Курсова робота Основні особливості аудиторського контролю складових зобов’язань, обґрунтування методики його проведення
Код роботи: 2970
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Аудит
Тема: Основні особливості аудиторського контролю складових зобов’язань, обґрунтування методики його проведення
Кількість сторінок: 23
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Вступ
1. Завдання і джерела аудиту довгострокових та поточних зобов’язань
2. Головні аспекти, на які повинен звернути увагу аудитор, перевіряючи облік позик
3. Методика аудиту довгострокових зобов'язань
4. Методика аудиту поточних зобов'язань
Висновки
Список використаної літератури
Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств.
У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Одним з елементів управління зобов’язаннями на сучасному етапі є розвиток системи контролю їхнього виникнення, накопичення і погашенння.
Наукові дослідження даної проблеми проводять такі вчені як: Саблук П.Т., Бутинець Ф.Ф., Кулаковська Л.П., Алборов Р.А., Мельник М.В., Білик М.Д., Давидов Г.М. та інші.
Метою даного дослідження є: визначення основних особливостей аудиторського контролю складових зобов’язань, обґрунтування методики його проведення.
Цільове спрямування роботи обумовило постановку наступних завдань:
- вивчити завдання і джерела аудиту довгострокових та поточних зобов’язань;
- визначити головні аспекти, на які повинен звернути увагу аудитор, перевіряючи облік позик;
- дослідити методику аудиту довгострокових та поточних зобов'язань.
Інформаційною базою дослідження стали закони та інші нормативні документи з питань економічної політики, M(C)БO, П(С)БО, статистичні матеріали, планова та звітна інформація підприємства, розробки науково-дослідних установ та особисті спостереження.
Підсумовуючи дане дослідження можна зробити висновок, що мета аудиту операцій із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних відносно наявності зобов'язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображення стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.
Також вдалося встановити, що предметом аудиту операцій із зобов'язаннями є господарські процеси та операції, пов'язані з розрахунками з постачальниками і підрядниками, з персоналом, бюджетом і позабюджетними фондами, іншими кредиторами, а також відносини, що виникають при цьому між сторонами.
Було визначено і джерела інформації для аудиту операцій з довгостроковими і поточними зобов'язаннями, а саме: Наказ про облікову політику підприємства, первинні документи з обліку довгострокових і поточних зобов'язань, облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов'язань, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю, звітність підприємства.
Отже, аудит можна охарактеризувати як один із видів незалежного від державних структур контролю, який підтверджує реальність оприлюдненої фінансової звітності фірм, підвищує рівень довіри до неї та знижує ризик у прийнятті управлінських рішень. А саме аудит і операцій з довгостроковими і поточними зобов'язаннями є невід'ємною і важливою частиною загального аудиту фінансово-господарської діяльності.
1. Алборов Р. А. Основы аудита: учеб. пособие / Р. А. Алборов, С. М. Концевая. – М.: Дело и Сервис, 2011. – 224 с.
2. Аудит: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В.Я. Савченко, В.О. Зотов, С.А. Кириленко та ін. – К.: КНЕУ, 2004. -268с.
3. Аудит. (Основи державного, незалежного, професійного та внутрішнього аудиту). / За ред. проф. Немченко В.В., Редько О.Ю., Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 540с.
4. Аудит: практикум / [О.А. Петрик, В.О. Зотов, Б.В. Кудрицький, І.Ю. Чумакова та ін.]. – К.КНЕУ, 2011. -364с.
5. Бутинець, Ф.Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності [Текст] / Ф.Ф. Бутинець. − Житомир: ПП “Рута”, 2001. − 416 с.− ISBN 966-5676-8-7
6. Добровський В. М. Гнилицька Л. В., Коршикова Р. С. Управлінський облік: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 210 с.
7. Кулаковская, Л.П. Основы аудита [Текст]: учебное пособие для вузов / Л.П. Кулаковская, Ю.В. Пича. − 2-е изд., исправл. и доп. − К.: Каравела, 2004. − 496 c. − ISBN 966-96076-4-7
8. Огійчук, М. Ф. Аудит: організація і методика: навчальний посібник для вузів / М. Ф. Огійчук, І. Т. Новіков, І. І. Рагуліна. - К.: Алерта, 2010. - 584 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1050090241282/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/zavdannya_obyekti_dzherela_poslidovnist_auditu_zobovyazan
9. Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерський Д.Є. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності: Навч. посіб. / За заг. ред. О.А. Петрик. – К.: КНЕУ, 2008. - 472с.
10. Рибченко, Т.С. Методи та процедури аудиту зобов’язань та розрахунків [Текст] / Т.С. Рибченко // Формування ринкових відносин в Україні. − 2007. − № 4. − C.81-87.
11. Усач, Б.Ф. Організація і методика аудиту [Текст] / Б.Ф. Усач, З.О. Душко, М.М. Колос. – К.: Знання, 2006. – 295 с. − ISBN 966-388-45-8
1. Завдання і джерела аудиту довгострокових та поточних зобов’язань
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначається в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання".
Згідно з цим Положенням (стандартом) зобов'язання - це суми, які виникають унаслідок минулих подій, для врегулювання яких потрібно буде використати ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" встановлено, що зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов'язання погашаються за наявності певного джерела. При цьому сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка знаходиться як дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.
Завданнями аудиту операцій за довгостроковими та поточними зобов’язаннями є:
- оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
- встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;
- встановлення наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
- аналіз правильності і повноти отримання оплати за придбанні матеріальний запаси, їх оприбуткування;
- встановлення причини утворення заборгованості її виникнення і реальності отримання;
- оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;
- розробка заходів з реалізації результатів конторою з метою попередження зловживань і порушень.
Для проведення аудиту зобов'язань усю необхідну документацію, на якій здійснюється відображення господарських операцій за рухом зобов'язань, можна поділити на:
- первинні документи;
- договори купівлі-продажу;
- письмові заяви на отримання кредиту;
- бізнес-плани;
- договори на придбання матеріальних ресурсів;
- контракти;
- Журнали-ордери (№ 3 с.-г, № 5 с.-г., № 6 с.-г.);
- Відомості аналітичного обліку (№ 3.4 с.-г., № 3.5 с.-г., № 5.1 с.-г, № 5.3 с.-г, № 5.4 с.-г.);
- Акти розслідування нещасного випадку (ф. Н-1);
- Акти розслідування професійного захворювання (ф. П-4).
2. Головні аспекти, на які повинен звернути увагу аудитор, перевіряючи облік позик
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", зобов'язання визначаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Але здійснення бухгалтерського обліку та контролю за порядком руху зобов'язань за цим стандартом передбачає такі групи зобов'язань:
- довгострокові;
- поточні;
- забезпечення;
- непередбачені зобов'язання;
- доходи майбутніх періодів.
До складу довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке піддягає погашенню протягом дванадцяти місяців із дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, а також якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує факт про переведення цього зобов'язання на довгострокове.
Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:
а) позикодавець щодо затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;
б) не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, повинні відображатися в балансі за їх теперішньою вартістю.
До складу поточних зобов'язань належать:
- короткострокові кредити банків;
- поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
- короткострокові векселі видані;
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
- поточна заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
- інші поточні зобов'язання.
Під час проведення аудиту його послідовність обирається аудитором. Необхідно, щоб при плануванні перевірки в першу чергу обирали таку групу зобов'язань, завдяки якій можна було б виявити найбільше порушників.
У тих випадках, коли під час перевірки ризик не планується, перевірку починають з вивчення поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом. Вивчивши групу поточних зобов'язань, перевіряють довгострокові зобов'язання, забезпечення, непередбачені зобов'язання і доходи майбутніх періодів.
Для організації аудиту зобов’язань, на мій погляд, повинна бути побудована структурна модель, яка представляє методику аудиту компонентів зобов’язань на макро- або мікрорівні ієрархічного управління підприємством. В основу моделі аудиту зобов’язань на мікрорівні управління покладені етапи господарської діяльності підприємства: створення, функціонування, реорганізація, ліквідація і склад зобов’язань.
У складі зобов’язань – компоненти, визначені в системі бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Використання такої моделі здійснюється у рамках окремо взятого підприємства.
Модель аудиту зобов’язань на макрорівні управління зумовлює його проведення в компаніях, холдингах та інших організаціях, які мають структурні підрозділи. Аудит ґрунтується на результатах його проведення на мікрорівні.
Методика аудиту на макро- та мікрорівні передбачає здійснення аудиторських процедур, відповідно до вимог національних і міжнародних стандартів та поставленими цілями.
Відповідно до запропонованої методики аудиту зобов’язань початковим етапом є дослідження створення зобов’язань, яке стосується усіх етапів діяльності підприємства: від моменту початку його діяльності до ліквідації. Перевірка порядку створення зобов’язань передбачає необхідність визначення в грошовому вираженні величини зобов’язань. Зобов'язання погашаються за наявності певного джерела. При цьому сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена в процесі звичайної діяльності підприємства. Крім цього, вираховують теперішню вартість, яка знаходиться як дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.
3. Методика аудиту довгострокових зобов'язань
Фактичний аудит операцій з зобов'язаннями доцільно контроль розпочинати з інвентаризації. Метою проведення інвентаризації довгострокових і поточних зобов'язань є встановлення правильності розрахунків з кредиторами, обгрунтованості сум кредиторської заборгованості, виявлення реальності заборгованості перед персоналом підприємства з оплати праці і за іншими операціями.
Об'єктами інвентаризації виступають дані щодо стану розрахунків по зобов'язаннях на певну дату, а також кошти кредиторської заборгованості, в розрахунках за невідфактурованими поставками, розрахунків за недостачами і втратами, з персоналом підприємства, за претензіями, одержаними кредитами та позиками.
Інвентаризація розрахунків з бюджетом, постачальниками і підрядниками та інших зобов'язань полягає у виявленні по відповідних документах залишків заборгованості і ретельній перевірці обгрунтованості сум, що обліковуються на цих рахунках. Комісія встановлює терміни виникнення зобов'язань по рахунках кредиторів, їх реальність і осіб, що винні в пропущенні строків її погашення.
Якщо розбіжності за рахунками, виявлені під час проведення інвентаризації на дату складання балансу не усунено або вони залишились нез'ясованими, то кожна сторона визнає правильними і відображає в балансі ті суми заборгованості, які підтверджуються даними бухгалтерського обліку.
Комісія повинна обов'язково узгодити з установами банків і податковими органами суми за розрахунками з ними, оскільки наявність неузгоджених сум в таких випадках не дозволяється.
При інвентаризації розрахункових взаємовідносин з постачальниками і покупцями слід перевірити правильність і повноту оприбуткування майна, що надійшло, випадки переплат і недоплат через неправильне застосування прейскурантів, помилково занесені суми за нестримане майно або отримане від інших підприємств.
В ході проведення інвентаризації по розрахунках з робітниками і службовцями перевіряється реальність заборгованості по розрахункових відомостях, підсумки яких порівнюються з Головною книгою. Окрім цього повинні бути виявлені суми, що своєчасно не вимагались і підлягали перерахуванню на рахунок депонентів, а також суми і причини виникнення переплат (дебіторської заборгованості).
Для вирішення поставлених перед аудитором завдань, перевірку рекомендується починати з розрахунків із постачальниками та підрядниками, після чого перевіряються розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування та іншими кредиторами. Завершується перевірка дослідженням кредитних операцій.
Документальну перевірку розрахункових і кредитних операцій проводять у такій послідовності:
1. За даними аналітичного обліку (рахунки 50-68) виявляють суми кредиторської заборгованості.
2. Звіряють залишок заборгованості, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з постачальниками і підрядниками.
3. Перевіряють записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які послужили підставою для цих записів.
4. Перевіряють законність проведених операцій щодо кожної суми заборгованості.
Загальну перевірку розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками проводять в наступній послідовності.
1) Визначення переважаючого порядку розрахунків з постачальниками і підрядниками. З цією метою контролер одержує список постачальників із
зазначенням сум заборгованості перед ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи.
2) Перевірка попередньо проведених інвентаризацій кредиторської заборгованості. Контролер повинен ознайомитись та проаналізувати матеріали проведених інвентаризацій розрахунків. Якщо такі дані відсутні, то аудитор і ревізор мають право вимагати проведення інвентаризації, що дозволить виявити реальний стан кредиторської заборгованості.
3) Оцінка правильності відображення в обліку зобов'язань. Для вивчення даного питання контролер звертає увагу на правильність відображення в обліку позикових коштів, перевіряє наявність відповідних договорів, встановлює правильність формування статей балансу, які відображають дані по розрахунках з постачальниками і підрядниками.
4) В процесі вивчення облікових регістрів уточнюється відповідність залишку по рахунку № 63, відображеного у Головній книзі, залишкам аналітичного обліку в журналі № 3, розділ І.
5) В окремих випадках можливе проведення документальної перевірки кожного запису в журналі № 3. При великій кількості операцій можна застосувати вибірковий спосіб дослідження.
При наявності дебіторської заборгованості постачальників необхідно встановити дату виникнення та причини її утворення. Особлива увага повинна звертатись на заборгованість із закінченим строком позовної давності.
6) Перевірка повноти і правильності оприбуткування отриманих від постачальника запасів, дотримання діючих цін і тарифів. Повнота оприбуткування запасів встановлюється шляхом порівняння даних платіжних документів, які надійшли від матеріально відповідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітичного обліку по розрахунках з постачальниками.
7) Розрахунки за податками і платежами. На початку перевірки контролер, шляхом усного опитування встановлює, за якими платежами і податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Після чого по кожному виду розрахунків з бюджетом по податках, зборах та платежах перевіряється стан внутрішнього контролю розрахунків з бюджетом, правильність визначення бази оподаткування з використанням прийомів прослідковування, звірки документів та регістрів бухгалтерського обліку.
8) Перевірка правильності повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів, платежів до бюджету встановлюється шляхом перевірки платіжних документів, податкових декларацій тощо; а правильність використання обов'язкових нормативних умов і складання бухгалтерських проводок по виділенню ПДВ, його сплати постачальникам, нарахуванню та перерахуванню до бюджету податків, зборів та платежів визначається шляхом прослідковування, звірки даних облікових регістрів, які кореспондують з рахунком 64.
З метою встановлення правильності, повноти та своєчасності здійснених відрахувань на соціальне страхування за всіма видами оплати праці за відповідний звітний період аудитором і ревізором проводиться перевірка своєчасності перерахування внесків і законності використання коштів Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування і страхування на випадок безробіття тощо.
1) Встановлення правильності застосування ставок страхових внесків та визначення виплат, на які нараховуються страхові внески.
2) При проведенні аудиту окрему увагу слід звернути на правильність визначення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідність встановленого працівнику безпосереднього стажу роботи. Також необхідно порівняти кількість оплачених днів і сум виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському обліку підприємства та розрахункових відомостях, кількість оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним табелів обліку використання робочого часу.
3) Перевірка своєчасності і повноти перерахування внесків.
4) Перевірка правильності складання кореспонденції по рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням". Перевірка передбачає встановлення відповідності записів аналітичного обліку по рахунку 65 записам в Головній книзі та формах бухгалтерської звітності.
При вивченні загальних питань організації обліку і контролю розрахунків з оплати праці на підприємстві необхідно перевірити дотримання трудової дисципліни і трудового законодавства; встановити відповідність фактичної структури і штату підприємства; організацію і стан обліку оплати праці і розрахунків з персоналом; правильність встановлених тарифних ставок, місячних окладів, відрядних розцінок і норм виробітку; своєчасність і правильність розрахунків з персоналом з оплати праці тощо.
1) Перевірка використання фонду оплати праці. Фактичне використання фонду оплати праці аналізується за даними Відомості обліку фонду оплати праці осіб і розрахунково-платіжних відомостей.
2) Перевірка організації табельного обліку.
3) Перевірка правильності застосування діючих норм і розцінок.
4) Перевірка оформлення первинної документації і правильності нарахування заробітної плати.
При перевірці документів за формою встановлюються повнота і правильність наведених в них реквізитів. При цьому наявність відповідних підписів, відсутність підчисток, помарок і необумовлених виправлень свідчить про неналежну організацію обліку і контролю операцій з нарахування і виплати заробітної плати.
При перевірці табелів обліку використання робочого часу, нарядів, журналів обліку виконаних робіт та інших первинних документів з нарахування і виплати заробітної плати необхідно звернути увагу на факти нарахування коштів з оплати праці на вигаданих (підставних) осіб (не прийнятих на роботу та ін.). Для цього в ході дослідження наведених документів співставляються прізвища та ініціали працівників з даними обліку спискового складу. Крім того, необхідно перевірити наряди за датами їх видачі, співставити прізвища працюючих в нарядах і табелях-розрахунках з даними обліку особового складу у відділі кадрів.
Необхідно також встановити, чи немає повторного нарахування сум за раніше виплаченими первинними документами (табелями, нарядами, накопичувальними обліковими листами та разовими документами).
5) Наступним кроком є перевірка обгрунтованості і правильності нарахування премій, надбавок, доплат (у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов праці, за понаднормові години, за простої, за роботу в тяжких та шкідливих умовах), виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток, винагород за підсумками праці за годину і т.п.
6) В процесі перевірки розрахунків по відпустках потрібно встановити: повноту включення до розрахунку виплат при визначенні середнього заробітку, правильність визначення середньомісячної та середньоденної заробітної плати, суми оплати під час відпустки.
7) Перевірка розрахунково-платіжних відомостей і особових рахунків. Така перевірка передбачає встановлення правильності підрахунків сум, підсумків нарахування, утримання, а також сум до видачі і відповідність їх записам в облікових регістрах в розрізі кореспондуючих рахунків.
8) Перевірка організації обліку та контролю виробітку та нарахування заробітної плати працівникам-відрядникам.
9) Перевірка правильності виплати грошових коштів по трудових угодах. Така перевірка здійснюється за трудовими угодами (договорами), актами приймання виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб видатковими касовими ордерами тощо.
В практиці аудиту найчастіше зустрічаються наступні способи розкрадання грошових коштів при виплаті найманим особам:
- складаються фальшиві трудові угоди і присвоюються безпідставно нараховані на них суми;
- вносяться підробки до справжніх трудових угод з метою збільшення обсягу фактично виконаних робіт і нарахованих за це сум грошей (наприклад, в угоді на ремонт приміщення збільшується фактично видана сума з 520 грн. до 1520 грн. і привласнюється 1000 грн.);
- збільшуються розцінки і приписуються обсяги виконаних робіт.
При перевірці нарахування оплати праці найманим працівникам увагу також необхідно звертати на правильність утримань з нарахованих сум і сплати прибуткового податку. Правильність утримання податків можна перевірити, використовуючи законодавче встановлені норми та з урахуванням представлених найманими особами довідок про склад сім'ї для одержання пільг по податках.
10) Перевірка стану аналітичного обліку розрахунків з оплати праці. Розпочати таку перевірку доцільно з порівняння залишку, показаного в Головній книзі по рахунку 66 і в розроблюваній таблиці. Також необхідно встановити відповідність аналітичного обліку по заробітній платі синтетичному обліку по рахунку 66, для чого порівнюють сальдо по рахунку 66 на дату початку перевірки з даними розроблюваної таблиці, а останні співставляють з даними платіжних відомостей.
11) Розрахунки за іншими операціями. Розрахунки за іншими операціями, які обліковуються на рахунку 68 перевіряються по кожному виду платежів окремо. По кожній сумі кредиторської заборгованості вивчаються причини виникнення боргу таобгрунтованість здійснених господарських операцій.
Розрахунки за довгостроковими і короткостроковими позиками. Приступаючи до перевірки кредитних операцій, слід з'ясувати, які види кредитів використовувало підприємство. Після чого необхідно одержати від установ банків підтвердження по всіх рахунках.
Використовуючи стандартну форму запиту на підтвердження банку, з кожного банку, з яким клієнт проводив операції протягом року, одержується інформація щодо сальдо клієнта за розрахунками з цим банком і отриманих від нього кредитах на дату балансу.
У ході перевірки необхідно встановити наявність банківських виписок, вивчити кредитні договори і встановити, що включено до складу забезпечення.
При цьому слід перевірити, чи немає простроченої заборгованості банку по кредитах, встановити причини її виникнення і суму втрат в зв'язку з оплатою підвищених відсотків. Необхідно також перевірити своєчасність погашення заборгованості банку по отриманих кредитах, для чого співставити дати погашення кредитів на основі виписок банку зі строками їх погашення, вказаними у зобов'язаннях.
При перевірці кредитних операцій потрібно встановити, чи правильно оплачені відсотки за користування кредитом (в тому числі за простроченими кредитами) відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Важливе значення при цьому має перевірка обгрунтованості віднесення відсотків по кредитах до собівартості продукції (робіт, послуг) в залежності від джерела отримання кредиту, а також суми відсотків.
4. Методика аудиту поточних зобов'язань
Документальна перевірка розрахункових і кредитних операцій проводиться у такій послідовності:
1) За даними аналітичного обліку визначаються суми кредиторської заборгованості (для цього можна зробити запит у кредиторів про підтвердження належних їм сум);
2) Звіряється залишок заборгованості, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах;
3) Перевіряється записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які послужили підставою для цих записів;
4) Перевіряється законність проведених операцій щодо кожної суми заборгованості.
Окремо вивчаються методологічні питання облікової політики, оцінюється ефективність їх застосування.
Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) – під товарообіг, товари сезонного нагромадження, тимчасові потреби тощо.
При аудиті короткотермінових кредитів використовуються наступні аудиторські процедури:
- перевірка записів та документів – ця аудиторська процедура актуальна у всіх аспектах: і стосовно до документів, на підстав яких кредитні операції здійснювались, і стосовно до записів в облікових регістрах підприємства;
- запит – аудитор запитує у суб’єкта, що перевіряється, інформацію про стан взаєморозрахунків та про проведення кредитних операцій;
- підтвердження – здійснюється за участю третіх осіб, наприклад, шляхом отримання підтверджуючих чи спростовуючих даних;
- перерахунок – аудитор не обов’язково суцільним методом, але все ж таки проводить перерахунок відсотків по кредитним операціям;
- повторне виконання – застосовується, наприклад коли необхідно переконатись, що комп’ютерна програма працює безпомилково, всі необхідні розрахунки виконуються правильно, в програмі виключена помилка та розраховані за допомогою комп’ютера дані потенційно не є джерелом можливих викривлень у фінансовій звітності;
- аналітичні процедури – є невід’ємною частиною виконання завдання, до них відносяться такі запитання: чи дійсно використання кредитних коштів по визначеним цілям доцільно; чи раціонально використовуються кредитні кошти; чи є умови кредитування типовими, чи не є в них завищених ставок; чи не створює використання кредитних коштів загрозу фінансовій незалежності та фінансовій стійкості підприємства; чи не створюється загроза безперервності діяльності суб’єкта господарювання.
Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей.
Загальна мета проведення аудиту кредиторської заборгованості полягає в тому, щоб аудитор висловив своє незалежне професійне судження відносно правильності відображення в фінансовій звітності підприємства інформації про операції з кредиторами суб’єкта господарювання, що перевіряється.
В ході аудиту кредиторської заборгованості аудитору необхідно перевірити:
- наявність в обліку підприємства даних про операції з кредиторами. Аудитору необхідно переконатись, що всі операції, які відображено у звітності, відбулись та стосуються суб’єкта господарювання;
- наявність в обліку підприємства операцій з кредиторами. Ця задача реалізується за допомогою з'ясування кредиторської заборгованості, доходів та витрат;
- повноту відображення в обліку підприємства операцій з кредиторами;
- права та обов’язки, відображені в обліку підприємства у зв’язку зі здійсненням операцій;
- точність відображення в обліку підприємства операцій з кредиторами;
- оцінку вартості та розподіл в обліку підприємства операцій з кредиторами;
- дотримання законодавства.
Аудитору слід дуже уважно розглянути сутність кожної операції з обігу векселів на підприємстві та встановити, до розрахункових чи товарообмінних операцій вона відноситься, що зумовлює, перш за все, правильність та своєчасність обчислення податків та розрахунків з бюджетом.
Особливостями такого контролю є проведення численних зустрічних перевірок на підприємствах, відповідно до індосаментного ряду векселя, з метою виявлення механізму перерозподілу коштів (процентів, знижок, дисконтів) у завершеному циклі вексельного обігу на користь конкретних комерційних структур.
Розпочинається перевірка правильності вексельного обігу товарних векселів з встановлення їх наявності в касі підприємства.
Аудитор також повинен провести юридичну (нормативно-правову) експертизу векселів та формальну перевірку їх бланків.
Виконуючи юридичну експертизу векселя, аудитор має перевірити правильність заповнення всіх реквізитів векселя, встановити можливі дефекти його форми, в т. ч. перевірити, чи є дана юридична особа законним власником векселя, тобто чи насправді вексель виписано на ім'я цієї юридичної особи (ремітента), чи здійснено на цю юридичну особу останній іменний індосамент, чи вексель надійшов за бланковим індосаментом.
За векселями з простроченими строками, в кожному окремому випадку беруться пояснення у керівників підприємства та з'ясовують причини порушення строків, а також послідовні їх дії, спрямовані на погашення такого векселя.
Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.
Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунка 67 "Розрахунки з учасниками" в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.
Використовуючи інформацію актів прийманяття-передачі основних засобів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні активи" визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли.
Наступний етап аудиту — перевірка своєчасності внесків у статутний капітал засновниками підприємства.
Одним із важливих чинників розв'язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора - перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", у кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет - внесені платежі.
Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом.
У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з'ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.
Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 "Фінансові результати", за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", а також у законності витрат, включених у собівартість.
Згідно зі статтею 127 Кодексу Законів про Працю України утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Тому аудитор проводить перевірку утримань у відповідності з діючим законодавством.