Чисельність наземних безхребетних Національного природного парку Вижницький
|
« Назад Вивчення видового складу безхребетних на території НППВ довгий час не проводилось з причин відсутності спеціалістів. Проте із залученням сторонніх фахівців протягом останніх двох років вдалося провести певні натурні польові дослідження і створити перші списки наземних безхребетних, в т.ч. комах і павуків (к.б.н., доц. В.А. Гнелиця, м. Суми). Ці дані слід вважати попередніми, оскільки матеріали зібрані на окремих локальних ділянках території парку. Клас комахи (Insecta) представлений значною кількістю видів, які населяють найрізноманітніші екосистеми. В Україні налічується більше 25000 представників з 29 рядів. У межах гірської частини Чернівецької області виявлено майже 1500 видів з 112 родин, 19 рядів. В околиці смт.Берегомет, урочищах Сухий та Стебник досліджувались павуки із родини –Linyphiidae. Тут зареєстровано 69 видів павуків цієї родини. В наведеному нижче списку видів павуків в квадратних лапках вказана їх біотонічна приуроченість. Видові дані названі згідно каталогу Platnik (2003р.). Зібрано ентомологічну колекцію парку (назва представників класу подається у нижченаведеній таблиці). В ній наведено – 10 видів твердокрилих жуків, 11 – лускокрилих метеликів, 4 – бабок, 3 – прямокрилих, 6 – перетинчастокрилих, 2 – тарганів, 1 – веснянок, 1 – щипавок, 2 – твердокрилих, 1 – сітчастокрилих, 8 – лускокрилих, 2 – перетинчастокрилих. Наявні дані про склад наземних безхребетних на території НППВ Таблиця 5.29.
Результати відносного обліку безхребетних (метеликів) методом косіння ентомологічним сачком у 2012 році. Талиця 5.30.
Дослідження чисельності наземних безхребетних проводились методом відносного населення безхребетних трав’яного ярусу, методом косіння ентомологічним сачком. В таблиці записані дані після декількох помахів в п’ять прийомів. Для отримання найбільш конкретних порівняльних даних косіння проводилось на стаціонарній ділянці в урочищі Стебник в Солонецькому ПНДВ за певною схемою. Результати косіння ентомологічним сачком занесені в таблиці вище. Аналізуючи вищенаведену таблицю суттєвих змін в динаміці чисельності (взятих за попередні роки) не виявлено. Метелики зустрічаються локально – поодинці чи невеликими колоніями по кілька особин. Середня кількість метеликів під час піку льоту становить пересічно 7-17 особин на 1 га; при порівнянні з попередніми роками загальна чисельність метеликів дещо збільшилась, з невеликими коливаннями в залежності від погодніх умов. Під час дощу літ метеликів – не простежувалось. Літ імаго в більшості видів триває з червня до серпня. Більшість видів активні вдень, живляться нектаром квіток та будяків. Дослідження наземних безхребетнихРобота на території НПП „Вижницький" проводились експедицією кафедри зоології спільно з фахівцями відділу науки національного природного парку «Вижницький» у травні та серпні 2008 року. Підчас експедиції були зібрані матеріали з наступних систематичних груп комах: Odonata, Chrysididae, Scolytidae, Scaradaeoidea, Rhopalocera, Ерhеmегорteга та Рleсорtега. На теперішній час оброблено матеріали по наступних групах: Оdonata, Сhrуsіdіdae, Sсоlytidae, Sсагаdаеоіdеа, Rhopalocera. Обробка матеріалів по Ерhemerорtега та Рlесорtега потребує значно більшого часу у зв'язку з необхідністю виготовлення препаратів і тому не увійшла до поданого звіту, що буде обов'язково зроблено пізніше. Робота над розділами була розподілена наступним чином: ряд Оdonata - Мартинов А.В., Мартинов В.В., родина Сhгуsіdіdae - Брустило К.В., Мартинов В.В., родина Sсоlytіdae - Нікуліна Т.В., Мартинов В.В., надродина Sсагаdаеоіdеа - Мартинов В.В., ряд Lеріdорteга, підряд Rhopalосега - Мартинов Вч.В., Мартинов В.В. Достовірність визначення Rhopalocera була підтверджена к.б.н., ст. наук. сп. Інституту зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України (м. Київ) Плющом І.Г. Загальне керівництво підчас експедиції та обробки матеріалу здійснював к.б.н., доцент кафедри зоології Донецького національного університету Мартинов Володимир Вікторович. Робота експедиції проходила завдяки всебічній підтримці з боку адміністрації НПП.,Вижницький". Мартинов О.В., Мартинов В.В. Ряд Odопаtа - Бабки Під час роботи в межах парку зареєстровано 15 видів. Родина CALOPTERYGIDAE Рід Calopteryx Leach, 1815 У фауні України представлений двома видами, на території парку зареєстрований лише один. Личинки - типові реофіли. Зимують у фазі личинки. Саlорtеrух virqo(Lіnnаеus, 1758) Ареал: трансєвроазіатський вид, східного походження. В Європі на північ доходить до Полярного кола, в Азії - тільки до 55° півн. широти. На південь сягає Північної Африки, півдня Центральної Азії та Південної Японії (Бельїшев, 19736: 488). Розповсюджений по всій території України. На окремих ділянках вид достатньо звичайний або навіть масовий, однак на більшій частині ареалу рідкісний. Екологія: імаго активні У-УПІ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 25). Самка відкладає яйця без супроводу самця в товщу тканин водних рослин, занурюючись вздовж стебла на глибину 10 - 30 см і залишаючись під водою майже півгодини. Надає перевагу неглибоким водоймам з багатою водяною рослинністю. Личинки - типові реофіли, мешканці різноманітних водойм з течією, як виняток, зустрічаються в стоячих водоймах. Фаза личинки триває, вірогідно, два роки (Попова, 1953: 72). Родина LЕSTIDAE Рід LestesLeach, 1815 У фауні України відомо 7 видів, з яких 5 зареєстровано в західних областях (Павлюк, 1975), на території парку - один вид. Lеstessроnsa (Наnsemann. 1823) Ареал: широко розповсюдженний в Центральній та Північній Європі, де є найбільш масовим видом серед інших Lestidae. На півдні зустрічається переважно в гірських районах. Широко розповсюджений в Азії, на схід доходить до Японії (Аskеw, 1988: 64). Масовий вид майже по всій території України (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 52). Екологія: імаго активні VI-Х (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 25). Личинки - фітофіли, масово зустрічаються в неглибоких добре прогріваємих, стоячих водоймах, багатих водяною рослинністю, інколи в болотах та калюжах. Цикл розвитку однорічний (Попова, 1953: 84-85). Родина РLATYCNEMIDIDAE Рід РlаtycnemisВurmeistег, 1839 У фауні України представлений єдиним видом. Рlatуспетіs реппіреs(Ра11аs, 1771) Ареал: Європа, на північ до Південної Скандинавії та Південної Англії, за винятком Ірландії та Іберійського півострова. На схід доходить до долини Єнісею. На південь розповсюджений до Арменії та Середземноморського узбережжя Південної Турції (Аskew, 1988: 68). Розповсюджений по всій території України, один з найбільш чисельних видів бабок. Екологія: імаго активні V-VIII(Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 26). Личинки - типові реофіли, живуть виключно в водоймах з чистою прозорою водою та багатою водяною рослинністю (Попова, 1953: 92). РодинаСОЕNAGRIONIDAE РідIschnuraCharpentier, 1840 На території України представлений двома видами, у фауні парку один вид. Ischnura еІеgns(VаnderLinden, 1820) Ареал: вид розповсюджений по всій території Європи, за винятком Ісландії, Північної Скандинавії, острова Корсики, Сардинії, Сицилії та Мальти. Широко розповсюджений в Середній Азії, на схід доходить до Тихого океану (Белншев, 19736: 598; Аskew, 1988:93). Звичайний вид, розповсюджений по всій території України. В роботі С.Н. Горб, Р.С. Павлюк, З.Д. Спуріс (2000: 78) вказано на відсутність виду в Карпатах, але нами вид було зареєстровано на території Карпатського біосферного заповідника (с. Мала Уголька, Тячівський р-н, 410 м н.р.м.). Екологія: імаго активні V-ІХ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 25). Личинки невибагливі до типу водойм, прозорості та солоності води. Мешканці різноманітних водойм, зі стоячою, навіть забрудненою та солоною водою, або проточною з повільною чи доволі швидкою течією (Попова, 1953: 95). Рід СоепаgrionКігbу, 1890 У фауні України представлений 7 видами (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 33-34), на території Західної України відомо - 6 (Павлюк, 1975), на території парку - 2. Соепаgrіоп риеllа (Linnaeus, 1758) Ареал: Європа, крім Ісландії, на північ досягає півдня Норвегії, Швеції та Фінляндії. В Північній Африці представлений окремим підвидом (С. риеllа kocheriSсhmidt, 1960) (Азкелу, 1988: 86). На території України широко розповсюджений, масовий вид (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 67). Екологія: імаго активні У-ІХ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 25). Розвиток личинок відбувається у різноманітних типах водойм. Майже завжди зустрічається разом з С. риlсhelluт (Попова, 1953: ПО). Соепаgriоп риlсhеllит (Vаndег Linden, 1825) Ареал: європейський вид, на схід розповсюджений до Алтаю та оз. Балхаш. На північ, в європейській частині ареалу, заходить за 60 паралель. На півдні відомий з Середньої Азії, Закавказзя та Італії (Белишев, 19736: 569). Розповсюджений на всій території України. В роботі С.Н. Горб, Р.С. Павлюк, З.Д. Спуріс (2000: 69) вказано на відсутність виду на території Одеської області та Криму. Але нам вид відомий з околиць смт Вилкове та с. Маяки, Одеської області. З території Криму вид вказаний в роботі В.Б. Пишкіна та ін. (2003: 102). Екологія: імаго активні У-ІХ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 25). Личинкирозвиваються у різноманітних типах водойм, але віддаютьперевагу стоячим водоймам з багатою водяною рослинністю, уникають річок з сильною течією та забруднених водойм. Генерація однорічна (Попова, 1953: 108). Родина СОRDULEGASTRIDAE Рід СоrdиІеgasterLeach, 1815 СоrdиlеgаstеrbidentataSelys, 1843 Ареал: вид - ендемік Європи, на Балканах більш звичайний, ніж на іншій частині Європи (Оцкзіга, 2006: 219). В Україні відмічений у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 100). Екологія: розвивається головним чином у малих струмках. У томі числі гірського характеру, водостоках і т.п. (Оцкзіга, 2006: 219). Родина АЕSHNIDAE Рід АеshnaFаbriсіus,1775 У фауні України представлений 6 видами (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 38), 2 з яких відомі і з території парку. Личинки - переважно стагнофіли. Життєвий цикл одно- або багаторічний. Фітофіли. Зимують у фазі личинки. Аеshпа суапеа (Мuller, 1764) Ареал: європейський вид, широко розповсюджений по всій Європі від Середземномор'я до південної частини Скандинавії. Звичайний в Англії та Уельсі. Відсутній на Південних Балканах. На схід доходить до Уралу, на півночі заходить у лісову зону, на південь до Північної Африки, Малої Азії, Кавказу та Закавказзя (Бельїшев, 19736: 427;Азке™, 1988: 109). На території України зустрічається у Західному Лісостепу, Передкарпатті, Карпатах та Закарпатській низовині, в околицях Києва вид звичайний, далі на схід - рідкісний (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 84). Екологія: імаго активні VП-Х (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 26). Розвиток личинок відбувається у великих відкритих водоймах, багатих водяною рослинністю (озера, ставки, тихі заводі річок), а також в лісових болотах з мулистим дном; в великих кількостях зустрічається в річках з повільною течією, стічних канавах та морських затоках з багатою водяною рослинністю. Розвиток триває, вірогідно, два роки (Попова, 1953: 154). Аеshna тіхtа Lаtгеlle,1805 Ареал: широко розповсюджений та звичайний по всій Південній та Центральній Європі, відсутній у Скандинавії (за винятком Данії), на Британських островах зареєстрований тільки для Центральної Англії та Південного Уельсу. На сході розповсюджений на Кавказі, у Середній Азії, досягає Китаю та Японії (Азке\у, 1988: 108). Звичайний вид, розповсюджений майже по всій території України (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 88). Екологія: імаго активні V-Х (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 26). Личинки зустрічаються, головним чином, у стоячих, неглибоких водоймах, рідше на ділянках з течією. Яйця відкладають у підводні частини очерету та у тканини водяних рослин (Попова, 1953: 149). Родина СORDULIIDAE Рід SотаtochloraSelys,1871 У фауні України представлений 4 видами (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 40), в західних областях - 3 види (Павлюк, 1975), з території парку відомо один вид. Sотаtосhlora теtallica(VаnderLіnden, 1825) Ареал: трансєвроазіатський вид східного походження. Північна та Центральна Європа, на схід до Курильських островів. Знайдений у Малій Азії та Олександрії (Бельїшев, 19736: 354; Аskеw, 1988: 149-150). На території України зареєстрований у Західному Лісостепу, Передкарпатті, Карпатах та Закарпатській низовині, у Житомирській, Київській, Полтавській та Херсонській областях (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 105). Екологія: імаго активні V-УП (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 27). Личинки зустрічаються у водоймах різного типу, у річках заселяють місця з повільною течією (заводі), у стоячих водоймах тримаються на глибині 0,1 - 1 м переважно на м'яких ґрунтах з різноманітною рослинністю. Фаза личинки триває, вірогідно, два роки (Попова, 1953: 182). Родина LІBELLULIDAE Рід LibelluaLinnaeus, 1758 На території України представлений трьома видами, на території парку зареєстрований один. LibelluladepressaLinnaeus, 1758 Ареал: типово європейський вид, що проникає через Середню Азію до Західного Китаю та Південно-Західного Алтаю. У Європі розповсюджений до 60° півн. широти, але не відомий з Ірландії, Шотландії, рідкісний на півдні Скандинавії (Бельїшев, 1973а: 185; Аskew, 1988: 160). Відомий майже на всій території України (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000:111). Екологія: літ імаго ІV-VШ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 27). Личинки зустрічаються переважно у неглибоких стоячих або слабо проточних водоймах. Один із найбільш витривалих видів, здатен переносити тимчасове пересихання та забруднення водойм, може розвиватися у солонуватих водах (Попова, 1953: 199). Рід SутреtrumNewman 1833 У фауні України представлений 9 видами (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 43-44), зареєстрованими і в західних областях (Павлюк, 1975), на території парку відомо 4 види. Sутреtrumvulgatum (Linnaeus, 1758) Ареал: звичайний в Центральній та Північно-Східній Європі, східна частина ареалу проходить від Уралу до Сибіру та Китаю. На півночі майже досягає Полярного кола, на півдні заходить за 40 паралель (Бельїшев, 1973а: 268; Азке\у, 1988: 178). На території України широко розповсюджений та чисельний вид, не зареєстрований у Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській областях та в Криму (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 132). Екологія: імаго активні VІ-ХІ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 28). Личинки живуть у стоячих та повільно текучих водах (затоках річок, озерах, джерелах, болотах, калюжах, кар'єрах), віддаючи перевагу глибоким і чистим водоймам (Попова, 1953: 213). Sутреtrumstriolatum(Сhагреntіег, 1840) Ареал: транспалеарктичний вид, зареєстрований в усіх європейських країнах, крім Ісландії. На схід доходить до Японії, на південь до Північної Африки. Найчисельніший вид роду Sутреtrumв більшій частині Західної Європи (Аskew, 1988: 176-177). На території України зареєстований у Західному Лісостепу, Передкарпатті та Карпатах, Закарпатській низовині, Східному Поділлі, Київській, Одеській, Донецькій областях та в Криму (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 131). Екологія: імаго активні УІ-Х (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 28). Личинки - типові еврибіонти з широким екологічним діапазоном, мешканці різноманітних стоячих та проточних водойм. Віддають перевагу невеликим калюжам, ставкам, болотам з мулистим дном та багатою водяною рослинністю (Попова, 1953: 215). Sутреtrит реdетопtапит (Мuller іn Аllioni, 1766) Ареал: трансєвроазіатський вид східного походження. Центральна та Південна Європа, на захід до Іспанії, на схід досягає Курильських островів (Белишев 1973а: 242; Askew, 1988: 184). На території України рідкісний вид, зустрічається у Західному Лісостепу, Передкарпатті та на невеликих висотах Карпат, у Закарпатській низовині, Київській, Чернігівській, Полтавській та Донецькій областях (Олигер, 1975: 7; Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 126). Екологія: імаго активні VІ-ІХ (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 28). Віддають перевагу водоймам з чистою водою та повільною течією (розливи струмків, проточні озера) (Белишев, 1973а: 243-244). 15.Sутреtrит sangиіпеит (Мuller, 1764) Ареал: західний євроазіатський вид. Широко розповсюджений в Європі, за винятком Ісландії, північних частин Британських островів та Скандинавії. Зустрічається у південній частині Британії, але його чисельність підтримується за рахунок міграцій з континенту. На сході ареал досягає Єнісею та озера Балхаш Вид знайдено також у Північній Африці (Марокко, Алжир) (Белишев, 1973а: 284; Азкелу, 1988: 181-182). Розповсюджений майже по всій території України, звичайний, місцями численний вид (немає даних з Криму та гірської частини Карпат) (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 128). Екологія: імаго активні VІ-Х (Горб, Павлюк, Спуріс, 2000: 28). Личинки живуть в стоячих водах, переважно в невеликих, зарослих, тимчасово пересихаючих водоймах (калюжах, болотах, ставках). У великих водоймах вони зустрічаються тільки у неглибоких, заболочених, пересихаючих влітку затоках та заплавах (Попова, 1953: 217). Мартинов В.В., Брустіло К.В. Родина СНRYSIDIDAE - БЛИСКУНКИ Всього зареєстровано 4 види, двох родів Рід: СhrysisLіnnе, 1761 1.Сhrуsiscуапеа Lіnnе, 1761 Хазяї: Частіше за все зустрічаються в комірках Тryрохylоп figulusL., Т. аttenuatumSmіth, Ретрhrеdоп (Сетопиs) ипісоlаrF., Nіtellasріпоlае Lаtr., Сrаbro (Sоlепіиs) rubicolaDuf. еt Регt., Оsтіа аепеа L., О. gіraudі Sсhm., НеriadesfІоrisoтmіsL., Н. trипсоrит L. Оdynerus (Апсіstrocеrиs) раrіеtumL. (за Ваlthasаг, 1954). Мосsагу (1967) в якості хазяїв приводив Тrурохуloп fіgиІиsL., Т. аttепиаtиrп Smіth., Ріsоп аtrіит Sріn., Ретрhеrdоп ипісоlоrРz., Nitelа sріпоtаі Lаtг., Сrаbrо rиbісоlа DUF. &РеRR.. Оsтіа аепеа L., Оdупеrиs раrіеtumL., ЕrіаdеstrипсоrumL., Е. /fІоrisomnisL. Сhrysisignіtа (Lіnnе, 1758) Поширення: Європа, Північна Африка, Західна Азія. В Середній та Північній Європі зустрічаються дуже часто (Lіnsenmаіег, 1959). Літ: Імаго зустрічаються з квітня до вересня (Мосsагу, 1967). Хазяї: За Мосsагу (1967): Рtоsіта поvетасиlаtа F., Еитепеs иnguiculatusVill., Е. соаrctatusL., Е. ротіforтіsRossі, Оdyпеrиs тиrаrіusL., О. сrаssісоrпіsРz., О. раrіеtumL., О. апtilopе Рz., 0. bіfаsсіаtusL., О. spinipesL., О. ІаrvipesSchuck, VesparufaL., ТrypoxyionfigulusL.. Т. аttenatumSmith., РhylantustrianguІumF., СеrceristrctiirybyensisL., Оsтіа tцfа L., О. етаrgіпаtа Lер., О. саетепtariaGегst., ЕriadesflorisomnisL, AnthophoracrinipesSmith, ColletesdavesianusK. (-unciferaAb.) ЗаВаlthasar (1954): середЕumenidae – Eumenesunguiculatus (Perns), E. Coarctatus (Lucciani), E. pomiformis (Andre, Lichtenstein) Odynerus (s. Str.) murarius (Malishev), O. (S. Str.) sinuatus (Enslin, Alfken), O. (s. Str.) crassicornis (Mocsari), Odynerus (Ancistrocerus) parietum (Schenck, Alfken, Trautmann, Verhoeff, Billups), O. (A.) pictus (Bignell), O. (A.) antilope (Westwood, Smith), O. (A.) callosus (Hoppner, Malishev, Dahlbom), O. (A.) bifasciatus (Alfken), Odynerus (Hoplomerus) spinipes (Laboulbene, Lucas, Chapman, BiUups, Smith). Odynerus (Gymnomerus) laevipes (DufouretPerris, Hoppner, Enslin); середVespidae – Vesparufa (Smith); зSphecidae - Trypoxylonfigulus (DufouretPerris, Buysson, Hoppner, Trautmann), T. attenuatum (Enslin), Philanthustriangulum (Latreille); зApidae – Osmiaemarginata (Lichtenstein, Trautmann), O. caementaria (Trautmann), O. bicornis (Smith), Heriadesflorisomnia (Lichtenstein), Anthophoracrinipes (Lichtenstein), Colletesdaviesanus (Smith). ЗаLinsenmaier (1959): OsmiarufaтарізноманітнівидиродуОdynerus. VanLithвиводивзгніздOdynerusnigricornis. СhrysisfulgidaLinne, 1761 Поширення: Вся Палеарктика, на півночі сягає навіть за полярне коло, де досягає Скандинавії та Фінляндії (Ваlthasar, 1954). Літ: Продовжується з травня до вересня (Моcsary, 1967). Хазяї: ОdynerusspinipesL.,O. MurariusL., O. CrassicornisPz., O. ParietumL., TripoxylonfigulusL., CrabrocavifronsThoms., OsmiafulviventrisPz (Mocsari, 1967). Рід: Неdychrum Latreile, 1806 Неdychrum gerstaeckeri Chevrier, 1869 Поширення: СереднятаПівденнаЄвропа, КавказтаЗакавказзя, Іран, Монголія, Чехія (Ваlthasar, 1954). Екологія: Частіше за все зустрічаються на квітках Асhillea(Ваlthasar,1954). Хазяї: Виуззоп приводив в якості паразитів для РhilanthuscoronatusF. и Рh. TriangulumF., Alfker - дляСеrcerisrybyensisL.,аGrand - дляС. етаrginataPanz. TrautmannвякостіхазяїнавказувавОхуbelusvictorLep. (Вalthasar, 1954). НікулінаТ.В., МартиновВ.В. РодинаSСОLYTIDAELatreille, 1807 - Короїди. Світовафаунажуків-короїдівнараховуєприблизно 6000 видів. В фауні України нараховується до 130 видів короїдів. В монографії Й.М. Погориляка (1973) для Карпат наводиться 92 види цієї родини. На нашу думку, на території НПП «Вижницький», враховуючи дендрологічний склад та кліматичні умови, можливо знаходження не менш ніж 60 видів жуків-короїдів. На теперішній час дослідження, які проводилися нами протягом травня та серпня 2008 року, дозволили виявити 26 видів з 19 родів цієї родини. РідНуlurgopsLeConte, 1876 НуІиrgopspalliates(Gyllenhal, 1813) В Україні зустрічається в межах розповсюдження хвойних порід. Кормові рослини: ялина, сосна, рідко ялиця. У Карпатах дає одне покоління на рік. В НПП «Вижницький» відмічений на ялині. При масовому розмноженні може шкодити лісу. РідРteleobiusBedel, 1888 Рteleobiusvittatus (Fabricius, 1787) В Україні зустрічається всюди в межах ареалу ільмових порід, які є для нього основною кормовою породою. Дає одне покоління на рік. В НПП «Вижницький» зареєстрований за допомогою модифікованих віконних пасток конструкції О.В. Петрова. РідНуlesinus Fabricius, 1801 Нуlesinus Fabricius, 1799 В Україні зустрічається всюди в межах ареалу ясена. Пошкоджує стовбур та гілки в зоні перехідної кори. В НПП «Вижницький» зареєстрований за допомогою модифікованих віконних пасток конструкції О.В. Петрова. РідРhloeotribusLatreille, 1796 Рhloeotribusspinulosus(Rеу, 1883) В Україні зустрічається всюди в межах ареалу ялини. Розвиток проходить на нижніх гілках ялини, що відмирають в наслідок нестачі світла. В НПП «Вижницький» зареєстрований на зваленій ялині. Практичного значення як шкідник лісу не має. Рід РhloeosinusChapuis, 1873 Рhloeosinusthujaethujae(Реггіs, 1855) В Україні ареал обмежений місцями зростання ялівця, який є для цього виду основною кормовою породою. Як виключення може зустрічатися на туї. В НПП «Вижницький» зареєстрований на ялівці. Практичного значення як шкідник лісу не має. РідРіtyogenesBedel, 1888 Ріtyogeneschalcographus(Linnaeus, 1761) В Україні зустрічається у Полісі та Карпатах в межах поширення ялини. Може шкодити іншим хвойним. У НПП «Вижницький» масовий вид, який був знайдений на сосні, ялині, а також зібраний за допомогою віконних пасток. Відмічений як шкідник лісу. Рід РіtyokteinesFuchs, 1911 Ріtiokteіnesspinidens (Reitter, 1894) В Україні зустрічається в межах розповсюдження ялиці, яка є для нього кормовою породою. Ходи закладає під товстою корою стовбура ялиць, що всихають. У НПП «Вижницький» відмічені поодинокі екземпляри. Великого практичного значення не має. Ріtyokteinesvorontzowi (Jacobson, 1895) Вид, який у трофічному відношенні пов'язаний виключно з ялицею, яка обмежує його поширення в Україні. Заселює верхівку, товсті гілки та тонкі стовбури відмираючи дерев. У НПП «Вижницький» відмічені поодинокі екземпляри. Великого практичного значення не має. РідОrthotomicusFerrari, 1867 Оrthotomicuslaricis(Fabricius, 1792) В Україні зустрічається всюди в зоні хвойних лісів. Кормові рослини - сосна, рідше ялина, дуже рідко ялиця та модрина. У НПП «Вижницький» нечисленний вид. При масовому розмноженні може шкодити лісу. Оrthotomicussuturalis (Gyllenhal, 1827) В Україні поширений всюди в межах ареалів хвойних порід, включаючи штучні соснові насадження лісостепової та степової зон. В НПП «Вижницький» відмічені поодинокі екземпляри. Віддає перевагу насадженням, які страждають від нестачі зволоження, або пошкоджені пожежею. Селиться в місцях тонкої або перехідної кори. При масовому розмноженні може шкодити лісу. РідIpsDeGeer, 1775 Ірsатіtinus(Еісhhoff, 1871) Західноєвропейський вид, розвиток якого пов'язаний переважно з ялиною. На теперішній час активно розширює свій ареал на схід. В Україні зареєстрований в Івано-Франківський, Львівській та Чернівецькій областях, включаючи територію НПП «Вижницький». При масовому розмноженні може шкодити лісу. Ірstypographus(Linnaeus, 1758) В Україні поширений всюди в межах ареалу ялини, яка є основною кормовою породою, рідше пошкоджує сосну та ялицю. На території НПП «Вижницький» масовий вид, відмічений на ялині. Має велике господарське значення у зв'язку з тим, що може давати спалахи чисельності, які тривають декілька років. В період масового розмноження жуки здатні пошкоджувати здорові рослини. Вид потребує постійних моніторингових досліджень та контролю чисельності. РідLymantorLovendal, 1889 Lymantorcoryli(Реггіs, 1853) ВУкраїнізустрічаєтьсявсюдивмежахареаліврізнихвидівклену, горіхуліщини, зрідкапошкоджуєграбтадеякііншірослини. Селиться на мертвих, навіть вражених грибковими захворюваннями гілочках, що лежать на землі. На території НПП «Вижницький» звичайний вид, відмічений на ліщині. Практичного значення не має. Рід ТаphrorychusEichhoff, 1878 Тарhrorychusbicolor(Негbst, 1793) Поширення в межах України не вивчено, відмічений в західних та східних областях. В НПП «Вижницький» відмічені поодинокі екземпляри. Основна кормова порода - бук, рідше заселює граб та дуб. Селиться під корою дерев, що всихають та на стовбурах старих дерев, переважно звалених. РідDryocoetesEichhoff, 1864 Вryocoetesalni(Georg, 1856) В Україні зустрічається локально. В НПП «Вижницький» звичайний вид. Пошкоджує вільху, рідше горіх ліщину та бук. Віддає перевагу вологим заплавним лісам, селиться на хворих або заражених іншими шкідниками деревах під корою стовбурів та гілок. Практичного значення не має. Dryocoetesautographus(Ratzeburg, 1837) В Україні зустрічається всюди в ареалі хвойних порід. Кормові рослини: сосна, ялина, рідко ялиця та модрина. В НПП «Вижницький» звичайний вид, відмічений на ялині та ялиці. Селиться в зоні товстої кори. При масовому розмноженні може шкодити лісу. РідСrypturgusErichson, 1836 Сrypturguspusillus(Gyllenhal, 1813) В Україні відмічений в Карпатах, Поліссі та Криму. Розвиток може проходити на різних хвойних - ялині, сосні, ялиці. В НПП «Вижницький» відмічений на сосні. Імаго зазвичай проникають під кору за допомогою вхідних отворів інших видів короїдів, свої ходи починають від яйцевих камер або личинкових ходів, пригнічуючи розвиток яєць та личинок виду-хазяїна. Практичного значення не має. Рід ТrypodendronStephens, 1830 Тrypodendrondomesticum(Linnaeus, 1758) В Україні поширений у Поліссі, Лісостепу, Карпатах та Криму. Може розвиватися у деревині великої кількості широколистяних деревних порід. У НПП «Вижницький» масовий вид, який пошкоджує вільху, березу, бук. Личинки і молоді жуки живляться міцелієм гриба, спори якого заносять у деревину самки. При масовому розмноженні може шкодити лісу. Тrypodendronlineatum(Оlivier, 1795) В Україні всюди в ареалі хвойних рослин. В НПП «Вижницький» звичайний вид, відмічений на ялині. Личинки живляться міцелієм гриба, спори якого в хід заносить самка в спеціальних парних органах - міцетангіях. При масовому розмноженні може шкодити лісу. Рід Anisandrus Ferrari, 1867 Апіsandrusdispar(Fabricius, 1792) В Україні зустрічається всюди в лісах, штучних насадженнях і садах. Розвиток личинок пов'язаний з міцелієм симбіотичних грибів, спорами яких самка може інфікувати будь-яку широколистяну породу. У НПП «Вижницький» дуже численний вид. При масовому розмноженні може шкодити лісу. Рід ХуleborusEichhoff, 1864 Хуleboruspfeili(Ratzeburg, 1837) Дуже рідкісний вид. В Україні поширений локально, переважно в Західних областях. Трофічно пов'язаний з вільхою. В НПП «Вижницький» зареєстровано один екземпляр, який був зібраний за допомогою віконних пасток конструкції О.В. Петрова. РідХуleborinusReitter, 1913 ХуІеborinusalniі(Niisima, 1909) Вид, який було завезено в Європу у середині XXстоліття. На території України на теперішній час його зареєстровано у Львівській, Київській, Чернігівській та Чернівецькій областях. Широкий поліфаг в межах широколистяних порід. В НПП «Вижницький» є масовим видом, який пошкоджує вільху, а також активно летить у віконні пастки конструкції О.В. Петрова. Личинки живляться міцелієм симбіотичних амброзійних грибів, що заносяться та культивуються самками в ході. Може шкодити лісу при масовому розмноженні. ХуІеborinussaxeseniiі (Ratzeburg, 1837) В Україні поширений на всій території. В ролі кормових рослин можуть виступати як листяні, так і хвойні дерева. У НПП «Вижницький» дуже численний вид, відмічений на березі та масово зібраний у віконні пастки конструкції О.В. Петрова. Розвиток личинок проходить у деревині, але пов'язаний з живленням симбіотичними амброзійними грибами. Може шкодити лісу при масовому розмноженні. Рід СryphalusErichson, 1836 Сryphalusasperatus(Gyllenhal, 1813) В Україні зустрічається всюди в межах ареалу ялини, яка є головною кормовою породою для нього. Може також пошкоджувати ялицю та модрину. В НПП «Вижницький» масовий вид, відмічений на ялині та ялиці. Зустрічається на деревах різного віку, може шкодити підросту ялини. Сryphaluspiceae(Ratzeburg, 1837) В Україні зустрічається всюди у межах ареалу ялиці, яка є для нього головною кормовою породою. Може пошкоджувати також ялину. В НПП «Вижницький» звичайний вид, відмічений на ялиці та ялині. При заселенні віддає перевагу гілкам та стовбуру в зоні тонкої та перехідної кори. Може шкодити лісу. Рід РіtyophthorusEichhoff, 1864 Ріtyophthoruspityographuspityographus(Ratzeburg, 1837) В Україні - всюди в місцях зростання хвойних лісів. Є поліфагом серед хвойних, пошкоджуючи ялицю, ялину, сосну, модрину та інші. В НПП «Вижницький» масовий вид, відмічений на ялиці, ялині, сосні та ялівці. При масовому розмноженні може шкодити лісу. Мартинов В.В. Надродина SCARABAEOIDEALatreille, 1802 Матеріал підрозділу подано за уніфікованою схемою, що містить відомості про об'єм родини чи роду в Україні, ареал виду, особливості його біології, господарське значення та чисельність на території заповідника. В основу роботи покладено особисті збори автора. На даний час на території заповідника та в його околицях зареєстровано 18 родів та 44 види пластинчатовусих з чотирьох родин. Цю цифру не можна вважати остаточною і подальші дослідження безумовно приведуть до нових знахідок. Родина LUCANIDAELatreille, 1804 Підродина LUCANINAELatreille, 1804 Рід РlatycerusGeoffroy, 1762 В Україні рід представлений двома видами, в межах заповідника відомий один. Рlatyceruscaraboidescaraboides(Linnaeus, 1758) Поширення: європейсько-сибірський вид, відомий з зони широколистих лісів лісостепу та півночі степів Європи, на схід доходить до Приамур'я. Екологія: мезофіл, зустрічається в широколистих лісах. Личинка сапрофаг, розвивається в трухлій деревині широколистих порід (верба, липа, дуб та ін.) та в ґрунті біля коренів. Зимівля проходить у фазі імаго та личинок останнього віку. Імаго активні V-VI. Підродина DORCINAEParry, 1864 У фауні України, як і на території заповідника, представлена типовим родом. Рід DorcusMacLeay, 1819 У фауні України рід представлений типовимвидом. Dorcusparallelipipedus(LINNAEUS, 1758) Поширення: Південно-Західна Африка, широколисті ліси лісостепової і степової зон Європи, Крим, Кавказ, на північний-схід доходить до р. Урал. Екологія: мезофіл, зустрічається в різноманітних лісових біотопах. Личинки розвиваються в мертвій деревині широколистих порід (дуб, бук, граб, рідше в березі, тополі, клені). Зимує у фазі личинки або молодого жука (Медведев, 1952). Імаго активні ІУ-УІІ, живляться соком, що витікає із стовбурів дерев. Родина TROGIDAEMacLeay, 1819 Рід ТroxFabricius, 1775 У фауні України представлений 5 видами, на території заповідника один. Тroxhispidus(Роntoppidan, 1763) Поширення: широко розповсюджений в Європі, Криму Кавказі, Середня та Мала Азія, Сірія, Північний Іран, Північна Африка. Екологія: ксерофіл, зустрічається переважно в сухих, відкритих біотопах. Кератофаг, живиться хутром звірів та пером птахів. Часто зустрічається на пелетках хижих птахів, муміфікованих трупах в норах хижаків. Імаго активні Ш-ХІ. Зимують імаго, живуть до двох років. Родина GEOTRUPIDAELatreille, 1802 Підродина GEOTRUPINAELatreille, 1802 Систематика підродини наводиться відповідно до ревізії М. 2ипіпо (1984). РідАпорlotrupesjekel1866 Аnoplotrupesstercorosus (Scriba, 1791) Поширення: лісостепова і лісова зони Європи, на схід до Західного Сибіру. Екологія: мезофіл, віддає перевагу вологим лісовим біотопам. Генерація однорічна, зимують у фазі імаго. Личинки розвиваються, головним чином, у гниючому листі, що заготовляють батьки, рідше в гної. 8. Вого\?зкі (1960) проводив спеціальні дослідження біології цього виду на території Біловезького парку і вважає, що його значення в збагаченні ґрунту органічними речовинами подібне до ролі дощових червів. Імаго активні ІУ-ІХ, живляться гноєм, гниючими грибами та листям, інколи зустрічаються на трупах тварин. На території заповідника один з найбільш чисельних видів, зустрічається в усіх типах лісів. РідGeotrupesLatreille, 1797 Geotrupesstercorarius (Linnaeus, 1758) Поширення: Центральна і Північна Європа, на схід до Охотського моря, завезений до Канади (Николаев, 1975). Екологія: мезофіл, мешканець лісових біотопів з різними типами грунтів. Уникає відкритих степових ділянок. Копрофаг, імаго активні ІУ-Х, в присмерковий час активно летять на світло. Вдень зустрічаються в норах під гноєм. Проміжний хазяїн гельмінтів. На території заповідника звичайний вид на випасах. Родина SCARABAEIDAELatreille, 1802 Підродина SCARABAEINAELatreille, 1802 Триба СОРRINILeach, 1815 Рід СорrisGeoffroy 1762 У фауні України представлений двома видами, на території заповідника одним. Сорrislunaris(Linnaeus, 1758) Поширення: середземноморсько-європейський вид, широко розповсюджений в Європі, проникає на північ до Англії, на північному-сході доходить до долини Іртиша, проникає у Середню Азію. Екологія: еврибіонт, населяє різноманітні біотопи з різними типами ґрунтів. Імаго активні в присмерковий і нічний час, на протязі всієї ночі летять на світло. Копрофаг. Імаго активні ІУ-ІХ. Виявляє турботу про личинок, заготовляючи корм. Генерація однорічна. Зимує імаго. В межах заповіднику зустрічається виключно у відкритих біотопах, в місцях випасу худоби. Триба ОNTHOPHAGINIBurmeister, 1846 Рід ОпthophagusLatreille, 1802 Один з найбільших родів пластинчатовусих жуків, представлений у світовій фауні більш ніж 1600 видами, у фауні України - 26 видів. На території заповідника зареєстровано 7 видів, але цю цифру ніяк не можна вважати остаточною. Опthophagus (s. Str.) Taurus (Schreber, 1759) Поширення: середземноморський вид. Зареєстрований в Північній Африці, Середземномор'ї, Середній Європі, Малій і Середній Азії, Кавказі, на північний схід до р. Урал, на південний схід до Паміро-Алтая. Екологія: ксерофіл, населяє сухі і помірно вологі біотопи. Копрофаг. Жуки активні ІУ-Х, в денний час. Виявляють турботу про нащадків, заготовляючи корм для личинок. Проміжний хазяїн гельмінтів. На території заповідника звичайний вид в місцях випасу худоби. Опthophagus (s. str.) illyricus (Scopoli, 1763) Поширення: європейсько-середземноморський вид. Середня і Південна Європа, Мала Азія, Сирія, Іран, Ірак, Афганістан, Середня Азія, Закавказзя. Екологія: ксерофіл, зустрічається в різноманітних відкритих біотопах з різними типами ґрунтів. Копрофаг. Імаго активні вдень ІУ-Х. Звичайний вид в місцях випасу худоби. Опthophagus (Раlaeonthophagus) gibbulusgibbulus(Раllaus, 1781) Поширення: транспалеарктичний вид. Екологія: еврибіонт, населяє різноманітні біотопи з різними типами ґрунтів. Копрофаг. Імаго активні вдень ІУ-Х. Зимує в стадії імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. Опthophagus (Раlaeonthophagus) nuchicornis (Linnaeus, 1758) Поширення: європейсько-сибірський вид, на схід доходить до Північного Китаю, завезений у Північну Америку. Екологія: еврибіонт, копрофаг, імаго активні вдень IV-VIII. На території заповідника та його околиць звичайний вид, зустрічається в місцях випасу худоби. Опthophagus (Palaeonthophagus)vacca(Linnaeus, 1767) Поширення: європейсько-середземноморський вид. Середня і Східна Європа, Кавказ, Північна Африка, Середня Азія на північний схід до Казахстану. Екологія: еврибіонт, копрофаг, жуки активні вдень, ІП-ІХ. Проміжний хазяїн гельмінтів. На території заповідника звичайний вид у місцях випасу худоби, уникає лісових пасовищ. Опthophagus (Palaeonthophagus) fracticornis(Ргеyssler, 1790) Поширення: Європа, Північна Африка, Передня Азія до Ірану, Південна Росія до Кавказу. Екологія: еврибіонт, копрофаг, імаго активні вдень, ІУ-Х. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид у місцях випасу худоби. Опthophagus (Palaeonthophagus)coenobita(Негbst, 1783) Поширення: Середня і Східна Європа, Мала Азія, Кавказ, Туркменія. Екологія: мезофіл, зустрічається на узліссях, галявинах, під пологом лісу. Копрофаг, факультативний некрофаг. Жуки активні вдень, зустрічаються протягом тривалого часу, ІУ-ІХ, хоча масовий літ відбувається навесні в квітні - травні. Зимує імаго. Рід СассbiusThomson, 1863 У фауні України представлений двома видами, на території заповідника відомий один. Сассоbiusschreberi(Linnaeus, 1767) Поширення: Середземномор'я, Середня Європа, Кавказ, Закавказзя, Середня Азія, Сирія, Іран, Північна Африка. Екологія: еврибіонт, заселяє різноманітні біотопи, уникає тільки занадто зволожених стацій. Копрофаг, виявляє турботу про нащадків, генерація однорічна. Жуки активні вдень, ІУ-ІХ. Проміжний хазяїн гельмінтів. На території заповідника звичайний вид у місцях випасу худоби. Триба ОNITICELLINI.J. Kolbe, 1905 Рід ЕиопіticellusA.janssens 1953 У фауні України представлений двома видами, на території заповідника зареєстровано один. Еиопіticellusfulvus(Goeze, 1777) Поширення: Середня і Південна Європа, Кавказ, Північна Африка, Середня Азія, Іран, Казахстан. Екологія: еврибіонт, зустрічається в різноманітних біотопах з різними типами ґрунтів. Копрофаг. Генерація однорічна, жуки активні вдень, ІУ-Х. Виявляють турботу про нащадків. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид, уникає занадто зволожених та лісових біотопів. Підродина АРНODINAELeach, 1815 Триба Рsammodiini Рід РsammodiusFal.,1807 У фауні України представлений трьома видами, в межах заповіднику одним. Рsammodius (s. str.) asper(Fabricius, 1775) Поширення: Палеарктика, завезений до Північної Америка, Східної та Південної Африки. Екологія: мезофіл, зустрічається по берегах річок у піщаних відкладах. Сапрофаг. Відомий за поодинокими екземплярами зібраними на березі р.Сірет. Триба АРНODIINILeach, 1815 Рід ОхуотusDejean, 1833 У фауні України представлений типовим видом. ОхуотиssуІvеstris(Scopoli, 1763) Поширення: Європа, Кавказ, Мала та Середня Азія, завезений у Північну Америку. Екологія: мезофіл, заселяє відкриті ділянки в лісових біотопах, галявини, узлісся. Сапрофаг, хоча інколи зустрічається в гної, норах гризунів, гниючих грибах. Жуки активні ПІ-VIII, летять на світло. Генерація однорічна. Чисельність виду не з'ясовано, відомі лише поодинокі знахідки. Рід Арhodiusillider, 1798 Один з найбільших родів світової фауни твердокрилих, остаточно видовий склад у фауні України до останнього часу не з'ясований. Арhodius (Асrossus) luridus (Fabricius 1775) Поширення: Європа, Крим, Кавказ, Сибір, Північна і Середня Азія, Північна Африка, завезений до Північної Америки. Екологія: заселяє різноманітні відкриті біотопи з різними типами грунтів. Копрофаг. Імаго активні вдень, IV-VI. Зимує в стадії імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид на відкритих пасовищах. Арhodius (Асrossus) depressus(Кugelann 1792) Поширення: транспалеарктичний вид, розповсюджений від Європи до Тихого океану, Кавказ, Тянь-Шань, Памір, Монголія, Китай, завезений у США. Екологія: мезофіл, зустрічається переважно під пологом лісу, на узліссях та галявинах широколистих лісів, уникає відкритих біотопів. Копрофаг, імаго активні в денний час, IV-VIII. Проміжний хазяїн гельмінтів. Арhodius (Асrossus) rufipes(Linnaeus, 1758) Поширення: транспалеарктичний вид, Європа (крім крайньої півночі), Закавказзя, Іран, Казахстан, спорадично в Середній Азії, на схід доходить до Японії. Завезений в Аргентину, Конго, мис Доброї Надії. Екологія: мезофіл, переважно лісовий вид. Звичайний на випасах домашньої худоби під пологом лісу. Копрофаг, імаго активні вдень, У-Х. Генерація однорічна. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид на лісових пасовищах, та полонинах (г. Бозна). Арhodius (Otophorus) haemorrhoidalis(Linnaeus, 1758) Поширення: транспалеарктичний вид, завезений у Північну Америку. Екологія: еврибіонт, імаго активні вдень, ІУ-Х. Копрофаг, генерація однорічна. Зимує в фазі імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид на випасах домашньої худоби в різноманітних біотопах. Арhodius (Colobopterus) erraticus (Linnaeus, 1758) Поширення: транспалеарктичний вид, завезений у Північну Америку. Екологія: еврибіонт, копрофаг. Імаго активні вдень, ІУ-Х. Жуки виявляють турботу про нащадків, заготовляючи корм для личинок. Зимує в фазі імаго. Генерація однорічна. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид на відкритих ділянках, уникає лісових біотопів. Арhodius (Teuchestes) Fossor(Linnaeus, 1758) Поширення: європейсько-сибірський вид, Північна та Центральна Європа, Кавказ, Казахстан, Сибір, на схід до Байкалу і півночі Монголії. Екологія: мезофіл, копрофаг. Імаго активні вдень, ІУ-Х. На протязі року має дві генерації, зимує в стадії імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид, зустрічається на випасах, уникає занадто зволожених та затінених біотопів. Арhodius (Eupleurus) subterraneussubterraneus(Linnaeus, 1758) Поширення: транспалеарктичний вид, Європа, Закавказзя, Туркестан, Афганістан, Сибір, Монголія. Завезений у Північну Америку. Екологія: еврибіонт, копрофаг. Імаго активні вдень, ІУ-УШ, вірогідно, має дві генерації за рік, зимує в фазі личинки. Проміжний хазяїн гельмінтів та скреблянок (АсапгЬосерпаІез). У заповіднику зустрічається на всіх типах пасовищ. Арhodius (Chilothorax) melanostictusW. Schmidt 1840 Поширення: Європа, Північна Африка, Передня Азія, Закавказзя, Казахстан та Середня Азія. Екологія: еврибіонт, зустрічається всюди в місцях випасу худоби, уникає тільки занадто зволожених та затінених біотопів. Імаго активні ІП-ХІ, навесні вдень та в присмерковий час, влітку в присмерковий та нічний час, восени пік активності зміщується на денний час. Зимують у фазі імаго. Копрофаг, факультативний некрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид на різних типах пасовищ, крім занадто зволожених, уникає темних лісових біотопів. Арhodius (Coprimorphus) scrutator (HERBST, 1758) Поширення: Південна та центральна Європа, Крим. Екологія: копрофаг, зустрічається на відкритих ділянках в місцях випасу худоби. Імаго проявляють турботу про нащадків заготовляючи корм. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид на полонинах (г. Бозна). Арhodius (Volinus) sticticus (Panzer 1798) Поширення: Європа, Мала Азія, Кавказ, Іран. Екологія: мезофіл, віддає перевагу вологим лісовим біотопам. Копрофаг, хоча інколи зустрічається на гниючих грибах. Імаго активні вдень ІУ-ХІ, восени спостерігається збільшення чисельності за рахунок виходу молодих жуків. Зимує в фазі імаго. У заповіднику звичайний вид, зустрічається під пологом лісу, уникає відкритих ділянок. Арhodius (Melinopterus) phodromus (Brahm, 1790) Поширення: Європа, Закавказзя, Казахстан, Середня Азія, на схід до Байкалу, завезений до Північної Америки. Екологія: мезофіл, імаго активні вдень, зимують імаго. На протязі року спостерігається два чітко виражених піки льоту, навесні ІІІ-УІ (вихід після зимівлі) та восени (нова генерація, яка піде на зимівлю) ІХ-ХІ. Копрофаг, факультативний некрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид. Арhodius (Melinopterus) sphacelatus (Panzer, 1798) Поширення: широко розповсюджений на території Європи, Центральної та Північної Азії. Знахідки з території Центральної та Західної Африки потребують перевірки. Екологія: мезофіл, копрофаг. Біологія виду невідома. Зустрічається разом з попереднім видом. У заповіднику звичайний вид. Арhodius (Esymus) pusilluspusillus (Herbst, 1789) Поширення: транспалеарктичний вид, Європа, Кавказ, Середня Азія, Казахстан, Сибір, Японія. Екологія: мезофіл, віддає перевагу помірно зволоженим і затіненим біотопам, звичайно зустрічається під пологом лісу. Імаго активні вдень, ІУ-ІХ, копрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид у місцях випасу худоби. Арhodius (Eudolus) quadriguttatus (Herbst 1783) Поширення: Європа, Північна Африка, Мала і Середня Азія, Казахстан, Кавказ. Екологія: ксерофіл, зустрічається на різних типах ґрунтів. Уникає зволожених та лісових біотопів. Імаго активні вночі, ІУ-УІ. Копрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику досить рідкісний вид. Арhodius (s. Str.) fimetarius (Linnaeys, 1758) Поширення: європейсько-сибірський вид. Європа на північ до Кольського півострова, на схід до Байкалу, Азія. Завезений до Північної Америки та Північного узбережжя Африки. Екологія: еврибіонт, зустрічається в найрізноманітніших біотопах. Імаго активні вдень, ІП-ХІ. Генерація однорічна, зимує в фазі імаго, копрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику один з найбільш чисельних видів роду. Арhodius (s. Str.) foetens (Fabricius, 1787) Поширення: європейсько-сибірський вид. Європа на схід до Байкалу, Кавказ, Казахстан. Екологія: мезофіл, віддає перевагу помірно зволоженим біотопам. Імаго активні, IV-IX, але найбільшої чисельності досягає наприкінці літа (серпень), в першу половину ночі летять на світло. Копрофаг, проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид на різноманітних типах пасовищ, зустрічається разом із попереднім видом. Арhodius (Agrilinus) ater (DeGeer, 1774) Поширення: Європа, Кавказ, Західний Казахстан, Північна Азія, наводиться для Середньої Азії. Екологія: мезофіл, копрофаг. Імаго активні вдень, ІУ-УІІ. Уникає відкритих біотопів, зустрічається переважно на випасах під пологом лісу. Проміжний хазяїн гельмінтів. Арhodius (Agrilinus) rufus(МоІІ, 1782) = scybalarius (Fabricius, 1781) Поширення: Європа, Кавказ, Закавказзя, Західна та Центральна Сибір, Західний Казахстан. Екологія: мезофіл, копрофаг, масово зустрічається на випасах під пологом лісу. Імаго активні УІ-Х, в присмерковий час та на початку ночі летять на світло. Зимують імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид на відкритих пасовищах в околицях заповідника. Арhodius (Limarus) maculatesSturm 1800 Поширення: Центральна та Північна Європа, Кавказ. Екологія: мезофіл, копрофаг. На території Карпат зустрічається на випасах під пологом лісу. Біологія виду не досліджена Нами знайдено єдиний екземпляр в гної овець. Арhodius (Nialus) variansDuftschmidt, 1805 Поширення: Європа, Північна Африка, Мала і Середня Азія. Екологія: мезофіл, імаго активні в денний час та летять на світло, IV-VIII. Копрофаг - сапрофаг. Проміжний хазяїн гельмінтів. Звичайний вид у місцях випасу худоби. Арhodius (Calamosternus) granarius (Linnaeus, 1767) Поширення: космополіт. Екологія: еврибіонт, зустрічається в найрізноманітніших біотопах. Копрофаг -сапрофаг, зареєстрований як факультативний некрофаг. Імаго активні III-VII. Навесні імаго активні вдень, влітку в присмерковий та нічний час. Зимує імаго. Проміжний хазяїн гельмінтів. У заповіднику звичайний вид. Підродина MELOLONTHINAESamouelle, 1819 Триба MELOLONTHINISamouelle 1819 Рід МеІоІопtha Fabricius, 1775 У фауні України представлений трьома видами, з яких на території заповідника відомі два. Меlolontha (s. Str.) melolontha (Linnaeus, 1758) Поширення: Північна і Центральна Європа на схід до Курська, Харкова, долини р. Айдар (Луганська обл.). Південна межа на території України проходить через Одесу, Запоріжжя, Кіровоград (Медведєв, 1952а). Екологія: мезофіл, віддає перевагу лісам на легких, пухких ґрунтах. Імаго активні в присмерку та на початку ночі, IV-VI. Жуки живляться листям різних широколистих порід. Генерація чотирьохрічна, небезпечний шкідник лісового господарства. Проміжний хазяїн скреблянок (Асаштюсерпаїез). На території заповідника масовий вид, зустрічається на всіх ділянках. Підродина DYNASTINAEMacLeay, 1819 Триба ORYCTINIMulsant, 1842 Рід Оryctesilliger, 1798 У фауні України представлений єдиним поліморфним видом. Оryctes (s. str.) nasicornis nasicornis (Linnaeus, 1758) Поширення: Північна Африка, Центральна та Південна Європа, Мала Азія, Кавказ, на північний-схід досягає р. Об, на південий-схід до Китаю. Екологія: мезофіл, мешканець широколистих лісів, у степовій зоні - антропофіл. Імаго активні вночі, ІП-ІХ. Жуки фітофаги, живляться соком, що витікає з стовбурів дерев, хоча необхідність додаткового живлення імаго остаточно не з'ясована. Цілком можливо, що жуки афаги. Личинки сапрофаги, розвиваються в трухлій деревині, купах тирси, скупченнях гниючого рослинного сміття. Генерація чотирьохрічна, проміжний хазяїн скреблянок {Асаthocephales). Підродина СЕТОNINAELeach, 1815 Триба СЕТОNIINILeach, 1815 Рід ОхуthyreaМulsant, 1842 У фауні України представлений двома видами. Охуthyreafunesta(Роdа, 1761) Поширення: відомий з Північної Африки, широко розповсюджений в Європі, північна межа ареалу в межах України проходить через Житомирську обл., північ Київської та південь Чернігівської областей, Суми, Білгород (Медведев, 1964). Екологія: мезофіл, віддає перевагу лісовим біотопам. Імаго активні в теплі сонячні дні, У-УПІ. Жуки фітофаги, живляться квітами різних рослин, личинка сапрофаг, розвивається в трухлій деревині або ґрунті збагаченому рослинними рештками. Генерація однорічна, зимує в фазі імаго. На території заповідника звичайний вид, зустрічається скрізь на квітучих рослинах. Рід СеtoniaFabricius, 1775 У фауні України представлений єдиним політипічним видом. Сеtoniaaurataaurata (Linnaeus, 1761) Поширення: від Південної Фінляндії, півдня Скандинавського півострова та Англії, по всій Європі, на сході досягає Прибайкалля, проникає в Середню Азію. Екологія: мезофіл, заселяє різноманітні лісові та лісостепові біотопи. Імаго активні у теплі сонячні дні, ІУ-ІХ. Жуки фітофаги, живляться частинами квітів, личинка розвивається в трухлій деревині різних широколистих порід та ґрунті багатому перегноєм та гниючими рослинними рештками. Генерація однорічна, зимує в імагінальній або личинковій стадії. Проміжний хазяїн скреблянок (Асапthocephales) та гельмінтів. Звичайний вид на території заповідника, зустрічається скрізь на квітах. ТрибаТRICHIINIFleming, 1821 РідТrichiusFabricius 1775 У фауні України рід представлений чотирма видами, на території заповідника типовим видом. Тrichiusfasciatus (Linnaeus, 1758) Поширення: транспалеарктичний вид широко розповсюджений у лісах Євразії (за винятком півночі), на схід доходить до Камчатки та Японських островів, проникає в Середню Азію. Екологія: мешканець широколистих лісів, типово літній вид, зустрічається УІ-УШ. Жуки активні вдень, зустрічаються на лісових галявинах, де живляться квітами різноманітних рослин. Може наносити незначної шкоди квітам яблуні та троянди. Личинки розвиваються в трухлій деревині широколистих порід, генерація однорічна, зимує в фазі личинки. Звичайний вид на території заповідника. Триба VALGINIMulsant, 1842 Рід ValgusScriba, 1790 У фауні України представлений типовим видом. Valgushemipterus (Linnaeus, 1758) Поширення: широко розповсюджений в Європі, відомий з Північно-Західної Африки, на схід досягає Примор'я. Екологія: мезофіл, зустрічається всюди, де є гниюча деревина, в якій розвивається личинка. Генерація однорічна, зимує в фазі личинки. Імаго активні вдень, ІУ-УІІ. Жуки фітофаги, живляться квітами та листям дерев, чим наносять незначної шкоди. Звичайний вид, зустрічається на лісових галявинах на всій території заповідника. Мартинов Вч. В., Мартинов В.В. Під час досліджень в межах НПП „Винницький" зареєстровано 38 видів денних метеликів, що становить близько 30-40% фауни денних метеликів парку. Ряд - LEPIDOPTERA Підряд – Rhopalocera Підродина – NymphalinaeSlainson, 1827 РідРolygoniac-album(Linnaeum, 1758) РоІуgoniac-album(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: кропива дводомна (Urticadioica), хміль звичайний (Нитиlus Іириlus) та інші. На території парку звичайний вид. Рід VanessaFabricius, 1807 Vanessaatalanta(Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: кропиви (Urticadioica, U. urenes), помури (Parietariaofficinalis, P. diffusa) На території парку звичайний вид. Рід ІпасhisHubner, 1819 Іпасhisio(Linnaeus, 1758) Поширення: помірний та субтропічний пояси Європи, помірний пояс Азії. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: кропива дводомна (Іігііса сііоіса), хміль звичайний (Нитиіш Іириіш) та інші. На території парку звичайний вид. Рід АRASCHNIAHubner, 1819 Аraschnialevana(Linnaeus, 1758) Поширення: помірний пояс Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: кропива дводомна (і/гііса сііоіса), хміль звичайний (Нитиіш Іириіш) та інші. На території парку звичайний вид. Рід VanessaFabricius, 1807 Vanessacardui (Linnaeus, 1758) Поширення: увесь світ, крім Південної Америки. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два-чотири покоління. Кормові рослини: кропива дводомна (Urticadioica), хміль звичайний (Нитиluslupulus) та інші. На території парку звичайний вид. Родина - РіегidaeDuponchel, 1835 Підродина – DismorphiinaeSchatz, 1886 Рід Leptidea Billberg, 1820 Leptidea sinapis(Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: горошки (Lathyruspratensis, L. Tuberosus, megaianthus, L. Vernus, L.niger, L. Aphaca) та інші. На території парку звичайний вид. Leptideamorsei(Linnaeus, 1758) Поширення:.Середня Європа, Балканський півострів, крайня східна частина Південної Європи та помірний пояс Азії. Поширення на Україні потребує уточнення. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: горошки (Lathyruspratensis, L. Niger, L. Aphaca)та інші. Підродина – СоliadinaeSwainson, 1827 Рід РierisSchrank, 1801 Рierisbrassicae(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: дикорослі та культурні рослини: капуста (Brassica) та інші. На території парку звичайний вид. Ріеrisrapae(Linnaeus, 1758) Поширення: Голарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: дикорослі та культурні рослини: капуста (Brassica) та інші. На території парку звичайний вид. Ріerisnapi(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: дикорослі та культурні рослини: капуста (Вrassica) та інші. На території парку звичайний вид. Підродина – СоliadinaeSwainson, 1827 Рід GonepteryxLeach, 1815 Gonepteryxrhamni(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: крушина ламка (Frangulaalnus), терен колючий (Prunusspinosa) На території парку звичайний вид. Підродина – SatyrinaeBoisduval, 1833 Рід МапіоlaShrank, 1801 Мапіоlajurtina(Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: пажитниця звичайна (Loliumperenne), костриці (Festucarubra, F. Arundinacea) На території парку звичайний вид. РідАрhantopusWallengren, 1853 Арhantopushyperantus(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: грястиця звичайна (Dactylisglomerata), мітлиці (Agrostiscapillaries, Agigantean). На території парку звичайний вид. РідLasiommataWestwood, 1841 Lasiommatamegera(Linnaeus,1758) Поширення: Помірний та субтропічний пояси Західної Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: грястиця звичайна (Dactylisglomerata), мітлиці (Аgrostiscapillaries, А. gigantea). На території парку звичайний вид. РідЕrebiaDalman, 1816 Еrebiaaethiops(Еsper, 1777) Поширення:. Помірний пояс Палеарктики, крім крайніх західних та східних частин. В Україні відомий із Закарпаття, Карпат, Передкарпаття, правобережної частин Полісся та з Лісостепу. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: малявка синя (Moliniacarulea), осока вічнозелена (Carexsempervirens) та інші. На території парку звичайний вид. Еrebialigea(Linnaeus, 1758) Поширення: Помірний пояс Палеарктики, крім крайніх західних та східних частин. В Україні відомий із Закарпаття, Карпат, Передкарпаття, правобережної частин Полісся/ Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: куничники (Calamagrostis), осоки (Carex) та інші. На території парку звичайний вид. Рід СоепопутрhaHubner, 1819 Соепопутрhapamphilus(Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: пахуча трава (Anthoxanthumsp.), тонконоги (Poasp). На території парку звичайний вид. Соепопутрhа glycerion(Вогkhausen, 1788) Поширення: Палеартика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: пахуча трава {Апthoxanthumsp. ), тонконоги (Poasp.). На території парку звичайний вид. РідМеІапаrgiaMeigen, 1829 Меlanargiagalathea(Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: тимофіївки (Рhleumsр.), тонконоги (Роа trivialis, P. Annua) та інші. На території парку звичайний вид. Рід РаrargeНubner, 1819 Раrargeaegeria (Linnaeus, 1758) Поширення: Західна Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: тимофіївки (Рhleumsp.), тонконоги (Роа trivialis, P. Annua) та інші. На території парку звичайний вид. Родина – НеsperiidaeLatreille, 1809 Підродина – РугginaeBurmeister, 1878 РідЕrynnis Schrank, 1801 Еrynnis tages (Linnaeus, 1758) Поширення: Європа та Палеарктична частина Азії. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: лядвенці (Lotuscorniculatus, L. Uliginosus), гіпокрепіс чубатий (Нір-росrepis сотоsа), горошок кучерявий (Соronillavaria), люцерна-хмелик (Меdicagolupulina) та інші. На території парку звичайний вид. Підродина – НеsperiinaeLatreille, 1809 Рід Незрегіа РаЬгісіиз, 1793 Незрегіа сотта (Ілппаеи», 1758) Поширення: Голарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: горошок кучерявий (Соronilla varia), костриця овеча (Festucaovia) та інші. На території парку звичайний вид. Рід ТhymelicusНubner, 1819 Тhymelicuslineola (Ochsenheimer, 1808) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: тимофіївка (Phleumpratense), солодник м'який (Ноlicus тоllis) та інші. На території парку звичайний вид. Підродина – АгgynninaeSwainson, 1827 Рід СlossidaeReuss, 1920 Сlossianaselene(DenisSchiffermuller, 1775) Поширення: Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: грястиця звичайна (Dactylisglomerata), тонконоги (Роа trivialis, Р. annua). На території парку звичайний вид. Сlossianadia(Linnaeus, 1767) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasp.). На території парку звичайний вид. РідАrgynnis Fabricius, 1807 Аrgynnis paphia (Linnaeus, 1758) Поширення: помірний та субтропічний пояси Західної та Центральної Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasp.), малина (Rubusidaeus). На території парку звичайний вид. Аrgynnisadippe(DenisSciffermuller, 1775) Поширення: Палеарктики. В Україні майже повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasр.). На території парку звичайний вид. .Аrgunnisaglaja (Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні майже повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasp. ), ракові шийки (РоІуgonymbistorta). На території парку звичайний вид Аrgynnisniobe(Linnaeus, 1758) Поширення: Палеарктика. В Україні майже повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasp.). На території парку звичайний вид Рід IssoriaHubner, 1819 Issorialathonia(Linnaeus, 1758) Поширення: помірний та субтропічний пояси Західної та Центральної Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає до чотирьох покоління. Кормові рослини: фіялки (Violasp.), еспарцет (Onobrychisviciifolia). На території парку звичайний вид. Родина – РаріlionedaeLatreille, 1802 Підродина – РаріlioninaeLatreille 1802 Рід Iphiclides Hubner, 1819 Іphiclides podalirius (Linnaeus, 1758) Поширення: Південна та Центральна Європа, південні та центральні частини Західної Азії. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: дикорослі та культурні види. На території парку звичайний вид. РідРаріlio(Linnaeus, 1758) Раріliomachaon(Linnaeus, 1758) Поширення: Голарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: рута городня (Rutagraveolens), різак звичайний (Falcariavulgaris) та інші. На території парку звичайний вид. Підродина – АраturinaeBoisduval, 1840 Рід АpaturaFabricius, 1807 APATURAILIA (DenisSchiffermuller, 1775) Поширення: Європа. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає три покоління. Кормові рослини: осика (Рориlustremula), тополі (Рориlusalba, Р.nigra). На території парку звичайний вид Родина – LycaenidaeLeach, 1815 Підродина – RiodininaeGrote, 1895 РідЕveres HUBNER, 1819 Everes argiades (Pallas, 1771) Поширення: Помірний та субтропічний пояс Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: горошок велико квітковий (Lathyrusmegalanhus), міхурник деревовидний (Соluteaarboresccena). На території парку звичайний вид. РідРоlyommatus Latreille, 1804 Роliommatus icarus (Rottemburg 1775) Поширення: Палеарктика. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: лядвенці (Lotuscorniculatus, L. Uliginosus), гіпокрепіс чубатий (Нір- Росrepiscomosa), горошок кучерявий (Соronillavaria), люцерна-хмелик (Меdicagopocrepiscomosa) та інші. На території парку звичайний вид Рід SaturiumScudder, 1876 Saturiumw-album (Knoch, 1782) Поширення: помірний пояс Європи. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає одне покоління. Кормові рослини: ясени (Fraxinussp.,), каргач (Ulmusglabra). На території парку звичайний вид Рід CupidoScrank, 1801 СирШо тіпітт (Тешзіу, 1775) Поширення: Помірний пояс Палеарктики. В Україні повсюдно. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: горошок велико квітковий (Lathyrusmegalanthus), міхурник деревовидний (Coluteaarborescens). На території парку звичайний вид. 38.CupidoOsiris (Meigen, 1829) Поширення: Південна та Центральна Європа, помірний та субтропічний пояси Західної та Центральної Азії. В Україні відомий з Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Черкаської, Миколаївської, Одеської областей та з Криму. Біологія: протягом року дає два покоління. Кормові рослини: горошок велико квітковий (Lathyrusmegalanthus), міхурник деревовидний (Coluteaarboresccens). На території парку звичайний вид. ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНИЙ ОГЛЯД ДЖМЕЛІВ УРОЧИЩА СТЕБНИК (НПП «ВИЖНИЦЬКИЙ») Звіт за роботу в НПП «Вижницький» (урочище Стебник) протягом 11-18 травня та 5-17 серпня 2008 року Коновалова І. Б., м.н.с. Державного природознавчого музея НАН України, м. Львів Джмелі (ряд Hymenoptera, родина Аpidae, рід Вотbus) посідають надзвичайно важливе місце в екосистемах помірної кліматичної зони північної півкулі. Джмелі живляться нектаром і пилком квіткових рослин, здійснюючи їх перехресне запилення і забезпечуючи насіннєву репродукцію. Багато видів рослин, серед яких є рідкісні, запилюються переважно або виключно джмелями (наприклад, аконіт, тирлич, орлики, дельфіній, чистець, весняні ефемероїди, конюшина), тому благополуччя популяцій цих рослин безпосередньо визначається наявністю джмелів і їхньою чисельністю. Отже, джмелі відіграють важливу роль у підтриманні флористичного різноманіття, а значить і сталого функціонування екосистем в цілому. Слід відзначити, що джмелі є найефективнішими запилювачами, порівняно з іншими комахами (включно з бджолою медоносною), оскільки мають наступні переваги: Соціальний спосіб життя джмелів обумовлює прогресивне Досконала терморегуляція організму дозволяє джмелям збирати кормові ресурси за низької температури повітря (від +5°С), в тому числі у високогір'ї; Великий розмір тіла дозволяє джмелям фуражувати в умовах сильного вітру та переносити велику кількість пилку на великі відстані, забезпечуючи для рослин ефективний обмін генетичним матеріалом; Полілектичність (здатність споживати пилок багатьох видів рослин з різних родин) дозволяє джмелям ефективно використовувати навіть незначні ресурси впродовж цілого вегетаційного сезону; Морфологічні особливості будови тіла джмелів (найдовший Мутуалістичні (взаємовигідні) зв'язки обумовлюють взаємозалежність видового різноманіття джмелів та квіткових рослин на певній території. За результатами наших досліджень в урочищі Стебник протягом двох зазначених періодів, виявлено 13 видів джмелів: Вотbuslucorum(L.), В. terrestris(L.), В. pascuorum(Scop.), В. ruderarius(Мull.), В. sylvarum(L.), В. pratorum(L.), В. hypnorum(L.), В. hortorum(L.), В. bohemicusSeidl, В. сатреstris(Раnzer), В. rupestris(F.), В. sylvestris(Lep.), В. barbutellus(Kirby). У другій декаді травня переважна більшість видів джмелів була представлена лише самками, потенційними та фактичними засновницями гнізд. Робочі особини першого виплодку спостерігались лише у двох видів Вотbuslucorumі В. рascuorum. Популяції лісового виду В. рratorumна цей час були представлені самками-засновницями, робочими і поодинокими самцями. Фуражування джмелів спостерігалось на видах рослин: Vinca тinorL., TaraxacumofficinaleWebb. ех Wigg., РиlmonariamollisWulf. ех Ногnem., Р. obscuraDumort., Symphytum. CordatumWaldst. EtKit. ExWilld., S. officinaleL., ViciasepiumL., GeraniumphaeumL., AjugareptansL., GaleobdolonluteumHuds., GlechomahirsuteWaldst. Et Kit., Lamium maculatum (L.) L., Lamium album L., Malus sylvestris Mill., Viola canina L. У серпні більшість видів джмелів завершують колоніальний цикл розвитку, коли виплоджуються молоді самки та самці, а чисельність колоній є максимальною. Спостерігали масовий виліт нової генерації у видів Вотbus lucorum, B. Pratorum, B. Pascuorum, B. Bohemicus, B. Campestris, B. Sylvestris.Масове фуражування спостерігалось на видах рослин: Сепtaurea jacea L., Centaurea carpatica (Porc) Porc., Cirsium oleraceum (L.) Scop., C. palustre (L.) Scop., Echinacea purpurea (L) Moench, Eupatorium cannabinum L., Telekia speciosa (Schreb). Baumg., Succisa pratensis Moench, Trifolium. Medium L., T. pretense L., Vicia. Cracca L., Gentiana asclepiadea L., Betonica officinalis L. s. L., Galeopsis bifida Boenn., G. pudescens Bess., G. speciosa Mill., Mentha arvensis L., M. verticillata L., Salvia glutinosa L., S. verticillata L., Stachys palustris L., Rhubus spp., Melampyrum. NemorosumL.. Більшість вказаних видів рослин на час спостережень знаходились у повному розквіті, деякі починали цвітіння, або завершували його. Всі ці рослини забезпечують джмелів високоякісними ресурсами (нектаром і пилком) і користуються у них великим «попитом», тому їх можна розглядати, як першорядні квіткові ресурси. Менш інтенсивне фуражування спостерігалося на рослинах: СаrduuscrispusL., Cirsium. Vulgare (Savi) Ten., Senecio jacobea L., Senecio nemorensis L., Solidago virgaurea L., Campanula. Glomerata L. s. L., Sambucus ebulus L., Dipsacus sylvestris Hubs., T. Repens L., Hypericum maculatum Crantz, Clinopodium vulgare L., Lycopus europaeus L., Mentha longifolia (L.) Huds., Origanum vulgare L., Prunella vulgaris L., Stachys palustris L., Astrantia major L.. – другорядні квіткові ресурси на час спостережень. Ряд видів квіткових рослин, які вже завершили цвітіння напочатку серпня, зростають в районі досліджень, і безперечно є першорядними ресурсами для джмелів раніше серпня: Cirsium rivulare (jacq.) All., Knautia arvensis (L.) Coult., Trifolium pannonicum Jacq., Stachys sylvatica L., Plantago media L., Rhubus idaeus L., Rhinanthus minor L., Filipendula denudate (J. et C. Presl) Fritsch. Строки досліджень не дозволили нам спостерігати ранньовесняну і ранньолітню діяльність джмелів, тим не менше, не підлягає сумніву, що їхня роль у запиленні ефемероїдів (наприклад, ряст), чорниці і брусниці є головною. Варто зауважити, що насіннєва продукція цінної лікарської рослини Еchinacea purpurea, яка щорічно вирощується у відділенні Стебник НПП «Вижницький», у великій мірі залежить від запилення джмелями, які масово спостерігались на плантації під час цвітіння (бджола медоносна має занадто короткий хоботок, слабо приваблюється суцвіттям рослини і є неефективним запилювачем). Результати прямого візуального обліку комах на стаціонарній ділянці у 2012р. Таблиця 5.31.
Спостереження за комахами проводились в урочищі Стебник в Солонецькому ПНДВ (згідно програми Літопису природи). Для цього за допомогою кілочків та шнура обмежується стаціонарна облікова площадка розміром 10 х10 м, на якій тричі на день, проводився прямий візуальний облік безхребетних. Всі отримані результати обліку узагальнювалися та заносилися у відповідну таблицю. Метелики – комахи з повним перетворенням, а отже мають у життєвому циклі стадії яйця, личинки, лялечки та дорослої особини. Личинки метеликів (гусінь)рослиноїдні, тому є шкідливими для людської діяльності. Дорослі метелики зазвичай живляться нектаром рослин або й взагалі нічого не їдять, живучи за рахунок запасів, накопичених на стадії личинки. Метелики мають важливе значення для людини не тільки завдяки своїй красі. Їх личинки є небезпечними шкідниками, але окремі з них дають користь і навіть використовуються людиною - згадаймо хоча б шовкопряда. На жаль, чисельність багатьох видів метеликів зменшується внаслідок господарської діяльності людини. До Червоної книги України занесено понад півсотні видів, а деякі з них можуть зникнути назавжди, попри всі охоронні заходи. Тому перш ніж спіймати метелика для колекції, варто подумати, чи справді його загибель така вже необхідна. І річ тут не тільки в адміністративній відповідальності, не в штрафі, а в нашій власній відповідальності перед природою, яку ми часом нищимо, не замислюючись над згубними наслідками своїх дій. При аналізі даної таблиці та в порівнянні з такими ж таблицями за попередні роки встановлено, що через сприятливі погодні умови, теплу весну, середня кількість комах дещо збільшилась, інших суттєвих змін не відбулося. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||