Курсова робота Транспортно-географічне положення України

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТРАНСПОРТНЕ РОЗТАШУВАННЯ УКРАЇНИ

1.1.Роль транспорту в народногосподарському комплексі України

1.2. Основи економічної географії транспорту

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ТРАНСПОРТНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Характеристика окремих видів транспорту України

2.2. Аналіз особливостей функціонування видів транспорту

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1.Експортно-імпортні перевезення

3.2. Проблеми та процес реформування транспортного комплексу України

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Транспортно-географічне положення - положення міста, району (регіону) або країни по відношенню до транспортної мережі, мережі транспортних вузлів і потоків.

Виходячи з економічної доцільності, держава розвиває свою транспортно-географічну сітку, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни. Вона створює умови для економії витрат в економіці.

Актуальність теми дослідження. Дана тема дослідження є надзвичайно актуальною, оскільки транспортно-географічне положення відіграє важливу роль в економічному, соціальному, науково-технічному і культурному розвитку держави і її населення. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Мета даної курсової роботи - охарактеризувати транспортно-географічне положення України.

Завдання курсової роботи – розкрити сутність понять географічне положення України і місце транспортної системи у світовій економіці.

Об’єктом дослідження є розташування України, щодо інших держав, що включає в себе політичні, економічні, наукові, культурні, військові, екологічні, гуманітарні чинники тощо.

Предмет дослідження – транспортно-географічне положення.

Методи дослідження – метод теоретичного аналізу і систематизації, історико – типологічний.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських, практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків по першому, другому і третьому розділах та загального висновку, списку використаних джерел та додатків.

Зважаючи на актуальність, питанням зовнішньоекономічних відносин та напрямів їх активізації значну увагу приділяли вітчизняні та зарубіжні фахівці, а саме: І.В. Нікольський, І.І. Білоусов, Н.М. Казанський, М.Х. Ганкін, О.А. Ізюмський, А. Геттнер, К. Дове, О. Блюм.

Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту.

Формування в Україні національно-економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в європейську економічну систему висувають перед господарством вимоги реорганізації транспортно-економічних зв’язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту. Скорочення транспортних витрат і підвищення кількісних та якісних показників перевезень – одна з найважливіших проблем у реорганізації транспортної системи України.

На даному етапі стан транспортної системи України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об'єктів транспорту необхідно визнати надзвичайно застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Автомобільні дороги, зокрема, не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників. Проблеми на морському, річковому та повітряному видах транспорту пов'язані зі значним фізичним і моральним спрацюванням транспортних засобів.

В Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться:

- необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту;

- достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок;

- вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентноздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації;

- зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні;

- стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати на ключові проблеми європейської політики;

- наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Крім того, є ще одна проблема, вирішення якої потрібно здійснити у найближчий період, - це можливість входу до європейської транспортної системи. Це потребує, перш за все, створення швидкісних автомагістралей та головних залізничних ходів, розвинутої шляхової інфраструктури, приведення у відповідність до екологічних умов рухомого складу.

Таким чином, транспорт нашої держави вимагає якісного оновлення з метою підвищення якості транспортного обслуговування, досягнення максимальної економії палива, забезпечення безпечного руху, екології та комфорту перевезень.

Приведений аналіз тільки найважливіших проблем функціонування різних видів транспорту, що очікують свого невідкладного рішення, свідчить про їхню масштабність, складність у визначальному значення для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Об'єктивно склалося так, що тепер потрібно вирішувати проблеми, що повинні докорінно впливати на організаційну, технічну, технологічну сторону політики в області транспортних комунікацій.

1. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. N 232/94-ВР.

2. Закон України “Про залізничний транспорт” від 22 травня 2003 року N 860-IV.

3. Гілецький Й.Р. Соціально-економічна географія України: Підручник. – Львів: ВНТЛ, 2008. – 305 с.

4. Голиков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: Підручник. –Київ: Либідь, 2007. – 278 с.

5. Дайнека О.Г. Єдина транспортна система. – Харків: ХДЗТ, 2007. – 107 с.

6. Козьева І.А., Кузьбожев Е.Н. Економічна географія і регіоналістика: Навчальний посібник для вузів. - Москва: КДТУ, 2004. - 130 с.

7. Лукашевич В.М. Економіка та організація праці на морському транспорті: Навчальний посібник. – Одеса: Видавництво ОНМУ, 2006. – 326 с.

8. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Київ: КНЕУ, 2008. – 364 с.

9. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник – Львів: “Світ”, 2008. – 372 с.

10. Щипцов О.А. Україна – морська держава: Морегосподарський комплекс. Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Проблеми і перспективи розвитку. – Київ: Наукова думка, 2007. – 199 с.

11. Агєєв О. Шляхи інтеграції України в транспортну систему Європи //

Урядовий кур’єр. – 2005. – № 71. – 14 с.

12. Вектори розвитку вітчизняного автомобільного транспорту //Урядовий

кур’єр. – 2005. – №62. – 8 с.

13. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – 2009. – №14 (440). – 28-35 с.

14. Кутах Ю. Транзитні зв’язки України та міжнародні транспортні коридори

// Економіст. – 2002. – № 1. – 50-57 с.

15. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті. – Харків: Форт, 2004. – 64 с.

16. Атлас Економічна і соціальна географія України. Київ; ДНВП «Картографія» 2009 р.

17. Національний Атлас України. Київ: ДНВП «Картографія», 2008. - 440 с.