Тези Валютно-курсова політика України та шляхи підвищення її ефективності
Код роботи: 2357
Вид роботи: Тези
Предмет: Гроші і кредит
Тема: Валютно-курсова політика України та шляхи підвищення її ефективності
Кількість сторінок: 4
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
1. Барановський О.Р. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків / О.І. Барановський // Фінанси України. – 2009. – №4. – С. 13–3.
2. Гнатів О.А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики в Україні / О.А. Гнатів // Регіональна економіка. – 2009. – №2. – С. 119–125.
3. Дзюблюк О.В. Валютна політика: підручник / О.В. Дзюблюк. – К.: Знання, 2007. – 422 с.
4. Красавина Л.Н. Концептуальные подходы к реформированию мировой валютной системы / Л.Н. Красавина // Деньги и кредит. – 2010. – №5. – С. 48–57.
5. Шемет Т.С. Теорія і практика валютного курсу. Навч. посібник / Т.С. Шемет. – К.: Либідь, 2006. – 352 с.
6. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс] / http: // www.bank.gov.ua.
Ключові слова: стабільність, національна валюта, грошово-кредитна політика, валютне регулювання, валютно-курсова політика.
Питання стабільності (тобто ефективності) національної валюти було актуальним завжди, і тим паче, сьогодні. Це важливо як для громадян, так і для країни в цілому. Недостатня ефективність валютної-курсової політики, яка проводиться, є однією з причин фундаментальної макроекономічної нестабільності. Потрібно враховувати іноземний досвід і створювати нові шляхи і методи підвищення ефективності валютно-курсової політики на мікро- і макрорівні.
Вивченню валютної політики України, валютного регулювання та забезпечення стабільності національної валюти присвятила праці низка українських науковців. Серед них: О. Барановський, О. Гнатів, О. Дзюблюк, Шемет Т.С. та інші. Незважаючи на досягнення вчених у сфері валютного регулювання, реалізація валютно-курсової політики України потребує поглибленого вивчення, пошуку і створення нових шляхів удосконалення її валютно-курсової політики.
Грошово-кредитна політика є частиною економічної політики і включає валютну політику. Валютна політика – це розробка і реалізація державою засобів впливу на ті економічні відносини суб’єктів ринку, які стосуються їхніх операцій з валютою [3, с. 24].
З вище сказаного, можна зробити узагальнення, що валютно-курсова політика – це один із елементів валютної політики, спрямований на визначення порядку встановлення та особливостей регулювання курсу національної валюти стосовно валют інших держав [3, с. 197].
Шемет Т.С. вважає, що валютне курсоутворення визначає режим валютного курсу. Підходи до визначення режимів передбачають вивчення динаміки валютного курсу, що, в свою чергу, дає змогу зрозуміти валютно-курсову політику країни.[5, с. 120]
Ми вважаємо, що валютно-курсова політика у країнах з нестабільною економікою, як Україна, реалізується здебільшого за допомогою неринкових (адміністративних) методів регулювання. Пояснюють це тим, що неконвертовані валюти дуже вразливі до будь-яких фінансових криз і мають тенденцію до знецінення.
Нами встановлено, що в Україні, за умов значного перевищення попиту на валюту над пропозицією зросла доларизація економіки. Для проведення валютних інтервенцій почали формуватися золотовалютні резерви Національного банку України. За умов глибокої економічної кризи було запроваджено обов'язковий продаж валютної виручки експортерів, що зменшувало обсяг операцій на валютній біржі та переміщувало їх у тінь.
Красавина Н.Л. вважає, що Україні потрібно виважено підходити до вибору режиму курсоутворення, незважаючи на концепцію МВФ, орієнтуючу на введення вільно плаваючого режиму валютного курсу [4,с.56]. Адже даний режим вигідний насамперед для країн з розвиненою та потужною економікою.
Проаналізувавши дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, можна зробити висновки, що для підвищення ефективності валютно-курсової політики можна запропонувати такі шляхи її реалізації з використанням інструментів та вдосконаленням валютного законодавства країни:
- підвищення попиту на національну валюту на внутрішньому ринку;
- збільшення обсягів внутрішніх джерел кредитних ресурсів та їх здешевлення;
- повноцінне функціонування ринку цінних паперів;
- зменшення притоку зовнішнього спекулятивного капіталу;
- зміна пасивної політики з прив’язкою до долара США до активної політики з диверсифікацією ризиків;
- зміна структури валютних резервів;
- перехід до гнучкого валютного курсу[6];
- стимулювання проведення міжнародних розрахунків не тільки в доларах США, а й в інших валютах.