Курсова робота Слідчі (розшукові) дії та особливості збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій

Вступ

1. Поняття слідчих (розшукових) дій, їх значення та види

2. Особливості збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій

3. Шляхи удосконалення чинного кпк щодо порядку провадження окремих слідчих (розшукових) дій як способів збирання доказів

Висновки

Список використаних джерел

Актуальність теми. Активний пошуковий характер процесу розслідування, що пов’язаний зі збиранням, перевіркою, оцінюванням і використанням доказів, зумовлює виконання слідчим комплексу процесуальних дій. Підвищений науковий інтерес дослідників до слідчих дій як способів збирання доказів та особливостей їх провадження зумовив виникнення різних підходів до розуміння їх сутності та правової природи, ознак, видів, класифікацій, особливостей проведення тощо.

Прийняття нового КПК поставило перед наукою кримінального процесу нові завдання, що полягають у створенні теоретичної моделі процесуального порядку проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до нових концептуальних підходів та завдань кримінального провадження, тлумаченні оцінних понять, наданні рекомендацій практичного характеру щодо переборення прогалин правового регулювання, пропозицій щодо внесення змін та доповнень до КПК, обумовлених потребами правозастосовної практики.

При провадженні слідчих дій, які є основним способом збирання доказів у кримінальному провадженні (ст. 93 КПК), значно підвищуються вимоги законності їх проведення, дотримання прав та законних інтересів не тільки осіб, які приймають у них участь але й тих, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені або порушені під час їх проведення.

Процесуальні особливості провадження слідчих дій, питання вдосконалення нормативного регулювання їх проведення, проблеми забезпечення конституційних прав осіб, що приймають участь у проведенні слідчих дій постійно перебували у центрі уваги правозастосовників та вчених.

Питанням вивчення слідчих і процесуальних дій присвятили низку робіт учені-процесуалісти і криміналісти: І.Є. Биховський, І.Ф. Герасимов, В.П. Гончаренко, М.П. Гутерман, В.С. Кузьмічов, Є.Ф. Куцова, І.М. Лузгін, С.М. Стахівський, В.М. Тертишник, М.А. Чельцов, С.О. Шейфер, В.П. Шибіко та ін. Однак науковці ще й досі не визначили чітку теоретичну концепцію щодо особливості збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій, що і зумовило вибір теми дослідження.

Метою роботи є системний аналіз норм, що регламентують процесуальний порядок провадження слідчих (розшукових) дій та особливостей збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій, розробка науково-практичних рекомендацій щодо законного застосування тих їх положень, що викликають питання у практичних працівників, є складними для тлумачення, містять оцінні поняття та потребують свого наукового обґрунтування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у кримінальному судочинстві з приводу збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій.

Предметом дослідження є особливості збору доказів шляхом провадження слідчих (розшукових) дій.

Для вирішення поставлених задач використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні, ретроспективний і прогностичний аналіз джерел, структурно-функціональний аналіз, систематизація і класифікація.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини у 3-х розділах, висновків та списку використаних джерел.

Проведене аналітичне дослідження по темі роботи, дозволило досягти її мети. З даної роботи зробимо наступні висновки:

1. Відповідно до частини першої статті 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчих (розшукових) дій є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

Слідчі (розшукові) дії проводяться слідчим (п. 2 ч. 1 ст. 40 КПК України), прокурором (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України), а також керівником органу досудового розслідування (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК України) та співробітником оперативного підрозділу (ч. 1 ст. 41 КПК України).

2. Збирання доказів являється однією з основних частиною процесу доказування, яка включає в себе: виявлення, отримання, фіксацію, вилучення та збереження доказів. Саме по собі збирання доказів є настільки важливим і необхідним процесом, що без нього взагалі не можливо б було здійснювати
доказування. Існують дуже різноманітні методи і засоби збирання доказів. Основним способом збирання, дослідження та використання доказів є слідчі дії. Слідчі (розшукові) дії є ефективними засобами доказування, за їх допомогою здійснюється розкриття та розслідування злочинів.

Одержання та перевірку доказів здебільшого здійснюють шляхом проведення слідчих дій, проте існує певна кількість процесуальних дій, що також спрямовані на одержання та перевірку доказів у справі. Для прикладу, витребування характеристики з місця проживання, навчання або роботи обвинуваченого має на меті встановити обставини, що характеризують його особу; витребування довідки про наявність в обвинуваченого певних захворювань тощо.

І слідчі дії, і інші процесуальні дії по збиранню доказів, зазначені в законі, але мають різну ступінь правової регламентації. Її детальність і спрямованість як один з критеріїв відмежування слідчих від інших процесуальних дій дозволяє висловити думку про специфічність цієї ознаки для слідчої дії.

Діяльність слідчого у процесі розслідування злочинів передбачає нерозривне поєднання всіх різновидів дій, узгоджених у межах системи, що спрямована на виконання завдань кримінального судочинства.

3. КПК встановив жорсткі вимоги до допустимості доказів, відповідно до яких будь-який доказ, отриманий із порушенням порядку, передбаченого КПК (ст. 86 КПК), а також внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (ст. 87 КПК), визнається недопустимим та не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладені аргументи пропонуємо передбачити таке формулювання нової частини дев’ятої статті 223 чинного КПК: «До слідчих (розшукових) дій належать: допит (стаття 224-226 КПК); пред’явлення для впізнання (стаття 228-231 КПК); обшук (стаття 234-236 КПК); огляд (стаття 237–238); ексгумація трупа (стаття 239 КПК); слідчий експеримент (стаття 240 КПК); освідування особи (стаття 241 КПК); проведення експертизи (стаття 242–244 КПК)».

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – С. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://zакоn.rаdа.gov.uа/сgі-bin/lаws/mаіn.сgі?nrеg (вступив в дію з 20 листопада 2012 року).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України / Науково-практичний коментар. – За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – КИЇВ – «ЮСТІНІАН» – 2012. – 1224 с.

4. Галаган В. І. Засоби збирання доказів на стадії порушення кримінальної справи / В. І. Галаган, О. І. Галаган, Ж. В. Удовенко // Науковий вісник КНУВС. – 2007. – Вип. 4. – С. 111-120.

5. Галаган В. І. Процесуальний порядок і тактика одержання зразків для експертного дослідження у кримінальному судочинстві України: монографія / В. І. Галаган, О. В. Козак. – Донецьк: ТОВ «ВПП «Промінь», 2012. – 240 с.

6. Галаган В. І. Проведення ексгумації трупа у кримінальному судочинстві України: монографія / В. І. Галаган, М. Й. Кулик. – Луганськ: СПД Рєзніков В. С., 2012. – 196 с.

7. Грошевий Ю. М. Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, О. В. Капліна. – X.: Право, 2011. – 435 с.

8. Грошевой Ю. М. Досудове розслідування кримінальних справ: навч.-практ. посіб. / [Грошевой Ю. М., Вапнярчук В. В., Капліна О. В., Шило О. Г.]; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. – Х.: ФІНИ, 2009. – 328 с.

9. Капліна О. В. Проблеми вдосконалення нормативного регулювання проведення слідчих (розшукових) дій / О. В. Капліна // Вісник кримінального судочинства. – 2015. – № 1. – С. 40-48.

10. Кримінальний процес України: [підруч.] / за ред. М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, В. П. Шибіко. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – К.: Либідь, 1999. – 431 с.

11. Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін.; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.

12. Лоза Ю. М. Система дій слідчого у процесі розслідування злочину / Ю. М. Лоза // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. – С. 340-347.

13. Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2014. – 432 с.

14. Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року / За ред. О. А. Банчука, Р. О. Куйбіди, М. І. Хавронюка. – Х.: Фактор, 2013. – 1072 с.

15. Погорецький М. Докази у кримінальному процесі: проблемні питання / М. Погорецький // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2011. – № 1 (3) – С. 1–53.

16. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. – К.: Атіка, 2009. – 64 с.

17. Тацій В. Я. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар – Х.: Право, 2012. – 564 с.

18. Фаринник В. Особливості формування доказів та доказування в кримінальному судочинстві України / В. Фаранник. – X.: Фактор, 2013. – 96 с.

19. Чорноус Ю. М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення / Чорноус Ю. М. – К., 2005. – 245 с.

20. Шило О. Новації нового Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку збирання речових доказів / О. Шило //Актуальні проблеми доказування у кримінальному провадженні: матеріали всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., (м. Одеса, 27 листопада 2013 р.). – О.: Б.в., 2013. – С. 22–25.

21. Шумило М. Є. Оперативно-розшукові і слідчі дії: взаємозв’язок і розбіжність (гносеологічнаі правова природа) / М. Є. Шумило // Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України. – K., 2011.