Курсова робота Сільське господарство України: продуктивність, рентабельність та проблеми
Код роботи: 208
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Регіональна економіка
Тема: Сільське господарство України: продуктивність, рентабельність та проблеми
Кількість сторінок: 44
Дата виконання: 2013
Мова написання: українська
Ціна: 350 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Сільське господарство України
1.1. Значення та структура сільського господарства
1.2. Основні риси землеробства
1.3. Основні риси рослинництва
1.4. Основні риси тваринництва
РОЗДІЛ 2. Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства
2.1. Екологія і сільське господарство
2.2. Фінансові відносини в сільському господарстві
2.3. Сільське господарство на початку ХХІ століття
РОЗДІЛ 3. Основні проблеми та перспективи розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
Практично у всьому світі діяльність, повязана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарської хімії сільсьогосподарської науки, агробанки.
В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання. Звідси випливає основна мета теми – з'ясувати особливості с/г виробництва в Україні, його роль в соціально-економічному процесі, розкрити сутність орендних відносин і основні тенденції та перспективи різних форм господарювання у с/г за умов соціально-орієнтованої ринкової економіки України.
Сільське господарство є однією з основних галузей народнго господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспілного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більш виробництва.
У с/г велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю, виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпеченняві відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простаювала міжсезонний період, то має бути універсальною.
Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Праця витрачається з перервами, пов’язаними із зростанням і визріванням рослин, протягом року.
В с/г існує велика залежність результатів виробництва від погодніх умов, зокрема у південній частині України часті посушливі роки – врожай зменшується. Крім того у с/г не має того монополізму у виробництві, який є у підприємстві. В Україні с/г продукцію виробляють 8,6 тис. колгоспів, 2,6 тис. радгоспів, сотні тисяч особистих підсобних господарств. Ця обставина має історичне значення для умов формування соціально-орендованої ринкової економіки, оскільки створює кращі можливості для конкуренції різних форм власності, а тим самим для зростання ефективності виробництва.
Агропромисловий комплекс України - потужний сегмент виробництва, що значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, забезпечення держави продуктами харчування та відповідною сировиною. Даний сектор економіки об’єднує велику кількість галузей, що економічно, технологічно та організаційно взаємопов’язані між собою.
Серед галузей агропромислового комплексу України найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Зернове господарство країни формує продовольчий фонд, забезпечує тваринництво фуражним зерном, створює резервні державні запаси зерна, формує певну частку експорту.
Зерновий комплекс входить в агропромисловий комплекс як під комплекс, і включає в себе машинобудівні заводи, що забезпечують комплекс засобами виробництва та засобами праці; хімічні заводи, що постачають хімічні компоненти, необхідні для неперервного технологічного циклу; безпосередньо галузі сільського виробництва, що вирощують зернові культури: виробництво пшениці, ячменя, проса, риса, вівса, гречки, рапсу, сої. В Україні ці культури складають основу зернового виробництва. Транспортування, зберігання, переробка, реалізація продукції зернового комплексу, науково-дослідницьке забезпечення є важливими і необхідними умовами функціонування та розвитку зернового комплексу.
В даній роботі була зроблена спроба стислого оглянути складові зернового комплексу України, окреслити його історичні та економічні основи формування, проаналізувати сучасний стан розвитку зернового виробництва та визначити перспективи розвитку цієї галузі агропромислового комплексу нашої країни.
При написанні були використані спеціалізовані підручники, наукові видання та періодика.
Аналізуючи стан зернового господарства з точки зору вирішення цих завдань, необхідно виявити фактори, які не тільки стримують підвищення темпів зростання виробництва зерна, а й завдають шкоди під час його збереження, переробки і використання.
Важливою технологічною особливістю вирощування зернових культур є науково обґрунтоване застосування добрив і засобів захисту рослин. Так, лин. Так, при використанні мінеральних добрив необхідно враховувати дані агрохімічного аналізу про наявність поживних речовин у ґрунті в засвоюваній рослинами формі і раціональне їх співвідношення. Високі врожаї неможливі без мікроелементів, потреба в яких не задовольняється у повному обсязі. Засоби захисту рослин слід застосовувати виходячи з економічного порога шкідливості хвороб, бур’янів та шкідників, а також із міркування безпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища.
Враховуючи те, що з 1992 року в сільському господарстві у 4,5раза зменшення мінеральних добрив і в1,5-2рази засоби захисту рослин, головною умовою подальшого розвитку виробництва зерна є формування інтенсивних технологій, які постійно вдосконалюються й доповняються овими елементами. При цьому велике значення мають обґрунтування машин, створення їх комплексів для без – і маловідхідних технологій, які повинні забезпечувати економію енергії і матеріальних ресурсів.
Для високоефективної організації виробництва зерна необхідна добре розвинена матеріально-технічна база. У тих господарствах, де було досягнуто високого рівня розвитку матеріально-технічна бази і інтенсивності зернового господарства, врожайність зернових культур на 10-25% перевищувала середні показники інших держав. Наприклад, у господарствах з фондозабезпеченістю 380-600карбованців за гектар орних земель (1990-1995 роках) врожайність зернових була на 11-16 центнера на гектар більше ніж у господарствах, гірше забезпечених основними фондами.
Поки що зернові господарства знаходяться в кризових положеннях, але уряд намагається допомогти: реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно; запровадження обов’язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договір оренди земельної частки; було затверджено закон “Про Національну програму розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999 - 2010 роки”, а також був складений прогноз виробництва зернових культур на 2001р. та багато іншого.
Світове господарство – система національних господарств, що пов’язані і взаємодіють відповідно до законів міжнародногшо поділу праці.
Міжнародний поділ праці формує якісно нову ситуацію в географічному поділі праці і полягає у спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.
Осбливо великий вплив на розвиток господарства має науково-технічна революція, яка являє обою якісний стрибок у розвитку науки, техніки і продуктивних сил суспільства. Під її впливом знаходиться сруктура господарства.
Виробництво продовольства і біологічних видів сировини для промисловості забезпечує агровиробнича сфера, в якій поєднюються діяльність сільського господарства, переробних виробництв харчової та легкої промисловості, оптових та роздрібних систем збуту. Рівень її розвитку в окремих країнах пов’язані з характером використання земельних ресурсів.
Система економічних зв’язків, що виникає в поділі праці “цементує” господарство. Реалізація кругообігу ресурсів, продуктів, послуг, капіталу в процесі поділу праці відбувається завдяки формуванню механізмів ринку.
1. Заставний Ф. Д.Географія України. – Львів : видавництво “Світ”, 1997
2. Качан Е. Розміщення продуктивних сил України. – К., 1997
3. Ковалевський О. Л. Розміщення продуктивних сил: підручник. – К.: Т-во “Знання”, 1998. – 546 с.
4. Коломійцев В. Структурна трансформація промислового комплексу України. – Київ , 1998
5. Крючков В. Г. Зерновое хозяйство : териториальная организация и эффективность производства. – Москва, 1990
6. Лисецький А. Стратегічні проблеми зерно-промислового комплексу України// Економіка України. – 1997. – №5
7. Луканьов І. Невикористані резерви збільшення виробництва зерна і шляхи використані резерви збільшення виробництва зерна і шляхи його вдосконалення // Економіка України. – 1998. – №10
8. Пістун М. Д., Провотар Н.И. Географія агропромислових комплексів. – К.:Либідь. – 1997. – 198с.
9. Розміщення продуктивних сил Україги: Навч.-метод. Посібник для самост.Вивч. Дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.
10. Сайко В. Ф. Перспектива виробництва зерна в Україні // Вісник аграрної науки. – 1997. – №9
11. Сільське господарство України . – К.: Мін статистики України, 1996. – 201 с.
12. Ситник В. П. Економічні проблеми виробництва зерна в Україні // Економіка АПК. – 1996. – №5
13. Статистичний щорічник України за 1997 рік. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – С.165
14. Україна в цифрах у 1997р. – Київ, 1998
15. Худолій Л. М. Розвиток ринку зерна в Україні // Економіка АПК. – 1997. – №9
16. Шабля О. І. Соціально – економічна географія України: навчальний посібник. – Львів : Світ, 1994. – 608 с.
17. Статистичний щорічник України за 1997 рік. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – С.165
18. Економіка України. За редакцією Заболотського – Львів ’97.
19. Економічна і соціальна географія світу. За редакцією Б.П. Яценка – Київ 2000р
20. Заставний Ф.Д. – Географія України, Львів ’96р.