Курсова робота Дослідження стійкості уваги

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз уваги, як особливої форми психічної діяльності

1.1. Поняття уваги у психологічній літературі

1.2. Різновиди,форми та властивості уваги

1.3. Розвиток та виховання уваги

1.3.1. Роль занять у розвитку уваги

1.3.2. Використання завдань і вправ для дітей на розвиток стійкості уваги

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Емпіричне дослідження стійкості уваги

2.1. Методи, методики та процедура дослідження

2.2. Результати досліджень та їх аналіз

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність дослідження. Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам’ятовує, переживає, тобто вона буває до чогось уважною. Увага при цьому відіграє чи не найбільшу роль. Без уваги ми б не могли концентруватись, зосереджуватись на предметах, явищах. Увага потрібна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної та рухової діяльності.

Якщо порівнювати увагу, то можна порівняти її з термометром, який дає змогу робити висновки про переваги методів навчання та правильність його організації. Оскільки увага виявляє ставлення особистості до предмету, на який спрямована свідомість, то вагомість предметів, явищ для людини відіграє велику роль при зосереджуванні на них уваги.

Саме цим пояснюється те, що людина, зосередившись на якомусь предметі, не звертає уваги на сильні подразники, які мають стосунки до того, чим вона займається, або не мають для людини ніякого значення. Усе, що особистість вважає вагомим, стає предметом її уваги. Сутністю уваги, її природою,дослідженням проблем уваги займались багато вчаних та психологів: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, М.Ф. Добринін, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе, В. Джемса, Е. Тітченер, Т. Рібо та ін. Багаторазові дослідження та підтвердження її своєрідності вказує і на значущість як особливої форми психічної діяльності людини.

Об’єкт дослідження: увага, як особлива форма психічної діяльності людини.

Предмет дослідження: стійкість уваги.

Метою роботи є вивчення і найбільш точне теоретичне обгрунтування аспекту уваги, як психічного процесу та умови підвищення ефективності видів уваги.

Відповідно до поставленої мети визначено ряд завдань курсової роботи:

- здійснити комплексний теоретичний аналіз сутності уваги, як психічного процесу людини;

- визначити шляхи формування уваги;

- проаналізувати умови підвищення ефективності видів уваги;

- емпірично обґрунтувати стійкість уваги.

Для розв’язання поставлених завдань використано такі методики:

- методика «Дослідження самооцінки Дембо-Рубінштейн»;

- методика «Коректурна проба», яка призначена для визначення стійкості, продуктивності та точності уваги;

- методика «Тест на визначення уважності».

У емпіричному дослідженні взяли участь 30 учнів Славської загально-освітньої школи 1-3супенів серед яких 15 учнів 11-А класу та 15 учнів 11-Б класу.

Теоретико-методологічною основою курсової роботи стали: ідеї Л.С. Виготського, М.Ф. Добриніна, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Д.М. Узнадзе та праці В. Джемса, Е. Тітченер, Т. Рібо та ін.

Наукова новизна: порівняльне емпіричне дослідження стійкості уваги учнів старших класів.

Теоретичне значення роботи полягає у систематизації знань про увагу, уважність, стійкість та шляхи формування уваги людини.

Практичне значення роботи у використанні результатів дослідження у загальноосвітніх школах, ліцеях. ВНЗ. Отримані результати дозволять психологам і педагогам побачити реальний рівень розвитку уваги, сприятиме пошуку ефективних способів формуванню та розвитку уваги.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 27 найменувань та 2 додатки. Обсяг роботи становить 37 сторінок.

У курсовій роботі здійснено комплексний теоретичний аналіз сутності уваги, як психічного процесу людини, розглянуто та проаналізувано види, теорії, моделі уваги, визначити шляхи формування уваги, здійснено емпіричне дослідження уваги, на основі якого підібрані психологічні вправи на підвищення ефективності видів уваги.

Увага ‑ це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості й зосередженості свідомості на певних предметах і явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Основна функція уваги - контроль – тобто,уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрійному напрямі.

До допоміжних функцій належать:

1. Активізація потрібних і гальмування непотрібних в певний момент часу фізичних та психічних процесів.

2. Увага сприяє цілеспрямованому відбору інформації.

3. Увага забезпечує тривалу сконцентрованість активності на одному об'єкті.

Увага, як і більшість психічних процесів, має певні етапи розвитку. Нижчі етапи представлені мимовільною увагою, а вищі -довільною. Безпосередня увага - це також нижча форма її розвитку, порівняно з опосередкованою.

Мимовільною називають таку увагу, як складається в ході взаємовідношень людини з середовищем не залежно від її свідомого наміру. Первісно вона виникає як безумовнорефлекторне явище, викликане впливом тих чи інших зовнішніх агентів у розвиток життєдіяльності людини вона ускладнюється, стає умовнорефлекторним явищем, що викликається подразниками, які набули для людини значення певних сигналів.

Існують деякі загальні відомості подразників, завдяки яким вони легко звертають на себе увагу людини. Такими подразниками є:

- раптовість появи об'єкта;

- сила його впливу;

- уміння його інтенсивності і положення в просторі;

- співвідношення його з фоном, на якому він виступає, та ін.

Довільна увага виникла історично у процесі праці людини. Праця завжди скеровується більш чи менш віддаленою метою. Яка досягається через цілий ряд найближчих цілей. Досягнення такої мети виключає вміння зосереджуватися на ній, відвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди і направляти свої зусилля на виконання окремих етапів трудового процесу. Хоч би вони самі по собі були й непривабливі, контролювати цей процес.

Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв'язки і взаємопідходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна стає мимовільною. Останнє виникає у зв'язку із змінами в мотивації діяльності.

Отже в понятті «увага» простежується цілісний характер психіки людини: проблема стійкості уваги стосується і є невіддільною від проблем особистості, свідомості, самосвідомості, мотивів, потреб, емоцій, пізнавальної діяльності.

1. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

2. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

3. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток наочно-образного та логічного мислення – Тернопіль, “Богдан”, 1998.

4. Генденштейн Л., Мадишева О. Енциклопедія розвиваючих ігор – Київ-Харків, “Грейлин”, “Гімназія”, 1999.

5. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений (Авт. состав: Тимченко О. В., Шапар В. Б.) – Харьков, “Прапор”, 1997.

6. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або Развиваючі ігри (Переклад з російської) – Київ, Радянська школа, 1991.

7. Блонский П. П. Избранные психологические произведения. М.: Просвещение, 1964.

8. Страхова И. В. Вопросы психологии внимания. Выпуски V, VII, по ред., 1973.

9. Вундт В. Очерки психологии, СПб., 1997.

10. Выготский Л. С. Развитие высших психологических функций. М., Изд-воАПНРСФСР, 1960.

11. Гальперин П. Я., Кабыльницкая С. Л. Экспериментальное формирование внимания, - М.: Изд-во Московского ун-та, 1974, - 101 с.

12. Гальперин П. Я. К проблеме внимания. В кн.: Хрестоматия по вниманию. М., 1976, - с. 220-228.

13. Добрынин Н. Ф. Внимание и его воспитание. М.: изд. - во Правда, 191, - 31 с.

14. Ланге Н. Н. Психологические исследования. Одесса, 1893.

15. Лурия А. Р. Внимание и память. Материалы к курсу лекций по общей психологии. М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1975. – 104 с.

16. Неровня О. В. Психологія уваги (курс лекцій). Львів: Вища школа, 1973. – 20 с.

17. Павлов И. П. Собрание сочинений т. IV. М.: Изд-во АН СССР, - 1951.

18. Страхов В. И. Внимание в структуре личности (учебно-методическое пособие для студентов). Саратов, 1969.

19. Ушинський К. Д. Собрание сочинений т. 8. М. Изд - во АПН РСФСР, 1952.

20. Хрестоматия по вниманию / под ред. А. Н. Леонтьева, А. А. Пузырея, В. Я. Романова. - М.: Изд-во моек, ун-та, 1976, - 295 с.

21. Варій М. Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. - Львів: Край, 2005.

22. Максименко С. Д. Загальна психологія: Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 288 с.

23. Макаренко А. С. Педагогическая поэма. - 1935.

24. Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. Загальна психологія: підручник – К.: Каракела, 2009. – 464 с.

25. Степанова Е. И. Умственное развитие и обучаемость взрослых. - Ленинград, 1981.

26. Цимбалюк І. М., Яницька О. Ю. Загальна психологія. Модульно – рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

27. Киричук О. В., Романець В. А., Кириленко Т. С., Татенко В. О. та ін., Основи психології. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Либідь, 1999. - 630 с.