Рослинність Національного природного парку Вижницький
« НазадВивчення складу та будови ценозівВ рослинному покриві території національного парку переважає лісова рослинність, яка за характером дуже відрізняється від решти території Карпат переважанням буково-ялицевих та ялицево-букових лісів. Це пов’язане із м’яким та теплим кліматом даної території, оскільки бук і ялиця значно теплолюбивіші породи, ніж ялина. В комплексі із лісовою рослинністю зустрічаються ділянки післялісових лук ( на схилах та гребенях) здебільшого антропогенного походження. Лучним угрупованням на території НПП «Вижницький», притаманні деякі специфічні риси, що визначають син таксономічну відмінність лучних угруповань даного регіону від інших частин північно-східного макросхилу Українських Карпат. Саме тому лучна рослинність характеризується різноманітністю угруповань із зустрічанням видів Червоної книги України, тому важливо досліджувати як лісові так і лучні фітоценози. В поточному році під час польових досліджень продовжувалось вивчення складу та будова ценозів методом геоботанічних описів. Рослинність національного парку, є одним з головних його об’єктів охорони, тому потрібно приділяти їй належну увагу. Отже, як показують наші дослідження, рослинний світ НППВ є досить різноманітним та унікальним. Втім, біотичний потенціал фітоценозів ще недостатньо вивчений, що актуалізує продовження його досліджень і необхідності створення режиму заповідання. Протягом 2012 року було проведено дослідження прибережно-водної рослинності р.Стебник. Маршрутна протяжність досліджуваної ділянки 12 км. Описи проводились описовим методом. Прибережно-водна рослинність (клас Phragmitetea) налічує три асоціації. По слабомулистому березі потоку із зарегульованою течією трапляються угруповання асоціації Typhetum latifoliae. Дана асоціація є найпоширенішою серед угруповань класу на даній території. Асоціація Glycerietum fluitantis трапляється спорадично вздовж р.Стебник. Загалом угруповання прибережно-водної рослинності на території НППВ потребують додаткового вивчення в різні періоди року. Фітоценотична характеристика угруповань класу Phragmitetea НПП «Вижницький» Таблиця 4.9.
Фітоценотична характеристика угруповань Centaurea carpatica (Porc.) Porc. в урочищах Лужки та Виженка НПП «Вижницький» Centaurea carpatica (Porc.) Porc. (рід Centaurea) – ендемічний вид, представник однієї з провідних родин флори Українських Карпат Asteraceae (Складноцвіті). Серед декоративних рослин природної флори становить великий практичний інтерес, оскільки є малодослідженим і практично не відомим в культурі. С. carpatica є погранично-ареальним видом на північно-східній межі свого ареалу, зростає лише в межах Європи. С. carpatica Porc., як окремий ендемічний вид, формування сучасного ареалу якого відбувалося на місці під впливом безперервно діючих в одному напрямі зовнішніх умов та природного добору. Зустрічається на гірських луках, узліссях, галявинах, серед скель і заростей високотрав’я, інколи у долинах річок, на відкритих місцях, полонинах. Згідно системи магноліофітів А. Л. Тахтаджян, досліджуваний таксон визначається, як вид С. carpatica Porc. що належить до роду Centaurea L., родини Asteraceae (Compositae), порядку Asterales, класу Magnoliopsida (Dicotyledones), відділу Magnoliophyta (Angiospermae). С. carpatica – трав’янистий полікарпік, гемікриптофіт, гігромезофіт. Вид зростає на дерево-підзолистих, сірих лісових, буроземних, суглинистих ґрунтах, які відрізняються фізико-хімічними властивостями. Режим зволоження ґрунтів від сірих чи свіжих до слабо чи середньо зволожених. Умови освітлення під час надземної вегетації C. carpatiсa у всіх типах фітоценозів однакові, вид – світлолюбний. Для виду характерний певний спектр угрупувань, в яких він бере участь – це типові лучні угруповання, сформовані під впливом господарської діяльності, трав’янисті угруповання вологих екотопів, лучні угруповання сухих чи свіжих екотопів, вторинні угруповання лук і пасовищ на бідних та кислих ґрунтах, а також післялісові трав’янисті угруповання: Agrostidetum (tenuis) festucosum (pratensis), Agrostidetum (tenuis) festucosum (rubrae), Festucetum (pratensis) phleosum (prаtensis), Festucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis), Festucetum (rubrae) nardosum (strictae), Nardetum (strictae) deschampsiosum (caespitosae), Nardetum (strictae) festucosum (pratensis). Загальне проективне покриття в таких угрупованнях становить 50-90%. Структура травостою триярусна, C. carpatiсa зустрічається в першому ярусі. Щільність особин C. carpatiсa, як правило, значна. Рясність виду в різних угрупуваннях коливається від 1-5 до 10-35 на 1 м2, в залежності, в основному, від вологості ґрунту. В діапазоні режиму зволоження ґрунтів від сирих і свіжих до добре зволожених C. carpatiсa може утворювати основний фон трав’янистого ярусу. Наводимо коротку характеристику еколого-ценотичних умов досліджуваних природних популяцій даного таксону. В національному природному парку «Вижницький» С. carpatica зростає на бурих гірсько-лісових кислих ґрунтах на відкритій місцевості в угрупованнях Festuca rubra L. та Agrostia tenuis Sibth., які формуються на місці свіжих і вологих типів лісу. Трапляються Anthoxanthum odoratum L., Cynosurus cristatus L., Briza media L., Nardus stricta L., Deschampsia caespitosa (L.) Beauv. В значній кількості присутні такі види як Trollius europaeus L., Astrantia major L., Trifolium montanum L., Gladiolus imbricatus L., Betonica officinalis L. Трав’яний покрив густий, зімкнутість 0,8-0,9. Максимальна висота травостою близько 180 см, середня – 80 см. Температура на поверхні ґрунту коливається від 20-25ºС в залежності від погодних умов. У 2012 році проводились дослідження лучних угрупувань, які на території парку займають невелику площу, проте ценотично різноманітні. За своїм походженням вони належать до вторинних, сформувались на місці сінокісного та пасовищного використання та на місцях проведення санітарних рубок. Вони на території парку зустрічаються переважно на вершинах хребтів (Баньків, Куриків, г.Магура), по берегах річок (Виженка, Сухий, Стебник) та невеликими острівцями серед лісових масивів (урочище Малий Стіжок, Бука, Волотів). Їм притаманні яскравий строкатий травостій та багатство видового складу. Найбільші площі займають угрупування формації костриці червоної (Festuceta rubrae) та мітлиці тонкої (Agrostideta tenuis), які формуються на місці свіжих і вологих типів лісу. Опис №1. Таблиця 4.10.
Опис №2 Таблиця 4.11.
Опис №3 Таблиця. 4.12.
Екологічна оцінка фітоценозів за відношенням до кліматопу Клімат відіграє важливу роль в поширені видів на планеті. Це комплексний фактор, який, у свою чергу, може бути поділений на кілька складових. Нами проаналізовано фіто індикаційні шкали за такими факторами: радіаційний баланс (терморежим, Tm), мається на увазі, що між температурою і вологістю повітря та радіаційним балансом існує тісний функціональний зв'язок; континентальністю (контрасторежим, Kn), аридністю або гумідністю (омброрежим, Om) та суворістю зим (кріорежим, Cr). Аналіз спектрів екологічних груп фітоценозів урочищ за відношенням до узагальненого терморежиму показав наявність представників п’яти екологічних груп. Переважаючою групою в усіх без виключення урочищах є екологічна група субмікротермів (урочище Стіжок – 57 %, урочище Стебник – 60 %, урочище Сухий – 82 %, урочище Славець – 65 %, урочище Виженка – 62%). Наступними у рейтингу розмістилися представники субмезотермів (урочище Стіжок – 35 %, урочище Стебник – 35 %, урочище Сухий – 18 %, урочище Славець – 21 %, урочище Виженка – 35 %).
Рис. 4.2 - Спектр екологічних груп рослин фітоценозів НПП Вижницький за відношенням до терморежиму Як показали наші дослідження в урочищі Сухий повністю відсутні представники такої екологічної групи як мезотерми. Представників мікротермів виявлено в урочищах Стебник та Славець. Відомо, що важливою ознакою клімату є його континентальність, що прямо впливає на географічне поширення різних типологічних відмін. Для рівнинної частини України значення континентальності наростають з північного заходу та заходу на схід і південний схід. Проведена нами синфітоіндикаційна оцінка екологічних груп рослин фітоценозів урочищ за відношенням до Kn виявили наявність шести екологічних груп (рис. 14). А саме, наявність геміконтиненталів, геміокеаністів, субокеаністів, субаридофітів, континенталів, субконтиненталів, субкріотермів та океаністів.
Рис. 4.3 - Спектр екологічних груп рослин фітоценозів НПП Вижницький за відношенням до континентальності клімату Переважаючою групою геміокеаністи (урочище Стіжок – 60 %, урочище Стебник – 57 %, урочище Сухий –52 %, урочище Славець – 67 %, урочище Виженка – 57%) та геміконтинентали (урочище Стіжок – 33 %, урочище Стебник – 36 %, урочище Сухий –39 %, урочище Славець – 30 %, урочище Виженка – 43%). Нами не виявлено представників субокеаністів лише в урочищі Виженка. Натомість представників екологічної групи континеталів та субкріотермів виявлено лише в урочищі Стіжок; представників екологічної групи океаністів – лише в урочищі Стебник. Субаридофітів виявлено в урочищах Стіжок та Сухий, субконтиненталів – лише в урочищах Стіжок та Стебник. Аналіз фітоценозів урочищ ННП «Вижницький» за відношенням до морозності зим показав наявність представників семи екологічних груп (рис.15).
Рис. 4.4 - Спектр екологічних груп рослин фітоценозів НПП Вижницький за відношенням до континентальності клімату Переважаючою екологічною групою виявилися субкріофіти (урочище Стіжок – 45 %, урочище Стебник – 52 %, урочище Славець – 54 %, урочище Виженка – 60%). Цікавим виявився факт повної відсутності представників даної екологічної групи в урочищі Сухий, натомість у цьому урочищі переважаючою виявилася екологічна група субмікрофітів – 48 %. Досить суттєва кількість у досліджених урочища виявлена гемі кріофітів (урочище Стіжок – 37 %, урочище Стебник – 33 %, урочище Сухий –22 %, урочище Славець – 33 %, урочище Виженка – 28 %). Кількість кріофітів коливалася від 8 % (урочище Виженка) до 22 % (урочище Сухий). В урочищі Славець не виявлено представників екологічної групи акріофітів. Представників субтермофітів виявелено лише в урочищі Стебник, тоді як субаридофітів – лише в урочищі Сухий. Одним з найважливіших екологічних факторів, який відображає аридність–гумідність клімату, є омброрежим (Om). Цей фактор інтегрує вплив опадів та термічних ресурсів території. Результати синфітоіндикації гумідності клімату свідчать про наявність в досліджених урочищах представників шести екологічних груп.
Рис. 4.5 - Спектр екологічних груп рослин фітоценозів НПП Вижницький за відношенням до омброрежиму Переважаючими групами є субомброфіти (урочище Стіжок – 53 %, урочище Стебник – 49 %, урочище Сухий – 44 %, урочище Славець – 48 %, урочище Виженка – 17%) та субаридофіти (урочище Стіжок – 22 %, урочище Стебник – 22 %, урочище Сухий – 33 %, урочище Славець – 21 %, урочище Виженка – 19 %). Цікавим виявився факт повної відсутності в урочищі Сухий представників такої екологічної групи як мезоомброфіти, в той час як відсоток представників даної екологічної групи у інших урочищах коливався від 15 до 18. Водночас найчисленніша група мезоадирофітів виявлена в урочищі Сухий, в той час як у інших урочищах представників даної екологічної групи Отже, проведений нами синфітоіндикаційний аналіз фітоценозів урочищ ННП «Вижницький» за відношенням до кліматопу показав переважання представників таких екологічних груп: за відношенням до узагальненого терморежиму – субмікротермів та субмезотермів; за відношенням до континентальності клімату – геміокеаністів та геміконтиненталів; за відношенням до морозності зим – субкріофітів та гемі кріофітів; за відношенням до аридності–гумідності клімату – субомброфітів та субаридофітів. Едифікатори та домінанти синтаксономічна схема рослинних угруповань НПП «Вижницький», виявлених під час польових досліджень в 2012 р. Нині існують синтаксономічні схеми високогірної рослинності Українських Карпат. Звичайно, зважаючи на нетривалість періоду польового збору інформації, незначну кількість описового матеріалу та неузгодженість синтаксономічних схем рослинності сусідніх частин Карпат, дана робота є лише попереднім зведенням про ценотичну різноманітність НПП «Вижницький». Цілком природно, що обсяг і ранг виділених синтаксонів у подальшому можуть зазнати змін. Рослинність НПП «Вижницький» представлена 44 асоціаціями і 10 угрупованнями із 33 союзів, 22 порядків та 13 класів. Lemnetea R.Tx.1955 Lemnetalia minoris R.Tx.1955 Lemnion minoris R.Tx.1955 Lemnetum minoris Th. Muler et Gors 1960 Phragmitetea R.Tx.et Prsg 1942 Phragmitetalia Koch 1926 Phragmition communis Koch 1926 Typhetum latifoliae Long 1973 Oenanthetalia Hejny in Kopecky et Hejny 1956 Sparganio-Glycerion fluitantis Br.-Bl.et Siss.in Boer 1942 Glycetietum fluitantis Wilczek 1935 Eleocharitetum palustris Ubrizsy 1948 Oenanthion aquaticea Hejny ex Neuhausl 1959 Com. Alisma plantago-aquatica Asplenietea trichomanis (Br.-Bl.1934) Oberd.1977 Androsacetalia vandalii Br.-Bl. 1934 corr.Br.- Bl.1948 Hypno-Polypodion vulgaris Mucina 1993 Hypno-Polypodietum Jurko et Peciar 1963 Asplenio trichomanes-bivalens-Poetum nemoralis Boscain 1971 Potentilletalia caulescentis Br.-Bl.1934 in Br.-Bl. et Jenny 1926 Potentillion caulescentis Br.-Bl.1934 in Br.-Bl. Et jenny 1926 Asplenietum trichomano- rutae-murariae (Kuhn 1937) R.Tx.1937 Cystopteridion (Nordh.1936) J.L.Rich 1972 Asplenio viridis-Cystopteridetum frsgilis Oberd. ( 1936) 1949 Molinio-Arrhenatheretea R.Tx. 1937 Molinietalia caeruleae W.Koch 1926 Filipendulion ulmariae Segal 1966 Lysimachio vulgaris-Filipenduletum Bal.-Tul. 1978 Calthion palustris R.Tx.1936 em. Oberd.1957 Scirpetum sylvatici Ralski 1931 Epilobio-Juncetum effusi Oberd.1957 Com.Juncus conglomeratus Deschampsion caespitosae Horvatic 1930 Deschampsietum caespitosae (Horvatic 1930) Grynia 1961 Holcetum lanati lssler 1936 Trifolio fragiferae- Agrostietalia stoloniferae R.Tx.1970 Agropyro-Rumicion crispi Nordh.1940 em. R.Tx.1950 Potentilletum anserinae Felfoldy 1942 Mentho longifoliae – Juncetum inflexi Lohm. 1953 Arrhenatheretalia Pawl. 1928 Cynosurion R.Tx.1947 Lolio – Cynosurenion Jurko 1974 Lolio – Cynosuretum Buker 1941 Com. Dactylis glomerata Polygalo- Cynosurenion Jurko 1974 Com. Festuca pratensis Com. Festuca rubra Com. Brachypodium pinnatum-Trifolium pannonicum Nardo-Callunetea Preising 1949 Nardetalia Oberd. ex Preising 1949 Nardo-Agrostion tenuis Sillinger 1933 Com.Deschampsia caespitosa-Nardus stricta Com. Nardus stricta-Agrostis tenuis Com. Nardus stricta-Trifolium pannonicum Calluno –Ulicetalia Tuxen 1937 Vaccinion Bocher 1943 Vaccinietum myrtilli Szaf., Pawl. Et Kulcz. 1923 Mulgedio-Aconitetea Hadač et Klika in Klika et Hadač 1948 Adenostyletalia Br.-Bl. 1931 Adenostylion alliariae Br.-Bl. 1925 Petasitetum albi Zlatn.1928 Petasietum kablikiani Wal. 1933 Com. Telekia speciosa Epilobietea angustifolii R. tx. et Prsg 1950 Atropetalia Vlieg. 1937 Epilobium angistifolii Soo 1933 em.Tx.1950 Epilobietum angustifolii Rubel 1930 em.Oberd.1973 Sambucetalia Oberd. 1957 Sambuco-Salicion capreae Tuxen et Neumann in Tuxen 1950 Sambucetum nigrae Oberd.1973 Rubietum idaei Oberd. 1978 Galio-Urticetea Passarge ex Kopecky 1969 Glechometalia hederaceae R. Tx. in R. Tx. et Brun-Hool 1975 Sambucion ebuli Elias 1979 Sambucetum ebuli Kajzer 1926 Aegopodion podagrariae R.Tx.1967 Urtico-Aegopodietum podagrariae em. Dierschke1974 Alliarion Oberd 1962 Alliario – Chaerophylletum temuli (Kreh 1935) Lohm.1949 Chaerophylletum aromatic Gutte 1963 Petasito- Chaerophylletalia Morariu 1967 Petasion officinalis Sillinger 1933 em.Kopecky 1969 Petasitetum hybridi Oberd.1949 em. Kopecky 1969 Circaeo-Stachyetalia Pass.1967 Impatienti noli-tangere-Stachyon sylvaticae Gors ex Mucina 1933 Com. Carex remota-Circaea lutetiana Com.Equsetum telmateia Convolvuletalia sepium R.Tx.1950 Convolvulion sepium R.Tx.1947 em. Mull. 1981 Urtico – Calystegietum sepium Gors et Mull. 1969 Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg et R. Tx. in R. Tx. 1950 Artemisietalia vulgaris Lohm. in R. Tx.1947 Arction lappae R.Tx.1973 em.1950 Tussilagietum farfarae Oberd.1949 Polygono arenastri- Poetea annuae Rivas-Martinez 1975 corr. Rivas- Martinez et.al. 1991 Plantaginetalia majoris R.Tx.(1943) 1950 Polygonion avicularis Br.-Bl.1931 ex. Aich.1933 Prunello-Plantaginetum Falinski 1963 Lolio –Polygonetum arenastri Br.-Bl.1930 em. Lohm.1975 Salicetea purpureae Moor 1958 Salicetalia purpureae Moor 1958 Salicion eleagni Moor 1958 Salici –Myricarietum Moor 1958 Querco-Fagetea Br.-Bl. et Vlieg. in Vlieg. 1937 Fagetalia sylvaticae Pawł. 1928 Alno- Ulmion Br.- Br. Et R. Tx.1943 Alnenion glutinoso-incanae Oberd. 1953 Alnetum incanae Ludi 1921 Caltho laetae-Alnetum (Zarz.1963) Stuchlik 1968 Carpinion betuli Oberd.1953 Carici pilosae- Carpinetum Neuhausi et neuhauslova 1964 Fagion sylvaticae R.Tx.et Diem. 1936 Acerenion Oberd.1957 em. Husovo in Moravec at al.1982 Aceri-Fagetum Rubel 1930 ex J.et M. Bartsch 1940 Eu – Fagenion Oberd. 1957 em. Tx. in Oberd. et Tx. 1958 Dentario glandulosae- Fagetum Klika 1927 em. Mat.1964 typicum lunarietosum allietosum ursini Carici pilosae- Fagetum Oberd. 1957 Luzulo – Fagenion Lohm. er R. Tx.1954 Luzulo nemorosae-Fagetum Meusel 1937 tupicum luzuletosum sylvaticae calamagrostiedosum Galio rotundifolii – Abietenion Oberd. 1961 Galio rotundifolii – Abietenion Wraber (1955) 1959 Tilio platyphyllis – Acerion pseudoplatani Klika 1955 Lunario – Acerenion pseudoplatani (Moor 1973) Th. Mull. 1992 Lunario – Aceretum Gruneberg et Schlut. 1957 Mercuriali – Fraxinetum (Kika 1942) Husova 1982 Vaccinio-Piceetea Br.-Bl. 1939 Vaccinio-Piceetalia Br.-Bl. 1939 Piceion abietis Pawł. et all. 1928 Abieti-Piceetum montanum Szaf., Pawł. et Kulcz. 1923 em. J.Mat. 1978 На основі отриманої синтаксономічної схеми проведено аналіз у 2012 році різноманітності рослинних угруповань на типологічному рівні. Для аналізу використано одиниці рівня асоціації, субформації та угруповання невизначеного рангу. Виявилося, що найбільшою різноманітністю вирізняється лучна рослинність (класи Molinio – Arrhenatheretea i Nardo- Callunetea), яка займає лише 2% території НПП «Вижницький». На лучні (переважно трв’янисті угруповання мезофітного типу) припадає 28,8% фітоценотичного фонду дослідженої території. Деревна і чагарникова рослинність (класи Querco – Fagetea, Vaccinio – Piceetea i Salicetea purpurea), тобто переважно лісові угрупування, які займають 90% площі НПП, обіймає 25,4% фітоценотичного фонду. Найменш різноманітними є водна (клас Lemnetea) і прибережно – водна рослинність ( клас Phragmitetea), 5 угрупувань якої відповідають 8,5% фітоценофонду даного НПП, а також високо травні мезогігрофітні угрупування класу Mulgedio – Aconitetea (5,1%). Водночас слід врахувати, що угрупування цих трьох типів рослинності займають лише 0,4% території НПП «Вижницький» і разом становлять 13,6% фітоценотичного фонду. Специфічні наскельні угрупування (клас Asplenietea і угруповання com. Gymnocarpium dryopteris), площа яких не порівнюється навіть з площею, зайнятою прибережно-водними угрупування, становлять 8,5% фітоценофонду. Вплив господарської діяльності людини призводить до існування на обстеженій території угруповань синантропної рослинності (класи Atremisietea, Polygono – Poetea, Epilobietea ma Galio – Urticetea). Нині вони становлять 23,7% фітоценотичного фонду НПП «Вижницький». Частина з них є звичайним компонентом рослинного покриву територій, що зазнають помірного антропогенного навантаження (угруповання лісових порубів, нітрифіковано мезогігрофільні узбіччя тощо), проте збільшення їх площ є небажаним явищем. Співвідношення площ і різноманітності типів рослинності НПП»Вижницький» Таблиця 4.13.
Вивчення рекреаційних змін рослинного покриву. Власне територія НППВ у більшості випадків має нелегітимну буферну зону з лісів та лучно-пасовищних ділянок інших землекористувачів, тому рекреаційне відвідування навіть в зоні регульованої рекреації має доволі обмежені розміри. Практично по всій її території ступінь рекреаційної дигресії, за ознаками і параметрами, наведеними у Програмі літопису природи для заповідників та національних природних парків (Київ: Академперіодика, 2002, стор. 46-49), відповідає I стадії. При розвитку масової рекреації, на що орієнтована політика економічної діяльності національних парків, площа таких малозмінених ділянок значно скоротиться. В місцях стаціонарної рекреації та довкола в межах пішохідної досяжності середньопересічного рекреанта (урочища Нижні Лужки, Верхні Лужки, перевал Німчич, урочища Стебник та Сухий) спостерігаються ознаки II стадії рекреаційної дигресії (ущільнення підстилки та витоптування трави і чагарничків). Площа таких ділянок навколо осередків стаціонарної рекреації сягає 1-3 га. Водночас зростає ступінь малоконтрольованої засміченості території харчовими рештками та тарою. Найбільший ступінь рекреаційної дигресії спостерігається безпосередньо на території зон стаціонарної рекреації, де трав’яний покрив на стежках регулярного пересування витоптаний до грунту, а під місцями розміщення наметів пригнічений. Для виявлення конкретних змін видового складу рослинності в цих місцях можливе закладання пробних площ, які, втім, реально важко утримувати з огляду на поведінку і менталітет рекреантів. |
