Курсова робота Заїкання

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти заїкання

1.1. Історія виникнення заїкання як мовленнєвого порушення та його дослідження

1.2. Сутність поняття заїкання, етіологія та патогенез

1.3. Класифікація форм заїкання

Розділ 2. Комплексний підхід до подолання заїкання

2.1. Логопедична робота при заїканні у дітей дошкільного віку

2.2. Комплекс вправ при корекції заїкання у дітей дошкільного віку

2.3. Профілактика заїкання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Заїкання – це одне з найрозповсюдженіших мовленнєвих порушень у дітей раннього віку. Воно виникає в період найактивнішого формування мовлення та особистості. Але заїкання є не тільки мовленнєвим порушенням, воно впливає на стан фізичного здоров’я в цілому, емоційний стан, загальну моторику та психологічні особливості дитини, її спілкування з оточуючими. Заїкання є одним із досить складних і стійких мовленнєвих розладів. Незважаючи на те, що багато аспектів цієї проблеми розробляються давно, вона і на сьогодні залишається досить актуальною.

Детальне вивчення цього мовленнєвого розладу, а також виявлення причин, знаходження ефективних методів та способів попередження, комплексного подолання та профілактики заїкання є досить актуальним питанням на даний час. Цим порушенням цікавляться не лише логопеди, воно цікавить науковців, працівників-практиків медицини, дефектології та психології.

При заїканні порушується не тільки мовленнєвий, а й руховий аналізатор у цілому: спостерігається порушення координації рухів кінцівок, синкінезії, моторна недосконалість, скованість та нестримність рухів, насильницькі рухи в м’язах обличчя. Однак заїкання цим не обмежується. У подальшому в дітей формуються певні психічні особливості, які надзвичайно негативно впливають на подальший розвиток дитини як особистості, її контактів з оточуючими, патологічне формування її психічних процесів, створюється дискомфорт у спілкуванні з людьми, внаслідок чого прогресує обмеженість мовлення – логофобія, або ж навпаки, мовлення набуває нав’язливого характеру, а поведінка дитини агресивною.

Затинання стає джерелом психічної травматизації дитини. Тому своєчасна, ефективна та комплексна корекційна робота може уберегти дитину від можливих вторинних нашарувань у психіці дитини, та сприяє своєчасному нормальному і повноцінному розвитку особистості дитини та її успішному подальшому навчанню.

Об’єкт дослідження: заїкання як мовленнєве порушення.

Предмет дослідження: механізми, причини виникнення, особливості перебігу процесу заїкання, методи його подолання та профілактики.

Мета дослідження: проаналізувати причини виникнення заїкання, процес перебігу та відшукати оптимальні методи подолання заїкання у дітей дошкільного віку.

Завдання:

1. Проаналізувати історію виникнення заїкання;

2. З’ясувати причини появи цього мовленнєвого порушення;

3. Охарактеризувати симптоматику та основні прояви заїкання;

4. Розглянути прийоми, методи та засоби подолання заїкання;

5. Описати основні профілактичні заходи заїкання.

Заїкання – складне мовленнєве порушення, внаслідок якого порушується темп і плавність мовлення. Мовлення переривається затримками й повтореннями окремих звуків, складів та слів. Заїкання тягне за собою не тільки порушення мовленнєвого розвитку, а й спотвореність поведінкових реакцій дитини.

Існують дві клінічні форми заїкання – неврозоподібна та невротична форма.

Неврозоподібна форма має не психогенне походження внаслідок органічного ураження центральної нервової системи, найчастіше в період раннього дитинства. Ця форма починається у дітей в 3-4 роки без психотравмуючих чинників. Заїкання супроводжується супутніми рухами, емболофразіями, проте активна увага до процесу мовлення полегшує мовлення дитини.

У дітей з неврозоподібною формою спостерігається церебрастенічний синдром, який проявляється в негативному перенесенні спеки, перебуванні в транспорті, у підвищеній млявості та втомлюваності в разі інтелектуального та фізичного навантаження.

Невротична форма виникає гостро в період від 2 до 6 років, коли фразове мовлення уже є сформоване. Наявний психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).

У дітей з невротичною формою заїкання спостерігається логофобічний синдром.

Попередження, своєчасне виявлення, корекція та профілактика - це обов’язкові компоненти для повноцінного мовленнєвого та психологічного розвитку.

Заїкання піддається лише комплексному впливу. Логопедичні заняття повинні проводитись комплексно з роботою психолога, психоневролога, психотерапевта, вихователя, фізіотерапевта, а також обов’язковою допомогою дитині в сім’ї і близькому оточенні.

Корекція заїкання включає в себе формування, корекцію та розвиток мовлення, розвиток психічної та емоційно-вольової сфери дитини, яка має заїкання. Корекційна робота включає в себе три етапи: перший – формування навичок стійкого плавного мовлення; другий – цілісний вплив на психіку дитини; третій – профілактика рецидивів заїкання, яка пов’язана з лікувально-оздоровчою роботою і підтримкою стійкого плавного мовлення повторними та підтримуючими курсами реабілітації.

Отже, для ефективного подолання у дітей заїкання є необхідним застосування цілого поетапного медико-педагогічного комплексу психотерапевтичних, логопедичних і логоритмічних занять, функціональних тренувань, індивідуальних, групових і колективних занять лікувальної фізкультури, фізіотерапії і загально-зміцнювального лікування. Підпорядкованість всіх занять основному принципу систематичності та послідовності є запорукою успішної корекційної роботи.

1. Дмитрішена Н. Заїкуватість як страх мовлення / Н. Дмитрішена // Психолог дошкілля. - 2010. - № 6, червень.

2. Кондратенко В. О. Науково-теоретичні основи дослідження проблеми заїкання // Науковий часопис НПУ ім. Михайла Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. - 2006. – С. 32-42. - Випуск 5.

3. Корекція заїкання / Тамара Іванова, Тетяна Кваша. - К.: Шкільний світ, - 2015. - 136 с.

4. Лагузен X. Спосіб лікування заїкання // Хрестоматія з логопедії (витягання і тексти): Навчальний посібник для студентів вищих і середніх спеціальних педагогічних навчальних закладів. У 2т., Т.1, розділ 5 / Под ред. Волкової Л. С. та Селіверстова В. І. - М.: ВЛАДОС, 1997.

5. Литвиненко Т. Заїканню можна запобігти / Т. Литвиненко // Дошкільне виховання. – 2001. - № 7, липень.

6. Мальчевська Л. Що треба знати про заїкання? / Л. Мальчевська // Освіта. – 2000. - № 40.

7. Ледера С. М. Подолання заїкання в дітей молодшого шкільного віку / С. М. Литвиненко // Дефектолог. - 2014. - № 10.

8. Шеремет М. К. Хрестоматія з логопедії. Навчальний посібник / М. К. Шеремет, І. В. Мартиненко – К.: КНТ, 2006. – 360 с.

9. Белякова Л. И., Дьякова Е. А. Заикание. Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности “Логопедия” - М.: В. Секачев, 1998.

10. Брагинская К. Досадные запинки // Здоровье детей. - 2000, Янв. (№1 - 2).

11. Власова Н. А. Логопедическая работа с заикающимися дошкольниками. – М., 1979.

12. Волкова Л. С. Логопедия: учебник для студ. дефектол. фак. пед. высш. учеб. заведений / под ред. Л. С. Волковой. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2006. – 703.: ил. – (Коррекционная педагогика).

13. Новикова Н. В. Способность регулировать сиду // Науковий часопис НПУ ім. Михайла Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія 2006 - Випуск 6. - С. 32-36.

14. Коррекционная педагогіка. Взаимодействие специалистов. Коллективная монографія / Под общ. ред. М. А. Поваляевой, Серия «Учебники, учебные пособия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 352 с.

15. Коррекция заикания у детей / Т. Г. Визель. – М.: АСТ: Астрель; Владимир: ВКТ, 2009. – 222 с.

16. Миронова С. А. Устранение заикания у дошкольников в процессе обучения: Преодоление заикания у дошкольников / Под ред. Левиной. – М., 1975.

17. Правдина О. В. Логопедия. - М., 1969.

18. Сикорський И. А. О заикании. - С.-Петербург, 1989.

19. Шкловский В. М. Заикание: Монография. – М., 1994.

20. Великие посвященные очерк эзотеризма религии. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://psylib.ukrweb.net/books/shure01/index.htm.