Курсова робота Захист прав боржника за договором факторингу
Код роботи: 5523
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Фінансове право
Тема: Захист прав боржника за договором факторингу
Кількість сторінок: 41
Дата виконання: 2016
Мова написання: українська
Ціна: 350 грн
Вступ
Розділ 1. Теоретико-правова характеристика договору факторингу в цивільному праві
1.1. Поняття та історичний розвиток договору факторингу
1.2. Предмет, форма та суб’єктний склад договору факторингу
1.3. Зміст договору факторингу
Розділ 2. Правове становище боржника у разі порушення його прав за договором факторингу
2.1. Захист прав боржника у разі їх порушення клієнтом
2.2. Захист прав боржника у разі їх порушення фактором
2.3. Способи захисту прав боржника від «колекторських» організацій
Розділ 3. Удосконалення законодавства щодо захисту прав боржника за договором факторингу
3.1. Досвід зарубіжних країн захисту прав боржника за договором факторингу
3.2. Шляхи удосконалення законодавства щодо захисту прав боржника за договором факторингу
Висновки
Список використаних джерел
Цивільне право – одна з фундаментальних галузей правової системи України. Його можна вважати правом громадян, юридичних осіб та інших суб’єктів цивільних правовідносин, оскільки воно покликано регулювати переважну більшість їхніх взаємин як майнового, так і немайнового характеру.
Розгляд даної теми є дуже важливим при вивченні цивільного права. Насамперед, про це свідчить те, що ціла глава Цивільного кодексу України присвячена даному питанню. Актуальність теми, по-перше, полягає у тому, шо вона дозволяє детально вивчити захист прав боржника у разі їх порушення клієнтом або фактором. По-друге, при дослідженні даного питання відбувається детальне ознайомлення з самим договором факторингу. Важливою є практична точка зору даної роботи. Адже отримані знання можна застосувати на практиці. Наприклад, при захисті прав від «колекторських» організацій.
При вивченні будь-якої теми важливим аспектом є використані матеріали, тобто література. Сюди включають також найбільш цінні та актуальні роботи у даній сфері. Так, у цьому випадку основною літературою є Цивільний Кодекс України та науково-практичний коментар до нього.
Перш ніж розпочати дослідження, має бути поставлена мета та завдання.
Метою є:
- систематизація, поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань з даної теми;
- вироблення вмінь та навичок застосовувати набуті знання при вирішенні конкретних завдань;
- формування розуміння існуючих у цивільному праві науково - практичних проблем з даної теми і набуття вміння їх розв’язувати;
- розвиток вміння самостійно вивчати, аналізувати й узагальнювати законодавчі та наукові джерела, правильно їх застосовувати під час проходження юридичної практики.
Завдання даної роботи полягає у:
- вирішенні теоретичних питань, що відносяться до договору факторингу, тобто визначенні сутності поняття, виявленні юридичних ознак та істотних умов договору (предмет, ціна та строки), суб’єктного складу та змісту;
- визначенні правового становища боржника у разі порушення його прав за договором факторингу;
- дослідженні проблем, що пов’язані з захистом прав боржника за договором факторингу, виявлення їх причин;
- обґрунтуванні системи заходів щодо їх вирішення;
- вивченні типових особливостей передового досвіду в рамках даної теми;
- встановленні шляхів удосконалення законодавства стосовно даного питання;
- розробці методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження.
Важливим для написання роботи є визначення об’єкта та предмета дослідження, їх співвідношення.
У даному випадку об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між боржником та клієнтом або між боржником та фактором.
Предметом є відносини з приводу захисту боржником своїх прав, що були порушені відповідно або фактором, або клієнтом.
Не менш важливим є обрання методу за допомогою якого буде відбуватися вивчення конкретної теми.
Дана робота основана на діалектичному методі дослідження, адже він відіграє головну роль у теоретичному осмисленні об’єкта. Він використовується в усіх галузях науки та на всіх етапах наукового дослідження. Дозволяє дослідити всі явища у взаємозв’язку, взаємообумовленості та історичному розвитку.
Також свою роль відіграє й історичний метод, що дає можливість дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей.
З історичним методом пов’язаний порівняльно-історичний. Він спрямований на зіставлення виявлених історичних фактів із іншими, схожими фактами, у тому числі з однотипними фактами, властивими іншим історичним періодам.
При вивченні проблеми також були застосовані такі принципи як:
- принцип багатофакторності (передбачає вивчення всього комплексу факторів, що впливали на предмет дослідження);
- принцип усебічності (аналіз явищ у всій складності їх взаємозв’язків).
Дослідження теми буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед початком дослідження, зумовили й структуру роботи.
У Розділі 1 ми визначимо поняття, історичний розвиток, предмет, форму, суб’єктний склад та зміст договору факторингу.
У Розділі 2 зазначимо правове становище боржника у разі порушення його прав клієнтом або фактором.
У Розділі 3 вивчимо досвід зарубіжних країн з даного питання та шляхи удосконалення законодавства.
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № № 40-44. - Ст. 356.
2. Про банки і банківську діяльність Закон України від 07.12.2000 р № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Закон України від 12.07.2001 р № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 1. - Ст. 1.
4. Стефанчук Р. О. Цивільне право України: навчальний посібник. – Київ: Прецедент, 2005. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/stefanchuk_tsivpu/zmist.htm.
5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 13-14. - № 15-16. - № 17. - Ст. 112.
6. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. – За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина. – 928 с.
7. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Закон України від 15.05.2003 р № 755 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. - Ст. 263.
8. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Закон України від 12.07.2001 р № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №1. - Ст. 1.
9. Бірюков І. А., Заїка Ю. О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: - КНТ, 2006. - 480 с.
10. Цивільне право України: підручник: у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.; за заг. Ред. В. І. Борисової, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552 с.
11. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_210/ed20060111.
12. Конституція України від 28.06.1996 р № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
13. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб - боржників» від 01.11.2011 № 9379 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GF78J00A.html.
14. Про інформацію Закон України від 02.10.1992 р № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
15. Про захист персональних даних Закон України від 01.06.2010 р № 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 34. - Ст. 481.
16. Кримінальний кодекс України від 05.04.2011 р - № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
17. Софіщенко І. Я. Фінансування зовнішньоторговельної діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 137 с.
18. Малимоненко Р. А. Особливості вітчизняного факторингу / Р. А. Малимоненко // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2010. – № 1(3). – С. 71-75.
19. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. - № 19-20. - № 21-22. - Ст. 144.
20. Попов Ю. Факторинг: законодавство України та світовий досвід / Ю. Попов // Правовий тиждень. – 2008. – № 3(76). – С. 9-10.
21. Бєліков О. Факторингові операції / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2010. - № 3 (93). - С. 95-98.
Висновки
Загалом проведене дослідження дає можливість стверджувати, що поняття договору факторингу є досить новим. У зв’язку з цим воно потребує детального вивчення.
У даній роботі спочатку були вирішенні теоретичні питання, що відносяться до договору факторингу, тобто визначено поняття, юридичні ознаки та істотні умови договору (предмет, ціна та строки), суб’єктного складу та змісту.
Так, згідно з Цивільним кодексом України договір факторингу полягає у тому, що одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згодом були вказані ознаки. Юридичними ознаками договору факторингу є те, що він: взаємний; консенсуальний; відплатний. Взаємність договору полягає у тому, що обов’язок однієї сторони здійснити певні дії викликає обов’язок іншої сторони надати певні матеріальні блага. Консенсуальний договір – такий, що вважається укладеним з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом. Ознака відплатності означає те, що у даному випадку наявне зустрічне майнове задоволення сторін договору.
Було визначено предмет, сторони та форму договору. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Форма договору факторингу визначається за правилами, закріпленими в ст. 513 Цивільного кодексу України, яка визначає форму правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні. Договір факторингу має бути укладений у тій самій формі, що й первісний правочин, на підставі якого виникло право грошової вимоги, яке передається чи буде передане фактору. Тобто, якщо основний правочин був вчинений в усній формі, усно може бути оформлена і заміна кредитора. Якщо основний правочин було вчинено в письмовій формі, обов'язкова письмова форма встановлюється і щодо правочину про заміну кредитора.
Також було вказано зміст даного договору. Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов’язання клієнту і зобов’язання вважатиметься таким, що виконано належним чином. За своєю природою договір факторингу є своєрідним поєднанням кредитного договору (надання фінансування) і договору про надання послуг.
До договору факторингу можуть субсидіарно застосовуватися норми Цивільного кодексу про відступлення вимоги, якщо в цьому виникає потреба (прогалини в регулюванні факторингових відносин) і якщо норми про відступлення не суперечать суті правовідносин, що скалися між сторонами в рамках договору факторингу.
Важливим аспектом для з’ясування сутності поняття факторингу є відмежування його від відступлення вимоги та від кредитного договору, з якими в нього є багать спільного.
Не менш важливим є дослідження правового становища боржника за вказаним договором у разі порушення його прав клієнтом або фактором, світовий досвід зарубіжних країн з даного питання та шляхи вдосконалення законодавства.
Проаналізувавши світовий досвід з даної теми та законодавство України, можна виділити недосконалості в даній сфері, які потребують негайного вирішення. На їх основі можна обрати такі шляхи вдосконалення відносин в сфері укладання договору факторингу:
- має бути встановлене єдине, чітке визначення факторингу;
- слід виключити із законодавства України всі положення, які намагаються регулювати відносини факторингу як такі, що пов’язані із спеціальним поіменованим договором. Це відповідатиме і суті таких відносин, і передовому законодавству США та інших країн, зокрема континентального права, і міжнародним конвенціям;
- слід відмовитися від допустимості договірної заборони відступлення грошової вимоги, крім випадків, коли боржником є споживач. Цей принцип є найважливішим для розвитку факторингу;
- треба також виробити правила, за якими заміна кредитора у зобов’язанні не призводитиме до погіршення становища боржника. Цей принцип є загальновизнаним у світі. Його недотримання спричинює виключення прав з обороту;
- істотних змін у частині відступлення грошових вимог потребує валютне та податкове законодавство.
Отже, в Україні має бути забезпечено ефективний порядок захисту прав боржника за договором факторингу. Адже права особи є невід’ємною частиною змісту будь-яких відносин. Загалом, цінність даної роботи полягає у з’ясуванні місця захисту прав боржника при укладанні договору факторингу та в цивільних правовідносинах в цілому.