Доповідь Змішана економічна система

Вступ

Змішана економічна система

Список використаної літератури

Будь-яка економічна система виконує певні, визначальні, щодо її сутності і змісту, функції: створення матеріальних благ у відповідних кількісних і якісних параметрах; визначення комбінацій економічних ресурсів (землі, робочої сили, технологій тощо), від яких залежить створення матеріальних благ; координація всіх видів економічної діяльності; визначення споживача вироблених благ; забезпечення системного функціонування економіки в усіх її видах і формах (державних підприємствах, приватній діяльності, домогосподарствах тощо); реалізація соціальних завдань.

Суб’єктами економічної системи є люди, учасники таких сфер діяльності, як виробництво, розподіл, обмін і споживання, носії соціально- та організаційно-економічних відносин. З цієї точки зору економічна система виявляє себе як цілісна єдність господарських суб’єктів (виробників і споживачів), які взаємопов’язані та співпрацюють.

Якісна визначеність економічної системи передбачає аналіз таких її складових, як цільова спрямованість, координація, прийняття управлінських рішень, заохочувальні фактори, бюджетні обмеження тощо.

Важливою проблемою суспільства є необхідність координації економічної діяльності окремих суб’єктів з врахуванням інтересу, вигоди та певного вибору кожного з них для узгодження між собою прийнятих рішень виробників та інтересів споживачів щодо виробництва й споживання в цілому. Така необхідність породжується багатьма причинами, і, перш за все, спеціалізацією економічної діяльності певних суб’єктів.

Залежно від того, як вирішується проблема розміщення благ, а отже, і координація економічної діяльності, розрізняють певні економічні системи. Очевидно, що особливості кожної економічної системи, що характеризують розбіжності у способах розміщення благ і координації економічної діяльності, визначаються розбіжностями в інститутах та інституційних структурах, які регулюють економічну поведінку.

Неринкова система почасти переборювала відсталість патріархального суспільства розривом однозначного зв’язку економічного суб’єкта та норм його поведінки переважно під ідеологічним тиском. Правила й параметри економічної поведінки та відповідне розміщення благ визначалися впливом командної підсистеми, насамперед, держави, яких би різних форм ця поведінка не набувала.

Відповідність поведінки економічного суб’єкта керівному впливу забезпечувалася, перш за все, позаекономічними засобами, що до ідеологічних долучали апарат примусу. Така координація економічної діяльності забезпечувала можливості значного розвитку за рахунок відповідної зміни норм економічної поведінки, а також концентрації ресурсів під контролем пануючої підсистеми.

Слабким місцем такої системи слід вважати відсутність внутрішніх стимулів економічної активності у підпорядкованих зовнішнім командам і обмежених ними діях економічних суб’єктів, а тому періоди бурхливого, але недовгого розвитку чергуються у таких системах із станами застою та занепаду.

В ринковому середовищі норми економічної поведінки формуються на основі взаємодії продавців і покупців. Це поєднує в собі, з одного боку, можливості економічного розвитку шляхом зміни параметрів і правил економічної діяльності у процесі співробітництва та конкуренції, з іншого боку — забезпечує умови індивідуальної зацікавленості економічних суб’єктів у такому розвитку при використанні інституту приватної власності. За таких обставин всі економічні суб’єкти підпорядковуються єдиним загальним правилам, які обмежують свободу дій обов’язковими для всіх суб’єктів нормами права та межами його володіння, але, разом з тим, в умовах конкурентного існування значно підвищується самостійність і економічна активність суб’єктів.

1. Економіка підприємства, С.Ф. Покропивний, - Київ-2011, - 456с.

2. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 5-тевид., стер. — К.: Вікар, 2008. — 219 с.