Курсова робота Інтерактивне навчання на практиці та тренінги з курсу Основи здоров’я

Вступ

Розділ 1. Інтерактивні методи навчання (теоретичні засади)

Розділ 2. Сутність і види інтерактивних методів навчання

2.1. Групові методи

2.2. Фронтальні методи

Розділ 3. Інтерактивне навчання на практиці

3.1. Вимоги до впровадження інтерактивного навчання

3.2. Процес впровадження інтерактивних технологій на уроках основ здоров’я

3.3. Тренінгові заняття на уроках з основ здоров’я

Висновки

Література

Додатоки

Актуальність теми: Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:

- пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;

- діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;

- жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності".

Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі.

Мета: спонукання учнів до активної роботи й ініціювання їх творчості, розвитку комунікативних навичок.

Завдання:

- зацікавлення учнів у навчанні;

- реалізації прагнення учня до саморозвитку, самоствердження.

Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.

Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання.

Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

Інтерактивні методи, хоча й не є чимось новим, однак недостатньо широко застосовуються в реальному навчальному процесі, а деколи взагалі випадають з арсеналу педагогів. Разом з тим ці методи мають виняткову важливість під час вивчення складних тем з курсу «Основи здоров’я», які потребують спілкування, розмірковування тощо.

У роботі наводяться лише найбільш поширені підходи і методи, що сприяють формуванню комунікативним здібностям школярів. Використання їх залежить від різних причин: мети заняття, досвідченості учасників та вчителя, їхнього емоційного настрою. Дуже складно класифікувати інтерактивні методи, тому що багато з них є складним переплетенням кількох прийомів.

Мною з’ясовано, що при викладанні данного предмету учням більш до вподоби використання творчих завдань, робіт в малих групах, той або інший види ігрової діяльності. Сильним інструментом, що застосовується для будь-яких методів, є використання суспільних ресурсів, які разом із позакласними методами мають принципове значення для освіти.

Інтерактивні методики дають змогу задіяти не тільки свідомість учня, але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучають до процесу навчання «цілісну особистість». Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

У дослідженнях мною враховувалися положення щодо використання інтерактивних методів як одного із шляхів реалізації особистісно орієнтованого навчання.

Щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони у сильні, треба пам’ятати:

- Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

- Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вчителя і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

- Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання на уроках «Основи здоров’я».

Інтерактивна навчальна діяльність сприяє розвитку тих особистісних якостей, які не можуть розвивати вербально:

- уміння працювати в колективі;

- брати відповідальність за свій вибір;

- аналізувати результати своєї діяльності;

- відчувати себе членом команди.

Під час дослідження мною виокремлено такі методичні рекомендації, що необхідно організувати навчально-пізнавальний процес таким чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв’язку. Вчителю слід враховувати те, що будь-яка дія, перед тим, як бути реалізованою, народжується у мозку учнів і там аналізується. Тому, в першу чергу, слід активізувати саме розумову діяльність учнів, а це можливо за допомогою різноманітних технологій, раціональних та оптимальних умов впровадження педагогічних методів та прийомів.

Інтерактивні методи роботи сприяють розвитку в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями. Вони стимулюють в учнів когнітивні процеси, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття і використовувати свій досвід, брати на себе відповідальність за своє навчання і розвивати вміння вчитися.

Для цього вчитель має бути обізнаним з проблемами психології учнів молодшого шкільного віку. Тільки за тих умов підбір та використання інтерактивних методів навчання буде більш раціональним та забезпечить розвиток цілісної особистості.

1. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я: Вправи для учнів. – К.: Алатон, 2005.

2. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.

3. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.

4. Горяна Л. І. Педагогічні умови організації навчально-виховного процесу курсу «Основи здоров’я» // Основи безпеки життєдіяльності. - 2005. – №1. – С. 61-63

5. Кондратюк В. Л., Волос М. М., Бабин І. І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. – №5-6.

6. Крамаренко С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

7. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

8. Освітні технології. / За ред. О. М. Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

9. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – С. 136.

10. Пометун О. І. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / О. І. Пометун, Л. В.Пироженко. – К.: АПН, 2002. – 192 с.