Курсова робота Зовнішня торгівля України

« Назад

Розділ 1. Теоретичні та законодавчі засади існування зовнішньої торгівлі України

1.1. Місце України в системі світового господарства

Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.

Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства. Крім того, після ліквідації СРСР структури, за допомогою яких здійснювалася в ньому зовнішньоекономічна політика, були ліквідовані, а нових органів, які можуть проводити на всіх господарських рівнях національну зовнішньоекономічну політику України, ще бракує. Вони вже створені на державному рівні: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, Державний митний комітет, Національний банк України тощо.

Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності.

Незважаючи на значні потенційні можливості включення України у систему світового господарства, зараз на цьому шляху постають певні об'єктивні перепони. Це насамперед зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, яка охопила суспільне виробництво в Україні; орієнтація України на процес інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних економічних зв'язків між ними, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.

За умов переходу України до соціальної ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це зумовлює зберігання певною мірою державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона виявляється в конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладення договорів, регулювання обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій щодо цін, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного збору та контролю тощо. Важливим напрямом формування ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України та включення її у систему світового господарства є проведення певної децентралізації зовнішньої торгівлі, що є об'єктивною вимогою переходу національної економіки до регульованого ринку. Істотне значення має розширення прав і самостійності безпосередніх учасників міжнародної торгівлі – підприємств, об'єднань, окремих фізичних осіб. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб'єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів.

Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об'єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів, розвиток форм технічного сприяння при будівництві господарських об'єктів. Ці напрями забезпечать участь України в міжнародному поділі праці, зокрема у поглибленні процесів предметної, подетальної, агрегатної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва.

Однак на практиці Україна тільки у 2000-2001 році почала повільно рухатися у напрямку стабілізації та покращення зовнішньоторгівельної діяльності. Основним зовнішньоторгівельним партнером залишається, незважаючи на всі поривання України у бік Заходу, Росія.

Зовнішня торгівля будь-якої держави виступає як невід'ємна складова частина національної економіки; джерело одержання іноземної валюти; фактор інтеграції країни в систему світового господарства. Відповідно її розвитку кожна держава приділяє особливу увагу, направляючи і заохочуючи неї.

Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності. Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України, є Закон про зовнішньоекономічну діяльність України, що був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України; в ньому докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Правові та нормативні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об'єктивні можливості господарського розвитку нашої держави. Україна традиційно займає провідне місце серед держав СНД щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Це зумовлюється на наявність вагомих об'єктивних матеріальних передумов, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: природних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортного забезпечення тощо.

1.2. Національний експортний потенціал та експортна політика України

Експорт є важливим елементом у системі функціонування національної економіки України.

Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

На сьогодні базою для експорту слугують такі галузі економіки, як металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості, частка яких становить понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю сучасного розвитку вітчизняних експортоорієнтованих галузей є їх сировинний характер та досить високий рівень залежності від кон’юнктурних коливань на світових ринках.

Однією з ключових характеристик розвитку вітчизняного експорту в останні роки є нарощування обсягів експорту за рахунок сприятливої кон’юнктури світових ринків та постійного зростання цін на основну продукцію українського експорту, у першу чергу на металопродукцію, зерно, насіння соняшнику, продукцію хімічної промисловості, окремі види продукції машинобудування тощо.

Важливим у процесі розвитку експорту стало набуття Україною у травні 2008 року повноправного членства в СОТ, що надало країні можливість стати рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовано окремі обмеження та лібералізовано умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Певні корективи у сталий розвиток країни внесла системна внутрішня та світова фінансово-економічна криза. У 2009 році обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 – 2006 років.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Отже, розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної сировини і продуктів його переробки. Розвідані запаси корисних копалин оцінюються в 7 трлн.дол. Частка України у світовому виробництві марганцевої руди складає 32%, у виробництві чавуна – 52 млн.т., сталі – 54 млн.т., готового прокату – 41,5 млн.т. Це п'яте місце у світі. У той же час тут знаходиться 25% світових чорноземів. Україна повною мірою забезпечена висококваліфікованими кадрами. До того ж Україна має вигідне географічне положення. Варто врахувати, що в момент розпаду СРСР Україна була віднесена експертами Дойче-Банка до найбільше економічно розвитих його республік з найкращими інтеграційними показниками.

До розвалу СРСР колишні радянські республіки здійснювали свої товаропотоки головним чином у рамках єдиного народногосподарського комплексу Радянського союзу, а також із країнами РЕВ. У післяреформений період така ситуація докорінно змінилася: відбувалася швидка географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі колишніх соціалістичних країн. В даний час Україна, як незалежна країна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенціал ринків збуту української продукції. З цими країнами Україна має спільний кордон, а з Туреччиною і Грузією – морську акваторію Чорного моря.

Товарна структура зовнішньої торгівлі України має чітко виражений сировинний характер. Основу товарної структури експорту представляють недорогоцінні метали й вироби з них, продукція хімічної промисловості, мінеральні продукти. У загальному обсязі імпорту товарів переважають мінеральні продукти, машини, устаткування, продукція хімічної промисловості, засоби транспорту.

В даний час в Україні продовжуються наступні, що раніше намітилися довгострокові структурні тенденції в експорті та імпорті товарів і послуг:

- Орієнтованість експорту на переважно сировинну спрямованість, здебільшого (близько 70%) чорної металургії, що складається з продукції – 32%, хімічної промисловості – 12%, харчовий промисловості – 10%, машинобудівної – 10%;

- Орієнтованість імпорту на життєво необхідну продукцію – нафту, газ – 52%, продукцію машинобудування – 13%, вугілля, що коксується, медикаменти, продукти харчування;

- Украй нерівномірне розміщення експортного потенціалу України, коли 4 з 25 регіонів дають більш 50% експорту (Дніпропетровська, Донецька, Луганська й Одеська області);

- Висока орієнтованість зовнішньої торгівлі України на республіки СНД (до 70% зовнішньоторговельного обороту);

- Превалювання матеріалоємного устаткування в експорті продукції машинобудування.

Основні статті експорту української продукції до економічних союзів:

- у країни Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС): чорні й кольорові метали, вироби з них;

- у країни СНД: продукція машинобудування, чорні й кольорові метали, вироби з них, готові продукти харчування;

- у країни Центрально-Європейської зони вільної торгівлі (ЦЕФТА): мінеральні продукти, чорні й кольорові метали, вироби з них;

- у країни Організації виробників й експортерів нафти (ОПЕК): чорні й кольорові метали, вироби з них, продукти рослинного походження.

Така структура економічного експорту свідчить, що формування зовнішнього сектору відбувається на основі використання природних конкурентних переваг.

До основних факторів, що сприяють зниженню ефективності експортної політики відносяться:

- Загальний стан економіки країни;

- Низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

- Перевищення національної собівартості більшості товарів рівня світової ціни;

- Рівень планування і керування зовнішньоекономічною діяльністю;

- Розрив існуючих раніше міжреспубліканських зв'язків;

- Невідповідність українських товарів світовим стандартам;

- Збитковість продукції багатьох підприємств;

- Велика зовнішня заборгованість;

- Нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності;

- Тверде регулювання на національному рівні основних товарних ринків;

- Перевага закритих міжнародних ринків унаслідок глибокої транснаціоналізації;

- Дискримінаційна і конкурентна політика окремих держав;

- Економічне становище торгових партнерів;

- Глобалізація і лібералізація міжнародної торгівлі.

У сформованих обставинах основна стратегічна задача для України – перехід до розвитку економіки, орієнтований на експорт, і отже, на виробництво товарів, здатних конкурувати на світовому ринку. Заходи для стабілізації і нарощування експорту можуть бути наступні:

- Підтримка державою приватного вітчизняного капіталу;

- Стимулювання найбільш ефективних фірм і підприємств;

- Контроль і надання допомоги в підвищенні рівня кваліфікації експортерів;

- Створення інвестиційних організаційних і технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг;

- Визначення напрямків експортної спеціалізації галузей.

Поки ж на сьогоднішній день частка України у світовій торгівлі в десятки разів нижче, ніж у промисловому виробництві, хоча свої зовнішньоторговельні операції Україна здійснює більш ніж з 180 країнами світу.

1.3. Законодавчі засади існування зовнішньої торгівлі України

Згідно з Господарським кодексом України, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб'єкти господарювання, а також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно статті 380 Господарського кодексу України, державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Митний контроль на території спеціальних (вільних) економічних зон регулюється окремими законами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності має здійснюватися за такими принципами:

- встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності платіжного балансу України;

- гарантування стабільності видів і розміру податків, встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключно законом;

- рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при встановленні ставок податків;

- заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва.

Податкові пільги надаються виключно відповідно до закону, як правило, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які стабільно експортують наукову, наукоємну продукцію, експорт яких перевищує імпорт за фінансовий рік і обсяг експорту яких становить не менше п'яти відсотків від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів. Ставки податків встановлюються та скасовуються відповідно до законів про оподаткування.

Держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом. Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України. Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється. У випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність та інших законів. 

Розділ 2. Дослідження аспектів функціонування зовнішньої торгівлі України

2.1. Статистика зовнішньої торгівлі України за 2005-2010 роки

У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі, чи вивезення (експорту) за межі її митної території. Україна використовує загальну систему торгівлі, як це рекомендовано методологічними дослідженнями Статвідділу ООН (1998р.) "Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення".

У табл.1 наведено зовнішньоторговельний баланс України товарами та послугами за 2005-2010рр. виражений у млн. дол. США.

Таблиця 1

Зовнішньоторговельний баланс України

Країни		2005	2006	2007	2008	2009	2010
Експорт
Товари
Країни СНД		10531,1	12351,1	18087,0	23166,3	13472,9	18740,6
Інші країни світу		23697,3	26016,9	31209,1	43801,0	26222,8	32664,6
В т.ч. країни ЄС (27)		10233,4	12087,9	13916,4	18129,5	9499,3	13051,9
Всього		34228,4	38368,0	49296,1	66967,3	39695,7	51405,2
Послуги
Країни СНД		2815,5	3409,9	3666,3	4245,5	3826,6	5609,6
Інші країни світу		3319,2	4095,6	5372,6	7495,8	5771,7	6149,8
В т.ч. країни ЄС (27)		1766,4	2271,8	2979,7	4066,3	3020,5	3188,7
Всього		6134,7	7505,5	9038,9	11741,3	9598,3	11759,4
Усього (товари і послуги)
Країни СНД		13346,6	15761,0	21753,3	27411,8	17299,5	24350,2
Інші країни світу		27016,5	30112,5	36581,7	51296,8	31994,5	38814,4
В т.ч. країни ЄС (27)		11999,8	14359,7	16896,1	22195,8	12519,8	16240,6
Всього		40363,1	45873,5	58335,0	78708,6	49294,0	63164,6
Імпорт
Товари
Країни СНД		16988,3	20112,3	25469,3	33377,8	19692,6	26697,4
Інші країни світу	19148,0		24926,3	35148,7	52157,5	25740,5	34044,8
В т.ч. країни ЄС (27)	12191,9		16194,6	22218,7	28868,4	15392,7	19101,2
Всього	36136,3		45038,6	60618,0	85535,3	45433,1	60742,2
Послуги
Країни СНД	509,3		690,4	799,8	1058,0	787,2	939,8
Інші країни світу	2425,7		3029,0	4180,8	5410,0	4386,3	4507,9
В т.ч. країни ЄС (27)	1298,6		1794,3	2596,5	3836,8	3042,0	3023,5
Всього	2935,0		3719,4	4980,6	6468,0	5173,5	5447,7
Усього (товари і послуги)
Країни СНД	17497,6		20802,7	26269,1	34435,8	20479,8	27637,2
Інші країни світу	21573,7		27955,3	39329,5	57567,5	30126,8	38552,7
В т.ч. країни ЄС (27)	13490,5		17988,9	24815,2	32705,2	18434,7	22124,7
Всього	39071,3		48758,0	65598,6	92003,3	50606,6	66189,9
Сальдо
Товари
Країни СНД	–6457,2		–7761,2	–7382,3	–10211,5	–6219,7	–7956,8
Інші країни світу	4549,3		1090,6	–3939,6	–8356,5	482,3	–1380,2
В т.ч. країни ЄС (27)	–1958,5		–4106,7	–8302,3	–10738,9	–5893,4	–6049,3
Всього	–1907,9		–6670,6	–11321,9	–18568,0	–5737,4	–9337,0
Послуги
Країни СНД	2306,2		2719,5	2866,5	3187,5	3039,4	4669,8
Інші країни світу	893,5		1066,6	1191,8	2085,8	1385,4	1641,9
В т.ч. країни ЄС (27)	467,8		477,5	383,2	229,5	–21,5	165,2
Всього	3199,7		3786,1	4058,3	5273,3	4424,8	6311,7
Усього (товари і послуги)
Країни СНД	–4151,0		–5041,7	–4515,8	–7024,0	–3180,3	–3287,0
Інші країни світу	5442,8		2157,2	–2747,8	–6270,7	1867,7	261,7
В т.ч. країни ЄС (27)	–1490,7		–3629,2	–7919,1	–10509,4	–5884,1	–5884,1
Всього	1291,8		–2884,5	–7263,6	–13294,7	–1312,6	–3025,3

Для того, щоб краще побачити динаміку змін експортно-імпортних операцій України протягом 2005-2010рр. табл.1 зображено у вигляді трьох графіків (рис.1-3).

Рис. 1 - Динаміка зовнішньої торгівлі України (2005-2010 рр.)

Рис. 2 - Зовнішня торгівля України товарами

Рис. 3 - Зовнішня торгівля України послугами

2.2. Порівняння зовнішньоторговельних операцій України 2011 р. з 2010 р.

У січні-серпні 2011р. експорт товарів склав 43977,2 млн.дол. США, імпорт – 52082,3 млн.дол. Порівняно з січнем-серпнем 2010р. експорт збільшився на 39,4%, імпорт – на 44,6%. Від’ємне сальдо становило 8105,1 млн.дол. (у січні-серпні 2010р. також від’ємне – 4467,1 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,84 (за січень-серпень 2010р. – 0,88).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 217 країн світу.

Обсяги експорту до країн СНД становили 38,1% від загального обсягу експорту, Європи – 28,7% (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 28%), Азії – 24,9%, Африки – 4,1%, Америки – 4%.

Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 29,2% від загального обсягу експорту, Туреччини – 5,9%, Італії – 5%, Польщі – 4,3%, Індії та Китаю – по 2,9%, Білорусі – 2,8%.

Збільшився експорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Польщі – на 83,2%, Китаю – на 61,7%, Російської Федерації – на 57%, Індії - на 48%, Італії – на 45,8%, Туреччини – на 34,3%, Білорусі – на 13%.

Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них – 32,7% від загального обсягу експорту. Мінеральні продукти становили 14,9%, механічні та електричні машини – 9,6%, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 7,6%, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби – 7,2%, продукти рослинного походження – 6,6%, жири та олії тваринного або рослинного походження – 5,2%.

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з січнем-серпнем 2010р. збільшилась частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – з 7,3% до 8,3%, руд, шлаків і золи - з 5,1% до 5,7%, залізничних локомотивів – з 4,5% до 5,6%, жирів та олій тваринного або рослинного походження - з 5% до 5,2%, виробів з чорних металів – з 3,7% до 4,4%, продуктів неорганічної хімії – з 2,2% до 2,5%, добрив – з 1,8% до 2,4%. Натомість зменшилась частка чорних металів - з 30% до 28,3%, механічних машин – з 6,2% до 5,1%, електричних машин – з 4,7% до 4,5%, зернових культур – з 4,5% до 4,2%.

Імпорт з країн СНД становив 45,9% від загального обсягу, Європи - 32,1% (у т.ч. з країн Європейського Союзу - 30,6%), Азії - 15,6%, Америки – 4,9%, Африки – 1,2%, Австралії і Океанії – 0,2%.

У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації - 36,7%, Ні­меччини - 8%, Китаю - 7,6%, Білорусі – 4,7%, Польщі – 3,9%, США – 3,2%, Італії – 2,3%.

Збільшились проти січня-серпня 2010р. імпортні поставки з Білорусі (на 71,9%), США (на 63,5%), Німеччини (на 55,4%), Італії (на 46,7%), Російської Федерації (на 45,8%), Китаю (на 41,7%), Польщі (на 18,9%).

Мінеральні продукти складали 37,2% обсягу імпорту товарів. На поставки механічних та електричних машин припадало – 14,6%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 9,8%, засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів – 7,2%, полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них – 5,7%, чорних металів та виробів з них – 4,8% від загальної вартості імпорту.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – з 31,9% до 35,3%, механічних машин – з 7,2% до 8,3%, засобів наземного транспорту, крім залізничного – з 5,3% до 6,4%, електричних машин – з 5,6% до 6,3%. Зменшилась частка пластмас, полімерних матеріалів – з 4,9% до 4,4%, фармацевтичної продукції – з 3,9% до 3,2%, паперу та картону – з 2,5% до 2%, руд, шлаків і золи – з 2,4% до 1,3%.

В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 2836,5 млн.дол. (збільшення на 63,7%). Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 3934,1 млн.дол. (більше на 75,7%, ніж у січні-серпні 2010р.).

За 8 місяців 2011р. експорт давальницької сировини становив 65 млн.дол. (на 81,5% більше, ніж у січні-серпні 2010р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 47,9 млн.дол. (на 64,3% більше обсягів січня-серпня 2010р.).

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Запорізької та Київської областей.

Довідково: у серпні 2011р. експорт товарів збільшився порівняно з серпнем 2010р. на 36,1% і становив 5782,3 млн.дол., імпорт збільшився на 32,5% та становив 7185,9 млн. доларів. Від’ємне сальдо у серпні 2011р. становило 1403,6 млн.дол. (за серпень 2010р. також від’ємне – 1173,5 млн. доларів).

2.3. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС

Як невід’ємна частина Європи, Україна об’єктивно орієнтується на наявну в провідних європейських країнах модель соціально-економічних відносин та забезпечення належного добробуту своїх громадян. Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу на схід, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації участі нашої держави в цих процесах. Провідними формами співробітництва між Україною та ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність, науково-технічна сфера, регулювання трудової міграції та ін.

Обсяг торгівлі товарами між Україною та країнами ЄС збільшився у 2009 р. щодо попереднього року на 36,9 % і склав 10 361,3 млн дол. США, або 22,5 % усього зовнішньоторговельного обороту країни. Україна й дотепер не розглядається як стратегічний партнер для ЄС. Це підтверджує питома вага експорту та імпорту України в загальному обсязі торгівлі з ЄС.

Загальна позитивна динаміка торгівлі з країнами ЄС (особливо експорту) зумовила збільшення обсягів присутності України на ринку ЄС та зростання питомої ваги в загальному торговельному балансі нашої держави. Ринок ЄС – другий за значенням після ринку країн СНД (фактично – Росії).

Як свідчать дані рисунка 4, зовнішньоторговельний оборот між країнами в період 2006–2010 рр. зростав. Відзначалося зменшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами з країнами ЄС, а основні торговельні партнери України залишалася незмінними.

Основними торговельними партнерами України серед країн ЄС у 2006–2010 рр. були Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, найменші обсяги торгівлі зафіксовано з Люксембургом, Бельгією, Швецією. При цьому характерною рисою експорту України в ЄС була його надмірна концентрація до двох країн – Німеччини (31,22 %) та Італії (27,8 %).

Рис. 4 - Динаміка експорту й імпорту товарів і послуг між Україною та ЄС у 2006–2010 рр.

Безумовно, за останні роки відбувалися певні позитивні зрушення в аспекті присутності України на ринку Євросоюзу. Так, за даними української статистики, протягом 2006–2010 рр. зовнішня торгівля товарами і послугами України та ЄС зросла на 4,3 млрд дол. США, або в 1,9 раза. При цьому експорт збільшився в 2,1 раза, а імпорт – в 1,5 раза. Швидко зростала й частка країн – членів ЄС у зовнішній торгівлі України. Упродовж 2000.2004 рр. вона збільшилася з 13 до 24 %, а з урахуванням 10 країн, які стали членами ЄС у травні 2004 р., – до 35,8 %. Уже сьогодні ринок ЄС – другий за значенням після СНД. Результати зовнішньоекономічної діяльності України з країнами ЄС зведені у табл.2 і табл.3.

Таблиця 2

Зовнішня торгівля України товарами з країнами ЄС за 2010 рік, (млн.дол. США)

	Експорт	Імпорт	Сальдо
Всього	13051,9	19101,2	–6049,3
Австрiя	508,0	697,6	–189,6
Бельґiя	356,9	588,3	–231,4
Болгарiя	450,6	218,0	232,6
Велика Британія	506,5	821,0	–314,5
Грецiя	164,0	104,1	59,9
Данiя	124,5	240,5	–116,0
Естонiя	106,3	123,4	–17,1
Iрландiя	4,5	112,1	–107,6
Iспанiя	411,7	468,6	–56,9
Iталiя	2412,4	1390,3	1022,1
Кiпр	175,4	90,5	84,9
Латвiя	180,2	88,1	92,1
Литва	264,4	637,5	–373,1
Люксембурґ	4,5	29,1	–24,6
Мальта	49,6	13,4	36,2
Нiдерланди	563,2	837,9	–274,7
Німеччина	1499,5	4605,3	–3105,8
Польща	1787,2	2788,8	–1001,6
Портуґалiя	121,8	51,5	70,3
Румунiя	705,8	682,2	23,6
Словаччина	568,2	442,6	125,6
Словенiя	11,6	212,6	–201,0
Угорщина	860,1	1214,6	–354,5
Фiнляндiя	34,1	429,8	–395,7
Францiя	476,9	1106,7	–629,8
Чехія	626,2	747,9	–121,7
Швецiя	77,8	358,8	–281,0

Таблиця 3

Зовнішня торгівля України послугами з країнами ЄС за 2010 рік, (млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт	Сальдо
Всього по країнах ЄС	3188,7	3023,5	165,2
Австрiя	182,8	144,0	38,8
Бельгiя	239,4	63,9	175,5
Болгарія	30,1	17,5	12,6
Велика Британія	557,8	598,8	–41,0
Грецiя	80,7	23,9	56,8
Данiя	87,2	17,5	69,7
Естонія	114,0	12,1	101,9
Iрландiя	48,4	10,2	38,2
Iспанiя	30,2	17,3	12,9
Iталiя	127,2	35,2	92,0
Кіпр	418,7	817,6	–398,9
Латвія	31,7	32,0	–0,3
Литва	36,8	16,2	20,6
Люксембург	5,0	5,9	–0,9
Мальта	93,1	2,3	90,8
Нiдерланди	103,2	125,1	–21,9
Нiмеччина	337,2	353,4	–16,2
Польща	93,0	141,2	–48,2
Португалiя	10,9	54,1	–43,2
Румунія	21,6	11,2	10,4
Словаччина	50,6	18,2	32,4
Словенія	5,8	3,9	1,9
Угорщина	223,9	52,3	171,6
Фiнляндiя	48,1	22,0	26,1
Францiя	123,6	230,2	–106,6
Чехія	43,1	38,6	4,5
Швецiя	44,6	158,9	–114,3

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг до країн ЄС у 2006–2010 рр. мали транспортні послуги (в середньому 80,8 %), а імпорту – різні ділові, професійні та технічні (21,5 %), транспорті (20,7 %), державні (17,3 %) та фінансові (10,2 %) послуги. Імпорт послуг України значно більш диверсифікований, а експорт має більш моноспрямований характер. Структура зовнішньої торгівлі послугами з країнами ЄС у 2009 р. відображена на рисунку 5.

Рис. 5 - Структура зовнішньої торгівлі України послугами в 2009 р.