Лекція №8, Прибутковий податок з громадян (оподаткування фізичних осіб)
Код роботи: 3815
Вид роботи: Лекція
Предмет: Податкова система України
Тема: №8, Прибутковий податок з громадян (оподаткування фізичних осіб)
Кількість сторінок: 8
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників — фізичних осіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в обсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.
Платниками прибуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Таблиця 2
Шкала оподаткування прибутковим податком громадян
Місячний сукупний оподатковуваний дохід (у неоподатковуваних мінімумах) |
Ставки та розміри податку |
З доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму |
не оподатковується |
З доходу в розмірі від одного неоподатковуваного мінімуму + 1 грн. до 5 неоподатковуваних мінімумів |
10 відсотків від суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму |
З доходу в розмірі від 5 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 10 неоподатковуваних мінімумів |
податок з доходу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів + 15 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів |
З доходу в розмірі від 10 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 60 неоподатковуваних мінімумів |
податок з доходу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів + 20 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів |
З доходу в розмірі від 60 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 100 неоподатковуваних мінімумів |
податок з доходу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів + 30 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів |
З доходу в розмірі понад 100 неоподатковуваних мінімумів |
податок з доходу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів + 40 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів |
Для всіх платників передбачена єдина шкала ставок, за якими оподатковується сукупний річний дохід. Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об’єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб’єктивними чинниками (насамперед, політичними — намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялися тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорсткіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90%. Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках.
З 1 жовтня 1995 року було встановлено мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17 грн. на місяць, і ставки, наведені в табл. 2.
- За цими ставками оподатковується сукупний річний дохід і доходи громадян за місцем основної роботи протягом року.
Наведені ставки податку збільшуються удвічі, але не більше ніж до 70%, при оподаткуванні сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно.
Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
У громадян, які постійно проживають в Україні, об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, який визначається як сума місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних із різних джерел на території України та за її межами. При цьому для запобігання подвійного оподаткування суми податку, сплачені за кордоном, зараховуються при сплаті прибуткового податку в Україні, але в сумі, не більшій ніж підлягає сплаті за українським законодавством.
У громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є дохід, одержаний лише з джерел в Україні.
У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об’єктом оподаткування є різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’я¬заними з одержанням доходу.
Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так і в натуральній формі.
Перелік пільг по прибутковому податку є досить великим, оскільки саме цей податок має найбільше значення у вирішенні соціальних проблем. Умовно пільги щодо прибуткового податку можна поділити на дві групи:
- звільнення від оподаткування певних видів доходу;
- зменшення сукупного оподатковуваного доходу.
Наведемо деякі види доходів, які звільняються від оподаткування:
- допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності);
- суми одержуваних аліментів;
- державні і додаткові пенсії;
- компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі (наприклад, добові за час перебування в службовому відрядженні);
- доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції сільського господарства та ін.
Зменшення сукупного оподатковуваного доходу провадиться для окремих категорій громадян на суму від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів.
Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за місцем основної і не основної роботи, нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та фізичними особами — суб’єк¬тами підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів. Таке перерахування повинно провадитися після закінчення місяця, за який нараховано й утримано прибутковий податок, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум.
Дохід за місцем основної роботи оподатковується за ставками, вказаними в табл. 2. При цьому по закінченні календарного року визначаються сума сукупного річного оподатковуваного доходу і прибутковий податок з нього, який розраховується, виходячи із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадяться підприємствами та іншими юридичними й фізичними особами, які виплачували ці доходи до 1 лютого року, наступного за звітним. До 15 лютого ці відомості подаються ними до податкової адміністрації за місцем проживання платника.
Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної роботи, провадиться по ставці 20%. Юридичні і фізичні особи, які проводять ці виплати, зобов’язані не пізніше як через 30 днів після виплати надіслати до податкових органів за місцем проживання громадянина відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.
Громадяни, які мали доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані до 1 березня року, наступного за звітним, подати в податкову інспекцію за місцем проживання декларацію про одержані доходи, на основі якої провадиться перерахунок прибуткового податку, належного до сплати до бюджету, виходячи з середньомісячної суми доходу і сплачених протягом року податків.
Слід звернути увагу на порядок оподаткування доходів громадян від здійснення підприємницької діяльності, оскільки він відрізняється від вищевикладеного порядку.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі — фіксований податок) шляхом придбання патенту за умов, визначених в законі, або за шкалою оподаткування, наведеною вище. В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприємництву.
Склад витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, визначаються Державною податковою адміністрацією Украї¬ни і Міністерством економіки України.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування
місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.
Нарахування податку для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і які не сплачують фіксованого податку, здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян. При цьому протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету авансові платежі: по 25% річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, — 25% суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року — до 1 лютого наступного року. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період), на основі яких здійснюється перерахунок сум, що підлягають сплаті до бюджету.