праці.

4.3. Рекомендації щодо поліпшення умов та охорони праці на „МККП”

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні втрати, вони впливають на рентабельність і конкурентноздатність підприємств, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції. Тому всебічна турбота про охорону праці стає важливою проблемою для керівників підприємств.

Для досягнення встановлених нормативів безпеки гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професіональних захворювань і аваріям на Вінницькому комбінаті комунальних підприємств рекомендуємо керівництву підприємства реалізувати протягом 2004 року такі заходи:

Заходи щодо поліпшення умов охорони праці на „МККП”

Проводити обов’язкові попередні, періодичний і позапланові медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Забезпечити працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами).

Провести атестацію робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

Оформити стенд та оснащення кабінету по охороні праці.

Проведення навчання з охорони праці.

Придбати необхідні нормативно-правові акти, наочні посібники, літературу з питань охорони праці.

Здійснити перевірку контурів заземлення.

Висновки і пропозиції

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку й економічного аналізу господарської дальності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічної інформації й управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер й особливості, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їхнє використання, власний капітал, зобов'язання і фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку, що встановлено Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов'язані з підприємством, але і зовнішні користувачі інформації, що мають прямий фінансовий інтерес: банки — при ухваленні рішення про надання кредитів; постачальники — при укладанні договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання прибутків (дивідендів).

Кошти необхідні для забезпечення єдності виробництва й обігу, опосередковують зміну форм руху авансованого капіталу з грошової в товарну, і з товарної в грошову. Готівка в касі фірми (підприємства) утворюється з надходжень готівковими грошовими коштами за надані послуги, продані товари або з інших законних джерел і наявних коштів, отриманих у банку на заробітну плату й інші потреби, у встановлених законом випадках.

В умовах ринкової економіки найбільше ліквідна частина майна організації — кошти, представляють її робочий капітал. Від його розміру і чіткої постановки бухгалтерського обліку залежить фінансова стійкість підприємства, його платоспроможність.

Розглянувши сутність та види грошових коштів, основні завдання організації обліку і контролю операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, значення процесу організації обліку руху грошових коштів, ми переконалися, що досліджувана нами тема роботи є дійсно актуальною і потребує подальшого вивчення і опрацювання.

Економіко-правовий аналіз та критичний огляд нормативної бази дозволив нам зробити висновок, що на сьогоднішній день питанню організації обліку грошових операцій надається важливе значення з боку держави. Про це свідчить достатньо чисельний перелік законодавчих актів, розроблених державним апаратом з метою ефективного здійснення зазначених операцій. Тому бухгалтери повинні раціонально використовувати цінну інформацію, наведену в законодавчих актах, що допоможе їм належним чином організувати облік і контроль касових операцій та операцій з обліку безготівкових розрахунків на підприємстві.

Багато корисної інформації можна знайти в періодичних виданнях та навчальних посібниках, присвячених організації обліку та контролю. Зокрема, найповніше розкривається досліджувана тема у підручнику Ф.Ф. Бутинця та ін. „Організація бухгалтерського обліку і контролю”.

Одним із завдань дипломної роботи було вивчити організаційно-економічну характеристику підприємства „МККП”. В результаті аналізу ми з’ясували мету, основні напрямки діяльності підприємства, дослідили його структуру, розглянули основні економічні показники, а також розрахували та здійснили аналіз коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Це дало нам змогу зробити висновок, що підприємство ”МККП” на сьогоднішній день працює відносно стабільно. Більшість проаналізованих фінансових показників відповідають нормі (коефіцієнти поточної і швидкої ліквідності, концентрації власного та позикового капіталу, оборотності активів та фондовіддачі).

Лише низькі показники коефіцієнтів рентабельності продажу та абсолютної ліквідності говорять про незначні відхилення від стабільного фінансового стану комбінату. А тому керівництво „МККП” повинно визначити ефективні напрямки діяльності підприємства, реалізація яких призвела б до покращення вищезазначених показників та фінансового стану комбінату в цілому.

Нами також був проаналізований сучасний стан організації обліку, аналізу і аудиту операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів на підприємстві. Результати аналізу говорять про відсутність суттєвих порушень при здійсненні даного виду діяльності, але деякі розбіжності з загальноприйнятими нормами організації все ж таки існують.

Ознайомлення з новинками періодичних видань, а також здійснення критичного аналізу літературних джерел та нормативної бази з досліджуваної теми допомогло сформулювати ряд рекомендацій щодо організації обліку та аудиту грошових операцій, врахування яких, на наш погляд, позитивно вплинуло б на розвиток підприємств.

По-перше, з метою поліпшення стану організації обліку, аналізу та аудиту зазначених операцій на підприємстві, можна запропонувати розробити графік документообігу, а також впровадити у роботу автоматизовану систему організації бухгалтерського обліку, яка сприяла б більш ефективній організації досліджуваних операцій.

По-друге, головний бухгалтер підприємства повинен забезпечити: повний облік усіх грошових засобів, що надходять, а також стягнення дебіторської і погашення кредиторської заборгованості, дотримання платіжної дисципліни, проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів, розрахунків і зобов'язань по платежах, списання з бухгалтерських балансів боргів, стягнути які не представляється можливим відповідно до існуючих законів тощо.

В дипломній роботі ми спробували довести, що дійсно на сьогоднішній день від рівня організації грошових операцій на підприємстві залежить його фінансовий стан, ліквідність активів, матеріальна рівновага; на підприємстві, де грамотно побудовано ведення бухгалтерського обліку, де вчасно здійснюється контроль за рухом готівкових та безготівкових коштів, фінансових проблем практично не існує.

Література

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996.

2. Закон України „Про охорону праці” від 14.10.1992 р.

3. Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями.

4. П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

5. Постанова Кабінету Міністрів України „Про відкриття підприємствам і організаціям торгівлі та громадського харчування спеціальних рахунків для прискорення розрахунків з вітчизняними постачальниками товарів” від 27.07.1998 р. №1162.

6. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51.

7. Наказ ДПАУ “Про затвердження нормативно-правових актів” від 01.12.00 р. № 614.

8. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72.

9. Постанова Правління Національного Банку України „Про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів” від 18.09.1998р. №379.

10. Постанова Правління Національного Банку України „Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від 18.12. 1998 р. №527.

11. Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69.

12. Бедрій Я.І., Джигерей В.С. та ін. Охорона праці: Навчальний посібник. – Львів, ПТВФ „Афіша”. – 1997. – 258 с.

13. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. - 2-ге вид., перероб. і допов. – Житомир: ПП „Рута”. - 2002. - 544 с.

14. Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников В.В. Основи охорони праці. Вид. 2-ге.- Львів: „Афіша”.- 2000.- 350 с.

15. Жидецький В.Ц. „Охорона праці користувачів комп’ютерів” - 2000. - с. 91-110.

16. Жидецький В.Ц. „Охорона праці” - Л. 2003.

17. Кириченко В.В. Аудит: Навчально-методичний посібник. – ВІРЕУ, 2003. - 97 с.

18. Кириченко В.В. Організація обліку. Навчально-методичний посібник. – Вінниця: ВІРЕУ, 2003. – 187 с.

19. Методичні вказівки до розробки студентами економічних спеціальностей розділу „Охорона праці” дипломної роботи / Уклад.: Попов В.Г., Соловйова О.М. – Вінниця, ВІРЕУ, 2002.

20. Організація бухгалтерського обліку. Навчально-методичний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит” / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шулепова; 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001.- 576 с.

21. Пушкар М.С. Бухгалтерський облік: основи методології та організації: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 628 с.

22. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С., Корягин М.В. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. – Львів: „Інтелект-Захід”.-2002.

23. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу: Підручник.- К.: КНЕУ, 2000. - 260 с.

24. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів екон. спец. – 5-те вид., доповн. й переробл. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.

25. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бухгалтерія. - 2000. - № 30. - с. 115-134.

26. Кузнєцов Г. Що робити, якщо на ваш рахунок помилково зарахували кошти // Все про бухгалтерський облік. – 2003. - № 84. - с. 27.

27. Назаренко І.М. Як видати готівку з каси підприємства за відомістю. // Все про бухгалтерський облік. – 2003. - № 89. – с. 30.

28. Назаренко І.М. Оформлюємо довіреність на отримання готівки // Все про бухгалтерський облік. – 2003.- № 89. - с. 31.

29. Петричук О. Як покарають за неповідомлення податкової про відкриття рахунка // Все про бухгалтерський облік.- 2003. - № 56 – с. 31.