Распечатать страницу
Главная \ База готовых работ \ Готовые работы по экономическим дисциплинам \ Менеджмент в государственном управлении \ 3781. Магістерська робота Оптимізація організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування

Магістерська робота Оптимізація організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування

« Назад

Код роботи: 3781

Вид роботи: Магістерська робота

Предмет: Менеджмент у державному управлінні

Тема: Оптимізація організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування

Кількість сторінок: 76

Дата виконання: 2016

Мова написання: українська

Ціна: 1800 грн

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

1.1. Органи виконавчої влади: принципи, структура, компетенція

1.2. Органи місцевого самоврядування: принципи, структура, компетенція

1.3. Особливості організаційних структур управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у країнах Європи

Розділ 2. Особливості організаційних структур управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні

2.1. Аналіз організаційних структур управління органів виконавчої влади

2.2. Аналіз організаційних структур управління органів місцевого самоврядування

Розділ 3. Шляхи вдосконалення організаційних структур управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

3.1. Реформа “Децентралізація влади”

3.2. Застосування зарубіжного досвіду щодо оптимізації організаційних структур управління

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Як показує світова практика, в сучасну інформаційну епоху рівень суспільно-економічного розвитку держав багато в чому залежить не стільки від наявних економічних ресурсів, скільки від ефективної системи управління ними. Відтак на перший план виходить питання раціонального та високопрофесійного адміністрування, ефективної організації владної вертикалі та збалансування міжбюджетних відносин.

Українська держава сьогодні стоїть на порозі великих змін. Цілком очевидно, що досвід європейських країн, які в більшості своїй вже провели реформи державного сектору управління, потрібно прискіпливо досліджувати. І брати з цього досвіду лише ті уроки, які дозволять нам оминути чужі помилки. Перед українськими парламентаріями, урядом, президентом постала дилема вибору моделі впровадження реформи органів виконавчої влади. Відповідно, варто простежити, на якому етапі реформування перебуває система органів виконавчої влади загалом та які чинники сприяли цьому процесу чи гальмували його. Тому проблеми становлення якісної та ефективно функціонуючої системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є важливим і першочерговим завданням стратегічного курсу України.

Підґрунтям даного дослідження стали праці українських авторів, зокрема, В. Авер’янова, В. Кампа, І. Коліушка, В. Кравченка, Н. Нижник, В. Цвєткова, І. Черленяка, в яких розглядається зміст, проблеми, можливості, перспективи адміністративної, політичної, муніципальної, судової, конституційної та інших реформ. Водночас вчені, аналізуючи конкретну галузь реформування, наголошують на комплексному та системному проведенні цих реформ. У розвідках Н. Гнидюк, Я. Гонцяж, В. Лемака розкривається досвід держав Європи щодо змін в органах влади, напрацювання концепцій та моделей реформ. У працях зарубіжних авторів Д. Баннік, М. Бевіра, С. Кельмана, Дж. В. Кінгдона, А. Колє, С. Ресодіхарджо, Ф. Селзніка розкривається питання організації, проведення реформ, де акцент робиться на причинах, результатах та наслідках перетворень.

Проте ґрунтовного дослідження оптимізації організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування ще не зроблено, в чому і полягає актуальність нашого дослідження.

Отже, метою роботи є дослідження оптимізації організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до мети роботи необхідно вирішити такі завдання:

- розглянути органи виконавчої влади: принципи, структуру, компетенції;

- вивчити поняття про місцеве самоврядування: принципи, структуру, компетенції;

- охарактеризувати особливості організаційних структур органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у країнах Європи;

- проаналізувати організаційні структури органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- окреслити шляхи удосконалення організаційних структур управління.

Об’єкт дослідження – органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Предмет дослідження – оптимізація організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

У процесі дослідження використовувалися такі методи:

1) загальні: традиційний, комплексний, історичний, інституційний;

2) логічні: системний (методи функціонального та структурного аналізу), метод аналізу і синтезу, ситуаційний метод;

3) емпіричні методи: аналіз наукових праць, аналіз документальної бази (законів, нормативно-правових актів, управлінських документів тощо), аналіз та узагальнення практичної діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вперше здійснено ґрунтовне дослідження проблем оптимізації організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони, по-перше, спрямовані на творчий розвиток теорії виконавчої влади, її подальшу актуалізацію і наближення до потреб сучасної практики державотворення; по-друге, можуть стати основою розробки наукової методики здійснення функціонального аналізу та на її основі проведення відповідних досліджень функцій і повноважень з метою встановлення співвідношень між ресурсами, які надаються органам виконавчої влади для реалізації їх повноважень, та конкретними результатами їх діяльності; по-третє, можуть стати вагомим фактором оптимізації функцій органів виконавчої влади – ключового чинника підвищення ефективності державного механізму в цілому.

Одержані результати можуть використовуватися при подальшій розробці науково-теоретичної бази державного управління.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів (кожен з яких має внутрішній поділ на підрозділи), загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 47 сторінок, з яких 44 сторінки – основний текст. Список використаних джерел містить 46 найменувань.

Висновки

У сукупності одержані результати дослідження дали змогу вирішити завдання щодо дослідження оптимізації організаційних структур управління в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Узагальнивши результати дослідження, можна сформулювати низку висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення.

Отже, під органом виконавчої влади як окремої гілки державної влади необхідно розуміти організацію, яка є складовою державного апарату, наділена владними повноваженнями та відповідною компетенцією в сфері державного управління і має юридичний статус, закріплений законом чи іншим нормативним правовим актом

Орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і віднесений Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади.

Виконавча влада – це влада, що має право безпосереднього управління державою. Суб'єктами виконавчої влади в Україні є: органи загальної компетенції – вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи спеціальної компетенції – центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів. Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів. Очолює систему Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України. Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам ви­конавчої влади вищого рівня, а також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.

Таким чином, виконавча влада в Україні є досить складним і багатогранним явищем, яке необхідно вивчати і в майбутньому.

Система місцевого самоврядування є досить розгалуженою, що визначає вимогу системності для очікуваних реформ. Ключовим інструментом для успішної трансформації вітчизняної системи місцевого самоврядування має бути науковий та інституційний супровід реформ. Широкими у цьому контексті можуть бути функції НАДУ при Президентові України. Її потенціал дасть змогу забезпечити додержання принципу системності. Адже для підвищення ефективності функціонування системи місцевого самоврядування видається необхідним забезпечення збалансованості здійснюваних функцій шляхом утворення на регіональному рівні повноцінних виконавчих органів районних і обласних рад та модернізації окремих елементів і розширення їх переліку за рахунок інституційних форм, що на практиці довели свою дієвість.

Політико-просторові системи європейських держав є різними, у кожній з них існує власна регіональна модель публічної влади, що не має аналогів, адже залежить від специфіки політичної системи конкретної країни. Необхідно наголосити на суттєвій особливості, що стосується розв’язання регіональних проблем та відповідно регіонального управління. Країни розв’язують їх по-різному, при цьому не відмовляючись від унітарної форми державного устрою.

Становлячи одну із підвалин конституційного ладу зарубіжних держав, місцеве самоврядування є об’єктом конституційного регулювання. Проте обсяг, межі та особливості конституційного регулювання цього питання є різними.

Провідним суб’єктом публічного управління і владним суб’єктом адміністративного права є органи виконавчої влади та їх посадові особи. Саме на них лягає основне навантаження щодо практичного забезпечення прав і свобод людини та громадянина в процесі здійснення адміністративно-правового регулювання.

Отже, органи виконавчої влади – це частина державного апарату, що має власну структуру та штат службовців і в межах установленої компетенції здійснює на основі законів та з їх виконання, від свого імені й за дорученням народу України підзаконне адміністративно-правове регулювання (державне управління) в галузях, сферах і секторах суспільних відносин.

Місцеве самоврядування є однією із базових засад сучасної демократичної системи управління, втіленням влади народу у специфічній формі і на відповідному рівні. Воно передбачає можливість самостійного вирішення питань місцевого значення в інтересах населення територіальної одиниці на підставі закону. Водночас, місцеве самоврядування – це форма публічної влади, що реалізується специфічними суб’єктами – територіальними громадами і сформованими ними органами.

У всіх країнах ЄС регіональний рівень є територіальною основою для організації регіонального самоврядування та побудови системи регіональних органів державної влади. Місією регіонального самоврядування є сприяння економічному та соціально-культурному розвитку регіону, включаючи поліпшення інвестиційного клімату та привабливості. На відміну від місцевого самоврядування, що є безпосереднім виразником спільних інтересів громад, регіональне самоврядування виходить з інтересів держави щодо розвитку регіонів та їх інтеграції в європейський політико-адміністративний і економічний простір, будучи представником регіональної спільноти.

Список використаної літератури

1. Конституція України: прийнята на v сесії ВР України 28 червня 1996 р. ст. на 1 січня 2006 р.: офіц. видання / М-во юстиції України. - К.: [б. в.], 2006. - 124 с.

2. Авер'янов В. Організація виконавчої влади потребує реформування / В. Авер'янов, В. Дерець, А. Пухтецька // Право України. - 2009. - № 12. - С. 39-46.

3. Авер'янов В. Б., Крупчан О. Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — Харків, 2001.

4. Бабінова О. О. Державна регіональна політика і регіональний розвиток: сучасні реалії України та європейський досвід. / О. О. Бабінова. – К.: Фенікс, 2011. – 268 с.

5. Бабінова О. Роль місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі реформування: проблеми та пріоритети / О. Бабінова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2008. - № 4. - С. 132-138.

6. Бандурка О. Реформа системи органів виконавчої влади України [Текст] / О. Бандурка // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2011. - № 1. - С. 12-17.

7. Бойко-Бойчук О. Реформа місцевого самоврядування в Україні з позицій розвитку міста як цілого: теоретико-методологічний аспект / О. Бойко-Бойчук // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2008. - № 3. - С. 131-140.

8. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії: монографія / В. І. Борденюк. – К.: Парлам. вид-во, 2007. – 576 с.

9. Вяткін О. Системи управління якістю в органах виконавчої влади. Практичний досвід / О. Вяткін, М. Лаврентьєва // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2009. - № 3. - С. 54-56.

10. Граб В. Держава має забезпечити місцеве самоврядування в повному обсязі / В. Граб // Віче. - 2008. - № 22. - С. 2-3.

11. Данилишин Б. Регионализм в Украине: реальность и перспективы. / Б. Данилишин. // Зеркало недели. – 2012. – 16 июня. – № 22 (70). – С. 4.

12. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Ч. І. - 219 с.; Ч. ІІ.- 308 с.

13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади. – Навчальний посібник -. – Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., Мельниченко В.І. та ін./ За заг. Ред. Нижник. Н.Р. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 198 с.

14. Друцул Т. Органи виконавчої влади в системі поділу державної влади / Т. Друцул // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 7. - С. 10-13.

15. Єзеров А. А. Сучасні проблеми конституційно-правової організації виконавчої влади / А. А. Єзеров // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - N 2. - С. 51-59.

16. Загальні засади місцевого самоврядування в Україні: підручник / за заг. ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. – К.: НАДУ; Вид-во “Фенікс”, 2010. – 400 с.

17. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.

18. Козюра І. В. Проблеми, потенціал та орієнтири реформування місцевого самоврядування в Україні: думка експертного середовища / І. В. Козюра // Аналітика і влада: журн. експерт.-аналіт. матеріалів і наук. пр. ІПДУМС НАДУ. – 2010. – № 1 (2). – С. 121-128.

19. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади в Україні. – Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 180 с.

20. Кульчій І. О. Теоретичні основи процесу реформування органів виконавчої влади в Україні / І. О. Кульчій // Статистика України. - 2008. - № 4. - С. 86-89.

21. Лисенко О. Трансформація правового статусу органів місцевого самоврядування відповідно до європейських стандартів / О. Лисенко // Право України. - 2009. - № 4. - С. 132-139.

22. Любченко П. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні підходи реформування / П. Любченко // Право України. - 2009. - № 5. - С. 55-60.

23. Малиновський В.Я. Співвідношення виконавчої влади і державного управління // Нова політика. - 2001. - № 5. - С. 36-40.

24. Мамонова В. В. Система місцевого самоврядування / В. В. Мамонова // Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К.: НАДУ, 2011. – Т. 5. – 2011. – С. 342–344.

25. Мізіліна Л. Удосконалення роботи з кадрами в органах місцевого самоврядування / Л. Мізіліна // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 6. - С. 47-50.

26. Нелицький А. Устрій, завдання та практика функціонування територіального самоврядування у Польщі / А. Нелицький, І. Захаряш; пер. з польск. А. Бучко-Сподарек, Г. Сподарек. – Варшава: Т-во “Східноєвропейський Демократичний Центр”, 2006. – 40 с.

27. Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу. – К.: Укр. консалтингова група, 2005. – 130 с.

28. Петришина М. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні / М. Петришина // Право України. - 2010. - № 4. - С. 329-335.

29. Покрова Л. Форми взаємодії органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування на обласному рівні в Україні: зміст та реалізація [Текст] / Л. Покрова // Вісник НАДУ при Президентові України. - 2004. - № 3. - С. 140-145.

30. Присяжнюк В. Місцеве самоврядування: вектори реформування в умовах демократизації українського громадянського суспільства / В. Присяжнюк // Віче. - 2008. - № 21. - С. 54-55.

31. Прозорі та відкриті органи виконавчої влади - це реальність [Текст] // Урядовий кур'єр. - 2012. - № 194 (24 жовт.). - С. 12.

32. Проміжний рівень управління в європейських державах: складність проти демократії? / за ред. Т. Ларссона, К. Нодмена, Ф. Петітвілля. – К.: К.І.С., 2003. – 346 с.

33. Сергейчук О. А. Державний контроль і забезпечення законності в функціонуванні системи органів виконавчої влади в Україні / О. А. Сергейчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 4. - С. 125- 133.

34. Синкова О. До питання правового забезпечення процедур підзвітності в органах виконавчої влади / О. Синкова // Право України. - 2009. - № 6. - С. 127-132.

35. Синкова О. Правове регулювання перерозділу повноважень і підзвітності в органах виконавчої влади / О. Синкова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 12. - С. 74-77.

36. Федоренко В. Л. Проблеми визначення та класифікації центральних органів виконавчої влади: теоретико-методологічні та нормотворчі аспекти / В. Л. Федоренко, І. І. Чипенко, Т. П. Рубан // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 11/12. - С. 47 – 62.

37. Чуйко З. Д. Органи виконавчої влади в механізмі забезпечення національної безпеки України / З. Д. Чуйко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - N 1. - С. 71-81.

38. Жук В. Напрями розвитку та зміцнення управлінського потенціалу органів місцевої влади. / В. Жук. // НІСД / Електронний ресурс. Режим доступу:

http://old.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/01.ht.

39. Матей Б. Пропозиції щодо нової адміністративно-територіальної організації / Б. Матей, Х. Штірбець // Всесвітня служба Радіо Румунія. Українська редакція / Електронний ресурс. Режим доступу:

http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=99&art=142752.

40. Якою буде реформа місцевого самоврядування в Україні? // Режим доступу:

http://postpaper.com.ua/practices/reforma_

mistsevoho_samovryaduvannya.html#.VpLGKZHKHgQ.