Наукова стаття Державне регулювання експорту зерна в Україні

« Назад

Розглянуто особливості державного регулювання ринку зерна в Україні. Визначено проблемні аспекти механізму державного регулювання експорту зерна в Україні. Запропоновано напрямки вдосконалення механізму державного регулювання експорту зерна в Україні.

 

Рассмотрены особенности государственного регулирования рынка зерна в Украине. Определены проблемные аспекты механизма государственного регулирования экспорта зерна в Украине. Предложены направления совершенствования механизма государственного регулирования экспорта зерна в Украине.

 

Features of state regulation of the grain market in Ukraine. Identified aspects of state regulation of grain export in Ukraine. Directions improvement of state regulation of grain export in Ukraine.

Актуальність проблематики дослідження полягає в тому, Україна за своїми ресурсними можливостями має конкурентні переваги у виробництві та торгівлі зерновими, що набуває особливого значення в умовах загострення світової продовольчої кризи та поступового скорочення площ під зернові для споживання. Наразі валове виробництво зернових в Україні перевищує власні потреби, можна говорити, що зростання темпів виробництва саме в цьому напрямі є фундаментом подальшого розвитку всього аграрного сектора країни та надійним і гарантованим джерелом валютних надходжень до бюджету держави.

Проблеми державного регулювання виробництва та експорту зерна в Україні набули особливої актуальності у зв’язку з необхідністю гарантування продовольчої безпеки держави, формування конкурентного середовища для сільськогосподарських товаровиробників, забезпечення ефективного та раціонального використання природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

Попри те, що прийнято Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та низку інших нормативних актів, які покликані врегульовувати відносини у сфері виробництва та реалізації зерна, багато проблем його нормативно-правового регулювання всебічно не проаналізовані, а отже, залишаються нерозкритими чи спірними. Саме це й зумовило актуальність теми дослідження та визначило її вибір.

Актуальність теми дослідження зумовлена також недосконалістю адміністративно-правового регулювання правовідносин через встановлення нормативно-правового забезпечення та побудову адекватної системи регулювання та контролю за такою діяльністю.

Зернове господарство посідає важливе місце в економіці держави. Для забезпечення його ефективності і нарощування рівня виробництва та збуту зерна як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках, держава повинна створити максимально сприятливі правові умови, і належну нормативну базу для регулювання та контролю над сферою правовідносин, які виникають в процесі розвитку ринку зерна. З огляду на зазначене ситуація вимагає пошуку нових форм і методів правового регулювання зерна в Україні, а також вивчення, поширення і використання позитивного вітчизняного й закордонного досвіду.

Метою даної статті є аналіз системи державного регулювання експорту в Україні, оцінка макроекономічних ефектів експорту зерна, розробка рекомендацій стосовно шляхів підвищення ефективності урядових дій.

Об`єктом дослідження даної статті виступатимуть процеси формування та реалізації політики держави щодо експорту зерна в Україні

Ступінь розробки наукової проблеми. Особливості державного регулювання експорту зерна в Україні є предметом аналізу багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів, а саме: П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, В.І. Бойка, І.Г. Кириленка, та інших.

Для дослідження теми було використано фахові розробки С.С. Алексєєва, Г.М. Беженар, А.І. Берлача, О.М. Браніцького, З.С. Бєляєвої, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, В.К. Гуревського, І.А. Дмитренка, В.М. Єрмоленка, В.П. Жушмана, П.Д. Індиченка, Т.О. Коваленко, М.І. Козиря, В.І. Курила, В.В. Луця, В.К. Мамутова, С.І. Марченко, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, З.А. Павловича, Л.О. Панькової, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.К. Попова, В.І. Семчика, А.П. Сергєєва, І.О. Середи, А.М. Статівки, Н.І. Титової, Ю.К. Толстого, В.Ю. Уркевича, Р.О. Халфіної, Ю.С. Шемшученка, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших видатних науковців.

Викладення основного матеріалу. Зростання обсягів світового споживання зерна разом з розвитком біопаливної промисловості викликає скорочення перехідних залишків та відчутне зростання експортних цін на зерно, що разом із розвитком експортної інфраструктури та потужними інвестиціями в галузь дозволило, за оцінками аналітиків, за останнє десятиріччя збільшити експортний потенціал України більш ніж в 2,5 разу, до 25 млн т.

Це вимагає від держави значних зусиль щодо адекватного регулювання експортних операцій зернового ринку. Основними складнощами проведення зовнішньоекономічної діяльності на ринку зерна є належне державне регулювання, недосконале інформаційне забезпечення учасників ринку, проблеми виходу безпосередніх товаровиробників на зовнішній ринок (зокрема через неможливості формування потрібних партій продукції, проблеми з пошуком іноземних партнерів, відсутність знань і навичок в оформленні документа­ції, значний час і відстань здійснення тощо) наявність значних ризиків втрати продук­ції, валютних і фінансових ризиків, недостатня інфраструктура, слабкий розвиток бір­жової торгівлі в Україні.

Характерною проблемою державного регулювання є надмірне захоплення переважно адміністративними методами втручання в ринковий механізм, що призводить до дестабілізації функціонування ринку зерна, непрозорості системи економічних відносин між партнерами по ринку, незрозумілості механізму ціноутворення тощо.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі має забезпечувати підтримку внутрішніх виробників, захищати їх від негативного впливу змін у кон'юнктурі світових ринків, дозволяти вести активну зовнішньоторговельну діяльність, реалізовувати на світових ринках значні обсяги продукції за умови збереження власної продовольчої безпеки.

Функціонування вітчизняного зернового ринку відбувається в умовах зменшення обсягів споживання зернової продукції на внутрішньому ринку на тлі зниження купівельної спроможності населення. У той час як на світових ринках Україна займає одне з провідних місць у експорті зернових культур, експортувавши 32,5 млн тонн зерна в 2014 році (рис. 1), попереду тільки США - 72,3 млн тонн та ЄС - 38,5 млн тонн.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України і спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, та нарощування його експортного потенціалу.

Рис. 1 - Динаміка виробництва та експорту зерна 2004-2014 р.

Однак існуючі інструменти механізму державного регулювання розвитку ринку зерна є недосконалими або використовуються несистемно, що не сприяє розвитку цього сектора ринку. Тому визначимо основні напрями вдосконалення механізму державного регулювання розвитку ринку зерна в Україні в сучасних умовах. Крім того, деякі інструменти механізму державного регулювання розвитку ринку зерна навіть не передбачено в Законі України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Слід нагадати, що Меморандум про співпрацю на ринку зерна укладається між державою та зернотрейдерами ще з 2011 маркетингового року та є дієвим механізмом реалізації як інтересів держави щодо необхідності стабілізації споживчого ринку зерна та забезпечення продовольчої безпеки, так і намірів зернотрейдерів щодо планування обсягів експорту та формування прозорих правил взаємодії з державою на ринку зерна.

У цілому вважаю, що практика щорічного підписання меморандумів і виконання всіх його умов обома сторонами показує здатність і готовність держави і трейдерів шукати компромісні підходи до вирішення ключових проблем організації ринку зерна.

Важливим чинником для стабільного експорту зерна також виступає питання оподаткування, зокрема проблеми з відшкодуванням ПДВ експортерам. У 2011 р. було ухвалено рішення про введення нульової ставки ПДВ при операціях із зерном, що тимчасово розв’язало проблему із зростанням зобов’язань з відшкодуванню ПДВ.

Український аграрний ринок, у тому числі ринок зерна останніми роками живе в умовах недостатнього фінансування, що стримує інтенсивність розвитку галузі, стримує темпи підвищення врожайності і ефективності виробництва зерна. Саме тому необхідно вдосконалювати існуючі та запроваджувати нові ефективні інструменти фінансування господарської діяльності всіх суб’єктів ринку зерна.

Одним з таких інструментів є аграрні розписки. Закон України “Про аграрні розписки” набув чинності 19 березня 2013 р., згідно з яким, “аграрна розписка – це розписка під заставу майбутнього урожаю, вид товаророзпорядчого документа. Розписка фіксує: безумовне зобов’язання боржника перед кредитором; застава у вигляді майбутнього урожаю; зобов’язання боржника поставити сільськогосподарську продукцію або сплатити грошові кошти в рахунок повернення боргу”.

Кредитор на підставі аграрної розписки може надавати грошові кошти, а також поставляти товари, виконувати роботи. Цей інструмент може активно використовуватися постачальниками насіння, добрив, засобів захисту рослин, необхідних для проведення посівних робіт. Тому аграрні розписки є дієвим інструментом для короткострокового фінансування зерновиробництва, проте серйозною практичною проблемою на шляху упровадження аграрних розписок в Україні (яка вимагає якнайшвидшого вирішення) є створення електронного Реєстру аграрних розписок.

Також виробники зерна мають можливість доступу до короткострокових кредитних ресурсів за механізмом форвардних закупівель. В усьому світі форвардні контракти є дієвим механізмом регулювання внутрішнього ринку. Укладання форвардних контрактів в Україні дозволить прогнозувати обсяги виробництва зерна, забезпечити необхідний рівень продовольчої безпеки та виконати експортні контракти.

Також значно стримує розвиток ринку зерна затримка сертифікації елеваторів, що призводить до порушення умов зберігання та переробки зерна, збільшення логістичних витрат і простоїв зернового транспорту, негативно впливає на ведення бізнесу та призводять до економічних втрат як експортерів, так і виробників зерна.

Адже Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів” від 16 жовтня 2012 р. № 5462-VІ скасував безстрокову дію сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, та відновив вимогу про одержання сертифіката якості зерна та продуктів його переробки при переміщенні даної категорії продукції територією України.

Вищезазначені положення Закону суперечать задекларованій Урядом України політиці дерегуляції, повертаючи ряд дозвільних процедур. Тому доцільно відновити положення Закону щодо безстрокового характеру сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, а також скасувати положення щодо переміщення зерна та продуктів його переробки територією України за умови отримання сертифіката якості зерна та продуктів його переробки. Адже чисельні дозвільно-супроводжувальні документи, що ускладнюють процес оформлення, породжують значні корупційні прояви при операціях із зерном.

Проблема експорту зерна пов’язана не тільки із сертифікатом якості на зерно, а й з необхідністю оформлення інших чисельних сертифікатів, що не вимагаються при експорті зерна, наприклад в Євросоюз. В Україні карантинний та ветеринарний сертифікати, а також сертифікат якості оформлюються двічі для одного зернового вантажу – при його внутрішньому переміщенні територією України до морського порту та при завантаженні зерна на судно, що зумовлює збільшення витрат суб’єктів ринку зерна.

Таким чином,при процедурі отримання усього пакету супроводжувально-дозвільних документів,при експорті зерна, “тіньова” складова становить до 15 дол./т, відповідно збільшуючи вартість логістичних витрат, що й так сягає половини ціни зерна.

При всьому цьому ми маємо зменшити рівень корупції та системи хабарів у органах контролю якості, а в ідеальних умовах сприяти повному знищенню корупційних схем.

На мій погляд, процедури оформлення дозвільно-супроводжувальних документів при переміщенні та експорті зерна в Україні мають бути суттєво спрощені та здешевлені відповідно до європейських стандартів. Тому з метою запровадження європейських стандартів при переміщенні зерна до портів та на експорт, в Україні доцільно залишити вимогу щодо надання лише трьох сертифікатів на зерно: фітосанітарного (карантинного), ветеринарного та походження товару.

Антимонопольний комітет України спільно з Державною ціновою інспекцією вбачає ознаки монопольної змови на ринку зернової логістики, зокрема у сфері надання послуг з перевалкою зерна в портах: перевалювання зерна в українському порту стоїть в середньому 22 дол./т (тоді як в країнах Євросоюзу ця ціна варіюється від 4 до 6 дол./т).

Тому важливою складовою механізму державного регулювання розвитку ринку зерна в Україні є вдосконалення державної антимонопольної політики та створення належних умов для забезпечення вільної конкуренції між суб’єктами ринку.

Основними цільовими критеріями та завданнями, що мають забезпечити перехід до якісно нового механізму державного регулювання розвитку ринку зерна в Україні мають стати:

– створення ефективної системи органів державного регулювання розвитку ринку зерна на основі передового світового досвіду, і яка відповідає міжнародним стандартам та вимогам СОТ;

– запровадження моделі, яка раціонально поєднує державне і наддержавне регулювання розвитку ринку зерна та розвитку сільських територій у тісній взаємодії з сучасним менеджментом на рівні окремих суб’єктів ринку;

– створення моніторингової інформаційної системи, яка дозволить оперативно і якісно здійснювати процеси підготовки, прийняття, реалізації та корекції державно управлінських рішень щодо розвитку ринку зерна на різних рівнях (місцевому, регіональному, національному, наднаціональному);

– згладжування сезонних коливань цін на зерно і продукти його переробки для виробників і споживачів зерна за допомогою форвардних закупівель та товарних інтервенцій державними операторами;

– удосконалення існуючих нормативно-правової та фінансово-економічної складових механізму державного регулювання розвитку ринку зерна, у відповідності з існуючими зовнішніми викликами, а саме з вимогами СОТ та євроінтеграційними устремліннями України, що дасть змогу створити умови для ефективної взаємодії банківської, страхової, виробничої та торгової систем на зерновому ринку;

– удосконалення державної антимонопольної політики та створення належних умов для забезпечення вільної конкуренції на ринку зерна.