Наукова стаття Методичні підходи до оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

« Назад

Розглянуто основні положення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Наведено методику аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності за допомогою класичних показників.

Рассмотрены основные положения эффективности внешнеэкономической деятельности предприятия. Приведена методика анализа эффективности внешнеэкономической деятельности с помощью классических показателей.

The main provisions of the efficiency of international business activity. The method of analyzing the efficiency of foreign trade activities using the classic indicators.

Ключові слова. Зовнішньоекономічна діяльність, ефективність зовнішньоекономічної діяльності, ефективність експорту, ефективність імпорту, економічна ефективність, економічна безпека підприємства.

Активізація глобалізаційних процесів, розширення міжрегіонального співробітництва, посилення ролі окремих регіонів обумовлює необхідність підвищення ефективності управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Цей процес набуває особливої значущості в умовах лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків (ЗЕЗ), яка значним чином змінює характер взаємодії національної і світової економіки. При цьому активізація зовнішньоекономічної діяльності підприємства і його включення у світогосподарські процеси пов'язано з безліччю протиріч. З одного боку, це сприяє більш ефективному використанню його потенційних можливостей, з другого боку, виникає загроза децентралізації управління зовнішньо-економічними зв'язками. Це і зумовлює актуальність і необхідність пошуку системи ефективної оцінки зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасних умовах, коли господарська самостійність та незалежність безумовно повинні привести до підвищення відповідальності і обґрунтованості управлінських рішень.

В умовах інтернаціоналізації бізнесу та нестабільності економічного росту успішний розвиток зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства визначається вирішенням задач точної оцінки результативності такої діяльності та підвищення її ефективності. Оцінці ефективності зовнішньоторговельних операцій приділена належна увага в економічній літературі, яка представлена досить детальною системою аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства у зовнішньоекономічній сфері [3, с. 84]. Але не існує єдиного загальновизнаного підходу оцінювання ефективності ЗЕД підприємства.

Суттєвий внесок у дослідження питань, пов’язаних з аналізом та дослідженням зовнішньоекономічної діяльності та оцінкою її ефективності, зробили наступні науковці: Л. Абалкін, А. Вічевич, О. Гребельник, І. Дахно, О. Шкурупій, Ю. Козак, С. Соркін, О. М. Вакульчик, Д. П. Дубицький та ін.

Питанням оцінки економічної ефективності ЗЕД підприємства займаються ряд вчених: метою методики Дем’яненко А. Г. є визначення впливу окремих факторів на ефективність ЗЕД, що створює можливість кількісної оцінки дії кожного з них [6, с. 23-24]; Миролюбова Т. В. запропонувала таку сукупність показників, як абсолютна ефективність експорту, економічна ефективність реалізації експортних товарів на зовнішньому ринку, ефективність використання виробничих та оборотних фондів при експорті [9, с. 8]; Яковлєв А.І. розробив систему оцінки ефективності для різних агентів міжнародного бізнесу та дав визначення коефіцієнту кредитного впливу [11, с. 29-30].

Разом із тим застосування комплексного підходу до визначення ефективності ЗЕД з використанням, окрім класичних показників, показників, які характеризують вплив ЗЕД у цілому на фінансовий стан і платоспроможність підприємства, не знайшло достатнього розвитку в дослідженнях учених даного напрямку економічної науки.

Метою написання даної статті є дослідження історичних та сучасних концепцій щодо визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, а також розробка моделі оцінки ефективності реалізації зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням фактичної результативності окремої операції в ЗЕД підприємства та стадій інтернаціоналізації бізнесу підприємства.

Виходячи з мети дослідження, були поставлені наступні завдання:

- дослідити методику аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

- визначити та систематизувати основні підходи до оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Обов’язковою умовою прийняття рішення про ведення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є її ефективність, яка визначається шляхом зіставлення досягнутого економічного результату з витратами, яких зазнало підприємство для одержання такого результату. На стадії планування виходу на зовнішні ринки визначення рівня ефективності зумовлює ступінь зацікавленості виходу підприємства на конкретні ринки щодо закупівлі або продажу певних товарів (послуг). На стадії безпосереднього ведення зовнішньоекономічної діяльності показники її ефективності дозволяють визначати негативні тенденції, які слугують індикатором для прийняття певних управлінських рішень щодо необхідності усунення негативних факторів, а в разі неможливості їх усунення – відмови від такої діяльності.

На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Головним критерієм економічної ефективності є прибуток. Зважаючи на той факт, що в ринкових умовах основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку, то ознака економічної ефективності ЗЕД підприємства – це максимізація прибутку за рахунок мінімізації матеріальних і нематеріальних витрат, підвищення темпів приросту обсягів виручки, зростання обсягів чистого доходу [8, с. 125].

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу.

Розрахунок показників економічної ефективності здійснюється за такими принципами [11, с. 29]:

- найповніший облік усіх складових витрат і результатів. Неповний облік витрат та отриманих результатів може спотворити висновки про оцінку ефективності того чи іншого рішення;

- необхідність порівняння з базовим варіантом. За базовий варіант може бути прийнятий стан справ до прийняття рішення. Неправильний вибір бази порівняння може призвести до спотворення оцінок;

- приведення витрат і результатів до однієї бази зіставлення;

- приведення різних за часом витрат і результатів до одного моменту часу;

- наявність достовірності інформації, системи збору та аналізу інформації.

Конкретний розрахунок показників ефективності значною мірою залежить від виду зовнішньоекономічної операції, її мети, умов та інших особливостей і конкретної угоди.

Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства передбачає застосування набору різноманітних методів і засобів, базується на певних теоретичних принципах та методологічних підходах. Метод аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства становить системне, комплексне вивчення, обчислення та узагальнення впливу чинників на результати його зовнішньоекономічної діяльності через обробку спеціальними способами системи джерел інформації з метою підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’язків.

У вітчизняній літературі пропонується класифікація підходів до оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства за трьома ознаками [3, с. 86]:

1) за видами зовнішньоекономічної діяльності:

- ефективність експорту, реекспорту;

- імпорту, реімпорту;

2) за ступенем обсягу об'єкта дослідження:

- інтегральна ефективність;

- локальна ефективність;

3) за методами оцінки:

- абсолютна ефективність;

- відносна ефективність.

У сучасній науковій літературі існують різні думки щодо класифікації показників, за допомогою яких можна визначити ефективність ЗЕД. Так, А. М. Вічевич і О. В. Максимець [2], а також колектив авторів [5] вважають, що всю систему показників ЗЕД підприємства, організації, фірми можна поділити на чотири групи:

– абсолютні показники (обсяг експорту; обсяг імпорту; обсяг накладних витрат на експорт/імпорт; середній залишок коштів; кількість отриманих рекламацій; сума рекламацій; кількість задоволених рекламацій; обсяг використання торговельної марки фірми; обсяг експорту нових товарів);

– відносні показники (індекси динаміки: індекс вартості; індекс фізичного обсягу; індекс ціни; індекс кількості, наприклад динаміка частки світового, європейського ринків, частка нових товарів у експорті, які з’явилися на ринках за останні 5 років, частка зниження витрат, одержана за рахунок використання нових технологій, тощо); коефіцієнти виконання зобов’язань з експорту та імпорту: за вартістю, за фактичним обсягом, за ціною; середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції; коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій);

– показники структури (товарна структура експорту або імпорту; географічна структура експорту або імпорту; структура накладних витрат на експорт або імпорт);

– показники ефективності (валютна ефективність експорту/імпорту; ефективність експорту/імпорту; середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції; коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій; ефективність експорту/імпорту).

О. П. Гребельник ділить показники ефективності діяльності на дві великі групи. До першої групи зараховує показники, що характеризують абсолютну величину економічного ефекту і визначаються як різниця між результатом та витратами, а також порівняльні показники ефективності, які визначаються як відношення результату до витрат щодо варіанта зовнішньоекономічних контрактів. До другої групи входять показники, що характеризують доцільність участі підприємства в зовнішньоекономічних зв’язках підприємств: показники локальної ефективності, які розраховуються з використанням чинних внутрішніх цін; показники загальноекономічної ефективності, які розраховуються на підставі розрахункових цін [4].

У своїй монографії С. Л. Соркін зазначає, що оцінка та аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства може здійснюватися на основі системи показників, яка складається з трьох блоків: перший блок характеризує початковий економічний результат; другий – економічний ефект (кінцевий результат в абсолютному вираженні); третій – економічну ефективність (кінцевий результат у відносних величинах) [10].

Схожої думки дотримується колектив авторів – Ю. Г. Козак, Н. С. Логвинова, М. А. Заєць [7]. Проте вони вважають, що доцільний поділ показників лише на дві групи: показники ефекту й показники ефективності. Оскільки експортна діяльність може супроводжуватися низкою негативних чинників, що становлять загрозу платоспроможності, ефективності діяльності підприємства, його здатності до самофінансування, то, на нашу думку, для визначення ефективності ЗЕД, окрім загальноприйнятих показників, необхідно застосовувати показники запасу економічної безпеки підприємства, які опосередковано її характеризують. Такі показники визначаються як різниця між фактично досягнутим обсягом виручки та її мінімально необхідними рівнями, що послідовно забезпечують: по-перше, достатній грошовий оборот підприємства; по-друге, покриття витрат операційної діяльності, по-третє, фінансування інвестиційної та фінансової діяльності підприємства [8].

Зазначимо, незважаючи на відмінності в поглядах щодо класифікації системи показників, більшість авторів дотримується думки, що ефективність ЗЕД потрібно аналізувати окремо за напрямами такої діяльності, а потім визначати загальний ефект.

Узагальнення сучасних поглядів щодо аналізу ефективності ЗЕД дозволило розробити структурно-логічну схему визначення відповідних чинників (рис. 1), яка включає в себе три групи показників ефективності, а саме:

– показники ефективності експорту;

– показники ефективності імпорту;

– показники ефективності ЗЕД.

Для визначення ефективності експортної діяльності підприємства необхідно знати його валютну ефективність.

Показник валютної ефективності експорту (Ев.е.) насамперед характеризує купівельну силу валюти, її курс. Він розраховується як відношення суми добутків валютної ціни і-го експортного товару (ЦВЕі) й обсягу експорту і-го товару (КЕі) до суми добутків витрат на виробництво та реалізацію одиниці і-го товару (ВЕі) і обсягу експорту і-го товару (КЕі). Слід зазначити, що сам по собі показник не свідчить про ефективність чи неефективність експорту і потребує порівняння одержаних значень з певною базою. Такою базою порівняння, як правило, є валютний курс. Якщо коефіцієнт валютної ефективності експорту перевищує значення зворотного курсу обміну валюти, то ця діяльність вважається ефективною [3, с. 86].

Показник “ефективність експорту” (Ев) (в економічній літературі також називається “ефективність експорту бюджетна”) визначається шляхом відношення чистої виручки в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки (ЧВе), до вартості експорту у внутрішніх цінах (Ве.в.ц.). Чиста виручка визначається шляхом віднімання від експортної виручки витрат, пов’язаних з митним оформленням та додаткових витрат, яких зазнає експортер (витрати на оплату ліцензії, комісійні посередникові, транспортні, складські тощо). Позитивним вважається значення показника більше за одиницю і свідчить про те, що реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигідніша, ніж у середині країни.

Показник економічного ефекту експорту (Ее.е.) розраховується шляхом віднімання від чистої виручки в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки (ЧВе), суми повних витрат підприємства на експорт продукції (ПВе). За своєю сутністю, цей показник є прибутком підприємства від експортної діяльності до оподаткування, відповідно, чим більше його значення, тим ефективніша експортна діяльність. З метою визначення динаміки ефективності реалізації товарів у звітному періоді вищенаведені показники ефективності експорту слід порівняти з аналогічними показниками за минулий період.

Для побудови схеми визначення показників ефективності ЗЕД підприємства ми використали методику розрахунку показників економічної ефективності експорту, запропоновану колективом авторів [5], які для визначення економічної ефективності експортної діяльності на рівні підприємства пропонують розраховувати три показники економічної ефективності.

1. Показник (Ееф.е.1) визначається діленням суми чистої виручки в іноземній валюті за реалізований товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день надходження валютної виручки (ЧВе), на суму повних витрат підприємства на експорт продукції (ПВе). Він демонструє суму гривневого доходу від реалізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену фірмою гривню. Припустимим є його значення, що перевищує 1.

2. Показник (Ееф.е.2) свідчить про доходність реалізації продукції на внутрішньому ринку і визначається як співвідношення вартості експорту у внутрішніх цінах (Ве.в.ц.) та виробничої собівартості експортних товарів (СВе).

3. Показник (Ееф.е.3) слугує для визначення ефективності використання виробничих фондів під час експорту та розраховується як добуток коефіцієнта експортного чистого прибутку ( ЧВ е – ПВ е / ЧВ е) та коефіцієнта оборотності активів ( ЧВ е / А е). Цей показник свідчить про рівень ефективності використання активів, причому перша частина формули вказує, який саме відсоток від результатів експорту підприємства становить прибуток від експорту, а друга частина формули визначає, скільки разів за досліджуваний період зміг обернутись авансований на експорт капітал. Таким чином, чим більші обидві частини формули, тим більше значення показника і вигідніший експорт цих товарів.

Експорт відповідних товарів вигідний для підприємства за умови, що Ееф.е.1 > 1, а також, коли дохідність реалізації експортної продукції на зовнішньому ринку перевищує дохідність реалізації цієї ж продукції на внутрішньому ринку – Ееф.е.1 > Ееф.е.2.

Аналізуючи ефективності імпортних операцій, спочатку треба знати його валютну ефективність. Показник валютної ефективності імпорту (Ев.і.) розраховується як відношення суми добутків ціни і-го товару на внутрішньому ринку (ЦРВі) і обсягу імпорту і-го товару (КІі) до суми добутків валютної ціни і-го товару (Ці) і обсягу імпорту і-го товару (КІі). Як і для показника валютної ефективності експорту базою порівняння, як правило, слугує валютний курс. Проте порівняння виконується зі значенням курсу за прямим котируванням, а не за зворотним [4, с. 129].

Показник економічної (абсолютної) ефективності імпорту (Ееф.і.) розраховується діленням вартості імпортної продукції на внутрішньому ринку (ВІв.р.) на витрати на придбання імпортної продукції (Ві). Чим більший цей показник за одиницю, тим ефективніша імпортна діяльність для підприємства.

За аналогією до показника економічного ефекту експорту показник економічного ефекту імпорту (Ев.і.) розраховується шляхом віднімання від вартості імпортної продукції на внутрішньому ринку (ВІв.р.) витрат на її придбання (Ві). Отже, чим більше його значення, тим більше підприємство отримує прибутку, а його імпортна діяльність – ефективніша.

Визначення показника економічного ефекту імпорту дає можливість розрахувати показник рентабельності імпорту (Рі) діленням його на суму витрат на придбання імпортної продукції. Він показує розмір прибутку від реалізації імпорту на 1 грн витрат щодо його придбання.

Найпоширеніша мета імпортної діяльності підприємств – це необхідність залучення іноземних товарів у власному виробництві. Саме тому визначення економічної ефективності імпортної діяльності підприємства передбачає застосування показників ефективності імпорту товарів виробничого призначення для власної виробничої діяльності.

У сучасній науковій літературі при визначенні ефективності імпорту товарів виробничого призначення основну увагу приділяють ефективності від залучення у виробництво імпортного устаткування та обладнання. Така ефективність може бути визначена двома способами [8, с. 130].

Перший спосіб ґрунтується на моделі порівняльної економічної ефективності (Ееф.і 1) та полягає в розрахунку співвідношення економічного ефекту від придбання й використання альтернативного варіанта устаткування вітчизняного виробництва (ЕА) та економічного ефекту від придбання й використання імпортного обладнання (ЕІ). Необхідною умовою ефективного імпорту в цьому випадку є Ееф.і1 > 1. Економічний зміст даного показника в тому, що він показує, у скільки разів імпортна продукція (товар) ефективніша за продукцію, що може бути альтернативною імпортній.

Особливістю такого підходу є те, що показники економічного ефекту ЕІ і ЕА за імпортним та альтернативним варіантами розраховуються на основі двох витратних складових, які в сумі відображають так звану ціну споживання товару: по-перше, це ціна придбання товару (ціна контракту, митні платежі – для імпортного товару, транспорт, страховка, оплата послуг посередників та ін.), по-друге, експлуатаційні видатки за весь період служби товару (вартість споживаної сировини, матеріалів, вартість палива й енергії, вартість ремонтів і запасних частин, заробітна плата працівників з усіма відрахуваннями та інші аналогічні видатки, пов’язані з експлуатацією).

Різниця між показниками ефекту ЕА та ЕІ показує, який додатковий прибуток матиме імпортер, якщо придбає імпортну продукцію замість альтернативної.

Другий спосіб визначення ефективності імпорту виробничого обладнання, крім витрат, ураховує також результатні показники й полягає в розрахунку показника (Еефі.2 ), що визначається як співвідношення обсягу продукції, що випускається протягом певного періоду на даному устаткуванні (ОП), та купівельною ціною імпортного обладнання (Цкуп.і).

Показник характеризує фондовіддачу й визначає вартість продукції, яка випускається на даному устаткуванні, на 1 грн витрат щодо його придбання. Значення цього показника також необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних показників ефективності використання обладнання вітчизняного виробництва або іншого обладнання іноземного виробництва. Ефективніший той варіант, що має більше значення показника фондовіддачі.

Якщо підприємство одночасно виконує експортні та імпортні операції, виникає необхідність аналізу ефективності його ЗЕД в цілому. Такий аналіз можна здійснити за допомогою показника інтегрального економічного ефекту (ІЕ), який розраховується додаванням показників економічного ефекту імпорту та експорту і характеризує загальний прибуток від ЗЕД.

Окрім вищезазначеного, також використовуються показник ефекту від зовнішньоторговельних операцій (ЕЗТО) та показник економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій (Ееф.ЗТО) [7, с. 140].

Ефект від зовнішньоторговельних операцій визначається як різниця між сумою витрат на виробництво експортної продукції (ВЕ) та сумою витрат на вітчизняне виробництво товарів, що імпортуються (ВІ). Якщо ж витрати на вітчизняне виробництво продукції, яку планують імпортувати, більші, ніж витрати на виробництво експортної продукції, то така зовнішньоторговельна діяльність вигідна.

Показник економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій (Ееф.ЗТО) входить до групи показників рентабельності та розраховується шляхом ділення прибутку від зовнішньоторговельних операцій (ПЗТО) на витрати, яких зазнало підприємство під час їх здійснення (ВЗТО). Відповідно, збільшення такого показника свідчитиме про підвищення ефективності ЗЕД.

На нашу думку, в ринкових умовах підприємство не повинно обмежуватись лише класичними способами оцінки та аналізу ефективності ЗЕД, оскільки вони не завжди дозволяють визначити реальний вплив ефективності такої діяльності на фінансове становище підприємства, загальну ефективність його діяльності, а також на його платоспроможність. Для усунення такого недоліку вищенаведених чинників та для оцінки ефективності ЗЕД пропонуємо використовувати показники економічної безпеки підприємства, оскільки у ЗЕД, окрім позитивного економічного ефекту, на підприємство діє ряд негативних чинників, що можуть вплинути й на його економічну безпеку. Слід зазначити, що класичні показники оцінки ефективності ЗЕД лише опосередковано характеризують стан економічної безпеки підприємства (рис. 1).

Значення показників економічної безпеки розраховуються окремо для експортної (імпортної) та для внутрішньо-економічної діяльності. Ефективною вважається експортна (імпортна) діяльність, якщо значення показників економічної безпеки підприємства в цілому під час здійснення експорту перевищують значення відповідних показників за орієнтації підприємства лише на внутрішній ринок збуту.