Курсова робота Громадянське суспільство, як особливий суб’єкт фінансового права
Код роботи: 4796
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Фінансове право
Тема: Громадянське суспільство, як особливий суб’єкт фінансового права
Кількість сторінок: 37
Дата виконання: 2015
Мова написання: українська
Ціна: 250 грн
ВСТУП
Розділ І. Поняття, ознаки та види суб’єктів фінансового права
Розділ ІІ. Поняття та особливості громадянського суспільства як суб’єкта фінансового права
Розділ ІІІ. Співвідношення та взаємодія держави та громадянського суспільства як особливих публічних суб’єктів фінансового права
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Актуальність теми. Докорінні зміни, що нині відбуваються в державі, зумовлюють формування принципово нових засад правового регулювання у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Становлення України як самостійної і незалежної держави супроводжується інтенсивним розвитком фінансових відносин, їх ускладненням, що потребує розроблення нової моделі регулювання таких суспільних зв’язків і збагачення юридичного інструментарію для їх оформлення. Названі фактори у сукупності з розвитком та удосконаленням ринкових відносин зумовлюють бурхливий розвиток нормативно-правових актів, у тому числі й тих, що регулюють публічну фінансову діяльність. Процес удосконалення фінансового законодавства став своєрідною ознакою останніх років: прийнято нову редакцію Бюджетного кодексу України та Податковий кодекс України, виносяться рішення Конституційного Суду України, які стосуються фінансів. Це є важливим етапом розвитку регламентації оновлених фінансових відносин, який можна охарактеризувати як більш послідовний і детальний. За таких умов на порядку денному постає проблема з’ясування природи джерел фінансового права, яка набуває особливої актуальності та значимості.
Поряд з тим треба вказати, що тема про громадянське суспільство, як особливий суб’єкт фінансового права є далеко не новою: практично кожен підручник чи учбовий посібник з фінансового права має окремий розділ або параграф, присвячений її висвітленню. Однак комплексне дослідження фінансового права й окремих його інститутів (податкового, бюджетного, банківського права), а також деяких видів суб'єктів було започатковано зовсім недавно у роботах таких українських та російських вчених як М. С. Бондар, Г. А. Гаджиєв, С. Г. Єрьомін, О. М. Козирін, І. А. Кривих, Ю. О. Крохіна, М. П. Кучерявенко, С. Г. Нотін, С. Г. Олейнікова, О. П. Орлюк, С. Г. Пепєляєв, К. А. Сасов, Г. П. Толстоп’ятенко, О. А. Фоміна, Н. І. Чужикова та ін.
Мета курсової роботи полягає у розгляді особливостей функціонування суб’єкт фінансового права.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити основні завдання:
– розкрити сутність поняття, ознаки та види суб’єктів фінансового права;
– визначити поняття та особливості громадянського суспільства як суб’єкта фінансового права;
– проаналізувати співвідношення та взаємодія держави та громадянського суспільства як особливих публічних суб’єктів фінансового права.
Об’єктом дослідження виступає сукупність суспільних відносин, що виникають при правовому регулюванні публічної фінансової діяльності.
Предметом дослідження є особливості громадського суспільства, як суб'єкта фінансового права.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичного, історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, методу системного аналізу й синтезу та ін.
Практичне значення. Дослідження має як теоретичний характер. Одержані висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальшого опрацювання проблем джерел фінансового права, і зокрема, для подальшої розробки теоретико-методологічних та практичних проблем правового регулювання фінансових відносин; у сфері правотворчості – при підготовці пропозицій щодо внесення змін до чинного фінансового законодавства України з метою удосконалення правового регулювання відносин у сфері публічної фінансової діяльності, зокрема, для вдосконалення нормотворчої роботи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та інших державних органів, які беруть участь у регулюванні публічних фінансів.
1. Алексеев С. С. Государство и право: начальный курс; [учеб. пособ.] / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1993. – 176 с.
2. Башняк О. С. Принципи оподаткування та їх реалізація у податковому законодавстві України: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О. С. Башняк. – Х., 2004. – 184 с.
3. Бержель Ж. Л. Общая теория права / Ж. Л. Бержель; [под общ. ред. В. И. Даниленко]; пер. с фр. – М.: НОТА ВЕNЕ, 2000. – 576 с.
4. Василюк С. Спірні питання тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України / С. Василюк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – № 1 (40). – С. 44-55.
5. Воронова Л. К. Финансовое право: учеб. пособ. / Воронова Л. К., Криницкий И. Е., Кучерявенко Н. П. – Х.: Право, 2006. – 384 с.
6. Воронова Л. К. Фінансове право України: підруч. / Л. К. Воронова.– К.: Прецедент, Моя книга, 2006. – 448 с.
7. Зайчук Н. М. Загальна теорія держави і права (основні поняття, конструкції та наукові концепції): навч. посіб. / [за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенка]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
8. Карасева М. В. Предмет и система финансового права: Доклад на Международной научно-практической конференции по проблемам финансового права (Бюджет-налоги-право) / М. В. Карасева // Гос-во и право. – 1998. – № 10. – С. 11.
9. Ковальчук А. Т. Ефективність законодавчого забезпечення фінансової політики в Україні / А. Т. Ковальчук // Право України. – 2006. – № 4. – С. 44-48.
10. Монастирський Д. А. Поняття та природа стабільності закону / Д. А. Монастирський // Університет. наук. записки. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. 61-65.
11. Музика О. А. Фінансове право: навч. посіб. / О. А. Музика. – К.: Вид. Паливода А. В., 2004. – 220 с.
12. Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма-инфра-М, 1998. – 288 с.
13. Нечай А. А. Мета та напрямки подальшого розвитку фінансового права в сучасних умовах / А. А. Нечай // [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nechai_dopovid_internet_konf_2009_final.
14. Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: моногр. / А. А. Нечай. – Чернівці: Рута, 2004. – 264 с.
15. Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами / В. Опришко // Право України. – 2000. – № 2. – С. 12-16.
16. Орлюк О. П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства: моногр. / О. П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 100 с.
17. Орлюк О. П. Фінансове право: академічний курс: [підруч.] / О. П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 808 с.
18. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології: [моногр.] / Н. М. Пархоменко. – К.: ТОВ «Вид-во «Юрид. думка», 2008. – 336 с.
19. Питання Загального реєстру податкових накладних: розпорядження Кабміну України від 23 верес. 2009 р. № 1178-р // Офіц. вісн. України. – 2009. – № 77. – Ст. 2626.
20. Погорелов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Є. В. Погорелов. - Х., 2000. - 166 с.
ВИСНОВКИ
Кожна галузь права, яка входить у правову систему держави має свій предмет регулювання. Фінансове право регулює специфічний вид відносин, які виникають в процесі фінансової діяльності, а саме в процесі формування розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для виконання функцій органами держави і органами місцевого самоврядування.
Для усвідомлення сутності різноманітності і багатства предмету фінансового права можна класифікувати фінансові відносини за їх змістом, суб'єктним складом, методами фінансової діяльності, роллю фінансів в житті суспільства тощо. Наприклад, за матеріальним змістом фінансові відносини є суспільними відносинами, які виникають при встановленні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між її ланками, складанні, розгляді, затвердженні і виконанні Державного бюджету і звіту про його виконання; збиранні податків і інших обов'язкових платежів до бюджету і позабюджетних державних цільових фондів з підприємств, установ, організацій різних форм власності і населення; фінансування і кредитування; обов'язкового державного майнового і особистого страхування, державних позичках і організації ощадної справи; регулюванні грошово-кредитної і валютної системи.
Суб'єктами права є фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. Учасники правовідносин мають бути наділені спеціальною юридичною властивістю - правосуб'єктністю, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що не суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права є фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.
Нині в Україні немає необхідності у прийнятті Фінансового кодексу. В умовах тривалого перехідного періоду, коли фінансові відносини розвиваються нерівно і стрімко, фінансова система зазнає істотних змін, а отже, і фінансове законодавство є нестабільним, кодекс не здатен виконати свої функції. Законодавець, приймаючи рішення про розробку та прийняття кодексу, має виходити з того, що саме змістовні та функціональні характеристики такого нормативно-правового акту, як кодекс є дуже принциповими для проведення такої роботи. На сьогодні вже набув чинності Бюджетний кодекс та Податковий кодекс України. За таких умов навряд чи Фінансовий кодекс буде здатний забезпечити однакове регулювання без певного дублювання відповідних аспектів. До того ж не лише завдяки кодифікації можна подолати колізії та удосконалити фінансове законодавство.
Нині важливим є не прийняття Фінансового кодексу як такого чи взагалі нових законодавчих актів, які регулюють ті чи інші види фінансових (бюджетних, податкових, банківських) відносин, приміром, Банківського кодексу України, а узгодження чинної сукупності фінансових законодавчих норм між собою. Безумовно, логічним є вироблення і закріплення основних принципів щодо фінансово-правового регулювання саме шляхом прийняття базового закону «Про публічні фінанси».
Метою такого законопроекту має стати усунення невизначеності та суперечливості правового регулювання процесів мобілізації, розподілу та використання коштів публічних фондів, забезпечення єдності і вдосконалення правових норм у цій царині у зв'язку з проведенням економічних, політичних, правових реформ, зокрема адміністративної, реформи податкової системи, бюджетного процесу, фінансового контролю тощо. Він має стати базовим актом, що буде визначати чітку нормативну основу для правового регулювання фінансової діяльності в Україні. Це закладе низку підстав для подолання проблем як на стадії прийняття фінансових нормативно-правових актів, так і при їх застосуванні. Цей закон дозволить усунути такі недоліки фінансово-правового регулювання як: відсутність чітких, одноманітних дефініцій фінансово-правових категорій; брак одностайного визначення юридичної сили та ієрархічного співвідношення різних правових актів; невизначеність поняття, змісту та особливостей фінансового закону; низьку якість змісту фінансових нормативно-правових актів, безсистемність їх підготовки і прийняттях актів; неврегульованість повноважень щодо офіційного тлумачення фінансово-правових норм та ін.
З огляду на специфічний зміст публічної фінансової діяльності, метод правового регулювання, а також нерівність, притаманну суб’єктам фінансових правовідносин, джерела фінансового права мають містити чітко сформульовані вимоги, виражені в категоричній формі, що не допускають їх вільної (за згодою сторін) зміни чи відміни.
Всі права та обов’язки, якими наділяються суб’єкти фінансового права, мають точно і вичерпно визначатися. Завдяки цьому держава в змозі забезпечити своєчасне і в повному обсязі надходження грошових коштів до фондів, а також ефективне та результативне їх використання для реалізації публічних інтересів.
Ніні фінансове право розвивається в нашій державі не планомірно і системно, а, швидше, спонтанно: виникає потреба в урегулюванні певних відносин – і тоді з'являється, часто поспішно, з безліччю вад, відповідний фінансовий нормативно-правовий акт. Нормотворчість у цій галузі важко назвати ефективною. Відсутні належні підготовка і відстеження системних зв’язків з іншими фінансово-правовими актами, а також актами інших галузей законодавства.
Окрім того, часто спостерігається включення норм фінансового права, і особливо податкового, до нефінансових нормативно-правових актів, які належать до інших галузей права — цивільного, господарського, адміністративного, права соціального забезпечення тощо. Однак з метою удосконалення правового регулювання публічної фінансової діяльності необхідно відійти від такої негативної практики. Окрім того треба уникати включення господарських, цивільних та інших правових норм до фінансово-правових актів.